Рішення № 85996023, 27.11.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2019 року справа № 320/5028/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 80 % до 70 % від сум грошового забезпечення та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити без обмеження максимального розміру пенсію ОСОБА_1 в розмірі 80 % грошового забезпечення згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ. постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», починаючи з 01.01.2018 з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо неврахування при перерахунку пенсії ОСОБА_1 додаткових видів грошового забезпечення: знання 1 західноєвропейської мови у розмірі 10 %, робота з особовим складом у розмірі 15 %, надбавка за інформаційно- аналітичне забезпечення у розмірі 22,5 %, надбавка за особливо важливі завдання у розмірі 90 %, НОУС постійного складу розвідувальних центрів у розмірі 6.8 %, премія у розмірі 10%, які він отримував до перерахунку пенсії, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити без обмеження максимального розміру пенсію ОСОБА_1 , включаючи додаткові види грошового забезпечення: знання 1 західноєвропейської мови у розмірі 10 %, робота з особовим складом у розмірі 15 %, надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення у розмірі 22,5 %, надбавка за особливо важливі завдання у розмірі 90 %, НОУС постійного складу розвідувальних центрів у розмірі 6,8 %, премія у розмірі 10 %, починаючи з 01.01.2018 з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою.

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо виплати ОСОБА_1 у 2018 році лише 50 %, у 2019 році лише 75 % суми підвищення пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області виплачувати 100 % суми підвищення пенсії без обмеження максимального розміру ОСОБА_1 , перерахованої згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-Х1І, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», починаючи з 01.01.2018 врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою.

В обґрунтування таких вимог, позивач зазначив, що ОСОБА_1 (надалі - Позивач) є пенсіонером військовослужбовцем перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській ласті (надалі - Відповідач або Головне управління ПФУ у Київській області) та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 2262-ХІІ (надалі - Закон № 2262-ХІІ).

У квітні 2018 року відповідачем позивачу було перераховано пенсію з 01.01.2018 відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі - Постанова КМУ № 704) та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі - Постанова КМУ № 103) на підставі довідки, виданої уповноваженим органом.

Позивач зазначає, що йому була призначена пенсія за вислугу років у розмірі 80% грошового забезпечення.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент призначення Позивачу пенсії), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 %, до категорії 2, - 95 %.

Пунктом 8 розділу II Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VІІ (надалі - Закон № 3668-VІ), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 р., та пунктом 23 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VІІ (надалі - Закон №1166-VІІ), який набрав чинності з 1 травня 2014 р., до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ було внесено зміни та цифри « 90» замінено цифрами « 80» та цифри « 80» замінено цифрами « 70» відповідно.

На думку позивача, зміна максимального розміру пенсії, що відбулася у частині другій статті 13 Закону № 2262-ХІІ після призначення пенсії Позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної Позивачу пенсії під час проведення Відповідачем її перерахунку з 01.01.2018. Внесені Законом № 3668-УІІ та Законом № 1166-УІІ зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 % та 70 % грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.

Позивач також вважає, що не зважаючи на пункт 5 Порядку № 45 та пункт 1 Постанови КМУ № 103 у спірних правовідносинах під час проведення перерахунку пенсій Відповідач зобов`язаний враховувати всі види грошового забезпечення, які отримував Позивач до перерахунку пенсії. Отже, при проведенні перерахунку пенсії Позивача, крім таких видів грошового забезпечення як: посадовий оклад, оклад за звання, надбавка за вислугу років, Відповідач також зобов`язаний був враховувати знання 1 західноєвропейської мови у розмірі 10 %. робота з особовим складом у розмірі 15 %, надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення у розмірі 22,5 %, надбавка за особливо важливі завдання у розмірі 90 %, НОУС постійного складу розвідувальних центрів у розмірі 6,8 %, премія у розмірі 10 %, які він отримував до перерахунку пенсії, не зважаючи на те, що такий вид грошового забезпечення не вказаний в довідці наданої уповноваженим органом.

Позивач стверджує, що зменшення розміру пенсії за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії з 01.01.2018 та 75% з 01.01.2019 є протиправним та таким, що не відповідає чинному законодавству і є звуженням обсягу вже набутих позивачем прав. Вважає, що пенсія йому повинна виплачуватись в розмірі 100% суми підвищення пенсії.

Окрім того, позивач зазначає, що відповідно до розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VІ передбачено, що цей Законом набирає чинності з 1 жовтня 2011 року. Обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи те. що пенсія позивачу була призначена з 01.01.2007, тобто до набрання чинності Законом № 3668-ІV з 01.10.2011, тому на думку позивача, перерахунок має бути здійснено без обмеження максимального розміру.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Заперечуючи проти позову в письмовому відзиві, відповідач просив суд відмовити в його задоволенні та висловив думку про те, що вимоги позивача є необгрунтованими та такими що не підлягають задоволенню, оскільки Головне управлінням в межах чинного законодавства здійснило перерахунок пенсії позивача на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 704 у порядку Постанови Кабінету Міністрів України № 103 та на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії виданої Київським обласним військовим комісаріатом. Водночас, перерахунок пенсії позивача не призвів до зменшення розміру пенсії, яку він отримував до цього, тобто, не відбулося звуження обсягу вже набутих позивачем прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

Окрім того, відповідач вважає, що дії Головного управління щодо проведення перерахунку пенсії за рахунок виплати 50 % суми підвищення пенсії, не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок проведено на виконання Постанови № 103, що кореспондується з приписами частин четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ в частині наданого Уряду права встановлювати такі умови перерахунку пенсії.

Протокольною ухвалою суду від 18.11.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером військовослужбовцем перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській ласті та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до вимог Закону № 2262-ХІІ.

У квітні 2018 року відповідачем позивачу було перераховано пенсію з 01.01.2018 відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ, Постанови КМУ № 704 та Постанова КМУ № 103, на підставі довідки, виданої уповноваженим органом.

Відповідно розмір грошового забезпечення Позивача, з якого перераховувалась пенсія, є наступним:

- посадовий оклад - 9020,00 грн.;

- оклад за військове звання - 1480,00 гри.;

- процентна надбавка за вислугу років (50 %) - 5250,00 грн.

Усього - 15 750,00 грн.

Під час проведення перерахунку пенсії Позивача Відповідачем булу зменшено основний розмір пенсії у відсотках від грошового забезпечення.

Позивач є пенсіонером військовослужбовцем, йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ в розмірі 80 % грошового забезпечення.

Відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років з Автоматизованої системи розрахунку пенсій Пенсійного фонду України по пенсійній справі ФК 72869 для Позивача станом на 01.01.2018 встановлено, що після перерахунку розмір його пенсії становить 70 % від сум грошового забезпечення.

Наведені обставини свідчать, що Відповідачем при проведенні даного перерахуй було зменшено основний розмір пенсії Позивача з 80 % до 70 % грошового забезпечення.

Такі дії Відповідача є протиправними, що підтверджується наступним.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній момент призначення Позивачу пенсії), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43). а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1. - 100 %. до категорії 2, - 95 %.

Як вже було зазначено вище, позивачу була призначена пенсія за вислугу років розмір 80 % грошового забезпечення.

Пунктом 8 розділу II Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-УІІ (надалі - Закон № 3668-V який набрав чинності з 1 жовтня 2011 р., та пунктом 23 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання Україні» від 27.03.2014 № 1166-УІІ (надалі - Закон № 1166-VІІ), який набрав чинності з травня 2014 р., до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ було внесено зміни та цифри « 90» замінено цифрами « 80» та цифри « 80» замінено цифрами « 70» відповідно.

Тобто зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії відбулася вже після призначення Позивачу пенсії.

Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, зміна максимального розміру пенсії, що відбулася у частині другій статті 13 Закону № 2262-ХІІ після призначення пенсії Позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної Позивачу пенсії під час проведення Відповідачем її перерахунку з 01.01.2018.

Внесені Законом № 3668-VІІ та Законом № 1166-VІІ зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 % та 70 % грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.

Таким чином, при перерахунку пенсії Відповідач повинен був застосувати норми частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції, що діяла на час призначення Позивачу пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 90 % від розміру грошового забезпечення, яке враховано при обчисленні пенсії.

Частиною 3 статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ 0надалі - Закон № 1058-ІУ).

Однак Законом № 2262-ХІІ та Законом № 1058-ІУ також не передбачено зменшення встановленого на момент призначення пенсії відсотку основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку.

Оскільки перерахунок пенсії Позивачу пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища Позивача.

Також варто зауважити, що процедури призначення та перерахунку пенсії с різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років с норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, а стаття 13 цього Закону регулює лише порядок призначення пенсій. Відповідно зміни до статті 63 Закону № 2262-ХІІ, які б давала підстави для зменшення основного розміру пенсії Позивачу, не вносилися.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 04.02.2019 у зразковій справі № 240/5401/18 (№ Пз/9901/58/18).

Таким чином, дії Відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії Позивача з 80 % до 70 % від сум грошового забезпечення є протиправними.

Щодо неврахування Відповідачем всіх видів грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії Позивача, суд зазначає наступне.

До проведеного Відповідачем у 2018 році перерахунку пенсії грошове забезпечення Позивача складалось з наступних видів:

- посадовий оклад - 1800,00 грн.;

- оклад за військове звання - 135,00 грн.;

- процентна надбавка за вислугу років (40 %) - 774,00 грн.;

- знання 1 західноєвропейської мови (10 %) - 193,50 грн.;

- робота з особовим складом (15 %) - 270,00 грн.;

- надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення (22,5 %) - 405,00 грн.;

- надбавка за особливо важливі завдання (90 %) - 2438,10 грн.;

- НОУС постійного складу розвідувальних центрів (6,8 %) - 122,40 грн.;

- премія (10 %) - 180,00 грн.

Усього - 6318,00 грн.

Після проведеного перерахунку пенсії грошове забезпечення Позивача складається з таких складових:

- посадовий оклад - 9020,00 грн.;

- оклад за військове звання - 1480,00 грн.;

- процентна надбавка за вислугу років (50 %) - 5250,00 грн.

Усього - 15 750,00 грн.

Отже, при проведенні перерахунку пенсії Позивача Відповідачем не враховані такі види грошового забезпечення як знання 1 західноєвропейської мови у розмірі 10 %, робота з особовим складом у розмірі 15 %, надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення у розмірі 22,5 %, надбавка за особливо важливі завдання у розмірі 90 %, НОУС постійного складу розвідувальних центрів у розмірі 6,8 %, премія у розмірі 10 %.

Суд вважає таку бездіяльність протиправною, виходячи з наступного.

Преамбулою Закону № 2262-ХІІ передбачено, що цей Закон визначає умови, норми і: порядок пенсійного забезпечення, зокрема громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі.

Стаття 11 Закону № 2262-ХІІ передбачає, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ (надалі - Закон № 1058-ІУ) та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент виходу Позивача на пенсію) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (надалі - Порядок № 45), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 1 Порядку № 45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-ХІІ, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 45 під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.

З посиланням на вказану норму пункту 5 Порядку № 45 Відповідач зазначає, що додаткові види грошового забезпечення: знання 1 західноєвропейської мови у розмірі 10 %. робота з особовим складом у розмірі 15 %, надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення у розмірі 22,5 %, надбавка за особливо важливі завдання у розмірі 90 %, НОУС постійного складу розвідувальних центрів у розмірі 6,8 %, премія у розмірі 10 %. які отримував Позивач на момент виникнення у нього права на перерахунок пенсії, не виплачувались. Тому ці надбавки не враховані при проведенні перерахунку пенсії Позивача.

Також Відповідач посилається на пункт 1 Постанови КМУ № 103, відповідно до якого встановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови КМУ № 704.

