Рішення № 86003382, 19.11.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.11.2019Справа № 910/11586/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства «Сумський регіональний науково-виробничий

центр стандартизації метрології та сертифікації»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техойл ЛТД»

про стягнення 95.632,50 грн

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

27.08.2019 до Господарського суду надійшла позовна заява Державного підприємства «Сумський регіональний науково-виробничий центр стандартизації метрології та сертифікації» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техойл НК» про стягнення 95.632,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір поставки № 09-13 від 14.03.2018 за умовами якого позивачем було сплачено відповідачу 633.887,50 грн, а останнім в свою чергу поставлено заправні талони на передбачену суму та об`єми. Починаючи з жовтня 2018 року позивач не може отримати товар за талонами на автозаправних станціях, що підтверджується складеними актами. Відповідач пояснень стосовно відповідних обставин не надав. У січні 2019 року відповідачем було замінено прострочені талони на нові терміном дії до 30.06.2019, проте автозаправні станції відмовляються надавати паливо за відповідними талонами також. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 95.632,50 грн, які є сумою за талони по яким не здійснюється відпуск палива.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11586/19 від 02.09.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

16.09.2019 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/11586/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 19.09.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103050894057 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01030, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 5-В, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 30.08.2019 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 19.09.2019 (номер відправлення 0103050894057) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 21.10.2019 з позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

З огляду на викладене, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 19.09.2019 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2018 між Державним підприємством «Сумський регіональний науково-виробничий цен6тр стандартизації метрології та сертифікації» (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техойл ЛТД» (далі - постачальник, відповідач) було укладено договір про закупівлю товару № 09-13 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати покупцю: код за ДК 021-2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (Бензин А-92, дизельне паливо) (далі - товар) у кількості та за цінами, які відповідають тендерній пропозиції постачальника та визначені специфікацією, а покупець зобов`язаний прийняти і оплатити товар на умовах цього договору.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором товар повністю не надав, тому сплачені за товар кошти підлягають поверненню позивачу в розмірі 95.632,50 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 10.1 договору він набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2018, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з п. 1.2 договору (специфікації) постачальник повинен був поставити позивачу бензин А-92 у кількості 10000 л та дизельне паливо у кількості 15000 л, загальною вартістю 634.100,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 21.05.2018 внесено зміни до п. 1.2 договору (специфікації) та визначено, що постачальник має поставити позивачу бензин А-92 у кількості 8000 л та дизельне паливо у кількості 14758,2205 л, загальною вартістю 595.100,00 грн.

Додатковою угодою № 2 від 17.12.2018 внесено зміни до п. 1.2 договору (специфікації) та зменшено загальну кількість дизельного палива на 8,2205 л та суму вартості товару на 212,50 грн. Також внесено зміни до п. 3.1 договору та визначено ціну договору у розмірі 633.887,50 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає діючим державним стандартам: ДСТУ 7687-2015 та ДСТУ 7688-2015, або технічному регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затверджений постановою КМУ № 927 від 01.08.2013.

Згідно з п. 3.1 договору ціна цього договору разом з ПДВ становить 634.100,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що зазначений в цьому договорі.

Згідно з п. 4.2 договору розрахунки між постачальником та покупцем здійснюються шляхом попередньої оплати відповідно до наданого рахунку (рахунку-фактури) постачальником протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання рахунку.

Відповідно до п. 5.1 договору передача товару покупцю здійснюється окремими партіями. Обсяг і асортимент кожної партії товару за цим договором визначається покупцем самостійно.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином та у повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати товару на загальну суму 633.887,50 грн.

Так, на підставі виставленого рахунку-фактури № НК-0000574 від 26.03.2018 позивач перерахував платіжним дорученням № 1912 від 26.03.2018 відповідачу кошти в розмірі 26.000,00 грн.

На підставі рахунку-фактури № НК-0001161 від 10.05.2018 позивач перерахував платіжним дорученням № 2109 від 11.05.2018 відповідачу кошти в розмірі 13.000,00 грн.

На підставі рахунку-фактури № НК-0001321 від 22.05.2018 позивач перерахував платіжним дорученням № 2141 від 23.05.2018 відповідачу кошти в розмірі 52.550,00 грн.

На підставі рахунку-фактури № НК-0001495 від 05.06.2018 позивач перерахував платіжним дорученням № 2178 від 05.06.2018 відповідачу кошти в розмірі 38.775,00 грн.

На підставі рахунку-фактури № НК-0001513 від 06.06.2018 позивач перерахував платіжним дорученням № 2187 від 06.06.2018 відповідачу кошти в розмірі 26.700,00 грн.

На підставі рахунку-фактури № НК-0001553 від 08.06.2018 позивач перерахував платіжним дорученням № 2200 від 11.06.2018 відповідачу кошти в розмірі 38.775,00 грн.

На підставі рахунку-фактури № НК-0001960 від 09.07.2018 позивач перерахував платіжним дорученням № 2320 від 10.07.2018 відповідачу кошти в розмірі 78.400,00 грн.

На підставі рахунку-фактури № НК-0002006 від 12.07.2018 позивач перерахував платіжним дорученням № 2340 від 12.07.2018 відповідачу кошти в розмірі 65.900,00 грн.

На підставі рахунку-фактури № НК-0002095 від 19.07.2018 позивач перерахував платіжним дорученням № 2360 від 19.07.2018 відповідачу кошти в розмірі 77.550,00 грн.

На підставі рахунку-фактури № 2424 від 13.08.2018 позивач перерахував платіжним дорученням № 2466 від 15.08.2018 відповідачу кошти в розмірі 216.237,50 грн.

Згідно з п. 4.4 договору найменування товару, її асортимент, кількість, ціна за одиницю визначається у видаткових накладених. Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання повноваженими представниками сторін видаткових накладних.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем позивачу передано товар (талони, бланки дозволу на пальне) на загальну суму 633.887,50 грн, що підтверджується наступними видатковими накладеними:

№ НКТ-000513 від 27.03.2018 на суму 26.000,00 грн,

№ НКТ-001043 від 14.05.2018 на суму 13.000,00 грн,

№ НКТ-001226 від 25.05.2018 на суму 52.550,00 грн,

№ НКТ-001377 від 06.06.2018 на суму 38.775,00 грн,

№ НКТ-001419 від 08.06.2018 на суму 26.700,00 грн,

№ НКТ-001469 від 12.06.2018 на суму 38.775,00 грн,

№ НКТ-001968 від 11.07.2018 на суму 78.400,00 грн,

№ НКТ-002018 від 13.07.2018 на суму 65.900,00 грн,

№ НКТ-002164 від 20.07.2018 на суму 77.550,00 грн,

№ НКТ-002555 від 16.08.2018 на суму 216.237,50 грн

Відповідно до п. 5.2 договору передача (відпуск, заправлення) товару на АЗС продавцем або іншою особою,яка за договором чи за дорученням продавця здійснює відпуск товару за талонами, випущеними продавцем, здійснюється виключно за умови пред`явлення покупцем оригіналу талону.

Достатньою умовою відпуску товару продавцем або іншими особами, які за дорученням або за договором з продавцем здійснюють відпуск товару за талонами (скетч-картами), випущеними продавцем, є пред`явлення особою оригіналу. Продавець або інші особи, які за дорученням або за договором з продавцем здійснюють відпуск товару за талонами, випущеними продавцем, не зобов`язані здійснювати ідентифікацію особи, яка отримує товар за умови пред`явлення оригіналу талону.

Покупець запевняє, що кожен, хто пред`являє талон, переданий йому на умовах цього договору, є його уповноваженим представником та вправі отримувати від його імені товари в рамках та на підставі цього договору.

Проте з 10.10.2018 позивач не може отримати паливо по заправним талонам на АЗС АМІК, у зв`язку з відмовою автозаправної станції.

Матеріали справи свідчать, що АЗС відмовляються приймати та не обслуговують заправні талони отримані позивачем від відповідача, при цьому не зазначаючи причин відмови, що підтверджується складеними за участю представників позивача та АЗС актів від 10.10.2019, від 08.11.2018, від 20.11.2018, від 23.11.2018, від 29.11.2018, від 12.12.2018, від 17.12.2018.

Відповідно до п. 6.3 договору постачальник зобов`язаний: забезпечити поставку в асортименті, кількості у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку якісного товару. Якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ і підтверджуватися сертифікатом якості.

Як зазначає позивач та не заперечено відповідачем, останнім не було здійснено поставку товару за пред`явленими позивачем талонами на суму 95.632,50 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором товар позивачу не поставив.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов`язання повернути кошти.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не звертався до відповідача з вимогою повернути сплачені кошти, у зв`язку з не поставкою товару.

Разом з цим, відповідно до рішення Конституційного суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина 5 статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 95.632,50 грн на підставі вимог ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги Державного підприємства «Сумський регіональний науково-виробничий центр стандартизації метрології та сертифікації» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техойл ЛТД» (01030, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 5-В, код ЄДРПОУ 41486736) на користь Державного підприємства «Сумський регіональний науково-виробничий центр стандартизації метрології та сертифікації» (40007, м. Суми, вул. Харківська, 101, код ЄДРПОУ 02568064) 95.632 (дев`яносто п`ять тисяч шістсот тридцять дві) грн 50 коп. основного боргу, 1.921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова