Ухвала суду № 85996947, 29.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання закриття провадження у справі

29.11.2019 р. справа № 644/8044/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про 1) визнання довготривалої бездіяльності Харківської міської ради незаконною; 2) зобов`язання Харківської міської ради виконати положення п.10 ч.1 ст.20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та надати позивачу житлову площу для нього і членів його сім"ї, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин) у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання довготривалої бездіяльності Харківської міської ради незаконною; 2) зобов`язання Харківської міської ради виконати положення п.10 ч.1 ст.20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та надати позивачу житлову площу для нього і членів його сім"ї.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що має право на поліпшення житлових умов за рахунок надання окремої ізольованої квартири, однак на протязі року від дати подання відповідної заяви, міською радою житло не надано.

Відповідач, Харківська міська рада, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що заявник обліковується у списку на позачергове одержання житлової площі у якості ліквідатора наслідків Чорнобильської катастрофи за порядковим номером - 247. Правових підстав та фактичної можливості надати заявнику житло поперед усіх 246 пільговиків з однієї і тієї ж черги міська рада не має.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник, ОСОБА_1 , 1964 р., зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з сім`єю з 6 осіб. Має статус особи з інвалідністю ІІ групи.

Заявами від 19.08.2015 р., від 25.06.2018 р., від 19.07.2019 р. звертався до Харківського міського голови щодо вирішення питання про забезпечення житлом.

Листами від 09.09.2015 р., від 19.07.2018 р., від 25.07.2019 р. відповідно були надані відповіді на перелічені звернення і зазначено, що житлом згідно норм та вимог діючого житлового законодавства сімя заявника буде забезпечена у встановленому законом порядку, при надходженні житла для його надання громадянам пільгових категорій.

Не погодившись із переліченими діяннями міської ради і стверджуючи про вчинення бездіяльності, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надається така пільга як позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов (включаючи сім`ї загиблих або померлих громадян). Особи, зазначені в цьому пункті, забезпечуються жилою площею протягом року з дня подання заяви, для чого місцеві ради щорічно виділяють 15 відсотків усього збудованого житла (в тому числі підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності). Кабінет Міністрів України щорічно виділяє обласним державним адміністраціям цільовим призначенням капітальні вкладення відповідно до кількості сімей, що потребують поліпшення житлових умов. Фінансування будівництва здійснюється з Державного бюджету України.

Статтею 31 Житлового кодексу Української РСР визначено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених статтею 46, частинами першою і другою статті 54, частиною першої статті 90, частиною шостою статті 101, статтями 102, 110, частиною першою статті 114 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР (ст. 42).

У силу положень ч. 1 ст. 43 Житлового кодексу Української РСР, громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

За нормами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що публічно-правовим спором є спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням таким суб`єктом владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження, а до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Великою Палатою Верховного Суду було розглянуто аналогічний спір і у постанові від 11.09.2019р. по справі № 804/3718/18 (провадження № 11-470апп19) викладені висновки, у силу яких вимоги про визнання протиправною бездіяльності органу місцевого самоврядування та зобов`язання його прийняти відповідне рішення щодо забезпечення впорядкованим соціальним житлом є способом захисту права позивача на житло, не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, а тому спір у цій справі не є публічно-правовим і має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Подібні за змістом висновки містяться також і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16 (провадження № 11-166апп18), 29 серпня 2018 року у справі № 488/1176/14-а (провадження № 11-639апп18), 07 листопада 2018 року у справі № 358/460/16-ц (провадження № 14-379цс18) та 03 липня 2019 року у справі № 1306/9031/2012 (провадження № 11-333апп19).

Окрім того, згідно з правовим висновком постанов Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2019р. по справі №820/2283/18, 11.04.2018р. у справі № 522/16204/15-а, від 17.04.2018р. у справі № 2-а/87/11, від 20.09.2018р. у справі № 815/2551/15, від 13.02.2019р. у справі № 826/19681/16, від 24.04.2019р. у справі №494/1234/17, від 15.05.2019р. у справі № 826/4766/17 захист житлових прав утворює склад цивільного спору, який вирішується у порядку цивільного судочинства.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала свої міркування з окресленого питання та погодилася з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року (справа № 6?2139цс15) та 2 березня 2016 року (справа № 6-14цс16), згідно з яким у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № К/9901/12678/18 (провадження № 11-124апп18)) (постанова від 09.10.2019 р. по справі №750/2176/17).

Зі змісту наведених у позові доводів та викладених вимог вбачається, що спір стосується поновлення порушеного права на отримання житла.

Оскільки стосовно спору, який витікає із захисту права особи на житло, тобто із житлових правовідносин, статтею 19 ЦПК України передбачений інший порядок судового вирішення, то дана справа не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України cуд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, 241-243, 238, 248, 256, 295 КАС України, суд -

ухвалив:

1. Закрити провадження у справі.

2. Роз`яснити заявнику право на звернення з цими вимогами до відповідного місцевого загального суду у порядку цивільного судочинства.

3. Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.

Роз`яснити, що скарга може бути подана у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України.

Суддя Сліденко А.В.