Пункт 5 Порядку № 45 та пункт 1 Постанови КМУ № 103 не відповідають Закону України № 2262-ХІІ, що обгрунтується наступним.

Частиною третьою статті 7 КАС України передбачено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Як вбачається зі змісту пункту 5 Порядку № 45, ця норма визначає вичерпний перелік видів грошового забезпечення, що враховуються для перерахунку пенсії.

Пункт 1 Постанови КМУ № 103 також визначає лише три види грошовою забезпечення, з урахуванням яких необхідно проводити перерахунок пенсій.

Таким чином, пункт 5 Порядку № 45 та пункт 1 Постанови КМУ № 103 спрямований на визначення видів грошового забезпечення, які враховуються для перерахунку пенсії, що не узгоджується із законом, оскільки вказані питання є прерогативою Верховної Ради України, але не Кабінету Міністрів України.

Так, стаття 11 Закону № 2262-ХІІ передбачає, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону № 1058-ІУ.

При цьому визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій є однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців. Про це зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 03.05.2015 по справі № 1-9/2015 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ.

Конституційний Суд у вказаному рішенні наголосив, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються при перерахунку пенсій, визначаються виключно законами України.

Враховуючи наведене, вважаю, що зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.

Пункт 5 Порядку № 45 та пункт 1 Постанови КМУ № 103 змінює норми та умови пенсійного забезпечення, оскільки виключає певні види грошового забезпечення з переліку видів, що враховуються для перерахунку пенсії. Це означає, що пункт 5 Порядку №45 та пункт 1 Постанови КМУ № 103 суперечать статті 11 Закону № 2262-ХІІ.

Крім того, преамбулою Закону № 2262-ХІІ передбачено, що цей Закон спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Таким чином, зміна умов і норм пенсійного забезпечення шляхом запровадження правил (пункт 5 Порядку № 45 та пункт 1 Постанови КМУ № 103), що не засновані на Законі № 2262-ХІІ, не узгоджується з його спрямуванням на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Суд звертає увагу на наявність колізії у Законі № 2262-ХІІ, який передбачає, що зміна умов пенсійного забезпечення здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону № 1058-ІУ (стаття 11). Разом з тим, цим же законом встановлено, що пенсії підлягають перерахунку на умовах, передбачених Кабінетом Міністрів України (частина четверта статті 63).

Проте з урахуванням висновків Конституційного Суду України, наведених у рішенні від 03.05.2015 по справі № 1-9/2015, суд вважає, що положення статті 11 та частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ у їх сукупності необхідно розуміти так, що Кабінет Міністрів України, зокрема, визначає умови перерахунку пенсій за виключенням визначення видів грошового забезпечення, які враховуються для перерахунку пенсій.

Закон № 2262-ХІІ, зокрема стаття 63, не містить положень, які б давали підстави не враховувати для перерахунку пенсії певні види грошового забезпечення, що отримував Позивач, у тому числі роботу з таємними виробами, носіями, документами, надбавку за особливо важливі завдання та премію.

Крім того, про відсутність мети законодавця щодо зменшення переліку видів грошового забезпечення, які враховуються при перерахунку пенсій опосередковано свідчить також зміст статті 5 Закону № 2262-ХІІ, відповідно до якої особам, які мають право на пенсію за цим Законом, може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом № 1058-ІУ. При цьому для обчислення пенсій враховуються всі види грошового забезпечення, що отримували зазначені особи, які мають право на пенсію за цим Законом, перед звільненням зі служби.

За умови наявності у законодавця мети виключити з переліку видів грошового забезпечення, які враховуються при перерахунку пенсій, деякі з тих видів, які отримував пенсіонер, були б відсутні положення закону, відповідно до яких для обчислення пенсій враховуються всі види грошового забезпечення, що отримували особи, які мають право на пенсію за цим Законом.

Такий висновок узгоджується з уявленням про системність та внутрішню послідовність права.

Враховуючи наведене, з урахуванням частини третьої статті 7 КАС України, суд вважає, що не зважаючи на пункт 5 Порядку № 45 та пункт 1 Постанови КМУ № 103 у спірних правовідносинах під час проведення перерахунку пенсій Відповідач зобов`язаний враховувати всі види грошового забезпечення, які отримував Позивач до перерахунку пенсії.

Також суд звертає увагу на те, що Закон № 2262-ХІІ, зокрема його частина четверга статті 63, не містить положень про неврахування при перерахунку пенсії видів грошового забезпечення, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Таким чином, суд вважає, що у Відповідача відсутні законодавчі підстави не враховувати при перерахунку пенсії Позивачу додаткові види грошового забезпечення: знання 1 західноєвропейської мови у розмірі 10 %, робота з особовим складом у розмірі 15 %. надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення у розмірі 22,5 %, надбавка за особливо важливі завдання у розмірі 90 %, НОУС постійного складу розвідувальних центрів у розмірі 6,8 %, премія у розмірі 10 %, які він отримував до перерахунку пенсії.

Отже, при проведенні перерахунку пенсії Позивача, крім таких видів грошового забезпечення як: посадовий оклад, оклад за звання, надбавка за вислугу років, Відповідач також зобов`язаний був враховувати знання 1 західноєвропейської мови у розмірі 10 %. робота з особовим складом у розмірі 15 %, надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення у розмірі 22,5 %, надбавка за особливо важливі завдання у розмірі 90 %. НОУС постійного складу розвідувальних центрів у розмірі 6,8 %, премія у розмірі 10 %. які він отримував до перерахунку пенсії, не зважаючи на те, що такий вид грошового забезпечення не вказаний в довідці наданої уповноваженим органом.

Щодо виплати підвищення до пенсії в наступному порядку: з 01.01.2018 - 50 %; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 %; з 01.01.2020 - 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, суд звертає увагу на наступне.

На день розгляду цього позову Відповідачем вже проведено перерахунок пенсії Позивача відповідно до Постанови КМУ № 103 та Постанови КМУ № 704, починаючи з 01.01.2018.

У пункті 2 Постанови КМУ № 103 уряд постановив: «Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах:

з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків;

з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків;

з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року».

Керуючись вказаним пунктом Постанови КМУ № 103, Відповідач з 01.01.2018 виплачував Позивачу лише 50 % від суми підвищення, а з 01.01.2019 - лише 75 %.

Суд вважає неприйнятними та протиправними такі дії Відповідача з наступних підстав.

Пункт 1 вказаної Постанови містить положення щодо перерахунку пенсії, призначеної згідно із Законом № 2262-ХІІ до 01.03.2018, з урахуванням відповідних виплат, що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови КМУ № 704.

Пунктом 2 визначено, що виплати перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій проводити у таких розмірах: з 01.01.2018 - 50 %; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 %; з 01.01.2020 - 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.

Однак нормами Закону № 2262-ХІІ зовсім не було визначене питання стосовно того, що виплата перерахованих сум пенсій може бути відстрочена на тривалий термін.

Статтею 11 Закону № 2262-ХІІ визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону № 1058-ІУ та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону № 1058-ІУ.

Частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-ХІІ визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Таким чином, частиною четвертою статті 63 Законом № 2262-ХІІ прямо встановлено, що Кабінет Міністрів України визначає умови, порядок та розміри виключно «перерахунку» усіх призначених за цим Законом пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-ХІІ зовсім не визначене та не передбачене право Кабінету Міністрів України визначати умови, порядок та розміри «виплати» перерахованих пенсій, що в наявності в Постанові КМУ № 103.

Загальний порядок виплати пенсій визначений статтею 52 Закону № 2262-ХІІ, відповідно до частини третьої якої виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

У свою чергу частиною другою статті 55 Законом № 2262-ХІІ передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Усі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід Норми Закону № 2262-ХІІ (а саме: частина третя статті 52, частина друга статті і частина четверта статті 63) мають вищу юридичну силу, ніж норми постанови Кабінету Міністрів України (а саме - Постанова КМУ № 103), які розвивають чи деталізують окремі положення зазначеного Закону, та не повинні суперечити положенням Закону.

Таким чином, положення Постанови КМУ № 103 у частині відстрочення виплати належної Позивачу пенсії суперечить вимогам частини третьої статті 52 Закону № 2262-ХІІ, згідно з якою виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною суш у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

Також слід зазначити, що стаття 55 Закону № 2262-ХІІ не передбачає повноваження Кабінету Міністрів України визначати строки виплати пенсії, яка не виплачена з вини органу Пенсійного фонду України.

Як наслідок, з урахуванням приписів частини третьої статті 113 Конституції України статей 6, 7 КАС України положення Постанови КМУ № 103 відносно умов, порядку розмірів саме виплати сум перерахованих пенсій до спірних правовідносин не повинні застосовуватися, оскільки відповідно до змісту частини четвертої статті 63 Законом № 22і XII зовсім не визначені такі повноваження Кабінету Міністрів України.

Також звертаю увагу на те, що пенсія - це власність особи, а не допомога держави і Відповідач, не виплачуючи пенсію в повному обсязі, фактично позбавив Позив; його власності у вигляді частини пенсійних виплат.

Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття «майно» охоплює «наявне майно», гак і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник має стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення від 02.03.2005 у справі «Von Maltzan and Other Germany»). Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активо на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, статтю 1 Першою протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань».

Зокрема, у справі «Федоренко проти України» Європейський суд з прав люді констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі конвенції право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Тобто Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги такої, що може вважатися «активом», на який може розраховувати громадянин як на сі власність.

У рішенні «Щокін проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002. від 17.03.2004 №7-рп/2004).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду у рішеннях: від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010 та від 11.10.2011 № 10-рп/2011).

Також суд звертає увагу на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови КМУ № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що пункт 2 Постанови КМУ № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 звужують зміст та обсяг існуючих прав і свобод, встановлюючи поетапність виплати підвищення до пенсії.

Отже, положення Постанови КМУ № 103 суперечать вимогам Закону № 2262-ХІІ, змінюють умови і норми пенсійного забезпечення військовослужбовців, зокрема Позивача.

Крім цього, доводи Відповідача щодо можливості здійснити перерахунок та виплату перерахованих пенсій лише після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України є безпідставними, оскільки відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005. справа «Кечко проти України», суд зазначив: «Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань».

Таким чином, дії Відповідача, що полягають у виплаті Позивачу у 2018 році лише 50 %, у 2019 році лише 75 % підвищення до пенсії є протиправними.

Щодо недопустимості обмеження максимального розміру пенсії.

Позивач набув право на отримання пенсії з 01.01.2007. Розмір пенсії було обраховано із розрахунку 80 % від сум грошового забезпечення.

З 01.01.2018 Позивач набув права на перерахунок пенсії у відповідності до Постанови КМУ № 103. При правильному перерахунку розміру пенсії Позивачу, виходячи з 80 % муми грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу - 9590,00 грн., окладу військове звання - 1480,00 грн., процентної надбавки за вислугу років (50 %) - 5535,00 грі урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, а саме: знання західноєвропейської мови у розмірі 10 %, робота з особовим складом у розмірі 15 надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення у розмірі 22,5 %, надбавка за особливо важливі завдання у розмірі 90 %, НОУС постійного складу розвідувальних центрів у розмірі 6.8 %. премія у розмірі 10 %, то її місячний розмір буде перевищувати, зазначений у часті сьомій статті 43 Закону № 2262-ХІІ максимальний розмір.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлює, що у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність : січня 2018 року становить 1373 гривні, а з 1 січня 2019 року - 1497 гривні. Відповідно максимальний розмір пенсії з 01.01.2018 року становить 13 730,00 грн. (1373,00 грн. х 10 з 01.01.2019 р. - 14 970, 00 грн. (1497,00 грн. х 10).

Тобто у випадку задоволення судом даного позову розмір пенсії Позивача за 2018 рік буде обмежено сумою станом на 01.01.2018 13 730,00 грн., а станом на 01.01.2019 сумою 14 970,00 грн., що є меншою від тієї, на яку Позивач має право.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України м найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до частини четвертої статті 7 КАС України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Відповідно до пункту 10 частини п`ятої статті 160 КАС України в справах що, оскарження нормативно-правових актів у позовній заяві зазначаються відомості про належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.

Враховуючи той факт, що пенсія Позивачу нараховується відповідно до Закону № 2262-ХІІ, то у разі задоволення судом даного позову Відповідачем до Позивача буде застосовано норму частини сьомої статті 43 цього Закону, якою визначено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, відповідно до внесених змін Законом № 3668-УІ.

Проте відповідно до розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-УІ передбачено, що цей Законом набирає чинності з 1 жовтня 2011 року. Обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи те. що пенсія Позивачу була призначена з 01.01.2007, тобто до набрання чинності Законом № 3668-ІУ з 01.10.2011, тому перерахунок має бути здійснено без обмеження максимального розміру.

Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України; держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частини перша, друга, п`ята статті 17 Конституції України).

Особи, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, створених відповідно до законів України, а також члени їхніх сімей мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту.

Зокрема, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 № Ю-ри/2008 (справа № 1-28/2008) визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними) положення пункту 29 Закону України від 28.12.2007 № 107-УІ, яким внесено зміни до статті 43 Закону № 2262-ХІІ і якими обмежується максимальний розмір пенсії.

Крім того, у своєму рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа №1-21/2005) Конституційний суд України у пункті 4 вказував, що в Україні, як соціальній, правовій державі, політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров`я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов`язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовчих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

У пункті 5 цього рішення Конституційного суду України вказано, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. Згідно зі статтею 46 Конституції України це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року № 20- рп/2004).

У пункті 6 наголошено, що правова позиція Конституційного Суду України з питань обмеження пільг, компенсацій і гарантій військовослужбовців та працівників правоохоронних органів у зазначених рішеннях Конституційного Суду України полягає в тому, що комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту їх та їхніх сімей, зумовлений особливістю професійних обов`язків, пов`язаних з ризиком для життя та здоров`я, жорсткими вимогами до дисципліни, професійної придатності, певним обмеженням конституційних прав і свобод. Здійснення таких заходів не залежить від розміру доходів цих осіб чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер. Ці гарантії не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації. А тому положення Закону № 2262-Х1І (в якому обмежується максимальна сума для обчислення пенсії) не відповідають вимогам частини п`ятої статті 17 Конституції України. Конституційний Суд України вважає ці положення Закону такими, що не відповідають Конституції України, з підстав, викладених у пунктах 4, 5 цього Рішення* Керуючись приписом частини третьої статті 61 Закону України «Про Конституційний Суд України», Конституційний Суд України дійшов висновку про необхідність визнання неконституційними зазначених положень цього Закону.

Аналогічні рішення винесені Конституційним Судом України від 03.06.2013 № З-рп/2013 (справа № 1-2/2013), від 20.12.2016 № 7-рп/2016 (справа № 1-38/2016). в яких визнано неконституційними положення законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії.

Зокрема, рішенням Конституційного Суду України у справі за №7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону № 2262-Х11 зі змінами, а саме: частина сьома статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Зазначено в цьому рішенні Конституційного Суду України і те, що положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, є остаточним і не може бути оскаржене.

З 01.01.2017 по 31.12.2017 набули чинності нові норми частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, відповідно до якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплат до надбавок окремими категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність: тимчасово, у період з 01.01.2017 по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740,00 грн.

Однак відповідно до пункту другого розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII дія цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.

Знову ж таки, пенсія Позивачу призначена з 01.01.2007, тому обмеження максимального розміру пенсії, внесені Законом № 911-УІІ, не можуть бути застосовані до Позивача.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 03.10.2018 № 127/4267/17.

Згідно із статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змій до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Отже, виходячи із розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст якого неодноразово було висловлено у рішенні Конституційного Суду України, обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення, що не було враховано Відповідачем при перерахунку пенсії Позивача.

Окрім того, у рішенні від 24 липня 2014 року № 38677/06 «Будченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що є втручанням у право заявника за статтею першою Першого протоколу до Конвенції та порушенням цієї статті у зв`язку з відмовою заявнику через не існування механізму реалізації відповідного законодавчого положення.

Крім того, у рішенні від 08 листопада 2006 року № 63134/00 «Кечко проти України» Європейський суд не прийняв до уваги позицію України про колізію двох нормативно- правових актів - закону України, відповідно до якого встановлена допомога з бюджету і який є діючим та закону про Державний бюджет на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон. Суд не прийняв до уваги аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»).

Таким чином, підсумовуючи наведене, слід дійти висновку, що застосування до Позивача положень частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, якою визначено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність, є протиправною.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Отже, на підставі положень Конституції України та перелічених вище висновків Конституційного суду України, Відповідач немає правових підстав для обмеження максимальної суми обчислення пенсії, тобто перерахунок пенсії Позивачу повинен провести без обмеження її максимального розміру.

Крім того, пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 за № 8 «Про незалежність судової влади» роз`яснено, що згідно статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти.; якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України та чинним законами прав і свобод.

За загальним правилом, встановленим КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Зміст наведеної норми свідчить про те, що КАС України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Водночас, відносини щодо строків звернення до адміністративного суду регулюються не тільки нормами КАС України, а й іншими законами України.

Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного; забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є Закон № 2262-ХІІ.

Відповідно до частини третьої статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідний категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна сторона має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Відтак, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності, а його заперечення не ґрунтуються на вимогах чинного національного законодавства та засадах верховенства права. Тому позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при звернення до суду із цим позовом було сплачено судовий збір у розмірі 2 305,20 грн, тому суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Частиною другою статті 134 КАС України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, судом встановлено, що адвокатом Хомичем Іваном Олександровичем надано позивачу правову допомогу, відповідно до договору від 15.07.2019, детальний опис якої зазначений у акті приймання правничої допомоги від 12.09.2019. Загальна вартість наданої у цей період правової допомоги становить 13 000, 00 грн.

Отже, суд вважає, що витрати, пов`язані з наданням позивачу правової допомоги, мають бути відшкодовані позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 80 % до 70 % від сум грошового забезпечення та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити без обмеження максимального розміру пенсію ОСОБА_1 в розмірі 80 % грошового забезпечення згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», починаючи з 01.01.2018 з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо неврахування при перерахунку пенсії ОСОБА_1 додаткових видів грошового забезпечення: знання 1 західноєвропейської мови у розмірі 10 %, робота з особовим складом у розмірі 15 %, надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення у розмірі 22,5 %, надбавка за особливо важливі завдання у розмірі 90 %, НОУС постійного складу розвідувальних центрів у розмірі 6.8 %, премія у розмірі 10%, які він отримував до перерахунку пенсії, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити без обмеження максимального розміру пенсію ОСОБА_1 , включаючи додаткові види грошового забезпечення: знання 1 західноєвропейської мови у розмірі 10 %, робота з особовим складом у розмірі 15 %, надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення у розмірі 22,5 %, надбавка за особливо важливі завдання у розмірі 90 %, НОУС постійного складу розвідувальних центрів у розмірі 6,8 %, премія у розмірі 10 %, починаючи з 01.01.2018 з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо виплати ОСОБА_1 у 2018 році лише 50 %, у 2019 році лише 75 % суми підвищення пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області виплачувати 100 % суми підвищення пенсії без обмеження максимального розміру ОСОБА_1 , перерахованої згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-Х1І, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», починаючи з 01.01.2018 врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 2 305(дві тисячі триста п`ять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 13 000(тринадцять тисяч) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.