Ухвала суду № 85996072, 29.11.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

29 листопада 2019 року м. Київ320/5251/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія» про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Молочна Компанія»

до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Молочна Компанія» з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0019101412 від 19.06.2019 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та признаено підготовче судове засідання.

28.11.2019 до суду надійшла заява ТОВ «Українська молочна компанія» про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії рішення № 10/10-36-51-07-20 від 19.11.2019 року Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43141377, 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А) про опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Молочна Компанія» (ідентифікаційний код юридичної особи 34099131, 07620, Київська область, с. Великий Крупіль, вул. Київський шлях, б. 60-А) у податкову заставу;

- зупинення дії податкової вимоги від 15 листопада 2019 року № 312431-51 Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43141377, 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А) про стягнення податкового боргу у сумі 1 992 035,06 грн., що складається з суми податкового боргу по податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 80 997,30 грн. та 1 911 037,76 грн. по ПДВ;

- встановлення заборони Головному управлінню Державної податкової служби у Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43141377, 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А) вчиняти будь-які дії, спрямовані на опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Молочна Компанія» (ідентифікаційний код юридичної особи 34099131, 07620, Київська область, с. Великий Крупіль, вул. Київський шлях, б. 60-А) у податкову заставу;

- встановлення заборони Головному управлінню Державної податкової служби у Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43141377, 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А) вчиняти будь-які дії, спрямовані на вжиття заходів стягнення податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Молочна Компанія» (ідентифікаційний код юридичної особи 34099131, 07620, Київська область, с. Великий Крупіль, вул. Київський шлях, б. 60-А) у сумі 1 992 035,06 грн. , що складається з суми податкового боргу по податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 80 997,30 грн. та 1 911 037,76 грн. по ПДВ.

В обґрунтування даної заяви позивач зазначив про те, що в ході проведення Товариством аналізу стану розрахунків з бюджетом з використанням електронного кабінету платника податків, було виявлено, що 08.11.2019 року Державною податковою службою України безпідставно здійснено нарахування Товариству ПДВ у розмірі 1 978 982, 50 грн., а також штрафних санкцій у розмірі 989 491,20 грн. та пені у розмірі 249 459,10 грн., та податок на прибуток іноземних юридичних осіб на 62 175,55 грн., а також штрафних санкцій у розмірі 15 543,89 грн., та пені у розмірі З 611,47 грн.

Крім того, 25.11.2019 підприємство отримало рішення № 10 / 10-36-51-07-20 від 19.11.2019 року про опис майна у податкову заставу та податкову вимогу від 15 листопада 2019 № 312431-51 відповідача про те, що станом на 14 листопада 2019 року сума податкового боргу позивача становить 1 992 035,06 грн., що складається з суми податкового боргу по податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 80 997,30 грн. та 1 911 037,76 грн. по ПДВ.

Дані суми збігаються з сумами штрафних санкцій, які були відображені раніше Головним Управлінням ДФС у Київській області в податковому повідомленні -рішенні № 0019101412 від 19.06.2019 року, та повідомленні-рішенні 0019131403 від 19.06.2019 року.

Розглянувши доводи заяви про забезпечення позову з наданням правової оцінки всім вказаним позивачем обставинам, суд вважає про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з вимогами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк (ч.3 ст. 154 КАС України).

Досліджуючи доводи та аргументи викладені позивачем в обгрунтування заяви про забезпечення позову суд не вбачає підстав для розгляду заяви про забезпечення позову у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін.

При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

У свою чергу, відповідно до вимог пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Як встановлено судом, в межах даного провадження позивачем до суду оскаржується податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області № 0019101412 від 19.06.2019 року.

Відтак, вимоги позивача про забезпечення позову в частині: 1) зупинення дії рішення № 10/10-36-51-07-20 від 19.11.2019 року Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43141377, 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А) про опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Молочна Компанія» (ідентифікаційний код юридичної особи 34099131, 07620, Київська область, с. Великий Крупіль, вул. Київський шлях, б. 60-А) у податкову заставу; 2) зупинення дії податкової вимоги від 15 листопада 2019 року № 312431-51 - Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43141377, 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А) про стягнення податкового боргу у сумі 1 992 035,06 грн., що складається з суми податкового боргу по податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 80 997,30 грн. та 1 911 037,76 грн. по ПДВ не підлягають задоволенню, оскільки прямо суперечать нормам Кодексу адміністративного судочинства з тих підстав, що рішення № 10/10-36-51-07-20 від 19.11.2019 про опис майна в податкову заставу та податкова вимога від 15 листопада 2019 року № 312431-51 не є предметом оскарження у даній справі.

При цьому, слід зауважити, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду із позовною заявою про скасування спірних рішень, якщо вважає їх протиправними чи необгрунтованими.

Аналогічно це стосується і вимог позивача про забезпечення позову шляхом: 1) встановлення заборони Головному управлінню Державної податкової служби у Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43141377, 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А) вчиняти будь-які дії, спрямовані на опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Молочна Компанія» (ідентифікаційний код юридичної особи 34099131, 07620, Київська область, с. Великий Крупіль, вул. Київський шлях, б. 60-А) у податкову заставу; 2) встановлення заборони Головному управлінню Державної податкової служби у Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43141377, 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А) вчиняти будь-які дії, спрямовані на вжиття заходів стягнення податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Молочна Компанія» (ідентифікаційний код юридичної особи 34099131, 07620, Київська область, с. Великий Крупіль, вул. Київський шлях, б. 60-А) у сумі 1 992 035,06 грн., що складається з суми податкового боргу по податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 80 997,30 грн. та 1 911 037,76 грн. по ПДВ, оскільки всі ці дії випливають із прийнятих відповідачем рішень про опис майна у податкову заставу та податкової вимоги, які не є предметом оскарження у цій справі.

Таким чином, дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, суд дійшов висновку про недоведеність заявником існування визначених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України обставин, за наявності яких суд може вжити вказані заходи забезпечення позову.

Крім того, позивачем не наведено та не надано жодних доказів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду саме у даній справі в майбутньому.

Суд також наголошує, що відповідно до приписів чинного законодавства, у випадку звернення сторони з вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Водночас, як встановлено судом, позивач в обґрунтування доводів заяви про вжиття заходів забезпечення позову вказує про прийняття відповідачем рішення № 10/10-36-51-07-20 від 19.11.2019 про опис майна в податкову заставу та податкової вимоги від 15 листопада 2019 року № 312431-51.

У свою чергу, вказані доводи позивача не приймаються судом до уваги, оскільки не свідчать в чому полягає існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або про те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія» про забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.