Рішення № 85996920, 29.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 листопада 2019 р. № 520/9864/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, в якому просить суд: визнати протиправними дії та бездіяльність Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період: листопад 2015, грудень 2015, січень - грудень 2016, січень - жовтень 2017; зобов`язати Департамент захисту економіки Національної поліції України нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період листопад 2015, грудень 2015, січень- грудень 2016, січень - жовтень 2017.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та отримував грошове забезпечення. Після звільнення за власним бажанням з метою з`ясування сум нарахувань та виплат грошового забезпечення звернувся з відповідним запитом до відповідача та з отриманих розрахункових листів з`ясував, що відсутні нарахування та виплати сум індексації грошового забезпечення за період листопад 2015 року - жовтень 2017 року. З урахуванням викладеного, позивач вважає його права порушені та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 30.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

15.10.2019 відповідачем подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог в повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні, діючим законодавством не було передбачено порядку нарахування індексації поліцейським.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Частиною 4 статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Наказом голови Національної поліції України №170 о/с від 11.11.2015 позивач прийнятий на службу в управління захисту економіки в Харківській області ДЗЕ Національної поліції України (далі - УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НП України) на посаду оперуповноваженого з присвоєнням спеціального звання «капітана поліції» .

Наказом від 15.02.2017 № 50 о/с Департаменту захисту економіки Національної поліції України (далі - ДЗЕ НП України) у зв`язку з організаційно - штатними змінами позивач призначений на посаду старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу № 1 (м. Харків) УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НП України.

Наказом ДЗЕ НП України від 28.08.2019 № 269 о/с позивача звільнено з посади оперуповноваженого міжрайонного відділу № 1 (м. Харків) УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НП України за п.7 (за власним бажанням) ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 31.08.2019.

Позивачем направлено запит до ДЗЕ Національної поліції України щодо надання інформації про грошове забезпечення, яке він отримував щомісяця за весь час проходження служби в УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НП України.

Департамент захисту економіки НП України листом від 19.09.2019 № 135 зі надав інформацію про грошове забезпечення позивача, яке він отримував щомісяця за весь час проходження служби в УЗЕ в Харківській області ДЗЕ НП України, в тому числі, і розрахункові листи.

З наданої інформації позивач виявив відсутність нарахування та виплати йому сум індексації грошового забезпечення за оскаржувані періоди. Вважаючи, що відповідач порушив його права позивач звернувся до суду з даним позовом.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Як передбачено положеннями ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Згідно із приписами п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до п. 4, 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Судом під час розгляду справи встановлено, що до зазначеної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.

Зі змісту наданого представником відповідача відзиву на позов встановлено, що оскільки поліцейських не було включено до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення, то відповідачем і не було проведено індексації грошового забезпечення позивача.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 8 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

Згідно із абз. 4 п. 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

З наявних в матеріалах справи доказів, вбачається, що отримуваний позивачем дохід у спірний період щомісячно перевищував прожитковий мінімум для працездатних осіб, відповідно, за основу для розрахунку щомісячних сум індексації має братися визначений Законами України Про Державний бюджет України на відповідні роки, прожитковий мінімум для працездатних осіб у відповідні місяці.

Як передбачено приписами ст. 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Згідно із п. 11 розділу I Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 р. № 260, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 р. за № 669/28799, грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Доводи представника відповідача, викладені ним у відзиві на позов, не позбавляють відповідача обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.

Водночас, суд зазначає, що приписами ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. При цьому, суд зазначає, що жодних змін до зазначеної норми внесено не було, що свідчить про її дійсність.

Під час розгляду справи до суду не надано та судом самостійно в рамках з`ясування обставин у справі не встановлено доказів нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний у даній справі період, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог позивача про визнання неправомірною саме бездіяльності (як пасивної поведінки) відповідача з невиплати індексації грошового забезпечення.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок не нарахування та не виплати сум індексації грошового забезпечення, тому правильним та ефективним способом захисту порушеного права буде зобов`язання Департаменту захисту економіки Національної поліції України нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за спірний період.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 2700.00 грн.

Суд зазначає, що право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права (Рішення, Конституційний Суд, від 30.09.2009, № 23-рп/2009 "У справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу). Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-VIII Конституцію України доповнено, зокрема, статтею 1312 та підпунктом 11 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення". Відповідно до статті 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Частиною 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3). Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зокрема, згідно ч.3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Згідно пунктів 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р. за №5076-VI (далі по тексту - Закон №5076-VI) до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону №5076-VI, ст. 28 Правил адвокатської етики, схвалених Національною асоціацією адвокатів України 09.06.2017 р. (далі - Правила адвокатської етики), формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. ч.2, 5, 6 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зауважує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, висловленою в постанові від 23.04.2019 р. по справі №826/9047/16.

Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та його представником укладено договір про надання правової допомоги від 10.09.2019. Представник позивача є фахівцем у галузі права, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право зайняття адвокатською діяльністю.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви надано та судом досліджено: договір про надання правової допомоги б/н від 10.09.2019 року, акт виконаних робіт від 27.09.2019 на загальну суму 2700 грн., дублікат квитанції від 27.09.2019 року №0.0.1477615691.1 щодо оплати послуг адвоката відповідно до акту виконаних робіт, ордер та свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю представника позивача.

Враховуючи викладене та беручи до уваги прийняте рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу є співмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду, виготовлення значної кількості документів), відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а отже, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача 2700 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу .

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір" і такий ним не сплачувався. Відтак, підстави для компенсації витрат за сплату позивачем судового збору у справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 242-246, 255, 257-263, 293, 295, п.п.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Департаменту захисту економіки Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, буд. 10, м. Київ,01061, код ЄДРПОУ 40111732) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо невиплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період: листопад - грудень 2015, січень - грудень 2016, січень - жовтень 2017 року.

Зобов`язати Департамент захисту економіки Національної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період: листопад - грудень 2015, січень - грудень 2016, січень - жовтень 2017 року.

У задоволенні адміністративного позову в решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 2700 (чотири тисячі) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту захисту економіки Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, буд. 10, м. Київ,01061, код ЄДРПОУ 40111732).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Зоркіна Ю.В.