Рішення № 85996033, 27.11.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2019 року справа № 320/5030/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 без урахування грошового забезпечення за посадою начальника режимно-секретного відділу, що є аналогічною посаді, яку він обіймав перед звільненням, для перерахунку пенсії з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, а саме: посадового окладу у розмірі 8880.00 грн.. окладу за військовим званням «полковник» - 1480.00 грн.. процентної надбавки за вислугу років у розмірі 5180.00 грн.. надбавки за особливості проходження служби - 50%. щомісячної премії - 75%. надбавки за службу в умовах режимних обмежень та надбавки за кваліфікацію, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити без обмеження максимального розміру пенсію ОСОБА_1 за посадою начальника режимно - секретного відділу, що є аналогічною посаді, яку він обіймав перед звільненням, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення: посадового окладу у розмірі 8880.00 грн.. окладу за військовим званням «полковник» - 1480.00 грн.. процентної надбавки за вислугу років у розмірі 5180.00 грн.. надбавки за особливості проходження служби - 50%. щомісячної премії - 75%. надбавки за службу в умовах режимних обмежень та надбавки за кваліфікацію з 01.01.2018 та здійснити відповідні виплати з урахуванням усіх доплат, надбавок та раніше проведених виплат без обмеження максимальним розміром;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати ОСОБА_1 з 05.03.2019 лише 75 % суми підвищення пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплачувати 100% суми підвищення пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру, перерахованої згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», починаючи з 05.03.2019, з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою.

В обґрунтування таких вимог, позивач зазначив, що ОСОБА_1 (надалі - Позивач) є пенсіонером військовослужбовцем перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській ласті (надалі - Відповідач або Головне управління ПФУ у Київській області) та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 2262-ХІІ (надалі - Закон № 2262-ХІІ).

У квітні 2018 року відповідачем позивачу було перераховано пенсію з 01.01.2018 відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі - Постанова КМУ № 704) та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі - Постанова КМУ № 103) на підставі довідки, виданої уповноваженим органом.

Позивач вважає, що не зважаючи на пункт 5 Порядку № 45 та пункт 1 Постанови КМУ № 103 у спірних правовідносинах під час проведення перерахунку пенсій Відповідач зобов`язаний враховувати всі види грошового забезпечення, які отримував Позивач до перерахунку пенсії.

Позивач стверджує, що зменшення розміру пенсії за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії з 01.01.2018 та 75% з 01.01.2019 є протиправним та таким, що не відповідає чинному законодавству і є звуженням обсягу вже набутих позивачем прав. Вважає, що пенсія йому повинна виплачуватись в розмірі 100% суми підвищення пенсії.

Окрім того, позивач зазначає, що відповідно до розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 911-VІІ передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначається починаючи з 01.01.2016 .

Враховуючи те, що пенсія позивачу була призначена з 06.12.2013, тому на думку позивача, перерахунок має бути здійснено без обмеження максимального розміру.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Заперечуючи проти позову в письмовому відзиві, відповідач просив суд відмовити в його задоволенні та висловив думку про те, що вимоги позивача є необгрунтованими та такими що не підлягають задоволенню, оскільки Головне управлінням в межах чинного законодавства здійснило перерахунок пенсії позивача на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 704 у порядку Постанови Кабінету Міністрів України № 103 та на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії виданої Київським обласним військовим комісаріатом. Водночас, перерахунок пенсії позивача не призвів до зменшення розміру пенсії, яку він отримував до цього, тобто, не відбулося звуження обсягу вже набутих позивачем прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

Окрім того, відповідач вважає, що дії Головного управління щодо проведення перерахунку пенсії за рахунок виплати 50 % суми підвищення пенсії, не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок проведено на виконання Постанови № 103, що кореспондується з приписами частин четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ в частині наданого Уряду права встановлювати такі умови перерахунку пенсії.

Протокольною ухвалою суду від 18.11.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

У квітні 2018 року відповідачем позивачу було перераховано пенсію з 01.01.2018 відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ, Постанови КМУ № 704 та Постанови КМУ № 103 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, виданої Міністерством внутрішніх справ України.

Після такого перерахунку до пенсії Позивача входили наступні складові: посадовий оклад у сумі 8880,00 грн.; оклад за військове звання у сумі 1480,00 грн.; процентна надбавка за вислугу років 50 % - 5180, 00 грн.

Крім того, листом від 20.08.2019 Відповідач повідомив, що ним проведено перерахунок пенсії Позивача відповідно до Постанови КМУ № 103 та Постанови КМУ № 704, починаючи з 01.01.2018.

У пункті 2 Постанови КМУ № 103 уряд постановив: «Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах:

з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків;

з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків;

з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року».

Керуючись вказаним пунктом Постанови КМУ № 103, Відповідач з 01 січня 2018 р. виплачує Позивачу лише 50 % від суми підвищення, а з 01 січня 2019 р. - 75% від суми підвищення.

Головне управління національної гвардії України у листі №27/32/5-Х-62-АЗ від 05.04.2019 вказало, що станом на 01.04.2019 аналогічною посаді «начальник режимно - секретного відділу» Головного управління внутрішніх військ МВС України є посада «начальник режимно - секретного відділу» Головного управління Національної гвардії України. Станом на 01.04.2019 розмір грошового забезпечення військовослужбовця за посадою «начальник режимно - секретного відділу» Головного управління Національної гвардії України становив:

- посадовий оклад (51 тарифний розряд) - 8880 грн.; оклад за військовим званням «полковник» - 1480 грн.;

- надбавка за вислугу років (33 роки в календарному обчисленні) (50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням) - 5180 грн.; надбавка за особливості проходження служби (до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років) - до 7770 грн.;

- щомісячна премія (до 75 відсотків посадового окладу) - до 6660 грн.

Також у листі Головного управління національної гвардії України від 05.04.2019 зазначено, що за зазначеною посадою можуть виплачуватись надбавка за службу в умовах режимних обмежень залежно від ступеня секретності та набавка за кваліфікацію (за умови присвоєння її військовослужбовцю).

Однак, при проведенні перерахунку пенсії Позивача Відповідачем не враховані такі види грошового забезпечення як надбавка за особливості проходження служби, щомісячна премія та надбавка за службу в умовах режимних обмежень та набавка за кваліфікацію.

Суд вважає таку бездіяльність протиправною, виходячи з наступного.

Спеціальним Законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного Законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 8 Закону № 2262-ХІІ виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частина друга статті 51 Закону № 2262-XII передбачає, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Частина вісімнадцята статті 43 Закону № 2262-ХІІ встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою. Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» (далі - Порядок № 45).

Пунктом 1 Порядку № 45 передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати вили грошового забезпечення військовослужбовців.

Також Відповідач посилається на пункт 1 Постанови КМУ № 103, відповідно до якого встановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови КМУ № 704.

Пункт 5 Порядку № 45 та пункт 1 Постанови КМУ № 103 не відповідають Закону України № 2262-ХІІ, що обґрунтується наступним.

Частиною третьою статті 7 КАС України передбачено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Як вбачається зі змісту пункту 5 Порядку № 45, ця норма визначає вичерпний перелік видів грошового забезпечення, що враховуються для перерахунку пенсії.

Пункт 1 Постанови КМУ № 103 також визначає лише три види грошового забезпечення, з урахуванням яких необхідно проводити перерахунок пенсій.

Таким чином, пункт 5 Порядку № 45 та пункт 1 Постанови КМУ № 103 спрямований на визначення видів грошовогозабезпечення, які враховуються для перерахунку пенсії, що не узгоджується із законом, оскільки вказані питання є прерогативою Верховної Ради України, але не Кабінету Міністрів України.

