Рішення № 86002609, 20.11.2019, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" листопада 2019 р. Cправа № 902/852/19

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представників:

позивача - Піпка А.М.,

відповідача - Гриценко Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оріон" (пров. Грибоєдова, 10, м. Вінниця, 21032)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Кул" (вул. Немирівське шосе, 213, м. Вінниця, 21034)

про визнання правочину недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оріон" (ТОВ "ТД "Оріон") подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Кул" (ТОВ "Грін Кул") про визнання правочину недійсним.

Ухвалою суду від 10.10.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/852/19 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.11.2019.

04.11.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, в т.ч. доказів направлення відзиву на позовну заяву позивачу (вх. №02.1-34/9027/19 від 04.11.2019).

05.11.2019 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву (вх. №02.1-34/9040/19 від 05.11.2019) та відповідь позивача на відзив відповідача на позовну заяву (вх. №02.1-34/9038/19 від 05.11.2019).

У судове засідання 05.11.2019 з'явилися усі учасники судового процесу.

За результатами проведеного судового засідання 05.11.2019 суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.11.2019, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

18.11.2019 через канцелярію суду надійшла заява представника позивача про розподіл судових витрат (вх. №02.1-34/9505/19 від 18.11.2019), а також вступне слово останнього, викладене у письмовій формі (вх. №02.1-34/9506/19 від 18.11.2019).

20.11.2019 через канцелярію суду надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх. №02.1-34/9617/19 від 20.11.2019).

У судове засідання 20.11.2019 з'явилися усі учасники судового процесу.

Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві та викладених письмових поясненнях по суті спору, які наявні у матеріалах справи.

Представник відповідача щодо позову заперечила в повному обсязі, посилаючись на викладене у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив.

В якості підстав заявлених позовних вимог позивач вказує, що відповідачем в односторонньому порядку за заявою на зарахування зустрічних грошових №224/1 від 19.09.2018 здійснено зарахування вартості поставленого позивачем товару за Договором купівлі-продажу №23.18-ОР від 25.05.2018 (далі-Договір) на суму 35548,80 грн в якості погашення власних грошових вимог відповідача по сплаті штрафних санкцій в розмірі 48244,80 грн (10% від вартості не поставленого товару за Договором купівлі-продажу №23.18-ОР від 25.05.2018). При цьому позивач вважає заяву на зарахування зустрічних грошових №224/1 від 19.09.2018 як правочин, що суперечить вимогам чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 203, 215, 601 ЦК України та положенням укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу №23.18-ОР від 25.05.2018.

З огляду на викладене, позивач просить визнати недійсним односторонній правочин - заяву ТОВ "Грін Кул" на зарахування зустрічних грошових №224/1 від 19.09.2018.

Суть заперечень відповідача зводиться до такого.

Відповідач вважає правомірним нарахування штрафу позивачу за Договором купівлі-продажу №23.18-ОР від 25.05.2018, оскільки ТОВ "ТД "Оріон" допущено прострочення поставки товару згідно Специфікації №1 від 25.05.2018. З огляду на те, що сторони підписали Специфікацію №1 до Договору, вони узгодили усі істотні умови Договору, отже, у позивача виникло зобов'язання поставити товар на погоджених ним умовах з моменту підписання Специфікації. При цьому відповідач вказує, що прийняття виконання, яке вчинено із простроченням не свідчить про звільнення сторони порушника від сплати штрафних санкцій.

Також відповідач вважає законним односторонній правочин, оскільки вимоги сторін, що були припинені на підставі заяви від 19.09.2018 вих. №224/1, відповідають ознакам вимог, що можуть бути припинені шляхом взаємозаліку на підставі ст. 601 ЦК України, тобто є зустрічними, однорідними, строк виконання таких вимог настав на момент зарахування. Окрім того, таке зарахування узгоджується з приписами ст. 203 ГК України, враховуючи, що реагування за заявою на зарахування зустрічних грошових №224/1 від 19.09.2018 від ТОВ "ТД "Оріон" не надходило протягом тривалого часу.

