Рішення № 85998445, 28.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 листопада 2019 року № 826/7039/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів»доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.04.2016 №1272615141, № 1262615141,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (далі - позивач, ДП «Укрметртестстандарт») звернулось до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у місті Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.04.2016 №1272615141, №1262615141.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов помилкового висновку про наявність в діяльності позивача порушень податкового законодавства, відтак, за твердженням позивача, відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень. Також, позивач зазначив, що висновки контролюючого органу щодо нереального характеру господарських операцій позивача із контрагентами ТОВ «АЛЬТА-БУД», ТОВ «Прайм Енерджи», ТОВ «Інкотел Сістем» спростовуються належним чином оформленими первинними документами. Разом з тим, позивач зазначив, що рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 12.04.16 за №8098/6/99-99-10-01-01-25 скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС України у м. Києві від 04.02.2016 №0382615131 та №0372615131 в частині визначення позивачу ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Інкотел Сістем» і у відповідній частині - штрафні санкції, тому в позовній заяві аналіз взаємовідносин з ТОВ «Інкотел Сістем» не здійснюється. Крім того, позивач зазначив, що факт наявності належних первинних документів зафіксовано в акті щодо взаємовідносин ТОВ «АЛЬТА-БУД» та ТОВ «Прайм Енерджи». При цьому жодних зауважень щодо дефективності наданих первинних документів в акті перевірки немає. Всі контрагенти мали необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, оскільки перебували на обліку у органах податкової служби та мали свідоцтво платника податку на додану вартість. До того ж, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей.

У заяві про доповнення підстав заявленого позову та у своїх додаткових поясненнях до позовної заяви позивач, окрім наведених вище доводів, звертає увагу суду на те, що позивачем надано докази, які свідчать, про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху в межах господарської діяльності ДП «Укрметртестстандарт».

Відповідач позовні вимоги не визнав, у своїх письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно та у відповідності із вимогами законодавства в результаті виявлених під час перевірки порушень. При цьому відповідач стверджує, що реальність вчинення господарських операцій між ДП «Укрметртестстандарт» з ТОВ «АЛЬТА-БУД», ТОВ «Прайм Енерджи», ТОВ «Інкотел Сістем» - відсутня, а наслідком для податкового обліку не є фактичний рух активів, а лише задекларований на папері, таким чином, у ДП «Укрметртестстандарт» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. Про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. Крім того, відсутність у ТОВ «Прайм Енерджи» виробничих потужностей, основних засобів, спорту та інших ресурсів унеможливлює фактичне виконання умов договору своєчасно та в повному обсязі, наявність незначної кількості працівників також не сприяє в належному виконанні своїх зобов`язань. Також, відповідач зазначив, що ТОВ «Прайм Енерджи» знаходиться на стадії ліквідації підприємства.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2016 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

На підставі розпорядження про повторний автоматизований розподіл №6126 від 10.10.2017 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/7039/16 та вказану справу 19.10.2017 передано на розгляд судді Добрівській Н.А., якою 08.12.2017 постановлено ухвалу про прийняття справи до свого провадження і призначено до розгляду в судовому засіданні.

При цьому, 15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і заперечив проти його задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі положень частини третьої статті194 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнав за можливе здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження

Заслухавши доводи учасників процесу, ознайомившись з письмово викладеними позиціями сторін, дослідивши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено планову виїзну перевірку ДП «Укрметртестстандарт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12 2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт №12/26-15-13-01-04/02568182 від 19.01.2016.

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення норм:

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 146.11 статті 146 Податкового Кодексу України, в наслідок чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 614 901,00 грн;

- пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 681468,00 грн.

Контролюючим органом зроблено висновок на основі поданих звітностей проведено аналіз щодо наявності фізичних можливостей проводити господарську діяльність та за результатами даного аналізу встановлено, що господарська діяльність ТОВ «АЛЬТА-БУД», ТОВ «Прайм Енерджи», ТОВ «Інкотел Сістем» має ознаки нереальності здійснення операцій.

Зазначений висновок контролюючий орган зокрема обґрунтовує тим, що:

1. ДП «Укрметртестстандарт» неправомірно сформовано в частині отриманих паливно-мастильних матеріалів (ПММ) від ТОВ «Прайм Енерджи» у сумі 1 099 754,00 грн.

ТОВ «Прайм Енерджи» перебуває на обліку в ДПІ у Будьонівському р-ні м. Донецька ГУ ДФС у Донецькій області. Основний вид діяльності 46.71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Стан платника 14 - визнано банкрутом (дата постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: 30.05.2014). Середньооблікова кількість працюючих 5 осіб.

Вартість основних засобів станом на 01.01.2013 відповідно до Додатку АМ поданого до декларації з прибутку за 2013 рік становила 13,3 тис. грн. Транспортні засоби відсутні. Свідоцтво платника ПДВ скасовано 09.04.2015. Остання податкова звітність подана до органів ДФС за лютий 2014 року.

Податкова накладна містить коди УКТЗЕД, що підтверджує факт імпортного походження товарів ТОВ «Прайм Енерджи» не є імпортером.

В ході перевірки відстежити ланцюг постачання ПММ до імпортера не є можливим. В ході відпрацювання ТОВ «Прайм Енерджи» працівниками ДПІ у Будьонівському р-ні м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області в лютому 2014 року з метою проведення зустрічної звірки Товариства з основними постачальниками ДП «КАСАН-НАФТА» та «ТД «ІСТОК-МАРКЕТ» здійснено вихід за податковою адресою та встановлено відсутність підприємства та посадових осіб за адресою: 83058, м. Донецьк, вул. Майська, буд. 66. Від головного оперативного відділу отримано довідку №747 від 12.02.2014 з відміткою «не встановлено за податковою адресою».

На підставі наведеного контролюючий орган дійшов висновку, що постачання товару від контрагентів-постачальників ТОВ «Прайм Енерджи» не є можливим.

Крім цього, по ланцюгу постачання встановлено наявність підприємств з негативною податковою інформацією.

2. ДП «Укрметртестстандарт» неправомірно сформовано витрати в частині отриманих послуг від ТОВ «АЛЬТА-БУД» у сумі 994 215,00 грн.

ТОВ «АЛЬТА-БУД» перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві. Основний вид діяльності - 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель. Середньооблікова кількість працюючих за період 2013-2014 роки - 7 осіб (з них 2 інваліди). Працівники за цивільно-правовими угодами не залучались. Відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в субпідрядники не залучались. Згідно з аналізом актів виконаних робіт та відомостей ресурсів до них, виписаних ТОВ «АЛЬТА-БУД» на адресу ДП «Укрметртестстандарт», встановлено, що сумарні витрати становлять: за період травень 2013-жовтень 2013 року - всього людино-годин - 12818 (з урахуванням приблизної кількості працюючих (взято за основу звіт 1-ДФ за 3 квартал 2013 року (4 особи з них 2 інваліди), отже, кожен працівник повинен був без вихідних при 8-годинному дню виконувати дані роботи 801 днів, що становить майже 27 місяців.

Згідно з аналізом актів виконаних робіт та відомостей ресурсів до них, виписаних ТОВ «АЛЬТА-БУД»» на адресу ДП «Укрметртестстандарт», встановлено, що сумарні витрати становлять: за період січень-грудень 2014 року - всього людино-годин - 10024 (з урахуванням приблизної кількості працюючих (взято за основу у звіт 1-ДФ за 4 квартал 2014 року (4 особи з них 1 інвалід), отже, кожен працівник повинен без вихідних при 8-годинному робочому дню виконувати дані роботи 418 днів, що становить майже 14 місяців.

По ланцюгу постачання встановлено негативну податкову інформацію по контрагентам-постачальникам.

Разом з тим, факт наявності належних первинних документів по взаємовідносинах ТОВ «АЛЬТА-БУД» та ТОВ «Прайм Енерджи» зафіксовано в акті.

При цьому у акті перевірки жодних зауважень щодо дефектності наданих первинних документів немає.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки позивачем подано заперечення на акт перевірки №12/26-15-13-01-04/02568182 від 19.01.2016.

За результатами розгляду заперечень позивача, вони залишені без задоволення, а висновки акта перевірки - без змін.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 04.02.2016:

- №0382615131, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 768 626,00 грн, з яких: за основним платежем - 614 901,00 грн та за штрафними санкціями - 153 725,00 грн;

- №0372615131, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 851 835,00 грн, з яких: за основним платежем - 681 468,00 грн та за штрафними санкціями - 170 367,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача, рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №8098/6/99-99-10-01-01-25 від 12.04.2016, скаргу позивача задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС України у м. Києві від 04.02.2016 №0382615131 та №0372615131 в частині визначення позивачу ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Інкотел Сістем» і у відповідній частині - штрафні санкції, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

На підставі акта перевірки та з урахуванням рішення ДФС України від 12.04.2016 №8098/6/99-99-10-01-01-25 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 21.04.2016:

- №1262615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 471 376,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 117 844,00 грн;

- №1272615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 390 609,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 97 652,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача, суд бере до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки встановлено, що між Позивачем (Покупець) та ТОВ «Прайм Енерджи» (Постачальник) було укладено ряд договорів поставки нафтопродуктів:

1) Договір поставки нафтопродуктів №273 від 25.01.2013, згідно якого «постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти... найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних на Товар...».

Умови і строки поставки, порядок прийомки: «Товар поставляється погодженими партіями на склад покупця за адресою : м. Київ вул. Метрологічна, 4.

2) Договір від 24.01.2013 на відпуск паливно-мастильних матеріалів, згідно якого «в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується організувати та забезпечити заправку пальним автотранспорту покупця, а Покупець зобов`язується приймати й оплачувати надані паливно-мастильні матеріали...». Відпуск ПММ здійснюється у мережі автозаправних станцій...».

Згідно з вказаними договорами ДП «Укрметртестстандарт» здійснювалося фактичне придбання нафтопродуктів, що підтверджується наступними первинними документами:

- за договором №273: видаткові накладні №350 від 22.02.2013; №432 від 05.03.2013; №664 від 01.04.2013; №989 від 29.04.2013; №1151 від 16.05.2013; №2464 від 08.10.2013; №2465 від 09.10.2013; товарно-транспортні накладні від 22.02.2013, від 05.03.2013, від 01.04.2013, від 29.04.2013, від 16.05.2013, від 08.10.2013 та від 09.10.2013;

- за договором №274 (поставка нафтопродуктів за талонами) видаткові накладні, за якими вдавалися талони: №158 від 31.01.2013, №1130 від 15.05.2013, №1372 від 04.06.2013; №1579 від 19.06.2013; №1813 від 09.07.2013; №2211 від 02.08.2013, №2432 від 05.09.2013; №2435 від 12.09.2013; №2463 від 10.10.2013.

Крім того, на підтвердження виконання зазначених відносин позивачем надано копії: свідоцтво свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Прайм Енерджи», витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань платника податку на додану вартість № 100309428, довідки про взяття на облік платника податків ТОВ «Прайм Енерджи», довідки з ЄДРПОУ ТОВ «Прайм Енерджи», приймальні акти, оборотно - сальдової відомості по рахунку 203, банківські виписки, картки рахунки, податкові накладні.

Також між позивачем (замовник) та ТОВ «АЛЬТА - БУД» (підрядник) у період з травня 2013 року по вересень 2014 року було укладено ряд договорів підряду.

Як вбачається з матеріалів справи та акта перевірки, по всім договорам підряду до перевірки надані копії наступних документів: свідоцтва платника ПДВ, ліцензії на право здійснення господарської діяльності, пов`язаної зі створенням об`єктів архітектури, виписка з ЄДР.

Роботи за даними договорами були виконані в повному обсязі, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в.

Також на підтвердження виконання зазначених відносин позивачем надано копії: договорів підряду, акти приймання виконаних будівельних робіт /та витрат/, довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат/, підсумкові відомості ресурсів, договірної ціни на будівництво (утеплення фасаду корпусу), пояснювальні записки, локального кошторису на будівельні роботи, акти приймання виконаних робіт, податкових накладних, оборотно-сальдової відомості по рахунку 203, банківські виписки, картки рахунки.

Так, згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно же з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Судом встановлено, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентами, а саме - договорами поставки нафто продуктів, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, приймальними актами, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 203, банківськими виписками, картками рахунками, податковими накладними, договорами підряду, ліцензіями на право здійснення господарської діяльності, пов`язаної зі створенням об`єктів архітектури, виписками з ЄДР, актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, актами приймання виконаних будівельних робіт /та витрат/, довідками про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат/, підсумковими відомостями ресурсів, договірною ціною на будівництво (утеплення фасаду корпусу), пояснювальними записками, локальними кошторисами на будівельні роботи, актами приймання виконаних робіт, податковими накладними, посвідчення операторів АЗС.

Надані позивачем на підтвердження реальності здійснених господарських операцій докази - є належним чином підписаними та скріпленими печатками сторін, які є первинними в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, акт перевірки жодних зауважень щодо дефектності наданих первинних документів не містить.

Згідно наданих позивачем документів, у нього наявна власна міні-АЗС.

Доставка палива згідно із Договором поставки нафтопродуктів №273 здійснювалася бензовозами перевізників: ПП «Віком», ФОП ОСОБА_1 , ФОМ ОСОБА_2 , ПП ОСОБА_3, ТОВ «Інвестнафтопродукт» з оформленням товарно-транспортних накладних.

З бензовозів перевізників паливо розвантажувалося в резервуари автозаправних пунктів позивача і в подальшому використовувалося для заправки власного автотранспорту підприємства.

Передача партій палива від представника ТОВ «Прайм-Енерджи» представнику позивача здійснювалася згідно з видатковими накладними на підставі належним чином оформлених довіреностей.

Поставлені партії палива були оприбутковані на складі позивача, після чого витрачалися на заправку автомобілів підприємства згідно з встановленими нормами. Кількість автомобілів та кількість пального, яке було витрачено на їх заправку, відображено в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 203 за період з 01.01.2013 по 31.10.2013.

Списання палива на підприємстві позивача здійснюється згідно з дорожніми листами, які виписуються на маршрут кожного транспортного засобу.

Також, згідно з фінансовим планом ДП «Укрметртестстандарт» на 2013 рік та 2014 рік, який у встановленому порядку був затверджений Мінекономрозвитку України, на реконструкцію та капітальний ремонт основних було передбачено 4000000,00 грн та 6000000,00 грн.

Станом на 01.01.2013 на балансі підприємства обліковувалося 22 об`єкта нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи протягом 2013-2014 років ТОВ «Альта-Буд» на замовлення ДП «Укрметртестстандарт» за договорами підряду виконувало роботи з поточного та капітального ремонту будівель, які належать на праві господарського відання ДП «Укрметртестстандарт».

Реальне виконання робіт підтверджується також даними журналу реєстрації вступного інструктажу позивача, який ведеться на підприємстві відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 №15, в 2013-2014 році вступний інструктаж пройшли 17 працівників ТОВ «АЛЬТА-БУД». Після чого вони були допущені до виконання будівельних-ремонтних робіт на об`єктах позивача.

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача).

Судом досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Отже, надані суду первинні документи, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

Контролюючим органом не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності, не встановлено фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та контрагентами ТОВ «АЛЬТА-БУД», ТОВ «Прайм Енерджи» з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями свого контрагента.

Крім того, відповідно до частини першої - третьої, п`ятої статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону, що діяла з 19.01.2013), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів у разі одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном керуючим санацією згідно з планом санації або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому цим Законом.

Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор).

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

Згідно частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону, що діяла до 19.01.2013), мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).

Щодо посилань контролюючого органу на окремі положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд зазначає, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію.

В обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Водночас, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити визначені законом.

Доводи ж контролюючого органу щодо непідтвердження руху товару по ланцюгу базуються лише на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних, однак правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із контрагентами.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 26.06.2018 (справа № 803/649/15-а), від 31.07.2018 (справа № 820/3119/17), від 31.07.2018 (справа № 0870/4938/12), від 31.07.2018 (справа № 817/1339/17), від 21.11.2018 (справа № 823/103/17), від 11.04.2019 (справа №П/811/1761/16), від 16.05.2019 (справа №2а-12327/11/2670).

Окремі дефекти первинних документів не можуть свідчити про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами та, як наслідок, про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та складу валових витрат за такими господарськими операціями.

Отже, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема посилання контролюючого органу на наявність акта про неможливість проведення зустрічної звірки, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення таких актів будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей, зокрема, щодо нереальності операцій, не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 03.09.2019 (справа №826/15850/17), від 22.11.2019 (№817/2887/14).

Разом з цим, при розгляді справи суд також враховує і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також враховуючи приписи статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», є джерелом права та є обов`язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини (п`ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 (заява №3991/03) у справі «Булвес» АД проти Болгарії зазначив наступне: «Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України та частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем - суб`єктом владних повноважень правомірності свого рішення.

З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 21.04.2016 за №1272615141 та №1262615141.

Стягнути на користь Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (код ЄДРПОУ 02568182, адреса: 03143, м. Київ, вул. Метрологічна, 4) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 162 (шістнадцять тисяч сто шістдесят дві) гривні 22 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська