Рішення № 85995754, 18.11.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 року ЛуцькСправа № 140/2763/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01.10.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2019, у справі № 0340/1366/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Маневицької районної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпорядження та відмови, зобов`язання вчинити дії позов задоволено, визнано протиправним та скасовано розпорядження Маневицької районної державної адміністрації № 133 від 04.04.2013 «Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження першого заступника голови райдержадміністрації від 17.12.2012 № 687», визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №31-3-0.32-3787/2-18 від 01.06.2018 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 , зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо погодження проекту землеустрою та відведення земельної ділянки у власність.

На виконання вказаних судових рішень відповідач надав рішення за вих. № 333/0-702/0/95-19 від 24.07.2019, яким фактично повторно відмовлено у задоволенні заяви про затвердження проекту землеустрою та відведення земельної ділянки у власність.

Позивач вважає, що рішення Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 24.07.2019 № 333/0-702/0/95-19 є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки відмову оформлено не у вигляді висновку, а у формі звичайної відповіді, позивач як власник приміщення комори з піднавісом не може належним чином оформити право власності на земельну ділянку, на якій розташоване це приміщення, а поданий до затвердження проект землеустрою погоджений у встановленому порядку.

Позивач просить визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Волинській області № 333-0-702/0/95-19 від 24.07.2019 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву щодо затвердження проекту землеустрою та відведення (передачі) земельної ділянки у власність.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово (а. с. 1).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 03.10.2019 № 9-3-0.6-6580/2-19 (а. с. 45-50) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні за безпідставністю позовних вимог.

Інших заяв по суті справи від учасників справи до суду не надходило.

Ухвалою суду від 18.10.2019 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні (а. с. 55).

Відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відтак, справу розглянуто по суті у межах строків, визначених частиною першою статті 258, частиною другою статті 262 КАС України.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01.10.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2019, у справі № 0340/1366/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Маневицької районної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпорядження та відмови, зобов`язання вчинити дії позов задоволено, визнано протиправним та скасовано розпорядження Маневицької районної державної адміністрації № 133 від 04.04.2013 «Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження першого заступника голови райдержадміністрації від 17.12.2012 № 687», визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №31-3-0.32-3787/2-18 від 01.06.2018 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 , зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо погодження проекту землеустрою та відведення земельної ділянки у власність (а. с. 31-38).

Відповідно до листа від 24.07.2019 № 333/0-702/0/95-19 «Про розгляд звернення» Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, виконуючи рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 у справі № 0340/1366/18, повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,5959 га, яка розташована за межами населених пунктів Гораймівської сільської ради Маневицького району та повідомило заявника, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, на яких розміщені господарські будівлі та споруди, можливо отримати в користування на правах оренди (а. с. 39).

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно із частинами шостою - восьмою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Як передбачено частиною дев`ятою статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, звертаються до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, до якого додаються визначені ЗК України документи. Проект землеустрою підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який надає висновок про його погодження або про відмову в такому погодженні. У двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідний орган приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Результат розгляду з питань затвердження проекту землеустрою оформлюється відповідним органом у формі рішення, що прямо передбачено частиною дев`ятою статті 118 ЗК України. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України норми цього Кодексу не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.07.2019 (справа № 823/1103/16) та в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються при вирішенні цієї справи.

Як вбачається із матеріалів справи, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у власність) ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Гораймівської сільської ради Маневицького району (а. с. 11-30) був погоджений відділом Держземагенства у Маневицькому районі Волинської області, що підтверджується висновком від 15.03.2013 № 12 (а. с. 26 зворот).

Крім того, дозвіл на розроблення вказаного проекту землеустрою було надано розпорядженням Маневицької районної державної адміністрації від 17.12.2012 № 687 (а. с. 14), а розпорядження Маневицької районної державної адміністрації № 133 від 04.04.2013 «Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження першого заступника голови райдержадміністрації від 17.12.2012 № 687» визнано протиправним та скасовано рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 у справі № 0340/1366/18 (а. с. 31-34).

Проте, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області листом від 24.07.2019 № 333/0-702/0/95-19 «Про розгляд звернення» фактично безпідставно відмовило у затвердженні проекту землеустрою.

Суд звертає увагу, що за приписами частини дев`ятої статті 118 ЗК України про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 № 600 (чинної на момент оформлення листа від 24.07.2019 № 333/0-702/0/95-19 «Про розгляд звернення», далі - Інструкція № 600) накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

Пунктом 123 Інструкції № 600 визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян. Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його затвердженні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.07.2019 (справа № 823/1103/16) та в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються при вирішенні цієї справи.

Відтак, відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його затвердженні, не зважаючи на надсилання заявнику листа за наслідками розгляду заяви, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, у даному випадку має місце протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Оскаржуване рішення, оформлене листом від 24.07.2019 № 333/0-702/0/95-19 «Про розгляд звернення», не є належним рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні наведених вище норм.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.07.2019 (справа № 823/1103/16), суд дійшов висновку про те, що оскільки у спірному випадку має місце протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені законодавцем, тому належним способом захисту прав позивача є визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження або рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність, у зв`язку із чим позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 768,40 грн. згідно з квитанцією від 11.09.2019 № 105 (а. с. 2, 41), тому зважаючи на часткове задоволення позову за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на сплату судового збору у сумі 384,20 грн.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Волинській області у вирішенні заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,5959 га за межами населених пунктів на території Гораймівської сільської ради Маневицького району.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, ідентифікаційний код 39767861) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та вирішити (шляхом прийняття відповідного рішення) питання про затвердження або про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,5959 га за межами населених пунктів на території Гораймівської сільської ради Маневицького району.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, ідентифікаційний код 39767861) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 384 гривні 20 копійок (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх