Рішення № 86003373, 18.11.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2019Справа № 910/11706/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства «Київгаз»

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства

Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс»

про стягнення 73.990,33 грн

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

28.08.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Київгаз» до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс» про стягнення 73.990,33 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що на підставі укладеного між сторонами договору про умови поставки газу балансоутримувачам № 602206 від 01.02.2013 позивачем у період січень, лютий 2015 року було поставлено відповідачу природній газ на загальну суму 300.895,93 грн, що підтверджується актами прийому-передачі газу. Відповідачем було надано позивачу гарантійний лист № 255 від 15.10.2015, відповідно до якого відповідач до 30.07.2018 включно здійснював оплати на виконання погашення заборгованості. Проте, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно договору № 602206 від 01.02.2013, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 73.990,33 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11706/19 від 02.09.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

12.09.2019 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/11706/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Даною ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 16.09.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103050893441 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01021, м. Київ, пров. Івана Мар`яненка, 7, яка згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 30.08.2019 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 16.09.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 07.10.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103050893441, а отже відповідач мав подати відзив до 22.10.2019 включно.

12.09.2019 позивачем до суду подано клопотання про витребування у відповідача, в разі його заперечень щодо розміру заборгованості за договором, докази, які підтверджують сплату останнім поставленого газу по договору № 602206 від 01.02.2013.

Суд розглянувши дане клопотання позивача відмовив в його задоволенні, оскільки воно не відповідає вимогам ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

01.10.2019 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що починаючи з 2014 року позивач після змін внесених до чинного законодавства перейшов на прямі договірні відносини із населенням та власниками (орендарями) нежитлових приміщень. Зазначає, що рішенням Київської міської ради № 270/270 від 09.10.2014 відповідача зобов`язано передати Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» житловий фонд та знаходився у нього на балансі, а також інше майно, тому обов`язок щодо надання житлово-комунальних послуг відповідача припинився та перейшов до нового комунального підприємства. Відповідач на підставі рішення Київської міської ради № 838/4902 від 23.05.2018 підлягає реорганізації шляхом приєднання до КП «Центр обслуговування споживачів» Шевченківського району. В ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості про перебування відповідача в стані припинення. Стирок для заявлення кредиторами своїх вимог встановлений до 10.11.2018. Позивач на адресу відповідача 27.12.2018 направляв кредиторську вимогу № 3474/09 від 27.12.2018 щодо включення до реєстру вимог кредиторів зобов`язання на суму 44.749,77 грн. За результатами опрацювання комісія з ліквідації дійшла висновку, що дана вимога позивача не підлягає задоволенню у зв`язку із пропуском строку, встановленого для заявлення вимог кредиторів. Крім цього листом № 650/191 від 29.10.2018 на адресу відповідача позивачем було направлено акт звірки № 468 станом на жовтень 2018 року, де сторонами зазначено, що заборгованість становить 44.749,77 грн.

22.10.2019 позивачем до суду подано пояснення, в яких зазначає, що не внесення до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про правонаступництво юридичної особо, до якої приєднуються в силу ст. 104 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, означає, що відповідач не є припиненим, а його приєднання до іншої юридичної особи є незавершеним. Зазначає, що борг відповідача складає 73.990,33 грн, однак відповідач визнає його частково в сумі 44.749,77 грн, тоді як доказів в підтвердження часткової оплати не надає. Позивач просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2013 між Публічним акціонерним товариством «Київгаз» (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс» (балансоутримувач, відповідач) укладено договір про умови поставки газу балансоутримувачам № 602206 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується забезпечити в інтересах балансоутримувача постачання природного газу (далі - газ) для побутового споживання, в якості комунальної послуги населенню (надалі - мешканцям) - наймачам (орендарям, власникам) квартир, іншим особам, які зареєстровані в житловому приміщенні (квартира, комунальна квартира, гуртожиток). Балансоутримувач зобов`язується своєчасно здійснити оплату постачальнику вартості спожитого мешканцями газу в термін і на умовах, передбачених цим договором.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором оплату отриманого газу повністю не здійснив, в зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 73.990,33 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно пп. 3.1.2. п. 3.1 договору облік обсягів газу, поставленого постачальником балансоутримувачу в межах цього договору та переданого мешканцям в якості комунальної послуги, залежить від наявної форми обліку обсягів споживання газу мешканцями та здійснюється шляхом щомісячного зняття показників лічильників газу.

Сторони домовились, що зняття та фіксування показників здійснюється представниками обох сторін договору до кожного 25-го числа звітного місяця, про що складається відповідний акт у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які підписують уповноважені представниками сторін та скріплюється їхніми печатками.

Зведений розрахунок вартості переданого балансоутримувачу газу для побутових потреб мешканців проводиться на підставі фактичних показань лічильників газу за діючими цінами.

Відповідно до п. 3.2 договору на підставі вищезазначених актів постачальником до 27-го числа звітного місяця складається та надсилається балансоутримувачу акт передачі-приймання природного газу переданого балансоутримувачу для побутових потреб у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, в якому відображається загальна вартість поставленого балансоутримувачу газу з урахуванням всіх пільг та субсидій мешканців та показників газових лічильників.

Протягом 2-х робочих днів з дня отримання акту передачі-приймання природного газу балансоутримувач розглядає, підписує його та повертає один примірник постачальнику, і він є основою для проведення розрахунків з постачальником (п. 3.2 договору).

Матеріали справи свідчать, що за період з січня по лютий 2015 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 300.895,93 грн, що підтверджується наступними актами прийому-передачі природного газу, які підписано та скріплено печатками обох сторін:

№ УК000003737 від 31.01.2015 на суму 149.791,47 грн,

№ УК000009553 від 28.02.2015 на суму 151.104,46 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що балансоутримувач зобов`язується забезпечувати збір та надходження грошових коштів мешканців за спожитий газ до 10 числа наступного за звітним місяця та перераховувати їх на рахунок постачальника як вартість газу, спожитого мешканцями.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач стверджує, що у зв`язку із неналежним виконання відповідачем договору № 302206 від 01.02.2013 у нього виникла заборгованість з оплати поставленого природного газу в сумі 73.990,33 грн.

Згідно поданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачем здійснено оплати за договором в лютому 2015 року в сумі 53.608,82 грн та в березні 2015 року в сумі 135.086,23 грн, загалом 188.695,05 грн, тобто заборгованість станом на 01.04.2015 складає 112.200,88 грн (300.895,93 грн - 188.695,05 грн).

Однак, між сторонами підписаний акт звіряння розрахунків за послуги з газопостачання, згідно якого станом на 01.04.2015 заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 602206 від 01.02.2013 становить 103.909,06 грн.

Також, в матеріалах справи наявний гарантійний лист № 255 від 15.10.2015, відповідно до якого відповідач гарантував позивачу сплату заборгованості в сумі 86.667,71 грн згідно наведеного в ньому графіку.

При цьому у гарантійному листі вказано, що заборгованість в сумі 86.667,71 грн, підтверджена звірянням розрахунків станом на 01.09.2015.

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідачем включно до 30.07.2018 були здійснені оплати через транзитний рахунок Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (ГІОЦ) на рахунок позивача на виконання графіку погашення заборгованості згідно з гарантійним листом в підтвердження чого надано відомості про розподілені кошти на розрахунковий рахунок ПАТ «Київгаз» на виконання графіків погашення заборгованості згідно гарантійних листів за період з листопада 2015 року по липень 2018 року.

Отже викладені обставини свідчать, що між сторонами був підписаний акт звірки станом на 01.09.2015 згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 86.667,71 грн; графік погашення цієї заборгованості погоджений позивачем, внаслідок чого позивач щомісячно здійснював розподіл отриманих від відповідача коштів, підтвердженням чого є відповідні відомості.

Наявні в матеріалах справи документи не підтверджують зазначених у поданому позивачем розрахунку відомостей та відповідно розмір заявленої позивачем заборгованості.

Слід відзначити, що із зведеної відомості розщеплення сплат за період з 02.03.-31.03.2015 вбачається, що до сплаченої відповідачем суми 135.086,13 грн, яка повністю зарахована позивачем в рахунок погашення заборгованості за договором № 602206, входять платежі здійснені відповідачем за іншими договорами, які не є предметом розгляду у даній справі.

Подані позивачем банківські виписки не підтверджують розмір часткової сплати відповідачем поставленого газу, оскільки кошти надходили від ГІОЦ та розподілялись позивачем на власний розсуд.

Отже з наявних у матеріалах справи документів не можливо достеменно встановити розмір здійснених відповідачем платежів за договором.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача разом з листом № 650/191 від 29.10.2018 направлено на підписання 2 (два) примірника акта звіряння розрахунків станом на 01.11.2018. Також у листі позивач просив перерахувати заборгованість.

Так, згідно акту звірки № 468 взаємних розрахунків станом на 31.10.2018 заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 602206 від 01.02.2013 становить 44.749,77 грн. Даний акт підписано та скріплено печатками обох сторін.

В подальшому позивачем на адресу відповідача була направлена вимога № 3474/09 від 27.12.2018 про визнання позивача кредитором відповідача з грошовими вимогами у розмірі 44.749,77 грн, включивши зазначені вимоги до реєстру кредиторів відповідача.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що позивач звертався про визнання його кредиторських вимог до відповідача за договором саме на суму 44.749,77 грн, яка підтверджена відповідачем згідно акту звірки № 468, а також за відсутності доказів здійснення відповідачем оплат за договором після 31.10.2018, суд приходить до висновку, що борг становить 44.749,77 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 44.749,77 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню та відповідно в іншій частині в позові слід відмовити.

Судом встановлено, що рішенням Київської міської ради № 838/4902 від 23.05.2018 «Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання» вирішено реорганізувати Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс» шляхом його приєднання до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» встановлено, що Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» є правонаступником всіх прав та обов`язків Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс».

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості про те, що Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс» перебуває в стані припинення з 31.08.2018; відомості про строк для заявлення кредиторами своїх вимог - 31.10.2018.

У відповідності до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України вказано, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно з ч. 1 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.

Частиною 3 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (ч. 5 ст. 105 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 105 Цивільного кодексу України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Як встановлено судом, 27.12.2018 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога № 3474/09 від 27.12.2018 про визнання позивача кредитором відповідача з грошовими вимогами у розмірі 44.749,77 грн, включивши зазначені вимоги до реєстру кредиторів відповідача.

Листом № 3/1 від 09.01.2019 комісія з реорганізації відповідача відмовила у задоволенні даної вимоги позивача, у зв`язку із пропуском строку, встановленого для заявлення вимог кредиторів.

У відповідності до ч. 1 ст. 107 Цивільного кодексу України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Згідно із ч. 3 ст. 107 Цивільного кодексу України передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Зі змісту норм статей 104, 105, 110 Цивільного кодексу України ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов`язків до інших осіб. Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (статті 104 - 109 ЦК України).

У розумінні зазначених норм закону приєднання - це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального (а не ліквідаційного) акта орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру. Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов`язки припиненої юридичної особи, несе відповідальність за її зобов`язаннями в повному обсязі (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.07.2012 у справі № 6-65цс12).

При універсальному правонаступництві майно особи, як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника як єдине ціле, причому в цій сукупності єдиним актом переходять всі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва праводавцю, незалежно від того, виявлені вони на цей момент чи ні. При універсальному правонаступництві, зважаючи на відсутність повної визначеності у складі майна, правонаступник спрямовує свою волю не на набуття окремих прав або обов`язків, а на набуття усієї їх сукупності. В результаті він вступає навіть в такі правовідносини, про існування яких міг не знати. Вказана позиція наведена у постанові Верховного Суду від 31.05.2018 по справі № 910/1879/17.

У постанові Верховного Суду від 03.09.2018 у справі № 910/5811/16 викладено правову позицію про те, що згідно з частиною першої статті 107 ЦК України кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов`язання. Тобто кредитор не наділений в силу Закону прямим обов`язком пред`являти кредиторські вимоги до юридичної особи, що припиняється шляхом приєднання.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі № 925/1143/17, в якій кредитор (позивач у справі) заявив свої кредиторські вимоги до боржника, який реорганізувався, після пропуску строку на заявлення кредиторських вимог та після складення комісією з реорганізації передавального акту, Верховним Судом вказано, що перебування боржника в стані припинення не припинило зобов`язання, у зв`язку з чим в силу статті 107 Цивільного кодексу України кредитор вправі вимагати від відповідача в особі комісії з припинення як виконання зобов`язання так і включення кредиторських вимог за такими зобов`язаннями до передавального акту.

З урахуванням наведеного, оскільки у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників на підставі ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України шляхом універсального правонаступництва (переходять всі існуючі зобов`язання) позивач не наділений обов`язком звертатися до відповідача із вимогою про включення його кредиторських вимог до передавального акту.

За таких обставин, посилання відповідача на наявність у нього підстав для відмови включити до передавального акту кредиторські вимоги позивача, у зв`язку із пропущенням позивачем строку заявлення вказаних кредиторських вимог, суд вважає безпідставними.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Акціонерного товариства «Київгаз» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс» (01021, м. Київ, пров. Івана Мар`яненка, 7, код ЄДРПОУ 05756837) на користь Акціонерного товариства «Київгаз» (01103, м. Київ, вул. М.Бочука, 4-Б, код ЄДРПОУ 03346331) 44.749 (сорок чотири тисячі сімсот сорок дев`ять) грн 77 коп. основного боргу, 1.161 (одна тисяча сто шістдесят одна) грн 83 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова