Ухвала суду № 85997742, 27.11.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

27 листопада 2019 року м. Київ № 640/21016/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши заяву про відвід суддів Келеберди В.І., Амельохіна В.В., Качура І.А., в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та нечинними з моменту прийняття п. 1, п. 2, п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пп. 2 п. 1 , п. 2 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України постановою від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2018 №826/17907/18 відкрито провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2019 №826/17907/18 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог. Залучено до участі у справі співвідповідачів - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Управління Служби безпеки України в Харківській області.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2019 №826/17907/18 роз`єднано в окремі провадження позовні вимоги звернувся ОСОБА_1 у справі №826/17907/18 шляхом виділення в окреме провадження позовних вимог:

- зобов`язати Управління Служби безпеки України в Харківській області надати Головному Управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про грошове забезпечення для перерахунку пенсії з 01.03.2018 року ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області вчинити дії, які полягають у перерахунку та виплаті пенсії з 01 березня 2018 року ОСОБА_1 у сумі 54456 грн 92 коп. з грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 у сумі 92299 грн 86 коп.;

- стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 недоплачену за березень 2018 року, квітень 2018 року, травень 2018 року, червень 2018 року, липень 2018 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року, жовтень 2018 року, листопад 2018 року, грудень 2018 року пенсію у загальній сумі 479483 гривні 00 копійок;

- стягнути солідарно з бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Управління Служби безпеки України в Харківській області на користь ОСОБА_1 , на підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені ним витрати по сплаті судового збору.

Виділені у самостійне провадження позовні вимоги вказаною ухвалою постановлено передати до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.2019 на підставі частини 6 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу №640/21016/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов`язання вчинити дії прийнято до провадження складом суду суддя-доповідач Келебержа В.І., судді Амельохін В.В., Качур І.А.

Судом встановлено, що позивачем 07.11.2019 подано заяву про відвід суддів Келеберди В.І., Амельохіна В.В. та Качура І.А.

В обґрунтування даної заяви позивачем зазначено, що вказані судді прямо чи опосередковано заінтересовані в результаті розгляду справи №640/21016/19, що є підставою для їх відводу відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2019 визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів та передано її на розгляд іншому складу суду.

Справу №640/2116/19 передано для автоматизованого розподілу з метою визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу для вирішення питання про наявність підстав для відводу судді.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 25.11.2019 для розгляду заяви про відвід суддів Келеберди В.І., Амельохіна В.В. та Качура І.А. визначено суддю Клименчук Н.М.

Згідно із частиною 8 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Відповідно до частин 11, 12 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід судді суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід.

За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Перевіривши матеріали справи та доводи заявника про відвід суддів Келеберди В.І., Амельохіна В.В. та Качура І.А., суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даної заяви з огляду на наступне.

Підстави для відводу судді визначені у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, серед яких, зокрема, якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частини 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Як зазначено Верховним Судом України, суддя також не може брати участі у розгляді адміністративної справи і за наявності інших обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості, однак конкретного і вичерпного переліку цих підстав не передбачено. Тобто, із змісту закону вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості (постанова Верховного Суду України від 11.10.2006).

Водночас, для того, що б ці обставини можливо було покласти в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.

Дослідивши подану позивачем заяву про відвід, суд зазначає наступне.

З аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не можуть бути підставою для відводу. Крім того, учасники справи мають право оскаржити такі рішення у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому, згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі «Мироненко і Мартенко проти України», «Олександр Волков проти України»).

Суд зазначає, що наведені заявником обставини не можуть слугувати підставами для відводу як такі, що викликають сумнів у їх неупередженості.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 49 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 9 листопада 2006 року, заява №33949/02). Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (п.50). При визначенні об`єктивного критерію слід визначити, окремо від поведінки судді, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (п.52).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви про відвід та відсутність підстав для її задоволення.

Про наявність інших підстав, передбачених статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України для відводу суддів Келеберди В.І., Амельохіна В.В. та Качура І.А., позивачем не зазначено, а судом - не встановлено.

Керуючись положеннями статей 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Келеберди В.І., Амельохіна В.В. та Качура І.А. відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню окремо від судового рішення не підлягає.

Суддя Н.М. Клименчук