Рішення № 85996873, 22.11.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1022/19

22 листопада 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Гавіловської Х.М., позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Осядач Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Тернопільської області про визнання протиправними тій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду до Прокуратури Тернопільської області та до Прокурора Тернопільської області (далі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність прокурора Тернопільської області щодо залишення без розгляду заяв ОСОБА_1 від 28.12.2018 про надання йому допомог за 2018 рік для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, зобов`язати прокурора Тернопільської області здійснити розгляд цих звернень;

- визнати протиправними дії прокуратури Тернопільської області щодо невиплати ОСОБА_1 грошових допомог;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань прокуратури Тернопільської області на користь ОСОБА_1 за 2018 рік допомогу для оздоровлення в розмірі 40703,10 грн. та за 2018 рік допомогу для вирішення соціальних-побутових питань 40703,10 грн .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Тернопільської області 22.12.2019 із заявою про надання йому відпустки за відпрацьований період з 04.12.2015 по 03.12.2016 терміном 3 календарних дні з 02.01.2019. Наказом від 26.12.2018 Прокуратура Тернопільської області була надана йому частина щорічної оплачуваної відпустки. Проте, матеріальна допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань йому не була виплачена, тому 28.12.2019 ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою про виплату йому за 2018 рік матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Прокуратура Тернопільської області не розглянула звернення ОСОБА_1 та не виплатила йому допомоги, внаслідок чого порушила правопорядок і охоронювані законом права особи на звернення, вільне володіння майном та недискримінацію.

Ухвалою суду від 22.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 18.06.2019.

Прокуратура Тернопільської області 11.06.2019 подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема зазначила, що у відділ роботи з кадрами прокуратури області 26.12.2018 надійшла заява (внутрішній службовий документ) прокурора відділу процесуального керівництва прокуратури Тернопільської області ОСОБА_1 від 22.12.2018 про надання йому щорічної відпустки за відпрацьований період з 04.12.2015 по 03.12.2016 терміном три календарних дні з 02.01.2019 по 04.01.2019.

У вказаній заяві ОСОБА_1 не було зазначено про виплату йому матеріальних допомог, як матеріальної допомоги для оздоровлення, так і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Наказом виконувача обов`язків прокурора Тернопільської області від 26.12.2018 №1124к ОСОБА_1 надано частину щорічної відпустки за відпрацьований період з 13.09.2015 по 12.09.2016 тривалістю 3 календарних дні з 2 по 4 січня 2019 року включно.

У подальшому 28.12.2019 ОСОБА_1 подано заяву про виплату йому за 2018 рік матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань та для оздоровлення. Вказану заяву подано ним як внутрішній службовий документ через Книгу обліку внутрішніх документів відділу процесуального керівництва прокуратури області.

За результатами розгляду вказаної заяви прокурору відділу процесуального керівництва прокуратури області ОСОБА_1 листом від 29.12.2018 надано роз`яснення вимог чинного законодавства, у тому числі бюджетного, які регламентують порядок виплати працівникам бюджетних установ різного виду матеріальних допомог.

ОСОБА_1 приступив до виконання службових обов`язків 30.10.2018. Проте, у період з 30.10.2018 по 31.12.2018 щорічні відпустки йому не надавалися, що виключало підстави для нарахування та виплати йому матеріальної допомоги для оздоровлення за 2018 рік.

Зазначено, що виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є правом, а не обов`язком керівника і здійснюється в межах відповідних бюджетних асигнувань.

Станом на 27.12.2018 бюджетні асигнування на 2018 рік та залишок коштів на реєстраційному рахунку прокуратури Тернопільської області по КЕКВ 2111 «Заробітна плата» відсутні, тому і відсутня можливість для надання та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік (том 1, аркуш справи 44-50).

В судовому засіданні 18.06.2019 розгляд справи відкладений у зв`язку із неявкою позивача на 02.07.2019 (том 1, аркуш справи 74).

В судовому засіданні 02.07.2019 у зв`язку із неявкою позивача розгляд справи відкладено на 06.08.2019 та ухвалою суду проголошеною в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати продовжено процесуальний строк розгляду справи до трьох місяців (том 1, аркуш справи 81).

Позивач подав 04.07.2019 відповідь на відзив Прокуратури Тернопільської області, в якому зазначив, що його заява від 28.12.2018 про виплату йому передбачених законом допомог не є службовим документом та не містить інформації службового характеру, тому підлягає загальній реєстрації та обов`язковому розгляду в порядку визначеному Законом України "Про звернення громадян" та КЗпП України. Також, вважає твердження відповідача, що ОСОБА_1 не виплачено грошову допомогу на соціально-побутові питання через відсутність коштів на проведення цієї виплати, яке не відповідає дійсності та не підтверджується жодними належними доказами (том 1, аркуш справи 91-97).

Судове засідання 06.08.2019 не проводилося у зв`язку із перебуванням головуючого судді Осташа А.В. у відпустці та відкладене на 16.08.2019 (том 1, аркуш справи 107).

Позивач подав 12.08.2019 заяву про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (том 1, аркуш справи 17-18).

В судовому засіданні 16.08.2019 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати клопотання представника позивача задоволена та постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та до підготовчого судового засідання в якому оголошено перерву до 05.09.2019 та до 25.09.2019 (том 1, аркуш справи 131-132, 159-160).

В підготовчому судовому засіданні 25.09.2019 ухвалою суду проголошеною без виходу до нарадчої кімнати задоволено клопотання позивача та зобов`язано Прокуратуру Тернопільської області надати документи та оголошено перерву до 08.10.2019 (том 1, аркуш справи 167).

Ухвалою суду від 08.10.2019 проголошену без виходу до нарадчої кімнати закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.11.2019 (том 1, аркуш справи 239-241).

Судове засідання 05.11.2019 відкладено у зв`язку із неявкою позивача на 13.11.2019 (том 1, аркуш справи 249).

Позивач подав 13.11.2019 заяву про часткову відмову від позову, а саме, просив позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність прокурора Тернопільської області Перча В.О. щодо залишення без розгляду заяв позивача від 28.12.2018 про надання йому допомог за 2018 рік для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, зобов`язання цього прокурора області здійснити розгляд цих звернень, залишити без розгляду (том 2, аркуш справи 1).

В судовому засіданні 13.11.2019 суд задовольнив заяву позивача, врахував її як зменшення позовних вимог в частині вимог до Прокурора Тернопільської області та відклав судове засідання на 22.11.2019 (том 2, аркуш справи 2).

Позивач подав 22.11.2019 заяву про врегулювання спору за участю судді та просив зупинити провадження у справі у зв`язку із відкриттям процедури врегулювання спору за участю судді (том 2, аркуш справи 10), у задоволенні якої в судовому засіданні 22.11.2019, суд відмовив.

Позивач в судовому засіданні 22.11.2019 підтримав позов в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши вступне слово учасників справи та показання свідка, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як випливає із матеріалів справи, наказом прокурора Тернопільської області від 30.10.2018 № 976к ОСОБА_1 призначено з 30.10.2018 на вакантну посаду прокурора відділу процесуального керівництва прокуратури Тернопільської області, звільнивши його з посади начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Тернопільської області (том 1, аркуш справи 52).

ОСОБА_1 звернувся 22.12.2019 до в.о. прокурора Тернопільської області із заявою про надання йому щорічної відпустки за відпрацьований період з 04.12.2015 по 03.12.2016 терміном три календарних дні з 02.01.2019 (том 1, аркуш справи 53).

Наказом в.о. прокурора Тернопільської області від 26.12.2018 №1124к ОСОБА_1 надано частину щорічної відпустки за період роботи з 13.09.2015 по 12.09.2016 тривалістю три календарних дні з 2 по 4 січня 2019 року включно (том 1, аркуш справи 54).

ОСОБА_2 28.12.2018 подав заяву №15/3-231вн.18 до в.о. прокурора Тернопільської області про виплату йому за 2018 рік матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань та для оздоровлення (том 1, аркуш справи 56).

Відповідно до резолюції керівництва її розгляд доручено відділу роботи з кадрами та відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області.

За результатами розгляду вказаної заяви прокурору відділу процесуального керівництва прокуратури області ОСОБА_1 листом від 29.12.2018 за №11/732вих.18 за підписом начальника відділу роботи з кадрами надано роз`яснення вимог чинного законодавства, у тому числі бюджетного, які регламентують порядок виплати працівникам бюджетних установ різного виду матеріальних допомог та зазначено, що виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яка не є обов`язковою виплатою, та матеріальної допомоги для оздоровлення здійснюється у межах відповідних бюджетних асигнувань, що мають кількісні, часові та цільові обмеження.

З огляду на викладене, з урахуванням інформації відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області відсутня можливість виплатити йому вищезазначені матеріальні допомоги за 2018 рік (том 1, аркуш справи 57-58).

Вищенаведену позицію повністю підтвердила допитана в судовому засіданні головний бухгалтер прокуратури Тернопільської області Жукевич Т.М.

ОСОБА_1 звернувся 28.12.2018 із заявою, яка надійшла в Прокуратуру Тернопільської області 03.01.2019 із зверненням в якому зазначає, що у наказі прокурора Тернопільської області від 26.12.2018 №1124к розпорядження щодо виплати йому матеріальних допомог, відсутнє, просить позитивно розглянути його заяву та прийняти рішення про виплату йому за 2018 рік матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомог для оздоровлення під час надання щорічної відпустки (том 1, аркуш справи 57).

Вказане звернення передано на розгляд відділу роботи з кадрами, відділу документального забезпечення та відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області.

Листом від 10.01.2019 №11/974-16 за підписом начальника відділу кадрів прокуратури області Райчиби Р.І., ОСОБА_1 роз`яснено періоди наданої відпустки відповідно до поданої ним заяви від 22.12.2018 та повідомлено про те, що порядок виплати матеріальних допомог висвітлено у листі прокуратури області від 29.12.2018 за №11/732вих.18 (том 1, аркуш справи 63).

У зв`язку з невиплатою допомог позивачу за 2018 рік, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що у зв`язку із зменшенням позовних вимог, лише надає оцінку дій відповідача - прокуратури Тернопільської області щодо невиплати позивачу матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік.

Частиною другою статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України закріплено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуваннях усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України на час виникнення спірних правовідносин регулювались Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), який містить спеціальні норми щодо організації та порядку діяльності органів прокуратури України, особливостей розгляду трудових спорів (зокрема, питання виплати матеріальних допомог).

Відповідно до ч.1 ст. 81 Закону заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі (лист ВАСУ від 26.05.2010 року № 753/11/13-10 "Про розв`язання спорів, що виникають з відносин публічної служби").

Отже, спірні правовідносини регулюються саме нормами спеціального законодавства.

Статтями 89 та 90 Закону №1697-VII визначено, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з кошторисами, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах Фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов`язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства.

Відповідно до п.п. 3 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» керівникам органів прокуратури надано право у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення під час надання щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Щодо матеріальної допомоги на оздоровлення, суд зазначає наступне.

Так, у відповідності до ст. 82 Закону України "Про прокуратуру" прокурору надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги для оздоровлення в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора.

Надаючи оцінку даної норми Закону, суд зазначає, що матеріальна допомога для оздоровлення може виплачуватися один раз на рік при наданні будь-якої частини щорічної основної відпустки у поточному бюджетному періоді.

В судовому засіданні, позивач зазначив, що звертаючись до відповідача 22.12.2018 із заявою про надання йому щорічної основної відпустки, відповідач повинен був надати таку відпустку та виплатити допомогу для оздоровлення без його окремої заяви.

Суд критично оцінює дане твердження позивача, оскільки матеріальна допомога для оздоровлення може виплачуватися працівникові один раз при наданні будь-якої частини щорічної основної відпустки за заявою працівника, відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 21.07.2015 №409/13/116-15, проте таку заяву позивач подав до відповідача лише 28.12.2019.

Відповідно, 26.12.2019 Прокуратурою Тернопільської області не вирішувалося питання про надання позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні ОСОБА_1 частину щорічної оплачуваної відпустки на 2019 рік.

Враховуючи, що позивач таки звернувся до відповідача із окремою заявою 28.12.2019 про надання йому матеріальної допомоги на оздоровлення, суд зазначає, що не ставить під сумнів право позивача на виплату матеріальної допомоги для оздоровлення, проте вказує, що таке право позивача безпосередньо пов`язане із наданням йому щорічної основної оплачуваної відпустки у поточному 2018 бюджетному році.

Як випливає із матеріалів справи, позивач звертався до відповідача 22.12.2019 із заявою про надання йому щорічної відпусту терміном на три дні з 02.01.2019 по 04.01.2019 включно, тобто не у поточному бюджетному 2018 році, а вже на 2019.

Враховуючи, що виплати матеріальної допомоги для оздоровлення без надання вказаної відпустки Закон не передбачає, суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_1 у період з 30.10.2018 по 31.12.2018 щорічні відпустки йому не надавалися, то підстав для нарахування та виплати йому матеріальної допомоги для оздоровлення за 2018 рік, немає.

Щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.83 Закону №1697-VII може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора.

Листом Міністерства соціальної політики України від 21.07.2015 №409/13/116-15 роз`яснено, що матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не є обов`язковою виплатою, а виплачується за наявності коштів.

Таким чином, суд вважає, що виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є правом, а не обов`язком керівника і здійснюється в межах наявності коштів.

Як випливає із матеріалів справи, позивач із заявою про надання йому матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань звернувся до відповідача 28.12.2018 о 17:00 год., що підтверджується копією книги обліку внутрішніх документів (том 1, аркуш справи 60).

Проте, відповідно до виписки по рахунку, станом на 27.12.2018 бюджетні асигнування на 2018 рік та залишок коштів на реєстраційному рахунку прокуратури Тернопільської області по КЕКВ 2111 «Заробітна плата» відсутні (том 1, аркуш справи 69).

Відповідно до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333 видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються за такими кодами економічної класифікації видатків бюджету, а саме, відповідно до п.2.1.1.1 код 2111 є "заробітна плата".

Також, відповідно до листа від 22.08.2019 Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області, яке повідомило, що по розпоряднику коштів Прокурора Тернопільської області (код 02910098) залишок коштів на реєстраційному рахунку НОМЕР_1 по КЕКВ 2111 "заробітна плата" за період з 28 по 31 грудня 2018 року становить 0,00 грн. Станом на 02 січня 2019 року залишок коштів становить 0,00 грн. (том 1, аркуш справи 148).

Відтак, суд встановив, що дійсно станом на момент звернення позивача із заявою від 28.12.2018, була відсутня можливість для надання та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік.

Отже, із врахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що позивач дійсно мав право на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, проте, внаслідок несвоєчасного звернення за її отриманням позивач не зміг її отримати, відповідно в діях відповідача в даному випадку немає ознак неправомірності.

Враховуючи, що суд прийшов до переконання про правомірність дій відповідача щодо невиплати позивачу матеріальних допомог за 2018 рік, то позовна вимоги про стягнення матеріальних допомог на оздоровлення та соціально-побутових питань за 2018 рік, також не підлягають до задоволення, оскільки є похідними.

Згідно вимог частини третьої статті 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, довів правомірність оскаржуваних дій.

У зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

У зв`язку із відмовою у задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат згідно ст. 139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до прокуратури Тернопільської області про визнання протиправними дій щодо невиплати ОСОБА_1 грошових допомог та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань прокуратури Тернопільської області на користь ОСОБА_1 за 2018 рік допомогу на оздоровлення в розмірі 40 703 грн 10 коп. та за 2018 рік допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 40 703 грн 10 коп., - відмовити.

Реквізити сторін:

- позивач ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ;

- відповідач прокуратура Тернопільської області: 46001, м.Тернопіль, вул.Листопадова, 4, код ЄДРПОУ 02910098.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 листопада 2019 року.

Головуючий суддя Осташ А.В.

копія вірна

Суддя Осташ А.В.