Рішення № 86003273, 12.11.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.11.2019Справа № 910/7804/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз»

до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

про визнання недійсним одностороннього правочину

за участю представників сторін:

від позивача Богдан С.В. (довіреність № 007.Др-96-0519 від 20.05.2019)

від відповідача Никоненко А.Г. (довіреність № 14-4 від 14.01.2019)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2019 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» (далі - АТ «Криворіжгаз», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України», відповідач) про визнання недійсним одностороннього правочину АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог - заяву від 12.04.2019 № 39-3310/1.17-19.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що на адресу позивача надійшла заява № 39-3310/1.17-19 від 12.04.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої відповідачем заявлено про повне припинення зобов`язань перед позивачем з повернення грошових коштів, отриманих на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 904/6892/17 на суму 1 682 756,90 грн шляхом часткового зарахування зустрічних зобов`язань позивача перед відповідачем з оплати заборгованості за природний газ за договором купівлі-продажу природного газу № 13-156-ВТВ від 04.01.2013. Позивач, у свою чергу, направив на адресу відповідача повідомлення № 501012-Сл-9730-0419 від 22.04.2019 про відмову в прийняті відповідної заяви, оскільки зазначена заява є нікчемним правочином, який не припиняє зобов`язання відповідача щодо повернення грошових коштів у вказаному розмірі. Позивач посилається на те, що даний правочин вчинений з порушенням положень ст. 601 Цивільного кодексу України та підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 (суддя Блажівська О.Є.) відкрито провадження у справі № 910/7804/19 та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.07.2019.

15.07.2019 до суду надійшов поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що на момент зарахування зустрічних односторонніх вимог у вигляді спірної заяви № 39-3310/1.17-19 від 12.04.2019 відповідач мав право вимоги до позивача за договором купівлі-продажу природного газу № 31-156-ВТВ від 04.01.2013, строк виконання якого настав. Оскільки строк виконання зобов`язання настав, відповідач скористався правовим механізмом статті 601 Цивільного кодексу України, зарахувавши зустрічні вимоги, що не суперечить чинному законодавству України. Ні у справі № 904/5511/16, ні у справі № 904/6892/17 не було предметом спорів чи доведення, спростування чи дослідження питання про обов`язок АТ «Криворіжгаз» виконати зобов`язання по сплаті грошових коштів за договором купівлі-продажу природного газу після 20.01.2018 і судового спору з цього приводу не існує. Враховуючи викладене, відповідач вважав, що оспорювана заява вчинена відповідно до ст.ст. 601, 602 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України, а підстави для визнання недійсним спірного одностороннього правочину відсутні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 11.09.2019.

12.08.2019 до суду надійшли подані позивачем додаткові пояснення по справі, в яких позивач зазначив, що строк виконання зобов`язання по стягненню заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 13-156-ВТВ від 01.04.2013 не настав, що свідчить про відсутність підстав для зарахування зустрічних вимог.

21.08.2019 та 13.09.2019 до суду надійшли подані відповідачем пояснення, в яких останній підтримав раніше викладену правову позицію.

Підготовче засідання, призначене на 11.09.2019, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 наступне підготовче засідання призначено на 02.10.2019.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, проведеного 02.10.2019 у зв`язку з настанням інших обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, що може мати наслідком порушення процесуального строку розгляду спору, матеріали справи № 910/7804/19, передано на розгляд судді Удаловій О.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 справу № 910/7804/19 прийнято до розгляду суддею Удаловою О.Г., підготовче засідання призначено на 24.10.2019.

У підготовчому засіданні 24.10.2019 суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 12.11.2019.

У судовому засіданні 12.11.2018 позивач підтримав заявлені ним позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, у судовому засіданні 12.11.2019 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України») звернулося до Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз», яке змінило найменування на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» (далі - АТ «Криворіжгаз») заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 39-3310/1.17-19 від 12.04.2019.

У вищевказаній заяві зазначено, що АТ «НАК «Нафтогаз України» на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 про стягнення з АТ «Криворіжгаз» грошових коштів отримало 1 682 756,90 грн. Враховуючи скасування постановою Верховного Суду від 21.11.2018 постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2018, правова підстава отримання АТ «НАК «Нафтогаз України» 1 682 756,90 грн відпала, а відповідні кошти підлягають поверненню АТ «Криворіжгаз». Водночас, АТ «Криворіжгаз» має заборгованість перед АТ «НАК «Нафтогаз України» з оплати заборгованості за природний газ за договором купівлі-продажу природного газу № 13-156-ВТВ від 04.01.2013 на суму 109 228 155,83 грн.

Зважаючи на викладене та керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, АТ «НАК «Нафтогаз України» заявила про повне припинення зобов`язань перед АТ «Криворіжгаз» з повернення грошових коштів, отриманих на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 904/6892/17 на суму 1 682 756,90 грн, шляхом часткового зарахування зустрічних зобов`язань АТ «Криворіжгаз» перед АТ «НАК «Нафтогаз України» з оплати заборгованості за природний газ за договором купівлі-продажу природного газу № 13-156-ВТВ від 04.01.2013 на суму 1 682 756,90 грн.

Даний спір виник внаслідок того, що позивач вищевказане зарахування вважає таким, що не відповідає вимогам ст. 601 Цивільного кодексу України, а тому спірний односторонній правочин підлягає визнанню недійсним.

Розглядаючи даний спір, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача суд керувався таким.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2016 у справі № 904/5511/16 відмовлено в задоволенні позову АТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення з АТ «Криворіжгаз» 110 225 584,11 грн боргу за отриманий природний газ за період з січня 2013 року по грудень 2015 року, 17 586 200,58 грн пені, 4 521 167,38 інфляційних втрат та 1 379 878,18 грн 3% річних.

Даним рішенням у задоволенні вимог щодо стягнення основної суми боргу за договором купівлі-продажу природного газу № 13-156-ВТВ від 04.01.2013 відмовлено з підстав відсутності зі сторони відповідача прострочення виконання зобов`язання через ненастання строку виконання відповідачем (АТ «Криворіжгаз») зобов`язання за договором, оскільки суд керувався умовами договору в редакції, що була чинна на час вирішення спору по справі № 904/5511/16 згідно з висновками, викладеними у постанові Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 у справі № 910/497/16, якою постановлено внести зміни до п. 6.1 договору в частині умов щодо строку виконання зобов`язання (не пізніше 20.01.2018).

Постановою Вищого господарського суду України № 910/497/16 від 02.11.2016 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду № 910/497/16 від 03.08.2016, наслідком чого стало повернення чинності первинної редакції договору в частині умов щодо строку виконання зобов`язання - не пізніше 20.01.2016.

АТ «НАК «Нафтогаз України» як позивач у справі № 904/5511/16 звертався до суду з заявою про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2016 у цій справі за нововиявленими обставинами, проте через пропуск відповідного процесуального строку суди відмовили у перегляді вказаного рішення, що відображено в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2019 у справі № 904/5511/16 про повернення вказаної заяви, яка була залишена без змін постановами Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2019 та Верховного Суду від 21.05.2019.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2016 у справі № 904/6892/17 в частині стягнення з АТ «Криворіжгаз» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» основної суми боргу в розмірі 109 228 155,83 грн, пені - 17 586 200,58 грн, 3% річних - 1 379 878,18 грн, інфляційних втрат - 4 521 167,38 грн, нарахованих за період з 21.01.2016 по 21.06.2016, провадження у справі припинено; в частині стягнення пені в сумі 4 005 124,18 грн, 3% річних - 2 514 829,17 грн та інфляційний втрат - 9 067 915,01 грн, нарахованих за період з 22.06.2016 по 31.05.2017, відмовлено.

Дане рішення суду мотивоване ухваленням Господарським судом Дніпропетровської області 20.09.2016 у іншій справі № 904/5511/16 рішення між тим тими ж сторонами, про той же предмет спору, з тих же підстав про відмову в задоволенні позову щодо вимог, які є тотожними частині вимог у цій справі № 904/6892/17 щодо стягнення заборгованості за поставлений з січня 2013 року по грудень 2015 року природний газ за договором купівлі-продажу природного газу № 13-156-ВТВ від 04.01.2013, сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих з 21.01.2016 по 21.06.2016.

Однак, суд зазначає, що втрата права на судовий захист щодо вимог (між тими ж сторонами, з тих же підстав), щодо якої вже ухвалене судове рішення по суті спору, не свідчить про припинення матеріального права щодо цієї вимоги та про припинення зобов`язання, яке кореспондує цьому праву, у матеріальному сенсі з огляду на таке.

Рішення суду за загальним правилом не може породжувати зобов`язання грошового характеру, тому що зобов`язання боржника завжди передує судовому рішенню. Судове рішення у цьому разі не є юридичним фактом, що породжує зобов`язання, а слугує підтвердженню факту певного правопорушення та визначає суму коштів, що становить зміст цього зобов`язання. Навіть у тому випадку, коли конкретна сума грошового зобов`язання встановлюється судовим рішенням, вона ґрунтується на факті вчиненого раніше правопорушення, обраховує борг з моменту правопорушення. Суд, задовольняючи вимогу кредитора, тим самим визнає правомірними вимоги позивача та застосовує примус до стягнення шкоди. Тому судове рішення не породжує, а лише підтверджує підставу виникнення зобов`язання. Таким чином, зобов`язання не припиняється з ухваленням судового рішення, зокрема про відмову в задоволенні вимог щодо цього зобов`язання, оскільки це рішення підтверджує втрату особою процесуального права на задоволення вимоги щодо цього зобов`язання в процесуальному (судовому) порядку.

Верховний Суд в постанові від 09.07.2019 по справі № 904/6892/17 у зв`язку з викладеним та враховуючи встановлений судами факт припинення провадження у цій справі, зокрема, щодо вимоги тотожній вимозі у справі № 904/5511/16 - щодо стягнення з відповідача основної суми боргу за договором, дійшов висновку про втрату АТ «НАК «Нафтогаз України» права на судовий захист та на задоволення цієї вимоги в судовому порядку.

Поряд з цим Верховний Суд у постанові від 09.07.2019 по справі № 904/6892/17 відзначив, що втрата АТ «НАК «Нафтогаз України» права на задоволення в судовому порядку своєї вимоги щодо стягнення з АТ «Криворіжгаз» суми основного зобов`язання за договором, як у цій справі, так і у справі № 904/5511/16, між тим не припиняє цього зобов`язання у розумінні статей 598 та 599 Цивільного кодексу України.

Також Верховний Суд у постанові від 09.07.2019 по справі № 904/6892/17 зазначив, що незважаючи на те, що АТ «НАК «Нафтогаз України» відмовлено у справі № 904/5511/16 у задоволенні вимог про стягнення основного зобов`язання за договором з підстав невстановлення судом обставин прострочення виконання зобов`язання АТ «Криворіжгаз», однак при цьому не встановлено обставин припинення цього зобов`язання, а у справі № 904/6892/17 припинено провадження в частині тотожних вимог, викладені обставини не є перешкодою для дослідження та встановлення судами у цій справі обставин існування/відсутності цього зобов`язання відповідача за договором (у зв`язку з простроченням його виконання) з урахуванням висновків в постанові Вищого господарського суду від 02.11.2016 у справі № 910/497/16 (щодо редакції договору в частині умов щодо строку виконання відповідачем зобов`язання за договором).

Постановою Верховного Суду № 904/6892/17 від 09.07.2019 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2017 у справі № 904/6892/17 скасовано в частині стягнення пені в сумі 4 005 124,18 грн, 3% річних - 2 514 829,17 грн та інфляційних втрат - 9 067 915,01 грн за період з 22.06.2016 по 31.05.2017. Справу № 904/6892/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Однак, дана обставина не є перешкодою для суду у даній справі для встановлення обставин настання строку виконання зобов`язання за договором.

Судом встановлено, що зобов`язання позивача сплатити відповідачу кошти в сумі 1 682 756,90 грн виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 13-156-ВТВ від 04.01.2013 та є частиною заборгованості за природний газ, спожитий АТ «Криворіжгаз» на підставі вказаного договору протягом січня 2013 року - грудня 2015 року.

Так, під час розгляду справи № 904/6892/17 господарськими судами встановлено, що АТ «Криворіжгаз» протягом січня 2013 року - грудня 2015 року спожило природний газ, поставлений АТ «НАК «Нафтогаз України», проте оплатило його частково, внаслідок чого неоплаченою залишилась частина спожитого природного газу на суму 109 228 155,83 грн. За результатами розгляду судами позовних вимог в частині стягнення заборгованості за поставлений природний газ в розмірі 109 228 155,83 грн:

- суд першої інстанції - Господарський суд Дніпропетровської області у рішенні від 22.08.2017 по справі № 904/6892/17 припинив провадження, у тому числі в частині стягнення основного боргу в розмірі 109 228 155,83 грн, з огляду на те, що позовні вимоги в цій частині були предметом розгляду в іншій господарській справі № 904/5511/16. Проте, як уже зазначалось, Верховний Суд зазначив, що втрата АТ «НАК «Нафтогаз України» права на задоволення в судовому порядку своєї вимоги щодо стягнення з АТ «Криворіжгаз» суми основного зобов`язання за договором, як у цій справі, так й у справі № 904/5511/16, між тим не припиняє цього зобов`язання у розумінні статей 598 та 599 Цивільного кодексу України;

- суд апеляційної інстанції - Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 20.03.2019 змінив лише мотивувальну частину рішення Господарський суд Дніпропетровської області від 22.08.2017 по справі № 904/6892/17;

- суд касаційної інстанції - Верховний Суд у постанові від 09.07.2019 дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2017 у справі № 904/6892/17 в частині стягнення пені в сумі 4 005 124 грн 18 коп., 3% річних - 2 514 829 грн. 17 коп. та інфляційних втрат - 9 067 915 грн 01 коп. за період з 22.06.2016 по 31.05.2017 (тобто в іншій частині позовних вимог, у задоволенні яких судами було відмовлено, а не припинено провадження).

Таким чином, не підлягав скасуванню та не визнавався неправомірно встановленим факт наявності неоплаченої частини природного газу, спожитого АТ «Криворіжгаз» протягом січня 2013 року - грудня 2015 року на суму 109 228 155,83 грн за договором купівлі-продажу природного газу № 13-156-ВТВ від 04.01.2013.

У свою чергу, заборгованість відповідача (АТ «НАК «Нафтогаз України») перед позивачем (АТ «Криворіжгаз») в розмірі 1 682 756,90 грн є сумою, яка була стягнута з АТ «Криворіжгаз» на АТ «НАК «Нафтогаз України» на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 у справі № 904/6892/17, яка була скасована постановою Верховного Суду від 21.11.2018 у вказаній справі, у зв`язку з чим правова підстава для набуття вказаних грошових коштів відпала.

Стягнення вищевказаних грошових коштів в розмірі 1 682 756,90 грн підтверджується постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. про відкриття виконавчого провадження № 57370017 від 05.10.2018 та платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів в межах вказаного виконавчого провадження, долученими до матеріалів справи.

Отже, АТ «НАК «Нафтогаз України» повинно повернути АТ «Криворіжгаз» грошові кошти в розмірі 1 682 756,90 грн, стягнуті на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 у справі № 904/6892/17, а АТ «Криворіжгаз» повинно оплатити частину природного газу вартістю 1 682 756,90 грн, поставленого протягом січня 2013 року - грудня 2015 року АТ «НАК «Нафтогаз України» на виконання договору купівлі-продажу природного газу № 13-156-ВТВ від 04.01.2013.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Оспорювана заява № 39-3310/1.17-19 від 12.04.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог, враховуючи положення статті 202 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, що направлений на припинення зобов`язань.

Таким чином, надіслана відповідачем на адресу позивача заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином відповідача, спрямованим на припинення грошових зобов`язань відповідача перед позивачем.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічні приписи щодо припинення господарського зобов`язання виконанням або зарахуванням передбачено частинами 3 та 4 статті 203 Господарського кодексу України, відповідно до яких господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Господарське зобов`язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов`язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов`язання.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому).

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Виходячи з приписів наведених норм, зарахування представляє собою спосіб припинення зобов`язання та можливе за наявності умов їх зустрічності та однорідності, настання строків виконання зобов`язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання тощо.

Випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог передбачені в ст. 602 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 203 Господарського кодексу. Так, відповідно до вказаних норм не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було заявлено до зарахування однорідні вимоги, а саме грошова заборгованість проти грошової заборгованості.

Також суд дійшов висновку, що вимоги є зустрічними, оскільки обумовлені наявністю зобов`язань між сторонами у справі, а саме за договором купівлі-продажу природного газу № 13-156-ВТВ від 04.01.2013 АТ «Криворіжгаз» є боржником, а АТ «НАК «Нафтогаз України» - кредитором, а за постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 у справі № 904/6892/17 навпаки АТ «НАК «Нафтогаз України» є боржником, а ПАТ «Криворіжгаз» - кредитором.

Судом встановлено, що на час розгляду та вирішення даного спору строки виконання вищевказаних зустрічних зобов`язань настали.

Посилання позивача на те, що строк виконання зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу № 13-156-ВТВ від 04.01.2013 не настав не відповідають дійсності з огляду на наступне.

Пунктом 6.1 договору купівлі-продажу природного газу № 13-156-ВТВ від 04.01.2013 в редакції додаткової угоди № 11 від 22.12.2014 передбачено, що у будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу.

Згідно з п. 2.1 договору купівлі-продажу природного газу № 13-156-ВТВ від 04.01.2013 в редакції додаткової угоди № 12 від 05.02.2015 продавець передає покупцеві газ у період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/497/16 від 03.08.2016 внесено зміни до п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу № 13-156-ВТВ від 04.01.2013 та визначено, що у будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20.01.2018.

Постановою Вищого господарського суду України № 910/497/16 від 02.11.2016 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду № 910/497/16 від 03.08.2016.

Наразі чинною редакцією є пункт 6.1 договору купівлі-продажу природного газу № 13-156-ВТВ від 04.01.2013, який визначає, що розрахунок за використаний газ здійснюється не пізніше 20.01.2016.

Таким чином, строк виконання зобов`язання АТ «Криворіжгаз» по сплаті поставленого за вказаним договором природного газу настав.

Статтями 598 та 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Доказів виконання зобов`язання ПАТ «Криворіжгаз» по сплаті поставленого за договором № 13-156-ВТВ від 04.01.2013 природного газу в повному обсязі суду не подано.

Судом встановлено, що між сторонами відсутній спір відносно зобов`язання по сплаті позивачем боргу за поставлений відповідачем природний газ згідно договору 13-156-ВТВ від 04.01.2013, оскільки сторонами не підтверджено інше.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оспорювана заява відповідача про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином відповідача, що вчинений відповідачем згідно з вимогами, встановленими приписами ст.ст. 601, 602 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Заявляючи позов про визнання недійсним правочину - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 39-3310/1.17-19 від 12.04.2019 позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настанням відповідних наслідків.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що умови спірного правочину суперечать нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

Згідно з п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Судом встановлено, що правові підстави для визнання недійсними одностороннього правочину - заяви № 39-3310/1.17-19 від 12.04.2019 відсутні.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 02.12.2018.

Суддя О.Г. Удалова