Рішення № 86003750, 21.11.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2481/19

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Савченко А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Рябко Т.О. за довіреністю;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь" до акціонерного товариства „Українська залізниця" в особі Регіональної філії „Одеська залізниця акціонерного товариства „Українська залізниця" про стягнення 189 675,20 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство „Металургійний комбінат „Азовсталь" (далі по тексту - ПрАТ „Металургійний комбінат „Азовсталь") звернулось до господарського суду із позовною заявою до акціонерного товариства „Українська залізниця" в особі Регіональної філії Одеська залізниця акціонерного товариства „Українська залізниця" (далі по тексту - АТ „Українська залізниця") про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 189 675,20 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору перевезення в частині своєчасної доставки вантажу.

АТ „Українська залізниця" заперечувало проти задоволення пред`явленого позивачем позову, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. Зокрема, відповідачем було наголошено, що усі вагони були доставлені до станції призначення з простроченням не з вини залізниці, що, відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України, є підставою для звільнення відповідача від сплати штрафу. Крім того, АТ „Українська залізниця" було заявлено клопотання про зменшення штрафу на 50% до розміру 94 837,60 грн. В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилається на ненадання позивачем доказів понесення збитків внаслідок затримки вантажів, у зв`язку з чим, наявні підстави для зменшення заявленого позивачем до стягнення штрафу.

Ухвалою від 11.11.2019р. було призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.11.2019р. о 15:00 год., доручено проведення судового засідання в режимі відеоконференції Донецькому апеляційному суду. При цьому, суд зазначає, що судове засідання було призначено судом на 21.11.2019р, у зв`язку із закінченням строків розгляду справи. Проте, у зв`язку з надходженням повідомлення про мінування суду призначене судом засідання для розгляду справи по суті розпочалось о 16:00 год., тобто після спростування співробітниками поліції інформації про замінування будівлі суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

ПрАТ „Металургійний комбінат „Азовсталь" протягом періоду з листопада по грудень 2018р. було направлено до станцій Одеської залізниці на адресу державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт" листову сталь, що підтверджується на наступними накладними: №52910528, №52910569, №52923208, №52843885, №52923190, №52923232, №52848462, №52814993, №52814936, №52814969, №52988771, №53016572, №53045308, №53087821, №53096707, №53207908, №52784774, №53265724, №53265708, №53265732, №53270716, №53265575, №53341558, №53359840, №53341541.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457 „Про затвердження Статуту залізниць України" (з наступними змінами і доповненнями; далі - Статут залізниць України) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

У поданій до господарського суду позовній заяві ПрАТ „Металургійний комбінат „Азовсталь" було наголошено, що вантаж, відправлений позивачем на підставі вищевказаних накладних, прибув на станцію призначення із порушенням строків перевезення, встановлених приписами чинного законодавства, з вини залізниці.

Викладене, з урахуванням передання державним підприємством „Ізмаїльський морський торговельний порт" позивачеві права на пред`явлення претензій та позову до АТ „Українська залізниця", що підтверджується відповідними переуступними написами на вищевказаних накладних, стало підставою для звернення ПрАТ „Металургійний комбінат „Азовсталь" до господарського суду із даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до п. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Пунктом 41 Статуту залізниць України визначено, що залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з п. п. 1.1, 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, (далі - Правила) у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах термін перевезення на кожні повні та неповні 200 км складає 1 добу. Термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.4 Правил, обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. Терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Варто зазначити, що приписами п. 2.9 Правил визначено, що про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

Згідно з п. п. 2.10, 8 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Відповідно до п. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

При вирішенні даного спору господарський суд вважає за необхідне врахувати інформаційний лист Вищого господарського суду України „Про обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів" від 04.04.2012р. N 01-06/420/2012, у відповідності до якого розміри штрафу за несвоєчасну доставку вантажів, які залізниця сплачує одержувачу вантажу, встановлені статтею 116 Статуту у відсотках від провізної плати залежно від кількості прострочених діб. Таким чином, встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, вантажоодержувачу було видано вантаж, відправлений на підставі вищевказаних накладних, з простроченням встановленого строку, що підтверджується відповідними календарними штемпелями видачі вантажу.