Так, стаття 11 Закону № 2262-ХІІ передбачає, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону № 1058-ІУ.

При цьому визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій є однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців. Про це зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 03 травня 2015 року по справі № 1- 9/2015 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ.

Конституційний Суд у вказаному рішенні наголосив, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються при перерахунку пенсій, визначаються виключно законами України.

Враховуючи наведене, вважаю, що зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.

Пункт 5 Порядку № 45 та пункт 1 Постанови КМУ № 103 змінює норми та умови пенсійного забезпечення, оскільки виключає певні види грошового забезпечення з переліку видів, що враховуються для перерахунку пенсії. Це означає, що пункт 5 Порядку № 45 та пункт 1 Постанови КМУ № 103 суперечать статті 11 Закону № 2262-XII.

Крім того, преамбулою Закону № 2262-ХІІ передбачено, що цей закон спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Таким чином, зміна умов і норм пенсійного забезпечення шляхом запровадження правил (пункт 5 Порядку № 45 та пункт 1 Постанови КМУ № 103), що не засновані на Законі № 2262-ХІІ, не узгоджується з його спрямуванням на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Суд звертає увагу на наявність колізії у Законі № 2262-ХІІ, який передбачає, що зміна умов пенсійного забезпечення здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону № 1058-ІУ (стаття 11). Разом з тим, цим же законом встановлено, що пенсії підлягають перерахунку на умовах, передбачених Кабінетом Міністрів України (частина четверта статті 63).

Проте з урахуванням висновків Конституційного Суду України, наведених у рішенні від 03 травня 2015 року по справі № 1-9/2015, вважаю, що положення статті 11 та частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ у їх сукупності необхідно розуміти так, що Кабінет Міністрів України, зокрема, визначає умови перерахунку пенсій за виключенням визначення видів грошового забезпечення, які враховуються для перерахунку пенсій.

Закон № 2262-ХІІ, зокрема стаття 63, не містить положень, які б давали підстави не враховувати для перерахунку пенсії певні види грошового забезпечення, у тому числі надбавки за особливості проходження служби, щомісячної премії, надбавки за службу в умовах режимних обмежень залежно від ступеня секретності та набавки за кваліфікацію.

Крім того, про відсутність мети законодавця щодо зменшення переліку видів грошового забезпечення, які враховуються при перерахунку пенсій опосередковано свідчить також зміст статті 5 Закону № 2262-ХІІ, відповідно до якої особам, які мають право на пенсію за цим Законом, може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому для обчислення пенсій враховуються всі види грошового забезпечення, що отримували зазначені особи, які мають право на пенсію за цим Законом, перед звільненням зі служби.

За умови наявності у законодавця мети виключити з переліку видів грошового забезпечення, які враховуються при перерахунку пенсій, деякі з тих видів, які отримував пенсіонер, були б відсутні положення закону, відповідно до яких для обчислення пенсій враховуються всі види грошового забезпечення, що отримували особи, які мають право на пенсію за цим Законом.

Такий висновок узгоджується з уявленням про системність та внутрішню послідовність права.

Враховуючи наведене, з урахуванням частини третьої статті 7 КАС України, суд вважає, що не зважаючи на пункт 5 Порядку № 45 та пункт 1 Постанови КМУ № 103 у спірних правовідносинах під час проведення перерахунку пенсій Відповідач зобов`язаний враховувати всі види грошового забезпечення, які отримують особи, які обіймають аналогічну посаду, яку обіймав Позивач перед звільненням.

Таким чином, у Відповідача відсутні законодавчі підстави не здійснювати перерахунок пенсії Позивача з урахуванням надбавки за особливості проходження служби, щомісячної премії, надбавки за службу в умовах режимних обмежень та набавки за кваліфікацію.

Отже, при проведенні перерахунку пенсії Позивача, крім таких видів грошового забезпечення як: посадовий оклад, оклад за звання, надбавка за вислугу років, Відповідач також зобов`язаний був враховувати надбавку за особливості проходження служби, щомісячну премію, надбавку за службу в умовах режимних обмежень та набавку за кваліфікацію, які отримують особи, що обіймають посаду аналогічну тій, що обіймав перед звільненням Позивач, не зважаючи на те, що такий вид грошового забезпечення не вказаний в довідці наданої уповноваженим органом.

Щодо виплати підвищення до пенсії в наступному порядку: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків: з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків: з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року, суд зазначає таке.

На день подання цього позову Відповідачем вже проведено перерахунок пенсії Позивача відповідно до Постанови КМУ № 103 та Постанови КМУ № 704, починаючи з 01.01.2018.

Після проведения перерахунку розмір пенсії Позивача складає 13718,85 грн.

У пункті 2 Постанови КМУ № 103 уряд постановив: «Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах:

з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків;

з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків;

з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року».

Керуючись вказаним пунктом Постанови КМУ № 103, Відповідач з 01 січня 2018 р. виплачує Позивачу лише 50 % від суми підвищення, а з 01 січня 2019 р. - 75 % від суми підвищення.

Суд вважає неприйнятними та протиправними такі дії Відповідача з наступних підстав.

Пункт 1 вказаної постанови містить положення щодо перерахунку пенсії, призначеної згідно із Законом № 2262-ХІІ до 1 березня 2018 року, з урахуванням відповідних виплат, що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до Постанови КМУ № 704.

Пунктом 2 визначено, що виплати перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Однак нормами Закону № 2262-ХІІ зовсім не було визначене питання стосовно того, що виплата перерахованих сум пенсій може бути відстрочена на тривалий термін.

Статтею 11 Закону № 2262-ХІІ визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону № 1058-ІУ та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону № 1058-ІУ.

Частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-ХІІ визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Таким чином, частиною четвертою статті 63 Законом № 2262-ХІІ прямо встановлено, що Кабінет Міністрів України визначає умови, порядок та розміри виключно «перерахунку» усіх призначених за цим Законом пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-ХІІ зовсім не визначене та не передбачене право Кабінету Міністрів України визначати умови, порядок та розміри «виплати» перерахованих пенсій, що в наявності в Постанові КМУ № 103.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 встановлено, перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від ЗО серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

В силу приписів статті 63 Закону України № 2262-XII, пункту 4 Порядку № 45, позивач отримав право на перерахунок пенсії у січні 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103. При цьому КМУ уповноважений визначати порядок проведення такого перерахунку, що й було реалізовано ним у Порядку № 45.

Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 скасовано.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103) ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.

Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 в частині внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 та постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 є чинними.

Отже, з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії. Скасування пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18 не впливає на вказані підстави.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

У зв`язку із скасуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано.

Отже, з 05 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.

Аналогічних висновків у своєму рішенні від 06.08.2019 дійшов Верховний Суд при розгляді зразкової справи №160/3586/19.

1. Щодо недопустимості обмеження максимального розміру пенсії.

Позивач набув право на отримання пенсії з 06.12.2013. Розмір пенсії було обраховано із розрахунку 80 % від сум грошового забезпечення.

З 01.01.2018 Позивач набув права на перерахунок пенсії у відповідності до Постанови КМУ № 103. При правильному перерахунку розміру пенсії Позивачу, виходячи з 80 % суми грошового забезпечення та з урахуванням усіх належних складових її місячний розмір буде перевищувати, зазначений у частині сьомій статті 43 Закону № 2262-ХІІ максимальний розмір.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2018 року становить 1373 гривні, азі січня 2019 року - 1497 гривні. Відповідно максимальний розмір пенсії з 01.01.2018 становить 13 730,00 грн. (1373,00 грн. х 10), а з 01.01.2019 - 14 970, 00 грн. (1497,00 грн. х 10), а з 01.07.2019 - 15640, 00 грн. (1564,00 грн. *10).

Тобто у випадку задоволення судом даного позову розмір пенсії Позивача за 2018 рік буде обмежено сумою станом на 01.01.2018 13 730.00 грн., а станом на 01.07.2019 - сумою 15640,00 грн., що є меншою від тієї, на яку Позивач має право.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до частини четвертої статті 7 КАС України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Відповідно до пункту 10 частини п`ятої статті 160 КАС України в справах щодо оскарження нормативно-правових актів у позовній заяві зазначаються відомості про належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.

Враховуючи той факт, що пенсія Позивачу нараховується відповідно до Закону № 2262-ХІІ, то у разі задоволення судом даного позову Відповідачем до Позивача буде застосовано норму частини сьомої статті 43 цього Закону, якою визначено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, відповідно до внесених змін Законом № 3668-VI.

Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України; держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частини перша, друга, п`ята статті 17 Конституції України).

Особи, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, створених відповідно до законів України, а також члени їхніх сімей мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту.

Зокрема, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа № 1-28/2008) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 29 Закону України від 28.12.2007 № 107-УІ, яким внесено зміни до статті 43 Закону № 2262-ХІІ і якими обмежується максимальний розмір пенсії.

Крім того, у своєму рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа № 1-21/2005) Конституційний суд України у пункті 4 вказував, що в Україні, як соціальній, правовій державі, політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров`я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов`язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовчих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

У пункті 5 цього рішення Конституційного суду України вказано, що- право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. Згідно зі статтею 46 Конституції України це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004).

У пункті 6 наголошено, що правова позиція Конституційного Суду України з питань обмеження пільг, компенсацій і гарантій військовослужбовців та працівників правоохоронних органів у зазначених рішеннях Конституційного Суду України полягає в тому, що комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту їх та їхніх сімей, зумовлений особливістю професійних обов`язків, пов`язаних з ризиком для життя та здоров`я, жорсткими вимогами до дисципліни, професійної придатності, певним обмеженням конституційних прав і свобод. Здійснення таких заходів не залежить від розміру доходів цих осіб чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер. Ці гарантії не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації. А тому положення Закону № 2262-ХІІ (в якому обмежується максимальна сума для обчислення пенсії) не відповідають вимогам частини п`ятої статті 17 Конституції України. Конституційний Суд України вважає ці положення Закону такими, що не відповідають Конституції України, з підстав, викладених у пунктах 4, 5 цього Рішення. Керуючись приписом частини третьої статті 61 Закону України «Про Конституційний Суд України», Конституційний Суд України дійшов висновку про необхідність визнання неконституційними зазначених положень цього Закону.

Аналогічні рішення винесені Конституційним Судом України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа № 1-2/2013). від 20.12.2016 № 7-рп/2016 (справа № 1-38/2016). в яких визнано неконституційними положення законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії.

Зокрема, рішенням Конституційного Суду України у справі за №7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону № 2262-ХІІ зі змінами, а саме: частина сьома статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Зазначено в цьому рішенні Конституційного Суду України і те, що положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

З 01.01.2017 по 31.12.2017 набули чинності нові норми частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ. відповідно до якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплат до надбавок окремими категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність: тимчасово, у період з 01.01.2017 по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740,00 грн.

Однак, відповідно до пункту другого розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII дія цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.

Пенсія Позивачу призначена з 06.12.2013. тому обмеження максимального розміру пенсії, внесені Законом № 911-VII, не можуть бути застосовані до Позивача.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 03.10.2018 № 127/4267/17.

Також суд звертає увагу на те, що пенсія - це власність особи, а не допомога від держави і Відповідач, не виплачуючи пенсію в повному обсязі, фактично позбавив Позивача його власності у вигляді частини пенсійних виплат.

Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття «майно» охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення від 02.03.2005 у справі «Von Maltzan and Others v. Germany»). Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань».

Зокрема, у справі «Федоренко проти України» Європейський суд з прав людини констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Тобто Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

У рішенні «Щокін проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду у рішеннях: від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010 та від 11.10.2011 № Ю-рп/2011).

Також слід звертаю увагу на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови КМУ № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що пункт 2 Постанови КМУ № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 звужують зміст та обсяг існуючих прав і свобод, встановлюючи поетапність виплати підвищення до пенсії.

Отже, положення Постанови КМУ № 103 суперечать вимогам Закону № 2262-XII, змінюють умови і норми пенсійного забезпечення військовослужбовців, зокрема Позивача.

Крім цього, доводи Відповідача щодо можливості здійснити перерахунок та виплату перерахованих пенсій лише після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України є безпідставними, оскільки відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005, справа «Кечко проти України», суд зазначив: «Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань».

Таким чином, дії Відповідача, що полягають у виплаті Позивачу з 05.03.2019 лише 75 % підвищення до пенсії, є протиправними.

Згідно із статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Отже, виходячи із розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст якого неодноразово було висловлено у рішенні Конституційного Суду України, обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення, що не було враховано Відповідачем при перерахунку пенсії Позивача.

Окрім того, у рішенні від 24 липня 2014 року № 38677/06 «Будченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що є втручанням у право заявника за статтею першою Першого протоколу до Конвенції та порушенням цієї статті у зв`язку з відмовою заявнику через не існування механізму реалізації відповідного законодавчого положення.

Крім того, у рішенні від 08 листопада 2006 року № 63134/00 «Кечко проти України» Європейський суд не прийняв до уваги позицію України про колізію двох нормативно- правових актів - закону України, відповідно до якого встановлена допомога з бюджету і який є діючим та закону про Державний бюджет на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон. Суд не прийняв до уваги аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»).

Таким чином, підсумовуючи наведене, слід дійти висновку, що застосування до Позивача положень частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, якою визначено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, є протиправною.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Отже, на підставі положень Конституції України та перелічених вище висновків Конституційного суду України, Відповідач немає правових підстав для обмеження максимальної суми обчислення пенсії, тобто перерахунок пенсії Позивачу повинен провести без обмеження її максимального розміру.

Крім того, пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 за № 8 «Про незалежність судової влади» роз`яснено, що згідно статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти. якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України та чинним законами прав і свобод.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна сторона має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Відтак, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності, а його заперечення не ґрунтуються на вимогах чинного національного законодавства та засадах верховенства права. Тому позов належить задовольнити повністю.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 без урахування грошового забезпечення за посадою начальника режимно-секретного відділу, що є аналогічною посаді, яку він обіймав перед звільненням, для перерахунку пенсії з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, а саме: посадового окладу у розмірі 8880.00 грн.. окладу за військовим званням «полковник» - 1480.00 грн.. процентної надбавки за вислугу років у розмірі 5180.00 грн.. надбавки за особливості проходження служби - 50%. щомісячної премії - 75%. надбавки за службу в умовах режимних обмежень та надбавки за кваліфікацію, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити без обмеження максимального розміру пенсію ОСОБА_1 за посадою начальника режимно-секретного відділу, що є аналогічною посаді, яку він обіймав перед звільненням, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення: посадового окладу у розмірі 8880.00 грн.. окладу за військовим званням «полковник» - 1480.00 грн.. процентної надбавки за вислугу років у розмірі 5180.00 грн.. надбавки за особливості проходження служби - 50%. щомісячної премії - 75%. надбавки за службу в умовах режимних обмежень та надбавки за кваліфікацію з 01.01.2018 та здійснити відповідні виплати з урахуванням усіх доплат, надбавок та раніше проведених виплат без обмеження максимальним розміром;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати ОСОБА_1 з 05.03.2019 лише 75 % суми підвищення пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплачувати 100% суми підвищення пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру, перерахованої згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», починаючи з 05.03.2019, з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.