Ухвала суду № 85997295, 26.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

26.11.2019 Справа № 2040/6575/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Блудової А.І.,

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - не прибув,

третьої особи, інженера-землевпорядника Рибянця А.С. - не прибув,

представника третьої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІК" - не прибув,

представника третьої особи, Південноміської ради Харківського району Харківської області - Свіщова Р.В.,

представника третьої особи, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області- не прибув,

розглянувши у підготовчому засіданні у м. Харкові питання щодо закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Давидової Олени Миколаївни, треті особи: Інженер-землевпорядник Рибянець Андрій Сергійович, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗІК", Південноміська рада Харківського району Харківської області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Давидової Олени Миколаївни, треті особи: Інженер-землевпорядник Рибянець Андрій Сергійович, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗІК", в якому просить суд визнати незаконним, протиправним та скасувати Рішення № РВ-6301480152018 від 06.02.2018 Державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Давидової Олени Миколаївни про відмову у внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за заявою ОСОБА_1 на підставі технічної документації з землеустрою.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Південноміську раду Харківського району Харківської області та Головне управління Держгеокадастру у Харківській області.

Під час підготовчого засідання у справі судом поставлено на обговорення питання про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Позивач надала до суду письмову заяву щодо предметної юрисдикції справи №2040/6575/18, в якій вказала, що відсутні передбачені законом підстави вважати, що адміністративний спір про скасування незаконного та протиправного рішення державного кадастрового реєстратора Давидової О.М. може розглядатись судом загальної юрисдикції в порядку, що передбачений ЦПК України, оскільки на сьогодні в матеріалах справи відсутні докази того, що існує реальний спір (не в уяві Південноміської ради, ОСОБА_2 чи інших зацікавлених осіб) щодо земельної ділянки або майнових прав на земельну ділянку щодо реєстраційних дій якої прийняте оскаржуване в адміністративному позові рішення державного кадастрового реєстратора Давидової О.М., що такий спір щодо зазначеної земельної ділянки на сьогодні переданий до розгляду суду загальної юрисдикції.

Представник третьої особи, Південноміської ради Харківського району Харківської області, у судовому засіданні вказав, що між третьою особою та позивачем наявний спір про право щодо земельної ділянки, про що свідчать численні судові рішення, а тому є обґрунтованою позиція щодо закриття провадження у справі у зв`язку з непідсудністю справи адміністративному суду.

Інші учасники справи та/або їх представники у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог процесуального законодавства, про причини неявки суд не повідомили. Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Згідно з ч.1 ст.181 КАС України підготовче засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з приписами п.1 ч.3 ст.205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Заслухавши думку позивача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що предметом оскарження у даній справі є Рішення № РВ-6301480152018 від 06.02.2018 Державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Давидової Олени Миколаївни про відмову у внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за заявою ОСОБА_1 на підставі технічної документації з землеустрою.

Відповідно до вищевказаного рішення на державну реєстрацію подано технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою АДРЕСА_1 , яка згідно документів, що входять до складу документації із землеустрою, планується для передачі в користування ОСОБА_1 .

Відмовляючи у проведенні державної реєстрації земельної ділянки, відповідач послався на необхідність надати розроблений та погоджений у встановленому законом порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому в обґрунтування протиправності таких висновків державного кадастрового реєстратора позивач зазначає, що зазначена земельна ділянка вже сформована та вже надавалась в користування, а тому переоформлення права користування на цю земельну ділянку має відбуватись на підставі саме технічної документації з землеустрою, а не на підставі проекту відведення земельної ділянки.

Щодо законних підстав для перереєстрації права користування земельною ділянкою позивач посилається, у тому числі, на рішення у справі №820/4143/16.

Суд зазначає, що спір у справі №820/4143/16 виник у правовідносинах з приводу державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим № 6325111000:00:006:0083 за Південноміською радою Харківського району Харківської області.

Судовим рішенням у вказаній справі скасовано рішення державного реєстратора Управління юстиції в Харківському районі Харківської області ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25390773 від 19.10.2015 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 6325111000:00:006:0083, дата державної реєстрації - 05.10.2015 за Південноміською радою Харківського району Харківської області.

Судом встановлено, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №820/4143/16 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року скасовано, а провадження у справі закрито.

Тобто, станом на момент розгляду судом питання про закриття провадження у справі скасовано рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 , внесення відомостей щодо якої до Державного земельного кадастру за позивачем є предметом спору у даній справі.

Відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право. Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Відмова від права на звернення до суду є недійсною. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви N 29458/04 та N 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява N 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися "судом, встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Стаття 2 КАС Країни визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України регламентовано, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Суд зазначає, що у правовідносинах, що склались, на думку позивача, внаслідок протиправного рішення відповідача порушується її право на користування земельною ділянкою, на якій знаходяться належні позивачу на праві приватної власності нежитлові будівлі м`ясного магазину (літ. «В-1») загальною площею 73,5 кв. м та м`ясо-молочної харчової контрольної станції (літ. «Р-1») площею 63,6 кв. м., зокрема, щодо встановлення оскаржуваним рішенням обов`язку позивача щодо розроблення проекту відведення земельної ділянки, право користування якою вже зареєстроване відповідно до вимог законодавства Державним актом №5 від 08.09.1995 серія ХР 25-20-001034 про надання в постійне користування земельної ділянки попередньому землекористувачу.

При цьому в матеріалах справи наявні докази, що свідчать про проведення реєстраційних дій щодо державної реєстрації права власності в Державному земельному кадастрі на земельну ділянку на підставі технічної документації з землеустрою, що містить копію Державного акту на право постійного користування землею №5 від 08.09.1995 серія ХР 25-20-001034, за іншими особами, а саме судові рішення у справі №820/4143/16.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про безпідставність посилань позивача щодо відсутності спору між нею та третьою особою, Південноміською радою, щодо державної реєстрації земельної ділянки.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов`язані із реєстрацією майнових прав, то за таких обставин спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Зазначена правова позиція суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 802/1792/17-а (постанова від 21.03.2018).

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена (ч.2 ст.238 КАС України).

За таких обставин, враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад цього спору, суд приходить до висновку про те, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.4-12, 166, 189, 205, 238, 239, 243, 247, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Давидової Олени Миколаївни, треті особи: Інженер-землевпорядник Рибянець Андрій Сергійович, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗІК", Південноміська рада Харківського району Харківської області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про скасування рішення.

Роз`яснити позивачу, що спір має бути вирішений за правилами цивільного судочинства.

Роз`яснити учасникам справи, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвалу у повному обсязі виготовлено 29 листопада 2019 року.

Суддя О.Г. Котеньов