Рішення № 85996212, 29.11.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2019 року м. Житомир справа № 240/10058/19

категорія 112030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Єфіменко О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, ліквідаційної комісії Управління МВС України в Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у затверджені висновку про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850;

- зобов`язати ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області повторно надіслати надані ним документи до Міністерства внутрішніх справ України, для вирішення питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу, як інваліду 2 групи, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що проходив службу в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, а після звільнення на підставі розпорядження відділу роботи з персоналом УМВС України в Житомирській області від 05.01.2004 йому проведено медичний огляд та встановлено 25% втрати працездатності. Під час повторного огляду МСЕК з 08.08.2017 було встановлено 3 групу інвалідності, а з 16.07.2018 – другу групу інвалідності, у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

З метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності після звільнення зі служби внаслідок захворювання, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ позивач звернувся із заявою та необхідними документами до УМВС України в Житомирській області, однак отримав повідомлення від ліквідаційної комісії про те, що матеріали розглянуті Департаментом фінансово-облікової політики МВС України та повернуті без прийняття рішення в зв`язку з тим, що з дати первинного огляду МСЕК – 11.10.2004 до повторного огляду – 09.07.2018 пройшло більше 2 років, що перевищує передбачений Порядком дворічний термі.

Позивач вважає, що вказаний лист-повідомлення не можна розцінювати як прийняте рішення Міністерства внутрішніх справ України за результатами розгляду поданої заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи у зв`язку із захворюванням пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

18.11.2019 за № 12/6-5299 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.58-61). В обґрунтування заперечень вказав, що між первинним оглядом МСЕК від 11.10.2004 та повторним від 09.07.2018 пройшло більше 2 років, що перевищує передбачений Порядком дворічний термін, а тому не дає позивачу права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Разом із відзивом, представник Міністерства внутрішніх справ подав до суду клопотання про вихід із спрощеного провадження №12-6-5294 від 13.11.2019, у задоволенні якого ухвалою суду від 29 листопада 2019 року відмовлено.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступного висновку.

Під час розгляду справи, встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області до 31.12.2003, звільнений у відставку за віком відповідно до наказу начальника УМВС України в Житомирській області від 31.12.2003 № 178 о/с (а.с. 28).

Зі змісту свідоцтва про хворобу військово-лікарської комісії УМВС України в Житомирській області від 17.03.2004 № 110/38 видно, що отримані позивачем низка захворювань - ТАК, пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 13-14).

З 14.04.2004 на підставі акта огляду у МСЕК №55/3 позивачу встановлено 25 відсотків втрати працездатності внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

При цьому, довідкою HACK ОРАНТА від 12.09.2017 № 0690-06-05/607 підтверджено, що у зв`язку з встановленням часткової втрати працездатності позивачу виплачено 2000 грн страхового відшкодування з обов`язкового особистого страхування військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України (а.с. 75).

З 08.08.2017 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 позивачу встановлено 3 групу інвалідності, внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, про що свідчить довідка Житомирської обласної МСЕК №2 серія 12 ААА № 782777 від 08.08.2017 (а.с. 9).

У подальшому, при повторному огляді, з 09.07.2018 позивачу встановлено 2 групу інвалідності, внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою Житомирської обласної МСЕК серія 12 ААБ № 101121 від 16.07.2018 (а.с.11-12).

13.12.2018 позивач звернувся до УМВС України в Житомирській області із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку №850 (а.с.78).

28.12.2018 УМВС України в Житомирській області склало висновок про призначення одноразовою грошової допомоги відповідно до Закону України «Про міліцію» №565-XII від 20 грудня 1990 року у розмірі 366200,00 грн, з урахуванням виплаченої суми страхового відшкодування (а.с. 24).

Вказаний висновок УМВС України в Житомирській області подало до Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України разом з матеріалами наданими позивачем для призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності, внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.76, зворот), які були повернуті до УМВС України в Житомирській області без прийняття рішення (а.с.63).

У зв`язку із чим, листом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області №Звих/29/105/05-2019 від 12.02.2019 за підписом голови ліквідаційної комісії Мамульчика А.М., повідомлено позивача, що у Департаменті фінансово-облікової політики МВС України матеріали ОСОБА_1 з питання призначення одноразової грошової допомоги розглянуто та повернуто як такі, що не відповідають вимогам законодавства, оскільки з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, що перевищує передбачений Порядком №850 дворічний термін (а.с. 76).

Позивач вважає, що його звернення від 13.12.2018 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності належним чином не розглянуто, а тому звернувся до суду із вказаним позовом за захистом своїх справ.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-ХІІ (далі - Закон № 565-ХІІ) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання зазначеної статті затверджено Порядок № 850.

Згідно з п. 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги, є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (п. 2 Порядку № 850).

Відповідно до п. 7-9 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Отже, після надходження передбачених Порядком № 850 документів МВС України зобов`язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову у призначенні вказаної грошової допомоги.

Однак, судом встановлено, що Департаментом фінансово-облікової політики МВС України розглянуто подані документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності, однак жодного рішення за результатами розгляду таких документів не прийнято, тобто повернуто без прийняття рішення, про що було листом №Звих/29/105/05-2019 від 12.02.2019 Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області повідомлено позивача.

Таким чином, всупереч п. 9 Порядку № 850, Міністерство внутрішніх справ не прийняло жодного рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.12.2018, а тому спосіб, у який відповідач розглянув заяву та документи про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 2 групи інвалідності Законом України № 565-ХІІ та Порядком № 850 не передбачений.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача щодо визнання протиправною відмови МВС України у затверджені висновку про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, задоволенню не підлягає, оскільки МВС України будь-яке рішення щодо призначення чи відмови у виплат ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги не приймалося.

Проте з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З 07.11.2015 набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію" (далі - Закон України № 580-VІІІ), згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про міліцію".

Пунктом 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 580-VІІІ встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Пунктом 4 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 580-VІІІ встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, при розгляді даної адміністративної справи суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог, для ефективного захисту прав позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності МВС України щодо неприйняття рішення по заяві ОСОБА_1 про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановлення 2 групи інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, а також у зв`язку з неприйняттям МВС України рішення передбаченого п. 9 Порядку № 850 - шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути та прийняти відповідно до законодавства по заяві ОСОБА_1 рішення щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою працездатності під час проходження служби в органах внутрішніх справ України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі № 822/1579/17, від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16 та від 13.02.2018 у справі № 806/845/16.

За змістом ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання МВС України прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 08.10.2018 внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України, суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендацій №R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 термін "дискреційне повноваження" означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Таким чином, дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з`ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Суд наголошує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах особи.

Відтак, суд вважає, що вимогу позивача про зобов`язання МВС України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності 2 групи та виплати зазначеної допомоги, слід залишити без задоволення.

Як передбачає ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій, суд приходить до переконання, що наявні усі підстави для часткового задоволення адміністративного позову.

Зважаючи на відсутність документів на підтвердження судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10,Мсп601,Центральна Частина Києва, Київ,01601. РНОКПП/ЄДРПОУ:00032684), ліквідаційної комісії Управління МВС України в Житомирській області (Старий Бульвар, 5/37, м.Житомир,10008. РНОКПП/ЄДРПОУ: 08592164) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.12.2018 про нарахування одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 09.07.2018 внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Зобов`язати ліквідаційну комісію Управління МВС України в Житомирській області повторно надіслати до Міністерства внутрішніх справ України надані ОСОБА_1 документи для вирішення питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути та прийняти рішення відповідно до законодавства та з урахуванням висновків суду по заяві ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 09.07.2018, внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 29 листопада 2019 року.

Суддя О.В. Єфіменко