Рішення № 86000935, 12.11.2019, Таращанський районний суд Київської області

Справа № 379/735/19

2/379/410/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2019 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого: судді Зінкіна В.І.,

за участю секретаря судового засідання: Бакал О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тараща в порядку загального позовного провадження цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ківшовата Агро», третя особа: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача 14.05.2019 звернувся до суду з даним позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481900:05:007:0055, площею 2,4259 га, зареєстрованого на підставі договору оренди землі № б/н від 05.02.2016, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Ківшовата Агро», номер запису про інше речове право 13557415; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що позивач є власником земельної ділянки, площею 2,4259 га, кадастровий номер 3224481900:05:007:0055, цільове призначення, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська область, Таращанський район, Ківшоватська сільська рада. 29.12.2012 за № НОМЕР_1 на зазначену земельну ділянку, зареєстровано договір оренди землі з ТОВ «Ківшовата Агро» на 5 років. 06.06.2018 позивач направила засобами поштового зв`язку, ТОВ «Ківшовата Агро» заяву про повернення земельної ділянки. 06.07.2018 позивач отримала лист-відповідь на заяву про повернення земельної ділянки, від 06.07.2018. Вказаним листом, позивачу відмовлено в поверненні земельної ділянки. Повідомлено про підписання нової редакції договору оренди терміном на 10 років, а також зазначено, що 25.09.2017 примірник договору з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за усним дорученням позивача було отримано донькою позивача. З вказаного листа, позивачу стало відомо, що 27.02.2016 року, приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області, Скоробагатько Валентина Данилівна, виконуючи делеговані функції державного реєстратора, зареєструвала, право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3224481900:05:007:0055, площа 2,4259 га, що належить позивачу. Строк дії 10 років. Підстава виникнення іншого речового права, Договір оренди землі від 05.02.2016. Договір оренди, що зареєстрований за № 322440004007066 від 29.12.2012 року, в Управлінні ДержКомЗему у Таращанському районі Київської області, станом на день укладення та реєстрації договору оренди 2016 року, номер запису 13557415, що зареєстрований приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько В.Д. був чинним. Цей факт мав унеможливити укладення та здійснення державної реєстрації права оренди землі 27.02.2016 року, по договору 2016 року до закінчення строку дії запису 2012 року. Враховуючи зазначені обставини, зазначає, що у порушення вимог чинного законодавства, було укладено та вчинено договір оренди 2016 року, так як на момент його укладення та реєстрації діяв договір 2012 року, між тими самими сторонами та стосовно тієї ж земельної ділянки.

Ухвалою суду від 28.05.2019 позов прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Відповідачем у встановлений судом строк відзив на позов не подано

Позивач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належно, про причини неявки суд не повідомила.

Представник позивача – адвокат Турлуковський С.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і прохав їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Пояснила, що договір оренди землі між позивачкою та відповідачем був укладений 05.02.2016 року, та зареєстрований 27.02.2016 року. Маковецька не заперечує факт того, що вона особисто підписала договорі оренди. Не зазначає про помилку, або примус при підписанні договору. Позивачка власноруч надала договір до позовної заяви. Ніяких претензій вона тривалий час не пред`являла. Ще у червні 2018 року вона надіслала заяву до відповідача про повернення земельної ділянки, отже могла звернутися і в суд до спливу строку позовної давності. Реєстрація договору від 05.02.2016 року не порушує права позивачки. Державний реєстратор не змінює прав і обов`язків сторін. Укладення нового договору свідчить про припинення попереднього, однак в новому договорі не було прописане припинення попереднього договору. Позивачка не довела в судовому засіданні, що її права порушені. Дата отримання копії договору не є визначальною.

Третя особа - ОСОБА_2 , приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області, в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належно, про причини неявки суду не повідомила, проте подала заяву про розгляд справи без її участі.

Суд, заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю з наступних підстав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

За принциповими положеннями ст. 12 ЦПК України, які встановлюють змагальність цивільного процесу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормами ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 227506, виданого 09.11.2004 Таращанською районною державною адміністрацією Київської області, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок: площею 2,5797 га, кадастровий номер 3224481900:05:008:0024 (0,1538 га,), кадастровий номер 3224481900:05:007:0055 (2,4259 га), цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ківшоватської сільської ради Таращанського району Київської області (а.с.7).

11.10.2012 між ОСОБА_1 та ТОВ «Ківшовата Агро» було укладено договір оренди землі № б/н, строком на п`ять років на земельну ділянку площею 2,4259 га, кадастровий номер 3224481900:05:007:0055 (а.с.44).

Зазначений договір зареєстрований в управлінні Держкомзему в Таращанському районі Київської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2012 за № 322440004007066 (а.с.11).

05.02.2016 між ОСОБА_1 та ТОВ «Ківшовата Агро» було укладено договір оренди землі № б/н, строком на десять років на земельну ділянку площею 2,5797 га, у тому числі 2,4259 га ріллі, кадастровий номер 3224481900:05:007:0055 (а.с.14-15).

Згідно інформаційної довідки № 54559443 від 04.03.2016 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 27.02.2016 державним реєстратором – приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько В.Д. зареєстровано інше речове право на земельну ділянку площею 2,4259 га, кадастровий номер: 3224481900:05:007:0055, номер запису про інше речове право: 13557415. Підстава виникнення іншого речового права – договір оренди землі, сері та номер: б/н, укладений 05.02.2016 між позивачем та відповідачем (а.с.12-13).

06.06.2017 позивач направила ТОВ «Ківшовата Агро» заяву про повернення земельної ділянки з користування, в якому просить в зв`язку із закінченням терміну дії договору укладеного у 2012 році, не обробляти земельну ділянку та повернути її згідно акту приймання передачі до кінця 2018 року після збору урожаю. Також, зазначила про небажання продовжувати договірні відносини оренди.

06.07.2018 відповідачем направлено позивачу лист в якому повідомляється про те, що 05.02.2016 між ними була підписана нова редакція договір оренди зазначеної земельної ділянки терміном на 10 років. Договір зареєстрований 27.02.2016, датою його закінчення є 27.02.2026. Крім того вказано, що 25.09.2017 примірник договору з документом про його реєстрацію за усним дорученням позивача був отриманий на руки її дочкою, про що свідчить підпис в журналі видачі договорів оренди пайовикам (а.с.9).

Згідно з частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У статті 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи зі змісту статей 526, 599 ЦК України зобов`язання буде вважатися виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

Відповідно до частин другої і четвертої статті 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов`язання, пов`язані з первісним зобов`язанням, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту статті 604 ЦК України вбачається, що ознаками новації є:

спосіб припинення зобов`язання;

вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов`язання);

є двостороннім правочином (договором);

нове зобов`язання пов`язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов`язання новим, а не на зміну цього зобов`язання.

Деякі з вищезазначених ознак новації одночасно є умовами її вчинення.

До умов новації згідно вимог закону віднесено наступні:

нове зобов`язання повинне пов`язувати тих самих осіб, що і первісне;

сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов`язання іншим, а «домовленість про новацію», про яку йдеться у частині другій статті 604 ЦК України, - це договір про заміну зобов`язання;

вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов`язання;

наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково вказати у договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов`язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим;

дійсність первинного зобов`язання (недійсність первинного зобов`язання веде до недійсності і нового зобов`язання, що витікає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов`язаними первинним зобов`язанням, і новація не відбувається);

зміна змісту зобов`язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі;

допустимість заміни первісного зобов`язання новим.

Умови новації є необхідними і достатніми для вчинення новації.

Таким чином, новація - це угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв`язку сторін, оскільки замість зобов`язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання.

Юридичною підставою для зобов`язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов`язання.

Угода про заміну первинного зобов`язання має договірну природу. Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має правоприпинювальну природу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2019 (справа № 609/67/18 провадження № 61-43444св18).

Однак оспорюваний договір оренди землі від 05.02.2016 не містить вказівки на первинне і нове зобов`язання та намірів сторін вчинити новацію, тобто припинити існуюче і замінити новим.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 року № 823/2042/16 Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Таким чином, позивачем, у даному випадку, обрано невірний та неефективний спосіб захисту своїх порушених прав, оскільки вірним способом захисту є визнання договору оренди землі недійсним.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні уточненого позову в повному обсязі незалежно від інших, встановлених судом обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, статтями 509, 526, 604 ЦК України, статтями 3, 4, 12, 13, 19, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні уточненого позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ківшовата Агро», третя особа: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки – відмовити у повному обсязі.

Повне рішення складено 22.11.2019.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.

Головуючий:В. І. Зінкін