Рішення № 85996316, 18.11.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2019 р. № 400/2937/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю " Рента - Н", вул. Ушакова, 10, м. Маріуполь, Донецька область, 87510 до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:скасування рішення від 18.07.2019 р. № 1227550/41907606 та зобов`язання зареєструвати податкову накладну від 17.06.2019 р. № 65 за датою її подання,ТОВ «Рента - Н» (далі – позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі – відповідач) та Державної фіскальної служби України (далі – відповідач ) з вимогами скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 18.07.2019 року №1227550/41907606, зобов`язати ДФС зареєструвати податкову накладну №65 від 17.06.2019 року за датою її подання.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішення прийняте відповідачем є необґрунтованим, оскільки не зрозуміло з яких підстав позивачу відмовлено у реєстрації податкових накладних, не зазначено які саме недоліки позивач повинен усунути.

Ухвалою суду від 20.09.2019 року провадження по справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

22.10.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідачів, які просили відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки рішення є законним, та під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач діяв в спосіб та в межах передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), суд здійснив розгляд справи у письмовому проваджені.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, –

ВСТАНОВИВ:

31.05.2019 року Позивачем було укладено з ТОВ «Макси-Пром» договір №31/05-02 купівлі-продажу товарів, яким позивач повинен був поставити на адресу ТОВ «Макси-Пром» продукти харчування на суму 22 947 438 ,48 грн. із ПДВ.

17.06.2019 року на адресу ТОВ «Макси-Пром» були поставлені продукти харчування на суму 218 712,00 із ПДВ, що підтверджується видатковою накладною.

Того ж дня, 17.06.2019 року позивачем було складено податкову накладну №65 від 17.06.2019 року на суму 218 712,00 на м`ясну продукцію, та 25.06.2019 року було направлено зазначену накладну для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

25.06.2019 року о 16:45:22 відповідачем було направлено позивачу квитанцію про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – квитанція) , в результаті обробки якої зазначено, що документ прийнято, але реєстрація зупинена на підставі п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України ( далі – ПК України), ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку, та позивачу було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

Позивач зазначив, що він надав відповідачу всі наявні в нього документи, щодо надання транспортних та експедиторських послуг, та документи цілком відповідають вимогам викладеним у Вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

В подальшому ДФС України прийнято рішення №1227550/41907606 від 18.07.2019 року, яким відмовлено у реєстрації податкових накладних у ЄРПН з причин начебто ненадання позивачам копій документів, а саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, у тому числі рахунки-фактури, акти приймання-передачі товарів, розрахункові документи, банківські виписи з особових рахунків.

З матеріалів справи вбачається, що зазначене не відповідає дійсності, оскільки після зупинення реєстрації податкової накладної, позивачем засобами електронного зв`язку направлено на адресу відповідача всі первинні документи.

Позивач не погоджується з цими рішеннями, оскільки факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події, що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна.

Відповідач надав відзив, в якому проти позову заперечив, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію аргументував тим, що реєстрація податкових накладних позивача була зупинена на підставі п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України. Згідно квитанцій №1, підставою для зупинення реєстрації зазначених накладних є те, що вони відповідають п.п.16 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку. Позивачу було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. Рішення комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмовляє в реєстрації податковій накладної відмовлено в реєстрації податкової накладної. Про вказані обставини позивача повідомлено квитанцією №2 від 16.07.2019 р.. Підставою відмови у реєстрації вказаної накладної стало ненадання платником податків необхідних документів, а саме – первинних документів, щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи) та розрахункових документів, банківських виписок з особового рахунку.

Оцінка ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється ДФС шляхом проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям.

Моніторинг здійснюється ДФС на підставі аналізу даних звітних показників платника податку, наявної податкової інформації, а також інформації поданої платником податку за формою згідно з додатком до цих Критеріїв, яка відображає специфіку господарської діяльності платника податку окремо за кожним видом економічної діяльності, якщо така інформація враховано комісією ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладною в ЄРПН або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до Рішення комісії ДФС від 18.07.2019 року №1227550/41907606, вбачається, що підставою для відмови у реєстрації податкової накладної позивача було не надання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання щодо постачання /придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, акти приймання-передачі товарів, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків що в свою чергу призвело до порушення вимог встановлених п.14 Порядку.

Відповідно до п.201.1 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.10 Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до п.201.16 Кодексу реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2017, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Пунктом 10 Порядку, передбачено, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Відповідно до п.п.2.1 п.2 2.1. Критеріїв ризиковості платника податку і здійснення операцій податкові накладні/розрахунки коригування, які затверджені наказом ДФС України від 05.11.2018, складені платниками податку, перевіряються на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку(ий) подано на реєстрацію в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

Відповідно до п.21 Порядку, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Вирішуючи по суті зазначений спір, суд виходить з того, що підставами для зупинення реєстрації податкової накладної є відповідність податкової накладної критеріям ризиковості у п.п.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку і здійснення операцій».

Але, який самий абзац п.п.1.6 п.1 Критеріїв став підставою для зупинення реєстрації податкових накладних позивача, відповідач не зміг обґрунтувати.

На вимогу відповідача, позивачем надані пояснення та документи, які доводять реальність та товарність його господарських операцій з ТОВ «Макси-Пром» .

Надані позивачем документи на адресу відповідача, цілком відповідають вимогами п.14 Порядку необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

З самого Рішення від 18.07.2019 року №1227550/41907606, вбачається що воно прийнято з підстав того, що не надання платником податку копій документів, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків. Первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні..

Але, суд зазначає, що вказана підстава є лише цитатою з п.21 Порядку, та є досі абстрактною та формальною.

У самому Рішенні відсутні будь-яка конкретизація, яких документів не вистачило для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної №65 від 17.06.2019.

В запереченнях відповідача також не вказано, що саме порушено позивачем, та яких конкретно докуменітв не вистачає для здійснення реєстрації податкової накладної.

Суд акцентує увагу на тому, що всі претензії відповідачів, як під час зупинення реєстрації, так і під час відмови в реєстрації податкових накладних стосувалися надання документів на придбання товарів/послуг.

В оскаржуваному рішенні відповідачем зазначена лише юридична оцінка (кваліфікація), але не викладено жодної фактичної обставини, стосовно якої така оцінка (кваліфікація) надана.

Посилання на те, що формою Рішення, постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» не передбачено більш детального визначення підстав відмови у реєстрації, судом не приймається, як належне та таке, що суперечить принципу належного урядування.

В Рекомендації Ради Європи, зокрема Резолюцію 77 (31) про захист особи від актів адміністративних органів, зазначено, що обов`язок органу інформувати про мотиви свого рішення, віднесений до одного з п`ять основних складових (принципів) адміністративної процедури.

Ні позивачем, ні судом не заперечується, надане законодавством відповідачу право ДФС України на відмову у реєстрації податкових накладних, з підстав ненадання платником податку копій документів, але це не є безумовним повноваженням яке не потребує доказування або будь-якої аргументації.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, саме відповідачі повинні надати суду докази про те, що первинні документи позивача не є достатніми, для підтвердження реальності та товарності господарської операції з постачання продуктів харчування.

При цьому, відповідачі повинні конкретизувати, які саме недоліки допущено при направлені податкових накладних для їх реєстрації, щоб платник податків мав можливість або їх виправити або оскаржити.

Відповідачем не доведено правомірність свого рішення щодо відмови у реєстрації податкових накладних.

Однією з вимог заявлених позивачем в адміністративному позові, є вимога: «Стягнути з відповідачів судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу.

Відшкодування витрат на правничу допомогу регулюються ст.134 КАС України.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст. 134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано договір-доручення про надання правової допомоги №ПН-1 від 17.07.2019 року, додаток №1 до Договору-доручення № ПН-1 Протокол №1 узгодження договірної ціни, ордер на надання правничої (правової) допомоги, рахунок- фактуру про наданий обсяг правових послуг, платіжне доручення №384 та №341 від 13.09.2019 року.

Як вбачається з протоколу №1 узгодження договірної ціни, що є додатком №1 до договору-доручення про надання правової допомоги № ПН-1 від 17.07.2019 року Адвокатським бюро "Сергія Бєліка" надавалися позивачу послуги: 5000,00 грн. - за складання позовної заяви; 4000,00 грн. - за участь судовому засіданні.

Винагорода за вказані послуги було визначена в розмірі 7000,00 грн.

З огляду на викладене, враховуючи складність справи та надані адвокатом послуги, час, витраченим адвокатом на надання таких послуг, обсяги наданих адвокатом послуг, ціну позову та значення справи для сторони, суд зазначає наступне.

Щодо складності справи, суд звертає увагу на те, що в проваджені Миколаївського окружного адміністративного суду знаходиться значна кількість аналогічних справ, представником в яких є Адвокатське бюро «Сергія Бєліка», суть спору у цих справах є ідентичною (відмова в реєстрації податкових накладних, зобов`язання вчинити дії), а позовні заяви відрізняються лише реквізитами позивача, номером податкової накладної, що направлялась на адресу контролюючого органу та номером рішення комісії. В Ухвалі суду про відкриття провадження зазначено, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, тому дана категорія справ відноситься до справ незначної складності.

Щодо витраченого часу адвокатом на представництво інтересів позивача у судових засіданнях, суд зазначає, що рішення по справі прийнято в порядку письмового провадження, та представником позивача було подано до суду заяву про розгляд справи на підставі ч.3 ст.194 КАС України, за відсутності представника в порядку письмового провадження. Отже, суд не може погодитись з вимогою про відшкодування витрат пов`язаних з участю в судовому засіданні представника.

Крім того, розмір оплати за складання позовної заяви в розмірі від 5000,00 грн. є завищеним.

Суд також акцентує увагу на тому, що представником позивача не вказано, яку кількість часу він витратив для підготовки позовної заяви з додатками, та інших наданих документів, та для надання будь-якої іншої правової послуги, що є імперативною вимогою ч.5 ст.134 КАС України.

Відтак, суд зазначає, що в даному випадку співмірним, відповідно ч. 5 ст. 134 КАС України, буде наступний розмір витрат: з підготовки позовної заяви - 1000,00 грн.

Суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн. не відповідають принципу співмірності, оскільки справа є незначної складності, представником позивача не обґрунтовано витраченого часу на надання обсягу послуг, сума витрат на правничу допомогу не є пропорційною ціні позову.

Таким чином, враховуючи обсяг складених адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів, час, витрачений адвокатом на надання таких послуг, а також представництво інтересів у судових засіданнях, заявлені суми винагороди є неспівмірними, через що суд дійшов висновку про те, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню на суму 1000,00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову .

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Рента - Н" (вул. Ушакова, 10, м. Маріуполь, Донецька область, 87510, ідентифікаційний код 41907606) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) , Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 39292197), задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від 18.07.2019 №1227550/41907606.

3. Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №65 від 17.06.2019 року за датою її подання.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв,54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " РЕНТА-Н " (вул. Ушакова, 10, м. Маріуполь, Донецька область, 87510, ідентифікаційний код 41907606) судові витрати в розмірі 2921,00 гривень (дві тисячі дев`ятсот двадцять одна грн.).

5. Відмовити у задоволенні клопотання про встановлення судового контролю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя В. С. Брагар