Рішення № 86003062, 26.11.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.11.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/733/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Хриплинська сільська рада Івано-Франківської міської ради, вул.Берегова, буд.4-В,с.Хриплин, м.Івано-Франківськ, Івано-Франківська область,76495

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік Груп" вул. Промислова, буд.13, м. Калуш, Івано-Франківська область,77300

про стягнення безпідставно збережених коштів через несплату орендної плати в сумі 143369,40грн.

за участю:

Від позивача: ОСОБА_2. (довіреність №02.2-27/10 від 05.01.19)-представник, Козик В.Є. (свідоцтво ІФ №001163 від 12.04.17, ордер серія ІФ № 086129 від 26.11.2019)-адвокат:

Від відповідача представники не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Хриплинська сільська рада Івано-Франківської міської ради 10.07.2019 звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік Груп" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 143369,40грн. внаслідок користування земельною ділянкою площею 1,7390га по вул. Автоливмашівська, 6Б у м.Івано-Франківську с.Хриплин без укладення договору оренди землі.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач використовував зазначену земельну ділянку у період з 11.07.2018 по 31.12.2018 без укладення договору оренди землі, у зв`язку з чим територіальна громада села Хриплин в особі Хриплинської сільської ради була позбавлена можливості отримати дохід від здачі земельної ділянки в оренду, чим було порушено права та інтереси позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

Господарський суд Івано-Франківської області 11.07.2019 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить суд позов задовільнити.

Відповідач у судове засідання не з"явився, правом на подання відзиву не скористався.

На адресу суду повернулися конверти з ухвалами від 30.07.2019, від 24.09.2019 від 11.10.2019, від 29.10.2019 від 04.11.2019, що направлялись на адресу відповідача, з відмітками відділення поштового зв"язку «Повернуто за закінченням строку зберігання».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Господарський суд зазначає, що ухвали суду направлялися відповідачу за адресою, яка значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

За визначенням п.4,5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, передбачені наслідки неявки в судове засідання учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, а також повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справи за відсутності такого учасника.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача, оскільки за вказаних вище підстав, він вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи належним чином.

04.11.2019 Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області надіслало суду лист, у якому вказує, що у НКС відсутня інформація по земельній ділянці кадастровий номер 2610197401:18:001:0010 - ділянка не сформована (на виконання доручення Держгеокадастру №539/3-16-0.21 від 25.10.2016 року, дану земельну ділянку перенесено в архівний шар державним кадастровим реєстратором) і відсутні діючі правовстановлюючі документи на землю (згідно даних Державного реєстру земель договір оренди на земельну ділянку кадастровий номер 2610197401:18:001:0010 не було продовжено до 01.01.2013 року), тому відділ не може надати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Автоливмашівська, 6-6, с. Хриплин за 2018 рік.

Відповідно до ст.165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст.240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

1. 27.02.2019 року членами комісії з самоврядного контролю за використанням та охороною земель територіальної громади с.Хриплин , в присутності свідків - ОСОБА_2. -юриста виконавчого комітету Хриплинської сільської ради та ОСОБА_1 -начальника добровільної пожежної дружини с.Хриплин, проведено обстеження земельних ділянок .

За результатами обстеження складено акт обстеження №02 від 18.02.2019, без зазначення адреси перевірки, без визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки у акті не зазначено.

Доказів направлення відповідачу акту обстеження № 02 від 18.02.2019 не подано.

2. 07.02.2017 спеціалістом ІІ категорії землевпорядником виконавчого комітету Хриплинської сільської ради Ромак Н.Р.. за участі постійної депутатської комісії з питань землевідносин, будівництва, благоустрою та екології Хриплинської сільської ради за відсутності представника ЗАТ "Меркурій Холдінг Груп" встановив, що земельна ділянка використовується ЗАТ "Меркурій Холдінг Груп".

За результатами обстеження складено акт обстеження №31 від 07.02.2017, без зазначення адреси перевірки, без визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки відсутній.

Доказів направлення відповідачу акту обстеження від 07.02.2017 не подано.

3. 14.06.2017 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області - провідним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель у Богородчанському, Галицькому, Тисменицькому, Тлумацькому районах та м. Івано-Франківську та Тисмениці Гуменний О.І. провів обстеження земельної ділянки загальною площею 1,7393 в с. Хриплин, Івано-Франківської міської ради, з зазначенням форма власності - державна, категорія земель - землі промисловості.

За результатами обстеження складено акт обстеження від 14.06.2017 № 4.3-13/22, яким встановлено, що земельна ділянка державної форми власності, яка розташована в с.Хриплин, Івано-Франківської міської ради по вул. Автоливмашівська, 6б площею 1,7393га є самовільнозайнятою, використовується ЗАТ "Меркурій холдінг Груп" .

В акті відсутні визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки, план схема не додана, кадастровий номер земельної ділянки відсутній.

Доказів направлення відповідачу акту обстеження від 07.02.2017 не подано.

4. 14.06.2017 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області - провідним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель у Богородчанському, Галицькому, Тисменицькому, Тлумацькому районах та м. Івано-Франківську та Тисмениці Гуменний О.І. провів обстеження земельної ділянки загальною площею 1,7393га в с. Хриплин, Івано-Франківської міської ради, з зазначенням форма власності - державна, категорія земель - землі промисловості.

За результатами обстеження складено акт обстеження від № 4.3.-13/23 від 14.06.2017, без зазначення адреси перевірки, без визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки відсутній.

Доказів направлення відповідачу акту обстеження № 4.3.-13/23 від 14.06.2017 не подано.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.02.2005 № 721208 право власності на об"єкт нерухомого майна , складовими частинами якого є:

- конюшня "А", загальною площею 476,9 кв. м;

- сіносклад "В" загальною площею 260,5 кв. м;

- заклад громадського харчування "Б" , загальною площею 350,1 кв. м;

- свинарник "Г", загальною площею 176,7 кв. м;

- огорожа "І", загальною площею 207,3 кв. м;

зареєстровано за ТзОВ "Балтік Групп" на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна , ви 10.07.2018.

З урахуванням вказаних доказів, позивач стверджує, що ТзОВ "Балтік Групп" з 11.07.2018 по 31.12.2018 використовував земельну ділянку площею 1,7392 га за адресою с.Хриплин, вул.Автоливмашіська, 6Б без виникнення права власності на земельну ділянку, права постійного користування та права оренди земельної ділянки без державної реєстрації цих прав та просить стягнути 135214,82грн. безпідставно збережених коштів.

Разом з тим, позивач просить стягнути 6054,58грн. інфляційних втрат та 2100грн. - 3% річних .

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об"єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об"єкти розміщені.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це обов"язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Водночас, за змістом ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідач - ТзОВ "Балтік Групп" на підставі акту приймання-передачі від 10.07.2018 є власником нерухомого майна, розміщеного за адресою: с.Хриплин, вул.Автоливмашівська, будинок 6Б.

При цьому, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування земельною ділянкою ТзОВ "Балтік Групп", зокрема, укладення договору оренди з Хриплинською сільською радою та державної реєстрації такого права. Таким чином, відповідач користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому, згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (ч.2 ст.152 Земельного кодексу України).

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Натомість, предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ТзОВ "Балтік Групп", зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Хриплинською сіьською радою та державної реєстрації такого права, а отже, при укладенні акту прийом -передачі нерухомості право користування земельною ділянкою, якого не існувало у продавця на момент укладення акту, до набувача не перейшло. Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Отже, ТзОВ "Балтік Групп", як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Проте, суд зазначає, щодо підставності та обґрунтованості визначення позивачем розміру земельної ділянки по Автоливмашівська, 6 Б у с.Хриплин яка використовується відповідачем. Зазначені обставини є суттєвими, оскільки прямо впливають на розмір заявлених вимог, а отже мають бути доведені та підтверджені належними доказами.

В даному випадку, як на підставу нарахування відповідачу безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, позивач посилався на акт обстеження № 31 від 07.02.2017, акт обстеження № 4.3-13/22, акт обстеження № 4.3.-13/23 від 14.06.2017.

На підставі вищенаведених актів, позивачем здійснено розрахунок розміру орендної плати за період з 11.07.2018 по 31.12.2018.

В даному випадку, площа земельної ділянки визначена на підставі акту обстеження земельної ділянки № 4.3-13/22, акту обстеження земельної ділянки № 4.3.-13/23 від 14.06.2017.

Однак, чинним законодавством не передбачено формування земельних ділянок на підставі актів обстеження земельних ділянок, які не є документацією землеустрою згідно положень ст. 25 Закону України "Про землеустрій".

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Згідно з частинами 1-4 статті 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

При цьому, позивачем жодних належних та допустимих доказів того, що земельна ділянка визначена в акті обстеження № 4.3-13/22, та акті обстеження № 4.3.-13/23 від 14.06.2017 знаходиться в межах земельної ділянки кадастровий номер 2610197401:18:001:0010 не надано.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що земельна ділянка, визначена в актах обстеження площею 1,7393 га, не сформована в натурі в розумінні ст. ст. 79, 79-1 ЗК України, у зв`язку з чим, вказана земельна ділянка не є об`єктом цивільних прав.

Крім того, надані позивачем докази на підтвердження займаної відповідачем площі земельної ділянки - топографічний план та акт обстеження земельної ділянки є недопустимим доказами, оскільки чинним законодавством не передбачено формування земельних ділянок на підставі таких документів, які не є документацією з землеустрою.

Відповідно до п. 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 за №376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за №391/17686, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Водночас, ані вказаною Інструкцією, ані Земельний кодекс України, не передбачено визначення площі земельної ділянок згідно актів обстеження, які в якості доказів додані позивачем, у зв`язку з чим, суд зазначає, що акт обстеження № 31 від 07.02.2017, акт обстеження № 4.3-13/22, акт обстеження № 4.3.-13/23 від 14.06.2017 не є належними та допустимими доказами , які підтверджує розмір площі земельної ділянки, яку використовує відповідач та безпосередньо обставини щодо її фактичного використання відповідачем, що ставить під обґрунтований сумнів розрахунок розміру орендної плати, що збережений за її використання.

Крім того, обстеження земельної ділянки відбувалось у 2017, проте як право власності за відповідачем зареєстровано 11.07.2018.

Позивач подав суду акт обстеження земельної ділянки № 02 від 18.02.2019 у якому не зазначено адреси перевірки, без визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки, у акті не вказано кадастровий номер земельної ділянки що перевірялась..

Отже, розрахунки позивача виконані виходячи з припущення, що площа частини земної поверхні, займана відповідачем, була незмінною та дорівнює площі, яку позивач вважає займаною іншою юридичною особою станом на 2017 рік.

Таким чином, позивач не надав суду належних та допустимих доказів зайняття відповідачем земельної ділянки площею 1,7393 га в період з 11.07.2018.

Водночас, відповідно до листа № 194/400-19-0.31 від 22.10.2019 Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області земельна ділянка кадастровий номер 2610197401:18:001:0010 - ділянка не сформована, на виконання доручення Держгеокадастру №539/3-16-0.21 від 25.10.2016 року, дану земельну ділянку перенесено в архівний шар державним кадастровим реєстратором, відсутні діючі правовстановлюючі документи на землю (згідно даних Державного реєстру земель договір оренди на земельну ділянку кадастровий номер 2610197401:18:001:0010 не було продовжено до 01.01.2013 року).

Заявлені позовні вимоги стосуються стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 1,7393га по вул. Автоливмашівська, 6Б в с.Хриплин, при цьому матеріали справи не містять відомостей про кадастровий номер земельної ділянки та доказів її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі, що в т.ч. вбачається із актів обстеження земельної ділянки.

Більше того в матеріалах справи відсутній Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданий центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, обумовлений частиною 2 статті 20, частиною 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель".

Отже земельна ділянка по вул. Автоливмашівська, 6Б в с.Хриплин з 11.07.2018 по 31.12.2018 не була сформованою, тому не була та і до цього часу не є об`єктом цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України. Саме лише посилання позивача на те, що відповідач є власником нерухомого майна , а отже фактичним користувачем земельної ділянки, без зазначення її кадастрового номеру та нормативно - грошової оцінки не може бути підставою для висновку про те, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки - територіальної громади с.Хриплин, зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати саме у розмірі визначеному позивачем - 135 214,82грн. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постановах Верховного Суду від 13.02.2019няти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази в своїй сукупності свідчать про недоведеність заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 135 214,82 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої позивачем орендної плати.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні основної позовної вимоги позивача, суд відмовляє у задоволенні 6054,58грн. інфляційних втрат та 2100грн. -3% річних як похідної вимоги.

Суд вважає за необхідне зазначити, що після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Як зазначено у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява № 4909/04, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі залишається за позивачем.

Відповідно до п. 2 ч.3 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов"язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9 900,00грн. залишити за позивачем.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 22, 83, 1166, 1212 Цивільного кодексу України; ст. 152 Земельного кодексу України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 02.12.2019

Суддя Шкіндер П.А.