Рішення № 85998499, 29.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 листопада 2019 року № 826/14916/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справуза позовомГоловного управління ДФС у місті КиєвідоПублічного акціонерного товариства «Мостобуд»простягнення заборгованості в розмірі 10 260 053,80 грн.,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Головне управління ДФС у місті Києві (далі - податковий орган, ГУ ДФС у м. Києві, позивач) з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» (далі - ПАТ «Мостобуд», відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 10 260 053,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за відповідачем, станом на дату звернення до суду, обліковується податковий борг в розмірі 10 260 053,80 грн., що виник на підставі самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань, згідно податкової звітності, але не сплачених у визначеному законом порядку, у зв`язку з чим винесено податкову вимогу, яку направлено відповідачу у визначений законом спосіб, проте позивачем, на момент звернення до суд з цим позовом, зазначену суму податкового боргу не сплачено.

03 квітня 2018 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року, провадження в адміністративній справі № 826/14916/17 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

03.12.2018 року ухвалою Верховного суду ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у справі №826/14916/17 скасовано, а справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Відповідно до Розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2019 року №270 справу №826/14916/17 повторно розподілено на суддю Погрібніченка І.М.

Ухвалою суду від 25 квітня 2019 року дану справу прийнято до провадження та її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Копію вказаної ухвали суду надіслано на адресу Публічного акціонерного товариства «Мостобуд», зазначену в позовній заяві (01033, м. Київ, вул. Паньківська, 5) та отримано останнім 13.05.2019 року.

Станом на час вирішення справи, відповідачем відзиву подано не було, так само, як і заяв про визнання позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Мостобуд» перебуває на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві та є платником податків.

Згідно інформаційної довідки від 22.09.2017 № 14842/9/26-15-17-02-31, станом на 19.07.2017 за позивачем обліковується податковий борг, що виник починаючи з 30.03.2017, а саме: податок на нерухоме майно - 47 902,80 грн., податок на додану вартість - 1 043 289,00 грн., рентна плата за спеціальне використання води - 181,35 грн., земельний податок - 122 688,12 грн., надходження від викидів - 8 204,84 грн., надходження від розміщення відходів 821,48 грн., орендна плата - 9 036 966,21, що в сумі становить 10 260 053,80 грн.

Вказана сума податкового боргу виникла на підставі самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань, згідно податкової звітності, але не сплачених у визначеному законом порядку.

Вказаний борг не був погашений відповідачем у добровільному порядку, що обумовило ГУ ДФС у м. Києві на звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункт 14.1 стаття 14 Податкового кодексу України).

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк (підпункт 14.1.156 пункт 14.1 стаття 14 Податкового кодексу України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Виконанням податкового обов`язку згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається податковим боргом.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом (підпункт «б» підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України)

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 06.12.2016 року було прийнято податкову вимогу № 6208-17 на суму 991, 28 грн., з часу виставлення якої податковий борг платника не переривався.

Таким чином, вказане вище свідчить, що в межах спірних відносин податковим органом дотриманий порядок направлення на адресу відповідача вимоги про сплату боргу.

У той же час, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 08 лютого 2017 року порушено провадження у справі № 910/24323/16 про банкрутство ПАТ «Мостобуд». Також вказаною ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном боржника.

Також судом встановлено, що Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулось до Господарського суду міста Києва із заявами: від 14.03.2017 про визнання кредитором по справі № 910/24323/16 з грошовими вимогами в сумі 153 119 016,34 грн.; від 02.08.2017 про визнання кредитором у справі з грошовими вимогами в сумі 15 308,31 грн., які складаються із податкової заборгованості із земельного податку.

При цьому, судом встановлено, що наявний у відповідача борг виник починаючи з 30 березня 2017 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство Податкового акціонерного товариства «Мостобуд».

Беручи до уваги викладене вище, суд при вирішенні даної справи виходить з наступного.

Відповідно статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі - Закон № 2343-XII) кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, щодо виплати заборгованості по заробітній платі працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов`язкових платежів).

За положеннями частини першої статті 19 Закону № 2343-XII (в редакції чинній на час порушення справи про банкрутство), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною другою цієї статті встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.( частина третя статті 19 Закону № 2343-XII).

Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що податкова вимога в розумінні Податкового кодексу України є письмовою вимогою контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу, відтак вона є документом, що містить майнові вимоги, за яким стягнення здійснюється в судовому порядку, а тому стягнення боргу на її підставі заборонено протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Крім того, стягнення податкового боргу не є тим випадком, на який не поширюється дія мораторію в розумінні частини п`ятої статті 19 Закону № 2343-XII.

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство (частина сьома статті 19 Закону № 2343-XII).

Відтак, податковий орган має право заявити вимоги щодо грошових зобов`язань до Товариства (боржника) в межах розгляду справи про банкрутство.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд в постанові від 03.5.2018 року по адміністративній справі № 804/13891/15 (адміністративне провадження № К/9901/4059/17), який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України та ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016 року, має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до Господарського суду м. Києва по справі № 910/24323/16 заяви від 14.03.2017 року та від 02.08.2017 року про визнання Головного управління ДФС у місті Києві кредитором Публічного акціонерного товариства «Мостобуд».

За таких обставин, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Головного управління ДФС у місті Києві.

Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко