Рішення № 85996919, 29.11.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2019 р. № 400/3143/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Державна установа "Миколаївський слідчий ізолятор", вул. Лагерне поле, 5,Миколаїв,54030

про:стягнення за виконання службових обов`язків 396864,78 грн.; стягнення грошової компенсації в сумі 2198,88 грн.; стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» про стягнення 396864 грн.78 коп. за виконання службових обов`язків понад установлений службовий час (робота в надурочний час, робота у святкові і неробочі дні)-2379 годин, за час перебування на посаді заступника чергового помічника начальника СІЗО чергової служби Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» у званні лейтенант внутрішньої служби за період часу з 01.07.2015 по 28.08.2019, стягнення грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна в сумі 2198 грн.88 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Позивач обґрунтовує позов тим, що відповідачем постійно порушувались вимоги, щодо норми виконання службових обов`язків понад установлений службовий час, право на відпочинок та норми оплати праці. Відповідно до норм Кодексу законів про працю відповідач повинен був або надати час для відпочинку, або грошову компенсацію за виконання службових обов`язків понад встановлений робочий час. Також позивачу відповідно до довідки №778 не виплачена 2198,88грн. грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна. Також в порушення ст.116 КЗпП України при звільненні позивачу не виплачені всі суми. Лише 19.09.2019 було сплачено грошову компенсацію за невикористану в 2019 році відпустку в сумі 10671 грн.11 коп.

Відповідач надавав до суду відзив, згідно якого просив відмовити у задоволенні позову, у зв`язку з тим, що за виконання службових обов`язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні-грошове забезпечення додатково не виплачується згідно п.23,гл.І Порядку виплати № 925/5 та Інструкції №326/6. Позивач не надав підтвердження щодо внесення до графіків робочого часу понаднормового виконання службових обов`язків, такі графіки взагалі відсутні, тому встановити загальну кількість понаднормового часу не є можливим. Відповідач жодним чином не порушував норм чинного законодавства. Компенсація за речове майно була виплачена 11.10.2019, про що 15.10.2019 позивача повідомлено листом. Несвоєчасний розрахунок з позивачем щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно відбувся не з вини відповідача та не є видом грошового забезпечення, тому не підпадає під дію ст.116,117 КЗпП України.

В судовому засіданні 11.11.2019 після надання сторонами своїх пояснень, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Позивач проходив службу у період часу з 27.01.2015 по 28.08.2019 в Державній кримінально-виконавчій службі України.

З 01.07.2015 по 28.08.2019 обіймав посаду заступника чергового помічника начальника СІЗО чергової служби Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» у званні лейтенант внутрішньої служби.

Відповідно до ч.1,2 ст.14 Закону України « Про Державну кримінально-виконавчу службу України» N 2713-IV, 23.06.2005 до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби). Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.2,5 ст.23 Закону України « Про Державну кримінально-виконавчу службу України» N 2713-IV від 23.06.2005.

Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу ДКВС України, затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 23.03.2018 № 925/5, яким передбачено п.3, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Згідно з п.23 Наказу Міністерства юстиції України від 23.03.2018 № 925/5 за виконання службових обов`язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення додатково не виплачується.

Особам рядового і начальницького складу, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім осіб, які несуть службу за затвердженими в установленому порядку графіками змінності служби, відповідний час для відпочинку (у порядку компенсації) надається протягом двох наступних місяців.

Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу ДКВС України, на підставі якої позивачу сплачували грошове забезпечення у період з 24.02.2018 по 30.03.2018 також, як і наказ Міністерства юстиції України від 23.03.2018 № 925/5 не містить застережень щодо оплати службових обов`язків понад встановлений службовий час.

Позивач просить стягнути з відповідача 396864,78 грн. за виконання службових обов`язків понад установлений службовий час ( робота в надурочний час, робота у святкові дні і неробочі дні) на підставі ст.ст.72,106,107 КЗпП, якими передбачено, що робота у вихідний день може компенсуватися за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі, робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки, робота у святкові і неробочі дні оплачуються у подвійному розмірі.

Із зазначених вище норм права слідує, що Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру. На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію".

Відповідно до ч.5 ст.91 Закону України « Про Національну поліцію» поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців.

Позивач у позові зазначає, що порядок несення ним служби був передбачений в установленому порядку графіками змінності служби: 4-ма зміни з 12 годинним графіком чергування.

Питання виплати позивачу грошового забезпечення врегульовано Наказом Міністерства юстиції України від 23.03.2018 № 925/5, також спеціальними нормами, якими встановлено порядок і умови проходження служби позивача передбачені Законом України « Про Державну кримінально-виконавчу службу України» N 2713-IV від 23.06.2005 та Законом України « Про Національну поліцію».

Цими нормами не передбачено виплата компенсації за виконання службових обов`язків понад встановлений службовий час.

Норми Кодексу Законів про працю на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки питання оплати праці врегульовано спеціальними нормами, які не передбачають компенсації за виконання службових обов`язків понад встановлений службовий час. Норми Кодексу Законів про працю могли б бути застосовані, як субсидіарні, в разі не врегулювання спірного питання спеціальними нормами.

Відтак, позовна вимога про стягнення 396864 грн.78 коп. за виконання службових обов`язків понад установлений службовий час (робота в надурочний час, робота у святкові і неробочі дні)-2379 годин, за час перебування на посаді заступника чергового помічника начальника СІЗО чергової служби Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» у званні лейтенант внутрішньої служби за період часу з 01.07.2015 по 28.08.2019 задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні позивач суду повідомив та про це зазначив у відзиві відповідач, що йому у жовтні2019 сплатили грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна в сумі 2198 грн.88 коп., тому позов цій частині також задоволенню не підлягає.

Стосовно позовної вимоги про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку суд зазначає наступне. Відповідно до п. 22 Наказу № 925/5 передбачено, що днем звільнення зі служби вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення, яка не повинна передувати даті звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби. Грошове забезпечення виплачується до дня звільнення зі служби включно разом із премією, встановленою у порядку, визначеному главою 13 цього розділу, за результатами оперативно-службової діяльності за останній місяць служби. За невикористані дні відпусток особам рядового або начальницького складу, які звільняються зі служби, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористані дні відпусток проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого особа рядового чи начальницького складу має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби з врахуванням пункту 22 розділу I цього Порядку. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру місячного грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток вказується в наказі про звільнення.

У наказі № 114/ос-19 від 27.08.2019 зазначено, що позивача звільнено за власним бажанням. Зазначено, що позивачем невикористано 20 діб щорічної чергової відпустки за 2019 рік.

Позивач надав суду виписку банку, яка свідчить, що йому 19.09.2019 зараховано грошове забезпечення в сумі 10671,11 грн.

Нормами вищезазначеного наказу не врегульовано питання несвоєчасного розрахунку при звільненні , тому суд вважає за можливе застосувати субсидіарне законодавство до спірних правовідносин - норми КЗпП.

Відповідно до ст.116 КЗпП При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Згідно зі ст.117 КЗпП В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Звільнений позивач був 28.08.2019, а виплатили грошове забезпечення 19.09.2019.

За таких позовні вимоги в частині виплати середнього заробітку належить задовольнити та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунків при звільненні з 28.08.2019 по 19.09.2019.

Відповідно до ст. 77 ч.2 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" (вул. Лагерне поле, 5, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код 08564067) задовольнити частково.

2. Зобов`язати Державну установу "Миколаївський слідчий ізолятор" (вул. Лагерне поле, 5, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код 08564067) нарахувати та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунків при звільненні з 28.08.2019 року по 19.09.2019 року.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко