Рішення № 85996184, 29.11.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2019 року м. Житомир справа № 240/10306/19

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Попової О. Г.,розглянувши у порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA101000/2019/200305/2 від 20.08.2019 року та картку відмови в прийомі митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101070/2019/00681.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Житомирської митницї ДФС (вул. Перемоги, 25,Житомир,10003) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA101000/2019/200305/2 від 20.08.2019 року та картку відмови в прийомі митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101070/2019/00681. Стягнуто з Житомирської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 1870,39 грн (одна тисяча вісімсот сімдесят гривень тридцять дев`ять копійок) судових витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частиною третьою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

В судовому засіданні 12.11.2019 представник позивача, керуючись приписами частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, до видалення суду до нарадчої кімнати для прийняття рішення повідомив суд про намір у подальшому подати до суду докази, що підтверджують понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних із залученням перекладача, а також заяву про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 таких витрат, оскільки з поважних причин докази понесення таких витрат в день розгляду справи надати немає можливості.

18 листопада 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшла заява від представника позивача адвоката Ляхова Олександра Валерійовича про долучення доказів про понесення витрат на правову допомогу та винесення додаткового рішення, яким стягнути з Житомирської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача, понесені витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. та 600,00 грн. понесених витрат пов`язаних із залученням перекладача.

28 листопада 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшли заперечення від відповідача. Зазначає, що ознайомившись із заявою на доданими до неї доказами, жодного посилання на адміністративну справу №240/10306/19, в межах якої заявлені витрати до відшкодування, договір про надання правової допомоги від 27.08.2019 №17/19 та додаток №1 до договору від 27.08.2019, а також копія рахунку №795 не містять. Вказує на те, що позивачем не доведено, що витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн. та 600,00 понесених витрат пов`язаних із залученням перекладача пов`язані із розглядом справи №240/10306/19.

В судове засідання, призначене на 28 листопада 2019 року об 11:00, сторони не з`явилися. Про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлялися у встановленому чинним законодавством порядку.

У заяві про винесення додаткового рішення у прохальній частині, просить розглядати справу за відсутності позивача.

Відповідач подав заперечення на заяву про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу, в яких просить заяву розглядати за відсутності представника відповідача.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року клопотання представника позивача та представника відповідача - задоволено. Подальший розгляд заяви про винесення додаткового рішення в адміністративній справі №240/10306/19 здійснювати у порядку письмового провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.

Згідно з ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши заяву про долучення доказів про понесення витрат на правову допомогу та винесення додаткового рішення та матеріали справи, дійшов наступних висновків.

За визначенням ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У свою чергу, відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частинах 4, 5 статті 134 КАС України запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частинами 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених вище норм дає підстави дійти висновку, що законодавець не визначив мінімальних та граничних меж, які стосуються витрат на правову допомогу. При цьому, законодавством також і не визначено будь-якого іншого порядку/методики, який давав би змогу суду дійти чітких висновків з посиланням на спеціальну норму щодо співмірності понесених витрат та відповідного виду і обсягу робіт.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 9 статті 139 КАС України).

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон України №5076-VI).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України №5076-VI видами адвокатської діяльності є зокрема надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Частиною 1 статті 26 Закону України №5076-VI передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст.30 Закону України №5076-VI. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівзмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 справа №915/237/18.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надані суду:

- копія договору про надання правової допомоги №17/19 (а.с.126-127);

- копія додатку до Договору про надання правової допомоги №17/19 від 27.08.2019 року(а.с.128);

- копія довідки про відкриття рахунку (а.с.130);

- копія банківської квитанції про оплату послуг адвоката (а.с131);

- копія рахунку №795 від 20 вересня 2019 року(а.с.132);

- копія банківської квитанції від 20 вересня 2019 року (а.с.132 на звороті).

- копія акту приймання-передачі послуг №1-1-17/19 (а.с.129), в якому визначено, що адвокатом були надані наступні послуги: аналіз судової практики з 28.08.2019 до 30.08.2019 вартість за 1 год. 500,00 грн., складання адміністративного позову 03.09.2019 за 7 год. 3500, 00грн., участь в судовому засіданні в приміщенні Житомирського окружного адміністративного суду 22.10.2019 року 1 год. вартість 500,00 грн. та 12.11.2019 року за 1 год. вартість 500 грн. Вартість послуг адвоката за цим актом складає 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 коп.).

Витрати на правову допомогу адвоката підтверджені належними та допустимими доказами, а тому така сума підлягає стягненню на користь позивача.

Що стосується понесених витрат пов`язаних з залученням перекладача, суд зазначає наступне.

За змістом статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За приписами статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

На підтвердження понесення позивачем витрат на оплату перекладу до матеріалів справи надано копію рахунка №795 від 20 вересня 2019 року ФОП ОСОБА_2 : індентифікаційний код НОМЕР_1 ПАТ "А-Банк", МФО 307770, ОКПО НОМЕР_1 , рахунок НОМЕР_2 (а.с.132) та копію банківської квитанції від 20 вересня 2019 року №0.014719657551, з якої встановлено, що 20.09.2019 року о 15:08:56 ОСОБА_3 банк платника Приват Банк, банк отримувача Житомирське РУ АТ КБ "Приватбанк" код отримувача НОМЕР_3 , код банку отримувача НОМЕР_4 на суму 600 , 00 грн. (а.с.132 на звороті).

Дослідивши зміст вказаної копії квитанції суд зауважує, що з останньої неможливо встановити за які послуги була вказана оплата, не зазначено документи, які підлягали перекладу, реквізити, які зазначені в рахунку №795 від 20 вересня 2019 року, відрізняються від реквізитів, які зазначені в копії квитанції від 20 вересня 2019 року.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для стягнення з Житомирської митниці ДФС на користь позивача судових витрат, пов`язаних із залучення перекладача, з огляду на відсутність їх документального підтвердження.

Що стосується посилання відповідача на те, що договір про надання правової допомоги від 27.08.2019 №17/19 та додаток №1 до договору від 27.08.2019, а також копія рахунку №795 не містять жодного посилання на адміністративну справу №240/10306/19, суд зазначає наступне.

З договору про надання правової допомоги №17/19 від 27 серпня 2019 року слідує, що адвокат Ляхов Олександр Валерійович, який діє на підставі свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №001027 від 20 лютого 2019 року та клієнт Романова Наталія Дмитрівна уклали цей договір(а.с.119-120).

З акту приймання-передачі наданих послуг №1-1-17/19 від 11 листопада 2019 року слідує, що адвокат ОСОБА_4 Олександр Валерійович та клієнт Романова Наталія Дмитрівна склали даний акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №17/19 від 27.08.2019 року про наступне: адвокат надав, а клієнт прийняв юридичні послуги щодо надання правової допомоги в адміністративній справі №240/10306/19 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови.

Крім того, з додатку №1 до договору про надання правової допомоги №17/19 від 27.08.2019 слідує, що адвокат ОСОБА_3 та клієнт Романова Наталія Дмитрівна уклали даний додаток №1 від 27.08.2019 року до договору про надання правової допомоги №17/19 від 27.08.2019 року. Даний додаток визначає тарифи та порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокату за надання правової допомоги щодо визнання протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA101000/2019/200305/2 від 20.08.2019 року та картку відмови в прийомі митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101070/2019/00681. Адвокат зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів клієнта у судах всіх інстанцій.

Дані обставини спростовують висновок відповідача про те, що вказані документи не містять посилання на адміністративну справу №240/10306/19.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про відшкодування позивачу витрат на професійну правову (правничу) допомогу та витрат пов`язаних із залученням перекладача.

Керуючись статтями 132, 134, 143, 229, 248, 250, 252, 256, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Заяву представника ОСОБА_3 про винесення додаткового судового рішення про понесення ОСОБА_1 у справі № 240/10306/19 витрат на правову допомогу та витрат пов`язаних з залученням перекладача - задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці ДФС (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 39421140) витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч ) грн 00 коп.

У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 29 листопада 2019 року

Суддя О.Г. Попова