Рішення № 85996315, 25.11.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року о 16 год. 16 хв.Справа № 280/3564/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Новікової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ширшова А.А.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача - Чеміріса М.А.,

представників відповідача - Лактіонової О.М., Демченка А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Запорізької митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 (далі – позивач) до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA112080/000060/2 від 05.07.2019;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2019/00523 від 05.07.2019.

Ухвалою суду від 29.07.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 14.08.2019.

Ухвалою суду від 14.08.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 02.10.2019.

В підготовчому засіданні 02.10.2019 судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд адміністративної справи на 19.11.2019.

В судовому засіданні 19.11.2019 в розгляді адміністративної справи оголошено перерву до 25.11.2019.

В судовому засіданні 25.11.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що в поданих позивачем документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару було виявлено недоліки, у зв`язку з чим витребувано додаткові документи, які не були надані позивачем в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю. Крім того, відповідач вказали на те, що митним органом у встановленому законом порядку було встановлено, що вартість імпортованого позивачем товару є значно вищою ніж заявлена, що зумовило прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Представники відповідача просили в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що 03.07.2019 митним брокером ПП «Леон-Броксервіс», в інтересах ОСОБА_2 , до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного зв`язку, згідно зі статтею 257 Митного кодексу України, митну декларацію з довідковим номером 4580 в режимі ІМ 40, якій присвоєно №UA112080/2019/019174 на товар:

«Автомобіль легковий призначений для перевезення людей, що був у використанні, марки BMW, модель ХЗ - 1шт. Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, з робочим об`ємом циліндрів двигуна 2993 см3, загальна кількість місць для сидіння 5, календарний рік виготовлення 2015, модельний рік виготовлення 2015, дата першої реєстрації 22.01.2015. Не містить у своєму складі передавачів або передавачів та приймачів. Виробник BAYERISCHE MOTOREN WERKE АG. Країна виробництва DЕ. Торговельна марка BMW.».

Разом з митною декларацією позивачем до митного оформлення подано: інвойс від 26.06.2019 №2019/156; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 28.06.2019 №UA209020/2019/30257; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 22.01.2015 № НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 26.06.2019 № НОМЕР_3 ; висновок експертного дослідження МВС України від 02.07.2019 №08/2342/6223; сертифікат відповідності від 01.07.2019 №UA.008.79124-19; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України від 14.06.2017 №FG603114; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України від 29.09.1998 № НОМЕР_4 .

Під час здійснення відповідачем митних формальностей щодо документального оформлення імпортованого позивачем товару спрацювала Автоматизована система аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР), а саме АСАУР сформовано профілі ризиків та визначено необхідні митні процедури, а саме: за кодом 105-2 - «Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; за кодом 106-2 - «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів», 210-1 – «Проведення митного огляду транспортного засобу»; 911-1 - «Забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки».

Під час проведення посиленого контролю та перевірки правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару митний орган дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності, а саме:

1) відповідно до рахунку №2019/156 від 26.06.2019 сплату за товар здійснено готівкою та всупереч вимогам ч.1 ст.368 МК України, платіжні документи, що підтверджують вартість товару (касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі) до митного оформлення на надавались;

2) у органу доходів і зборів наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару на рівні 21400 Євро/шт., що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ.

У зв`язку зі встановленням розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, декларанту направлено електронне повідомлення, із зазначенням про наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та про необхідність надати наступні додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) каталоги, прейскуранти, (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями про вартість товару/сировини.

05.07.2019 декларантом додатково надано: платіжне доручення у зовнішній торгівлі від 04.07.2019; копію митної декларації країни відправлення від 27.06.2019.

За результатами розгляду поданих документів митним органом здійснено коригування заявленої митної вартості товару з урахуванням наявної в митниці інформації щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методам з розрахунку 21400 Євро/шт. (система оцінки транспортних засобів Schwackenet, www.schwakenet.de), у зв`язку з чим прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA112080/2019/000060/2 від 05.07.2019 із застосуванням резервного методу визначення митної вартості. У митному оформленні МД №UA112080/2019/019174 від 03.07.2019 було відмовлено, складено картку відмови в митному оформлені №UA112080/2019/00523 від 05.07.2019.

Позивач, не погодився з прийнятими рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений ч.2 даної статті. Проте, наявність розбіжностей є суб`єктивною думкою працівників митного органу та може бути спростована в ході судового розгляду. Крім того, якщо митним органом виявлено певні розбіжності, витребуванню підлягають не будь-які документі згідно з законодавчо визначеним переліком, а саме ті документи, надання яких може призвести до усунення виявлених розбіжностей.

При цьому, суд зазначає, що під час вирішення спірних правовідносин суд надає їм оцінку саме на дату їх виникнення, а тому суд не бере та не може брати до уваги зауваження митного органу щодо оформлення товару, які не були зазначені під час прийняття спірних рішень.

Так, судом встановлено, що на момент проведення митних формальностей митним органом було вказано декларанту лише на два недоліки, а саме не надання платіжних документів на підтвердження вартості товару та наявність у митного органу інформації про вищу митну вартість товару, під час проведення аналізу системи оцінки транспортних засобів Schwackenet (www.schwakenet.de).

Інших зауважень щодо поданих до митного оформлення декларантом документів митним органом не заявлялось під час митного оформлення товару, у зв`язку з чим суд надає оцінку правомірності прийняття спірних рішень саме з урахуванням двох вищезазначених обставин.

Стосовно посилань митного органу на те, що всупереч вимогам ч.1 ст.368 МК України, до митного органу платіжні документи, що підтверджують вартість товару (касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі) до митного оформлення на надавались, суд зазначає таке.

Суд зазначає, що відповідно до п.4 ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Згідно ч.1 ст.368 МК України, для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Частиною 4 ст.368 МК України передбачено, що у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

Суд зазначає, що в даному випадку митний орган під час витребування додаткових документів лише посилається на ч.1 ст.368 МК України, проте не навів жодних доказів зазначення позивачем недостовірної заявленої фактурної вартості товару, а також не зазначив в чому така невідповідність полягає.

З наданого до матеріалів адміністративної справи інвойсу №2019/156 встановлено, що оплата за придбаний автомобіль проводилась 26.06.2019 готівкою – 18.700 Євро (мовою оригіналу – Der Betrag von 18.700 € wird in Bar bezahlt am 26.06.2019).

Також, в зазначеному інвойсі визначена ціна у разі експорту – 15,714,29 євро (мовою оригіналу – Zum Netto Export Preis von Euro – 15.714,29 €).

Суд зазначає, що митним органом не зазначено жодних зауважень щодо зазначеної декларантом митної вартості автомобіля в митній декларації, а здійснено зауваження саме щодо відсутності платіжного документа.

Разом з тим, як видно з інвойсу та як самостійно зазначено митним органом у повідомленні про необхідність подання додаткових документів, позивачем розрахунок з продавцем здійснено готівковими коштами, за таких обставин вимога митного органу надати платіжний документ є безпідставною, оскільки такого документа у позивача не було.

Суд звертає увагу на ту обставину, що у процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються.

Суд зазначає, що відсутність платіжного документа, у разі готівкових розрахунків, не може бути самостійною підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару та взагалі бути підставою для сумнівів, що обґрунтованості заявленої митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №803/1112/17 (провадження №К/9901/1233/17), яка враховується судом під час ухвалення рішення в даній справі.

Так саме суд критично ставиться до використання митним органом інформації із системи оцінки транспортних засобів Schwackenet (www.schwakenet.de).

По-перше, відповідачем не обґрунтовано підстави і правомірність використання у даному випадку відомостей оціночної діяльності програмного продукту Schwackenet.

Зокрема, за змістом пункту 5 «Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків» Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 №689, визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації:

- спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС;

- спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку;

- інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;

- інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару;

- інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи;

- інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС;

- цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

- інформація отримана з мережі Інтернет.

У даних відносинах інформація із програмного продукту Schwackenet від 03.07.2019 є висновком про якісні та вартісні характеристики товару. Однак, відповідач жодним чином не аргументував наявність у Schwackenet відповідної ліцензії на право здійснення будь-якої оціночної діяльності із визначення вартості транспортних засобів, в т.ч. тих, які продаються чи придбаваються. Не послався відповідач й на нормативно-правовий акт, відомчий наказ, міжурядову угоду чи міжнародний договір тощо, які б надавали права митним органам Державної фіскальної служби України замовляти та використовувати відповідну оцінку автомобілів.

Відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу за допомогою програмного комплексу Schwackenet від 03.07.2019 з врахуванням ПДВ.

Однак, безпосередній переклад із німецької на українську мови витягу з програмного комплексу Schwaсke від 03.07.2019 свідчить про наявність у ньому інформацію про два види вартості: «Verkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 21.400 EUR» - «вартість продажу (Schwacke) з ПДВ 21.400 EUR» та «Еinkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 18.000 EUR»- «вартість покупки (Schwacke) без ПДВ 18.000 EUR». При цьому будь-якого обґрунтування щодо застосування під час коригування митної вартості товару саме вартості на рівні 21.400 EUR, а не 18.000 EUR, відповідач не зазначив.

Тобто, в будь-якому випадку оцінка Schwackenet від 03.07.2019 здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо реального стану імпортованого транспортного засобу. Відповідач у свою чергу не довів, що інформація про реальний стан транспортного засобу була передана для оцінки за допомогою програмного продукту Schwackenet.

Таким чином, висновки відповідача щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості транспортного засобу є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі відомостей про ціну товару з програмного продукту Schwackenet є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.

Відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню транспортного за ціною договору.

Посилання представників митного органу під час розгляду адміністративної справи на те, що митна вартість імпортованого товару у будь-якому випадку не могла бути нижчою за 18.700 Євро, які були фактично сплачені декларантом, незалежно від повернення ПДВ, а також те, що позивачем до митної вартості товару не включено витрати на страхування, суд зазначає, що такі недоліки не були зазначені митним органом під час митного оформлення спірного автомобіля, а тому в силу ч.2 ст.77 КАС України судом до уваги не беруться, оскільки не були підставою для прийняття спірних рішень.

Суд зазначає, що митний орган саме на дату проведення митних формальностей, а не розгляду адміністративної справи в суді, зобов`язаний ретельно перевірити правильність визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та за умови наявності об`єктивних недоліків, які перешкоджають митному оформленню товару за методом визначення митної вартості обраної декларантом, вказати на конкретні недоліки та запропонувати надати не будь-які документи, а саме ті які можуть усунути такі недоліки, що в свою чергу буде підставою для оформлення товару за методом визначення митної вартості обраної декларантом.

В даному випадку, митний орган ґрунтовних доводів щодо наявності недоліків у поданих документах, на дату виконання митних формальностей, не встановив та не роз`яснив належним чином декларанту, які сумніви у правильності визначення митної вартості наявні у митного органу та якими документами вони можуть бути усунуті.

Зазначення на відсутність платіжних документів не може бути визнано таким обґрунтованим доводом, оскільки митному органу було достеменно відомо про сплату коштів за автомобіль готівкою.

Суд зазначає, що формально інший (нижчий) рівень митної вартості імпортованого позивачем автомобіля від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

За таких обставин, суд дійшов виноску, що недоліки наведені митним органом у повідомленні декларанту не могли слугувати об`єктивною підставою для витребування додаткових документів, а відтак і для сумнівів щодо правильності визначення митної вартості товару.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Митним органом не доведено за допомогою належних та допустимих доказів, що митна вартість імпортованого позивачем була визначена необґрунтовано, що б в свою чергу надавало митному органу права на коригування митної вартості товару.

При розгляді справи суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, що зумовлює висновок суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що під час звернення до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1536,80 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч.4 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 статті 134 КАС України, передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, представником позивача до суду не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не надано акту приймання-передачі таких послуг між клієнтом та адвокатом, у зв`язку з чим суд не має об`єктивної змоги дослідити співмірність наданих адвокатом послуг із складністю справи та об`ємом виконаних робіт.

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Позивачем не надано належних доказів, які б надавали суду підстав для визначення обґрунтованих витрат на правничу допомогу та їх стягнення на користь позивача, у зв`язку з чим суд відмовляє у стягненні витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_5 ) до Запорізької митниці ДФС (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 12, код ЄДРПОУ 39477764) про визнання протиправними та скасування рішень – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA112080/000060/2 від 05.07.2019.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2019/00523 від 05.07.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1536,80 грн. (тисяча п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС.

У стягненні витрат на правничу допомогу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 27.11.2019.

Суддя І.В. Новікова