Рішення № 85996942, 29.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

29 листопада 2019 р. справа № 520/10079/19 Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Військової частини А4267 (вул. Моцарта, буд. 33, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200, код ЄДРПОУ 26615035) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини А4267, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А4267 щодо невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при звільненні з військової служби грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, та наказу командира військової частини №172 від 12.12.2017;

- стягнути з військової частини А4267 (78200, Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Моцарта, 33, код 26615035) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно звільненому.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Наказом №172 від 12.12.2017 року командира військової частини А4267 майора Грошева Олексія Юрійовича, заступника технічної частини військової частини А42677, звільнено з військової служби в запас наказом командувача військ оперативного командування "Захід" від 09.12.2017 року №244 за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вважати таким, що справи та посаду здав 12.12.2017 року, виключити зі списків особового складу частини та з всіх видів забезпечення, в тому числі з грошового забезпечення з 12 грудня 2017 року, а з 13 грудня 2017 року зняти з котлового забезпечення і направити для зарахування на військовий облік до Балаклійського районного військового комісаріату Харківської області.

Позивач зазначає, що моменту звільнення неодноразово звертався з заявою про виплату йому грошового забезпечення, а також через свого представника адвоката Мудраченко І.В., неодноразово звертався з адвокатськими запитами до командира військової частини щодо надання довідки про вартість речового майна, що належало до видачі ОСОБА_1 та виплати йому грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, однак запити були залишені без відповіді. Ще один адвокатський запит від 09.08.2019 з тими ж питаннями був направлений до Оперативного командування «Захід», в підпорядкуванні якого є військова частина А4267, але лист повернувся до відправника з причин закінчення строків зберігання.

На думку позивача, відповідач фактично ігнорує його законні вимоги, що свідчить про бездіяльність відповідача, а тому позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що позивач жодного разу за період проходження військової служби у військовій частині 4267, а також на день звільнення, не звертався з рапортом (заявою) в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, також відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що він звертався до відповідача із Рапортом від 21.11.2017, де просив надати довідку-розрахунок для отримання грошової компенсації за неотримане речове майно.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено з наявних в матеріалах справи доказів, що також не заперечувалось учасниками справи у наданих процесуальних заявах, що Наказом №172 від 12.12.2017 командира військової частини А4267 майора Грошева Олексія Юрійовича, заступника технічної частини військової частини А42677, звільнено з військової служби в запас наказом командувача військ оперативного командування "Захід" від 09.12.2017 року №244 за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вважати таким, що справи та посаду здав 12.12.2017 року, виключити зі списків особового складу частини та з всіх видів забезпечення, в тому числі з грошового забезпечення з 12 грудня 2017 року, а з 13 грудня 2017 року зняти з котлового забезпечення і направити для зарахування на військовий облік до Балаклійського районного військового комісаріату Харківської області.

Учасниками справи також не заперечувалось, що при звільненні з військової служби грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 позивачу відповідачем здійснено не було.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20 грудня 1991 року визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16 березня 2016 року затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі по тексту - Порядок №178).

Пунктом 4 Порядку №178 встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Відповідно до п. 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Пунктом 4 Порядку №178 встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Наказом Міністерства оборони України №232 від 29.04.2016 року затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, згідно з п. 4 розділу ІІІ військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Тобто, законодавством України передбачено право вибору військовослужбовця, який звільняється зі Збройних Сил України, отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього.

Зазначене право не може бути обмежено, скасовано або змінено відповідачем на власний розсуд без передбачених законом підстав.

Так, на день підписання наказу про звільнення зі служби позивач мав передбачене законодавством право на отримання при звільненні зі служби грошової компенсації замість неотриманого речового майна.

Виплата грошової компенсації за неотримане речове майно можлива на підставі довідки про вартість речового майна, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

В свою чергу, обов`язок відповідача щодо виплати компенсації виникає з моменту реалізації права позивачем шляхом висловлювання побажання щодо їх реалізації. Таким чином зазначені гарантії реалізуються за відповідним зверненням (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу, у тому числі, командира (начальника) військової частини про розмір грошової компенсації згідно довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

Відповідачем не спростовано того факту, що ОСОБА_1 має право на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.

Суд зазначає, що вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплатати позивачу грошової компенсації, позивач звернувся до суду із цим позовом, при цьому сама по собі бездіяльність — це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто, бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

З огляду на такі обставини не є обґрунтованими аргументи відповідача про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду у зв`язку із його звільненням зі служби 12.12.2017.

Однак, з огляду на принцип юридичної визначеності у межах спірних правовідносин, суд зважає також і на той факт, що із заявою (рапортом), оформленою (ним) відповідно до вимог пункту 4 Порядку №178, позивач до уповноваженого органу не звертався.

Доказів протилежного до суду не надано.

Адвокатські запити, додані до матеріалів позову, підтверджують те, що представник позивача звертався до відповідача із запитами про надання копії довідки про вартість речового майна.

Із аналогічним проханням звертався і позивач із рапортом від 21.11.2017.

Суд зазначає, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, додається до відомості щодо виплати грошової компенсації на підставі відповідного наказу, необхідність додавати таку довідку до рапорту або заяви про виплату грошової компенсації чинним законодавством не передбачена.

При цьому заяви, рапорти чи запити про видачу такої довідки не можуть вважатися заявою або рапортом про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що відповідачем не порушено право позивача, передбачене ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постановою КМУ №178 від 16 березня 2016 року, у зв`язку із тим, що грошову компенсацію позивачу за неотримане речове майно позивачу не виплачено, оскільки із рапортом (заявою) у порядку п.4 Порядку №178 позивач до відповідача не звертався, а тому у суб`єкта владних повноважень не виникло обов`язку на виплату такої грошової компенсації.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах не знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Військової частини А4267 (вул. Моцарта, буд. 33, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200, код ЄДРПОУ 26615035) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 29 листопада 2019 року.

Суддя О.Г. Котеньов