Рішення № 85997744, 29.11.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2019 року Чернігів Справа № 620/2883/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доПлисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської областіпровизнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області (надалі також – Плисківська сільська рада, відповідач), в якому просить визнати протиправною відмову відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: визнати протиправним і скасувати рішення Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 27.06.2019 № 562- 23/VII та зобов`язати відповідача прийняти рішення про надання позивачу в порядку норм статті 118 Земельного кодексу України дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Плисківської сільської ради (Плисківської об`єднаної територіальної громади) Борзнянського району Чернігівської області відповідно до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що Плисківською сільською радою Борзнянського району Чернігівської області, всупереч рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 у справі № 620/585/19, яке набрало законної сили, повторно було порушено його права та законні інтереси, адже відповідач відмовив позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки відповідна земельна ділянка зарезервована для подальшого надання її іншим особам.

Плисківською сільською радою Борзнянського району Чернігівської області подано відзив, в якому відповідач просить суд не задовольняти позовні вимоги ОСОБА_1 , оскільки відмова в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є цілковито обґрунтованою та правомірною. Зокрема, відповідач зазначає що відповідна земельна ділянка вже зарезервована для подальшого її надання учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, членам сімей загиблих військовослужбовців. Крім того, Плисківська сільська рада звертає увагу на те, що позивач не позбавлений права повторного звернення із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.10.2019 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

05.01.2019 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Плисківської об`єднаної територіальної громади Борзнянського району Чернігівської області для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га (а. с. 12-13).

Рішенням Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 12.02.2019 № 390-18/VII позивачу відмовлено в наданні дозволу (а. с. 15).

Так, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 у справі № 620/585/19, яке набрало законної сили, визнано протиправною відмову Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, викладену в рішенні від 12.02.2019 № 390-18/VII. Зобов`язано Плисківську сільську раду Борзнянського району Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.01.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, на території Плисківської об`єднаної територіальної громади Борзнянського району Чернігівської області та вирішити питання, щодо якого звернувсь позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні (а. с. 16-18).

Рішенням Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 27.06.2019 № 562-23/VII відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства (а. с. 19).

Вважаючи рішення відповідача протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

У свою чергу, правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України від 25.01.2001 № 2768-III (далі - ЗК України).

Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому, пунктом «а» частини 3 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства.

Пунктом «в» частини 3 статті 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною 1 статті 122 ЗКУ передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).

Виходячи з аналізу зазначених норм права, будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутися до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства.

Водночас, суд зазначає, що у статті 118 Земельного кодексу України міститься загальне посилання на те, що місце розташування земельної ділянки повинно відповідати вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із системного аналізу норм земельного законодавства суд дійшов висновку, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити:

- відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України);

- чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України та частина третя статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Отже, підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність може бути невідповідність місця розташування об`єкта (земельної ділянки) наведеним вище вимогам.

Виходячи з аналізу вищевказаних законодавчих положень у системному їх зв`язку, суд дійшов висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

При цьому, про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено в ухвалі Конституційного Суду України від 29.09.2015 № 44-у/2015 «Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України» (Справа № 2-40/2015).

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 19.01.2016 (справа № 824/167/15-а/21-3690а15).

Крім того, згідно з позицією Верховного Суду у справах № 21-358а13, № 806/3787/13-а отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Відтак, формальні підстави в ненаданні дозволу свідчать про зловживання своїм обов`язком відповідача надати такий дозвіл відповідно до вимог закону, чим порушуються права позивача, гарантовані Конституцією України.

Відмова в наданні дозволу з інших підстав не допускається.

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з вимогами частини 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надається відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. При цьому, чинним законодавством передбачено, що рішення про надання дозволу або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

Суд зауважує, що позивачем при зверненні до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства були подані всі необхідні документи, передбачені нормами ЗК України.

Проте, відповідач, відмовляючи позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, не навів жодних обґрунтованих підстав відмови у наданні такого дозволу, передбачених нормами статті 118 ЗК України.

Відповідач як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в оскаржуваному рішенні посилався на той факт, що зазначена земельна ділянка площею 8 га (кадастровий номер 7420886000:02:000:2149) рішенням Плисківської сільської ради № 422-19/VII від 11.03.2019 зарезервована для подальшого надання учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам війни, членам сімей загиблих військовослужбовців, педагогічним, медичним і фармацевтичним працівникам, які зареєстровані, проживають і працюють на територіїї Плисківської сільської об`єднаної територіальної громади, а також пенсіонерам, які раніше працювали педаогічними, медичними та фармацевтичними працівниками на території Плисківської сільської об`єднаної територіальної громади та в даний час зареєстровані і проживають на території Плисківської сільської об`єднаної територіальної громади (а. с. 30).

Однак, суд звертає увагу, що такої підстави для відмови в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою статтею 118 ЗК України не передбачено.

Крім того, суд зауважує, що згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 7420886000:02:000:2149 зареєстрована, загальною площею 14,688 га, а не 8 га, як значиться у рішенні відповідача від 11.03.2019 № 422-19/VII.

Отже, відповідач протиправно та необґрунтовано відмовив позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав, що не передбачені чинним законодавством України.

Щодо посилання відповідача у відзиві на невідповідність місця розташування бажаної для позивача земельної ділянки вимогам чинного законодавства України, оскільки спірна земельна ділянка не є окремою земельною ділянкою, а є частиною іншої земельної ділянки (кадастровий номер 7420886000:02:000:2149), суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Водночас, як вбачається з рішення Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 27.06.2019 № 562-23/VII ««Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою» відповідачем не було зазначено в ньому підставою для відмови позивачу в наданні вказаного дозволу невідповідність місця розташування бажаної для позивача земельної ділянки вимогам чинного законодавства України, оскільки спірна земельна ділянка не є окремою земельною ділянкою, а є частиною іншої земельної ділянки.

Отже, у цій справі відповідач як суб`єкт владних повноважень не може посилатися на вищевказані обставини, оскільки останні не були покладені в основу рішення Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 27.06.2019 № 562-23/VII «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою».

Суд зауважує, що позивач у прохальній частині адміністративного позову просить, зокрема, визнати протиправною відмову Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розролення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визнати протиправним і скасувати рішення Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 27.06.2019 № 562-23/VII «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою», що на думку суду є ідентичними позовними вимогами.

За таких обставин та з урахуванням того факту, що ЗК України передбачено механізм безоплатної передачі земель сільськогосподарського призначення у власність та вичерпні підстави для відмови в цьому, а відповідач не мав права відмовляти позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність з підстав, не передбачених ЗК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним і скасування рішення Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 27.06.2019 № 562-23/VII «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою».

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 в порядку норм статті 118 Земельного кодексу України дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, на території Плисківської сільської ради (Плисківської об`єднаної територіальної громади) Борзнянського району Чернігівської області відповідно до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Так, з частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли в межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи відмови в його наданні регламентовано частиною 6 статті 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Отже повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17, висновки якого, в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Проте, не зважаючи на відсутність за таких обставин дискреційних повноважень у відповідача, суд зауважує, що предметом спору в цій частині є правомірність зобов`язання Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області вчинити певні дії, а саме прийняти рішення про надання відповідного дозволу.

При цьому, суд виходить з того, що стаття 118 ЗК України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, а стаття 122 цього ж Кодексу - повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Водночас суд вважає, що в контексті обставин спору застосування вищевказаного способу захисту вимагає з`ясування судом чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Суд встановив вище, що позивачем, при зверненні до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, були подані всі необхідні документи, передбачені нормами ЗК України.

Разом з тим, у межах цієї справи оцінка правомірності відмови у наданні відповідного дозволу стосувалася лише тих мотивів, які наведено у рішенні Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 27.06.2019 № 562-23/VII «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою».

Водночас відовідно до частини 7 статті 118 ЗК України для прийняття рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки необхідно оцінити відповідність місця розташування спірної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з тим, суд враховує, що повноваження щодо перевірки вищевказаних питань належить виключно до компетенції Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області.

Крім того, в матеріалах справи відсутні передбачені частиною 7 статті 118 ЗК України документи, що зумовлює неможливість з`ясування судом питання про наявність або відсутність підстав для надання відповідного дозволу позивачу для зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 в порядку норм статті 118 Земельного кодексу України дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Плисківської сільської ради (Плисківської об`єднаної територіальної громади) Борзнянського району Чернігівської області відповідно до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Водночас суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати Плисківську сільську раду Борзнянського району Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га на території Плисківської сільської ради (Плисківської об`єднаної територіальної громади) Борзнянського району Чернігівської області відповідно до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, з урахуванням правових висновків, наведених у рішенні суду.

При вирішенні цієї справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 .

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір ву сумі 384,20 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 27.06.2019 № 562-23/VII «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою».

Зобов`язати Плисківську сільську раду Борзнянського району Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, на території Плисківської сільської ради (Плисківської об`єднаної територіальної громади) Борзнянського району Чернігівської області відповідно до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, з урахуванням правових висновків, наведених у рішенні суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Плисківська сільська рада Борзнянського району Чернігівської області, вул. Незалежності, буд.33,с. Плиски,Борзнянський район, Чернігівська область,16453, код ЄДРПОУ - 04414885.

Дата складення повного рішення суду - 29.11.2019.

Суддя Ю. О. Скалозуб