Відповідач звертає увагу, що вимоги щодо штрафу є безспірними (зрозумілими та обґрунтованими), а підстави обов'язку щодо його сплати - прозорими, а саме по собі небажання (заперечення) сторони проти зарахування зустрічних однорідних вимог та проти нарахування штрафу ще не свідчить про спірність вимог по неустойці.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

25.05.2018 року між ТОВ "ТД "Оріон" (позивач, Продавець) та ТОВ "Грін Кул" (відповідач, Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №23.18-ОР, відповідно до п.1.2. якого Продавець в порядку та на умовах даного Договору зобов'язався продати замовлений Товар та по узгодженню сторін виконати його доставку, а Покупець - своєчасно прийняти замовлений Товар та здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Пунктом 1.1. Договору сторони погодили, що предметом даного Договору є Товар, найменування та асортимент якого вказаний в Специфікації до Договору.

Згідно з п.2.1. Договору кількість Товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами визначаються у заявках Покупця, рахунках-фактурах Продавця специфікаціях та накладних (товарно-транспортних, видаткових).

Загальна сума Договору визначається сумарною вартістю всіх виконаних Продавцем і прийнятих Покупцем заявок протягом терміну дії Договору (п.3.1 Договору).

За умовами п.5.1. Договору Товар вважається поставленим Покупцю з моменту його отримання в пункті призначення представником одержувача, який вказується Покупцем, на підставі товарно-транспортних і видаткових накладних або специфікаціях до даного договору. Поставка Товару здійснюється силами та за рахунок Продавця. Конкретний строк поставки вказується у Специфікаціях до Договору на кожну партію товару.

Згідно з п.5.3. Договору передача Товару здійснюється за товарно-транспортною, специфікацією до договору або видатковою накладною, в якій вказується назва, кількість, узгоджена ціна та загальна вартість Товару, що поставляється.

За приписами п.6.3. Договору оплата здійснюється Покупцем на підставі Договору та рахунків-фактур, виставлених Продавцем на вартість кожної партії Товару.

Згідно з п. 6.5. Договору Покупець зобов'язаний оплатити Продавцю вартість поставленого Товару. Оплата товару здійснюється в наступному порядку: 100 % вартості Товару, вказаної у відповідній специфікації на кожну партію Товару, протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту поставки Товару.

Відповідно до п.8.2. Договору у разі несвоєчасної оплати за товар згідно ст. 343 ГК України, Покупець сплачує пеню на користь Продавця в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Постачальник несе наступну відповідальність: - за прострочення поставки/заміни неякісного Товару понад п'ять календарних днів - штраф у розмірі 10% від вартості не поставленого Товару, при умові, що заявка на товар була погоджена Сторонами з фіксацією дати заявки, дати поставки і місця поставки товару (п. 8.3. Договору).

25.05.2018 сторони підписали Специфікацію № 1 до Договору в якій, з поміж іншого, вказано строк поставки товару з 18.06.2018 по 01.08.2018.

Згодом, 06.08.2019 сторони підписали Специфікацію № 2 на додаткову поставку Товару, в якій погодили здійснення поставки за рахунок Постачальника на умовах DDP до 28.08.2018.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ "Грін Кул" звернулося до ТОВ "ТД "Оріон" з претензією №201 від 27.08.2018 щодо порушення строку поставки Товару згідно Специфікації №1 від 25.05.2018, внаслідок чого Покупець вимагав у Продавця сплатити штраф за умовами п.8.3. Договору у розмірі 10% від вартості не поставленого товару, що становить 48244,80 грн.

Згідно відповіді на претензію №278 від 11.09.2018 ТОВ "ТД "Оріон" вказує на відсутність заявки Покупця на товар, в яких була вказана дата поставки, кількість і номенклатура товару, точна адреса поставки, перелік осіб, уповноважених приймати товар згідно умов Договору, отже, вважає відсутнім замовлення на поставку, що не відповідає п.8.3. Договору.

У свою чергу відповідач згідно листа №224 від 19.09.2018, адресованого позивачу, обґрунтовує останньому, що усі необхідні умови для застосування санкцій, передбачених п.8.3. Договору були виконані, посилаючись на: направлення 04.06.2018 на електронну адресу Продавця заявки на плитку №1 від 01.06.2018 з зазначенням найменування, асортименту, кількості, одиниці виміру Товару, адреси місця доставки; визначення строку поставки у Специфікації №1 від 25.05.2018; отримання рахунку на оплату Товару №239 від 05.06.2018, який було оплачено. У вказаному листі Покупець пропонує Продавцю здійснити взаємозалік зобов'язань ТОВ "Грін Кул" перед ТОВ "ТД "Оріон", яке виникло зі Специфікації №2 до Договору у розмірі 35548,80 грн з ПДВ в погашення грошового зобов'язання ТОВ "Грін Кул" зі сплати штрафу за прострочення поставки Товару згідно Специфікації №1 до Договору в розмірі 48 244,80 грн з ПДВ. При цьому у зазначеному листі ТОВ "Грін Кул" повідомляє, що якщо протягом 1 робочого дня ТОВ "ТД "Оріон" не підтвердить прийняття пропозиції щодо взаємозаліку, то даний лист вважається заявою щодо здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, в частині 35548,80 грн з ПДВ, а в іншій частині - ТОВ "Грін Кул" буде вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Разом з тим ТОВ "Грін Кул" оформило заяву на зарахування зустрічних грошових №224/1 від 19.09.2018, у якій воно заявляє про зустрічний взаємозалік грошових вимог між ТОВ "Грін Кул" та ТОВ "ТД "Оріон", які виникли з Договору купівлі-продажу №23.18-ОР від 25.05.2018: а саме грошові зобов'язання ТОВ "Грін Кул" перед ТОВ "ТД "Оріон" у розмірі 35548, 80 грн та грошові зобов'язання ТОВ "ТД "Оріон" перед ТОВ "Грін Кул" у розмірі 48244, 80 грн. Як вказує ТОВ "Грін Кул" у спірній заяві, воно погоджує зарахування зустрічних грошових зобов'язань з прощенням ТОВ "ТД "Оріон" залишку у вигляді різниці 12696 грн. відповідно до ст. 605 ЦК України.

Про існування заяви на зарахування зустрічних грошових №224/1 від 19.09.2018 ТОВ "ТД "Оріон" було відомо, враховуючи, що останнім направлено ТОВ "Грін Кул" претензію №314 від 14.11.2018, зі змісту якої слідує, що ТОВ "ТД "Оріон" вимагає сплатити заборгованість за договором купівлі - продажу №23.18-ОР від 25.05.2018 в розмірі 48248,42 грн, з яких 43548,80 грн - основного боргу, 2877,80 грн - пені, 240 грн - 3% річних та 1581,82 грн - інфляційних втрат. При цьому у вказаній претензії ТОВ "ТД "Оріон" зазначає, що Договір між сторонами є діючим та останній розраховує, що ТОВ "Грін Кул" добровільно виконає взяті на себе зобов'язання, а не займатиметься направленням безпідставних претензій і заяв про зарахування зустрічних грошових вимог.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Аналізуючи спірну заяву ТОВ "Грін Кул" про зарахування зустрічних грошових №224/1 від 19.09.2018, адресовану ТОВ "ТД "Оріон", суд констатує, що вона є одностороннім правочином, оскільки зі змісту вказаної заяви слідує волевиявлення суб'єкта правочину - ТОВ "Грін Кул", спрямоване на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх відносин, що випливають з Договору купівлі-продажу №23.18-ОР від 25.05.2018.

Дана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 24.06.2015 у справі №914/2942/14.

Так, зі змісту спірної заяви слідує, що вона спрямована на припинення зобов'язання шляхом зустрічного зарахування коштів. При цьому відповідач у вказаній заяві визначив до зарахування грошові зобов'язання ТОВ "Грін Кул" перед ТОВ "ТД "Оріон" у розмірі 35548,80 грн, що є основним боргом (кошти за поставлений товар) та грошові зобов'язання ТОВ "ТД "Оріон" перед ТОВ "Грін Кул" у розмірі 48244,80 грн, що є штрафними санкціями (штраф у розмірі 10% від вартості не поставленого Товару).

Відповідно до ч.3 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Згідно з приписами ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Тобто, зі змісту ч. 1 ст. 601 ЦК України слідує, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі комплексного аналізу вищевикладених норм, слідує, що зараховані, як зустрічні, в порядку статті 601 ЦК України можуть бути лише основні зобов`язання.

В п.1.14. постанови Пленуму ВГСУ України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань, а відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 05.07.2018 у справі №914/3013/16.

Разом з тим, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. За відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.

Відповідна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №910/6781/17.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №908/3039/16, від 14.02.2018 у справі №910/8322/17, від 14.02.2018 у справі №910/6374/17, від 28.02.2018 у справі №910/4312/17, від 05.04.2018 у справі № 910/13205/17, від 11.04.2018 у справі №911/1382/17, від 25.04.2018 у справі №910/6781/17, від 10.07.2018 у справі №910/9038/17, від 25.07.2018 у справі № 916/4933/15, від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 08.10.2019 у справі №914/319/18, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 11.10.2018 у справі №910/23246/17 (в даній постанові застосовано термін "прозорість вимог"), від 28.10.2018 у справі № 910/18256/17, від 13.11.2018 у справі № 914/163/14, від 27.11.2018 у справі №914/162/14, від 02.04.2019 у справі №918/539/18, від 15.05.2019 у справі №910/7789/18, від 15.05.2019 у справі №910/7789/19, від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 24.06.2019 у справі №910/12026/18, від 23.07.2019 у справі №904/1299/18 та від 23.07.2019 №910/17874/17, від 30.07.2019 у справах №910/24141/16 та №918/556/18, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 27.08.2019 у справі №910/10379/18, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17 та від 25.09.2019 у справі №910/2645/17.

Суд зазначає, що питання обґрунтованості підстав та розміру штрафних санкцій, нарахованих ТОВ "Грін Кул", які включено до зустрічного зарахування у спірній заяві не є предметом розгляду даної справи.

Водночас в межах встановлення дійсності вказаного спірного одностороннього правочину є необхідним встановлення відсутності спору щодо заявлених штрафних санкцій.

Однак, як слідує з матеріалів справи, позивач взагалі не визнає наявного у нього обов`язку зі сплати штрафу за умовами Договору купівлі-продажу №23.18-ОР від 25.05.2018, що підтверджується змістом відповіді ТОВ "ТД "Оріон" на претензію (вих. №278 від 11.09.2018), яка передувала заяві на зарахування зустрічних грошових №224/1 від 19.09.2018 (а.с. 133, т.1). Тобто між сторонами існувала неузгодженість щодо наявності зустрічного зобов`язання ще до моменту вчинення спірного одностороннього правочину. При цьому у претензії ТОВ "ТД "Оріон" (вих. №314 від 14.11.2018), яка послідувала після вчинення спірного одностороннього правочину, останній не визнає відсутності основного боргу ТОВ "Грін Кул" за Договором купівлі-продажу №23.18-ОР від 25.05.2018, а вимагає погашення такої заборгованості, в т. ч. вказує, що розраховує на добровільне виконання ТОВ "Грін Кул" взятих на себе зобов'язань та не те, що останній не займатиметься направленням безпідставних претензій та заяв про зарахування надуманих зустрічних грошових вимог (а.с. 137-142, т.1).

Щодо твердження відповідача, що зарахування вимог за спірним правочином узгоджується з приписами ст. 203 ГК України, враховуючи, що реагування за заявою на зарахування зустрічних грошових №224/1 від 19.09.2018 від ТОВ "ТД "Оріон" не надходило протягом тривалого часу, суд зазначає, що законодавством не передбачено строку такого реагування.

Водночас, як вже зазначалося судом, ТОВ "Грін Кул" було відомо про незгоду ТОВ "ТД "Оріон" щодо наявності зобов`язання зі сплати штрафу ще до моменту вчинення заяви на зарахування зустрічних грошових №224/1 від 19.09.2018.

Отже, із викладеного слідує відсутність безспірності заявлених зустрічних вимог.

Узагальнюючи вищевикладене, суд приймає до уваги, що нарахована відповідачем самостійно сума неустойки (штрафу) за порушення позивачем строків поставки товару за своєю правовою природою відрізняється від зустрічної вимоги про стягнення суми основного боргу, а тому між цими вимогами відсутні ознаки однорідності. При цьому у спірному правочині також відсутня така важлива умова, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, як безспірність вимог, які зараховуються.

Необхідність наявності безспірності вимог з метою зарахування зустрічних однорідних вимог як одностороннього правочину, а також щодо відсутності ознак однорідності у самостійно нарахованих стороною штрафних санкціях та зустрічною вимогою про стягнення суми основного боргу узгоджується, зокрема, із позицією Верховного Суду, викладеною у п.п. 23, 24 розділу VIІ постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №910/16135/18.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема згідно приписів ч.1 вказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відсутність однорідності вказаних до зарахування у спірній заяві грошових вимог суперечить приписам ст. 601 Цивільного кодексу України, отже не відповідає необхідним вимогам для чинності правочину.

Окрім того, ч. 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Реальне настанням правових наслідків одностороннього правочину - заяви ТОВ "Грін Кул" про зарахування зустрічних грошових №224/1 від 19.09.2018 можливе за умови припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних грошових вимог.

Однак, як встановлено судом в момент вчинення спірного правочину, ТОВ "Грін Кул" до заяви про зарахування зустрічних грошових №224/1 від 19.09.2018 включено вимоги, за якими відсутні обов'язкові ознаки однорідності та безспірності, що унеможливлює реальне настання правових наслідків у вигляді припинення зобов'язання.

Відповідно до приписів ч.ч. 1,3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, недодержання відповідачем в момент вчинення спірного одностороннього правочину вимог однорідності та безспірності щодо заявлених зустрічних грошових вимог є підставою для визнання такого правочину недійсним в силу приписів ст. 215 Цивільного кодексу України.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на судовий збір в сумі 1921 грн підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України.

Окрім того, розглянувши заяву представника позивача №15/11/19/2 від 15.11.2019 (вх. №02.1.-34/9505/19 від 18.11.2019) про розподіл судових витрат, зокрема витрат позивача на професійну правничу допомогу, в якій останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 12294, 40 грн, суд враховує таке.

Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 цієї статті).

Згідно положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 ГПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 ГПК України надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла відповідні витрати, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Відповідно до умов укладеного між ТОВ "ТД "Оріон" (далі - Клієнт) та керуючим Адвокатського бюро "ПІПКО І ПАРТНЕРИ" (далі - Адвокатське бюро) Піпком Андрієм Миколайовичем договору про надання правової допомоги №2 від 04.10.2019 (далі - Договір) Адвокатське бюро зобов'язується надавати Клієнту правову допомогу: професійну правничу допомогу, включаючи представництво й інші види адвокатської діяльності щодо захисту прав, свобод та інтересів Клієнта в усіх органах державної влади і місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях, перед їх посадовими і службовими особами, перед фізичними особами-підприємцями і громадянами, в судах України усіх рівнів та інстанцій у справі за позовною заявою Клієнта до ТОВ "Грін Кул" про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви на зарахування зустрічних грошових № 224/1 від 19.09.2018 року, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та інші платежі, визначені Договором (п.1.1. Договору).

Згідно з актом №1 приймання-передачі наданих послуг від 15.11.2019, наданих Адвокатським бюро "ПІПКО І ПАРТНЕРИ" в рамках справи № 902/852/19, гонорар за надання правової (правничої) допомоги протягом 16 год. складає 12294,40 грн.

Відповідно до наданого Адвокатським бюро розрахунку часу, витраченого на надання правничої допомоги позивачу, останнім на підготовку позовної заяви з додатками витрачено 8 год., на підготовку відповіді на відзив на позовну заяву з додатками - 3 год. 30 хв., на підготовку поданого вступного слова - 1 год. 30 хв., на обґрунтування заяви про розподіл судових витрат з додатками - 2 год. 30 хв. Окрім того, на ознайомлення з матеріалами справи 07.11.2019 витрачено 30 хв.

Частиною 4 статті 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, зокрема, правові висновки в подібних правовідносинах висвітлені у постановах КГС ВС від 11.06.2018 у справі № 923/567/17 та ОП КГС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Водночас згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому згідно з статтею 74 України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Дослідивши докази, надані представником позивача в підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу судом встановлено, що заявлені витрати підтверджені належними та допустимими доказами.

Разом з тим, виходячи із зазначених положень, а також враховуючи заперечення представника відповідача щодо обсягів затраченого часу на надання правової допомоги, на думку якої, обґрунтованими були б витрати в розмірі близько 2000 грн, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат ТОВ "ТД "Оріон" на професійну правничу допомогу до 9220,80 грн.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача, що на правову допомогу представником позивача не затрачено багато часу, оскільки аналогічний спір розглядається Господарським судом Вінницької області у справі №902/744/19 та у вказаній справі цим же представником здійснюється підготовка документів, враховуючи, що предмети спору у даній справі та у справі №902/744/19 є зовсім різними, що потребує іншого обсягу доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, надаючи оцінку затратам часу для підготовки відповідних документів у справі, суд, враховуючи предмет та підстави заявленого позову, а також обсяг доказування у даному спорі, вважає обґрунтованим затрати часу для: підготовки позовної заяви - 8 год., відповіді на відзив на позовну заяву - 2 год., заяви про розподіл судових витрат -1,5 год. При цьому суд зазначає, що подання вступного слова у письмовому вигляді судом не вимагалося та вступне слово не є заявою по суті спору, а є лише повторним викладом обставин позовної заяви та відповіді на відзив відповідача на позовну заяву. Отже, включення до переліку наданих послуг на професійну правничу допомогу вступного слова не може визнаватися судом неминучими витратами.

Як вже зазначалося судом, згідно рішень Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", "East/West Alliance Limited" проти України" заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Таким чином, з урахуванням витрат 0,5 год на ознайомлення з матеріалами справи, суд в сукупності вважає обґрунтованими 12 год. затраченого часу на надання професійної правничої допомоги в межах розгляду справи №902/852/19. При цьому за умовами п. 3.1. Договору про надання правової допомоги №2 від 04.10.2019 Клієнт сплачує Адвокатському бюро за надання правової допомоги гонорар в розмірі 40 (сорок) відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за одну годину участі особи, яка надає правову допомогу у справі в судовому засіданні, поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1 921 грн. Тобто вартість 1 години затраченого часу на надання професійної правничої допомоги становить 768,4 грн. З розрахунку 12 год. затраченого часу, обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9220,8 грн (12 год. х 768,4 грн).

Зважаючи на наведені приписи законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що заява представника позивача №15/11/19/2 від 15.11.2019 (вх. №02.1.-34/9505/19 від 18.11.2019) про розподіл судових витрат в частині надання професійної правничої допомоги підлягає частковому задоволенню в сумі 9220,8 грн, які з урахуванням п.2 ч. 4 ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.

В решті понесені ТОВ "ТД "Оріон" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3073,6 грн залишаються за останнім.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним односторонній правочин - заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Кул" на зарахування зустрічних грошових №224/1 від 19.09.2018.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Кул" (вул. Немирівське шосе, 213, м. Вінниця, 21034; код ЄДРПОУ 40469992) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оріон" (пров. Грибоєдова, 10, м. Вінниця, 21032; код ЄДРПОУ 35904430) 9220,8 грн - витрат на професійну правничу допомогу та 1921 грн - витрат на сплату судового збору.

4. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 02 грудня 2019 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2,3 - позивачу - пров. Грибоєдова, 10, м. Вінниця, 21032; представнику позивача Піпку А.М. - вул. Соборна, 41, оф.11, м. Вінниця, 21050;

4 - відповідачу - вул. Немирівське шосе, 213, м. Вінниця, 21034.