Рішення № 85997452, 29.11.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2019 року Чернігів Справа № 620/2897/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Держгеокадастру у Чернігівській областіпровизнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (надалі також - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, викладену в листі від 07.06.2019 № Д-4851/0-2018/0/94-19, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, оформивши рішення за результатами її розгляду розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 13.05.2019 вона звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області. Разом з тим вважає, що листом від 07.06.2019 № Д-4851/0-2018/0/94-19 відповідач протиправно відмовив їй у розгляді заяви та наданні дозволу, оскільки вказаний лист не може вважатись відмовою в наданні відповідного дозволу в розумінні частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.

У строк, визначений судом, Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що не погоджується з позовними вимогами, просить суд відмовити в їх задоволенні. Відповідач вказує, що на адресу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області надійшло клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га із земель Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, за результатами розгляду якого була надана відповідь позивачу листом від 07.06.2019 № Д-4851/0-2018/0/94-19. У вказаному листі було зазначено про те, що бажана земельна ділянка розміщена в межах земельного масиву, який розподілений на ділянки, що надавались громадянам для городництва.

Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалою від 07.10.2019 позовну заяву залишив без руху.

Ухвалою суду від 11.10.2019 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 13.05.2019 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області (а. с. 13-14).

Листом від 07.06.2019 № Д-4851/0-2018/0/94-19 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повідомило позивача про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства державної форми власності орієнтовною площею 2,0 га на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, оскільки бажана земельна ділянка розміщена в межах земельного масиву, який розподілений на ділянки, що надавались громадянам для городництва. В матеріалах, поданих заявником, відсутнє відповідне рішення минулих років про виділення позивачеві зазначеної земельної ділянки, а отже управління не надає дозвіл на розроблення документації із землеустрою (а. с. 15).

Вважаючи відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

У свою чергу, правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України від 25.01.2001 № 2768-III (далі - ЗК України).

Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства.

Пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною 4 статті 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У спірних правовідносинах, з огляду на Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, таким органом є відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання в місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).

З вищевказаних правових норм ЗК України вбачається, що підставою для відмови в наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.

Виходячи з аналізу вищевказаних законодавчих положень у системному їх зв`язку, суд дійшов висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Крім того, про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено в ухвалі Конституційного Суду України від 29.09.2015 № 44-у/2015 "Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України" (справа № 2-40/2015).

Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду України від 19.01.2016 (справа № 824/167/15-а/21-3690а15).

Водночас позивачем при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства були подані всі необхідні документи, передбачені нормами ЗК України.

Проте, відповідач, відмовляючи позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельних ділянок у власність, не навів жодних обґрунтованих підстав відмови в наданні такого дозволу, передбачених нормами ЗК України.

Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області як на підставу для відмови позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства зазначено, що земельна ділянка розміщена в межах земельного масиву, який розподілений на ділянки, що надавались громадянам для городництва та рішення про виділення земельної ділянки позивачеві в користування відсутнє.

Однак, суд звертає увагу, що такої підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою статтею 118 ЗК України не передбачено.

Отже, відповідач протиправно та необґрунтовано відмовив позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав, що не передбачені чинним законодавством України.

За таких обставин та з урахуванням того факту, що ЗК України передбачено механізм безоплатної передачі земель сільськогосподарського призначення у власність та вичерпні підстави для відмови в цьому, а відповідач не мав права відмовляти позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність з підстав, не передбачених ЗК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, викладену в листі від 07.06.2019 № Д-4851/0-2018/0/94-19, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області та задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, оформивши рішення за результатами її розгляду розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, суд зазначає таке.

Так, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання вчинити певні дії.

Водночас правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Також у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що частиною 11 ЗК України визначено, що у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Статтею 118 ЗК України не визначено прямого обов`язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо.

У той же час, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

Пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Положеннями вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються в разі надання відповіді на звернення громадян.

Отже, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Разом з тим, у цьому випадку позивач звернувся до відповідача не зі зверненням, а із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.

Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про надання дозволу або про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у формі наказу свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 806/862/17.

З урахуванням тієї обставини, що позивач вже звертався до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства та отримав, як встановлено судом вище, протиправну відмову, суд вважає, що наявні всі правові підстави - зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, оформивши рішення за результатами її розгляду розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

При вирішенні справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 20.06.2019 № 20/06/19, розрахунок витрат на правничу допомогу адвоката (опис наданих послуг) від 26.09.2019 та квитанцію до прибуткового касового ордера від 26.09.2019 № 6 на суму 5000 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної вимоги щодо відшкодування судових витрати позивача у повному обсязі.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 5768,40 грн.

Керуючись ст. 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, викладену в листі від 07.06.2019 № Д-4851/0-2018/0/94-19, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, оформивши рішення за результатами її розгляду розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 здійснені нею документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5768 (п`ять тисяч сімсот шістдесят вісім), 40 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, пр. Миру, буд. 14, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39764881.

Дата складення повного рішення суду - 29.11.2019.

Суддя Ю. О. Скалозуб