Положеннями ч. 1-2 ст. 313 Господарського кодексу України визначено, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі. Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини.

Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Приписами ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Підсумовуючи вище викладене, враховуючи відсутність будь-яких достеменних доказів на підтвердження відсутності вини АТ „Українська залізниця" у несвоєчасній доставці вантажу, відправленого на підставі вище перерахованих накладних, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для покладення на АТ „Українська залізниця" відповідальності у вигляді штрафу, заявленого ПрАТ „Металургійний комбінат „Азовсталь" до стягнення.

При цьому, господарський суд відхиляє доводи АТ „Українська залізниця", якою під час розгляду судом даної справи було вказано про відсутність вини залізниці у простроченні доставки вантажу, оскільки відповідно до п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції. Проте, в наданих ПрАТ „Металургійний комбінат „Азовсталь" накладних відсутні відмітки залізниці про наявність причин для збільшення строку доставки вантажу, що, відповідно, виключає можливість звільнення залізниці від відповідальності у вигляді стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.

Перевіривши здійснений ПрАТ „Металургійний комбінат „Азовсталь" розрахунок заявленого до стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 189 675,20 грн., господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку. Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених ПрАТ „Металургійний комбінат „Азовсталь" позовних вимог шляхом присудження до стягнення із АТ „Українська залізниця" штрафу у загальному розмірі 189 675,20 грн.

При цьому, господарський суд відхиляє клопотання АТ „Українська залізниця" про зменшення розміру штрафних санкцій, з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Господарський суд зауважує, що з АТ „Українська залізниця" взагалі не було надано суду жодного доказу на підтвердження факту існування підстав для зменшення штрафних санкцій, що, відповідно, виключає можливість задоволення заявленого відповідачем клопотання. При цьому, сам факт посилання відповідача не ненадання позивачем доказів на підтвердження понесення збитків, що заперечувалось позивачем із надання звітів про фінансові результати, не може бути достатньою підставою для зменшення судом штрафних санкцій.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог шляхом присудження до стягнення із акціонерного товариства „Українська залізниця" в особі регіональної філії „Одеська залізниця" на користь приватного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь" штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 189 675,20 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правову допомогу адвоката у розмірі, клопотання про покладення яких на відповідача було заявлено позивачем під час розгляду судом даного спору, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем було надано суду договір про надання юридичних послуг №180329/АЗСТ від 29.03.2018р., додаткову угоду до договору №19 від 12.08.2019р., акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 01.10.2019р., розрахунок розміру винагороди, рахунок на оплату №305 від 01.10.2019р., платіжне доручення №4500072026 від 23.10.2019р. на суму 4 606,19 грн., а також довіреність, видану позивачем на ім`я адвоката Рябко Т.О.

Оскільки вимогами ст. 129 ГПК України передбачена необхідність покладення судових витрат, тобто і витрат на правову допомогу, у разі задоволення позову - на відповідача, господарський суд, враховуючи задоволення позовних вимог, вважає за необхідне віднести на рахунок позивача витрати на правову допомогу у розмірі 4 606,19 грн., заявлені позивачем до відшкодування.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з акціонерного товариства „Українська залізниця" /03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815/ в особі Регіональної філії „Одеська залізниця акціонерного товариства „Українська залізниця" /65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, ідентифікаційний код 40081200/ на користь приватного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь" /87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1, ідентифікаційний код 00191158/ штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 189 675,20 грн. /сто вісімдесят дев`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять грн. 20 коп./, судовий збір у розмірі 2 845,14 грн. /дві тисячі вісімсот сорок п`ять грн. 14 коп./, витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 4 606,19 грн. /чотири тисячі шістсот шість грн. 19 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02.12.2019р.

Суддя С.П. Желєзна