Рішення № 85995882, 28.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року Справа № 160/8190/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування податкової консультації,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду у серпні 2019 року надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної фіскальної служби України (пл. Львівська, буд. 8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 39292197) в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати податкову консультацію Державної фіскальної служби України № 1588/6/99-9-13-02-03-15/ІПК від 12.04.2019, надану Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на звернення про отримання індивідуальної податкової консультації № 666 від 04.03.2019 та стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 зазначає, що податкова консультація Державної фіскальної служби України № 1588/6/99-9-13-02-03-15/ІПК від 12.04.2019, згідно з якою фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування немає права включати до складу витрат суми по сплаті відсотків за кредитними договорами та суми сплачені за послуги фінансового лізингу, суперечить нормам податкового законодавства.

Позивач зазначає, що користується фінансовими послугами фінансових установ шляхом укладення договорів кредиту, овердрафту, фінансового лізингу, які отримуються виключно для господарської діяльності та здійснюється оплата за їх користування, що має документальне підтвердження витратам і відсотки за користування кредитом складають значну частину витрат ФОП ОСОБА_1 .

За висновками позивача, оплата процентів, нарахованих на кредитні кошти, що одержані від банку та фінансової установи для купівлі товарів (в даному випадку транспортних засобів), які використовуються у господарській діяльності, а також поповнення обігових коштів є вартістю придбаних банківських послуг, прямо пов`язаних з господарською діяльністю позивача, що відповідно до пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України мають бути віднесені до витрат, які враховуються при обчислення податку на прибуток.

Згідно з Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 25.09.2019, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 , адміністративну справу № 160/8190/19 передано до розгляду судді Луніній О.С.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луніної О.С. від 02 жовтня 2019 року адміністративну справу № 160/8190/19 прийнято до розгляду та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами.

Державною фіскальною службою України до суду було надано відзив на позовну заяву ФОП ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування немає права включати до складу витрат суми по сплаті відсотків за кредитними договорами та суми сплачені за послуги фінансового лізингу, суперечить нормам податкового законодавства, податкова консультація надана в законодавчо визначеному порядку та в межах податкового законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст. 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що згідно з Свідоцтвом про державну реєстрацію серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа – підприємець та перебуває на загальній системі оподаткування.

ФОП ОСОБА_1 у березні 2019 року звернувся до Державної фіскальної служби України з метою отримання індивідуальної податкової консультації з питання чи може ФОП ОСОБА_1 , як фізична особа-підприємець, яка працює на загальній системі оподаткування включити у склад витрат, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток, суми документально підтверджених витрат по сплаті відсотків за кредитними договорами, а також суми сплачені за послуги фінансового лізингу.

Державною фіскальною службою України 12 квітня 2019 року було надано індивідуальну податкову консультацію ФОП ОСОБА_1 за № 1588/6/99-9-13-02-03-15/ІПК, згідно з якою фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування немає права включати до складу витрат суми по сплаті відсотків за кредитними договорами та суми сплачені за послуги фінансового лізингу.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.172-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Згідно з п. 53.1 ст. 53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.

Відповідно до п. 53.2 вказаної статті ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Суд зазначає, що порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється ст.177 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 ст. 177 ПК України визначено перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, до яких належать: - витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (пп. 177.4.1); - витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (пп. 177.4.2); - суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи – підприємця (пп.177.4.3); - інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п. 177.4.4).

З аналізу наведених норм можливо зробити висновок, що для фізичної особи-підприємця передбачено включення до складу витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між ФОП ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» 27.01.2016 було укладено кредитний договір № 11477814000, за умовами якого позивач отримав кредит у розмірі 128697,00 грн. з цільовим призначенням – придбання тягача MAN TGS 21.440.

Між позивачем та ПАТ «Банк Восток» було укладено кредитний договір № ДК2018/0044 від 23.04.2018, за отримані кошти придбавались транспортні засоби для ведення господарської діяльності MAN 18.440 та MAN TGS 21.440.

Також між ФОП ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Восток» було укладено кредитний договір № ДК2018-0133 від 14.12.2018, з метою поповнення обігових коштів, а також договір овердрафту № ДО2019-0060 від 11.06.2019, з метою оплати витрат пов`язаних з поточною діяльністю позичальника-підприємця.

ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Катерпіллар Файнешнл Україна» було укладено договір фінансового лізингу № UA235L-18-05 від 05.02.2019, відповідно до якого позивачеві надано транспортний засіб, який використовується у господарській діяльності.

За кредитним договором № 00315/D від 20.09.2018 укладеним з ПАТ «МТБ БАНК», позивачеві було надано кредит на придбання автотранспорту.

При цьому судом встановлено, відповідачем не спростовано, що отримані кошти за кредитними та іншими договорами про надання фінансових послуг, були використані позивачем у власній господарській діяльності, при цьому за користування вказаними послугами, наданими банками та фінансовими установами, ФОП ОСОБА_1 сплачувалися відсотки, витрати по сплаті вказаних відсотків відображені у первинних бухгалтерських документах.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.

Кредитна установа - фінансова установа, яка відповідно до закону про діяльність відповідної фінансової установи має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик.

Фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Відповідно до пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 ПК України проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів, зокрема, включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об`єкта фінансового лізингу).

Таким чином, фінансовими установами ФОП ОСОБА_1 надавалися фінансові послуги, за які позивачем сплачувалися відсотки, тобто останнім було понесено певні витрати у вигляді відсотків за отримання послуг фінансового характеру, при цьому отримані кошти використовувалися позивачем у господарській діяльності.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача, що вартість придбаних фінансових послуг можна віднести до інших витрат, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 пункту 177.4 статті 177 ПК України та прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Таким чином, індивідуальна податкова консультація Державної фіскальної служби України № 1588/6/99-9-13-02-03-15/ІПК від 12.04.2019, надана ФОП ОСОБА_1 ґрунтується на невірному тлумаченні норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч.1 ст.139 КАС України, якими встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. відповідно до квитанції №12978 від 19 серпня 2019 року.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної фіскальної служби України (пл. Львівська, буд. 8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України № 1588/6/99-9-13-02-03-15/ІПК від 12.04.2019.

Стягнути з Державної фіскальної служби України (пл. Львівська, буд. 8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 39292197) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. відповідно до квитанції № 12978 від 19 серпня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна