Рішення № 85995737, 29.11.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2019 року ЛуцькСправа № 140/2881/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, позивач) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення податкового боргу у розмірі 25 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем рахується податковий борг з транспортного податку з фізичних осіб, який виник внаслідок несплати грошового зобов`язання згідно з податковим повідомленням-рішенням №131781-13 від 29.06.2016 року в сумі 25 000,00 грн. Крім того вказує, що з метою погашення податкового боргу відповідачу була сформована та надіслана податкова вимога №684-17 від 15.02.2016 року. Проте вказані заходи були проігноровані платником, оскільки згідно з даними облікової картки платника податків податковий борг залишається не сплаченим. З наведених підстав представник позивача просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує повністю, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки у позовній заяві відсутні будь-які докази про наявність у нього легкового автомобіля - об`єкта оподаткування транспортним податком, в тому числі й про рік його випуску та середньоринкову вартість і відповідно докази, що ОСОБА_1 є платником транспортного податку. Крім того вказує, що нарахування транспортного податку у 2015 році та звернення позивача до суду за стягненням даного податку, знаходиться поза межами встановленого Податковим кодексом України строку у 1095 днів для стягнення податкового боргу. Також ОСОБА_1 зазначає, що не отримував поштових відправлень, а саме податкової вимоги та податкового повідомлення-рішення та не був повідомлений про їх надходження на його адресу. Таким чином, відповідач вважає, що у зв`язку з неотриманням податкового повідомлення-рішення сума транспортного податку за податковим повідомленням-рішенням від 29.06.2016 року не набула характеру узгодженого податкового зобов`язання, у зв`язку з чим у податкового органу були відсутні підстави для надіслання податкової вимоги та стягнення податкового боргу. Також ОСОБА_1 зазначає, що позов заявлено ГУ ДПС у Волинській області, в той же час до позову не додано жодних документів, які б підтверджували факт правонаступництва в процесі реорганізації ГУ ДФС України шляхом приєднання до ГУ ДПС України. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а відтак адміністративний позов є безпідставним та не підлягає задоволенню.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з відзивом та вважає його безпідставним, оскільки об`єктом стягнення є сума податкового боргу з транспортного податку, що виникла внаслідок несплати грошових зобов`язань згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29.06.2016 року №131781-13 в сумі 25 000,00 грн. Представник позивача звертає увагу, що дане податкове повідомлення-рішення відповідачем в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувалося, правомірність його винесення під сумнів не ставилася. На даний час відсутнє судове рішення про його скасування, а тому дане податкове повідомлення рішення є чинним та таким, що породжує обов`язок сплати визначеного ним грошового зобов`язання. Крім того зазначає, що правовідносини, що виникають з приводу його правомірності не є предметом судового розгляду в даній справі, а тому твердження ОСОБА_1 щодо необхідності дослідження обставин наявності у відповідача транспортного засобу, що є об`єктом оподаткування, є необґрунтованими, оскільки з`ясування цих обставин не стосується предмета доказування. Також представник позивача вказує, що контролюючий орган не несе відповідальності за безпосереднє вручення документів платнику податку чи його представнику, вказана функція - прерогатива працівників відповідного відділення поштового зв`язку. Крім того вважає, що не є таким, що відповідає фактичним обставинам справи твердження відповідача про пропущення контролюючим органом 1095-денного строку для стягнення податкового боргу, оскільки податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 року було отримано відповідачем 05.08.2016 року, а тому граничний строк сплати грошового зобов`язання минув 04.10.2016 року. Враховуючи викладене позивач мав право звернутися до суду з вимогами про стягнення податкового боргу до 05.10.2019 року. Таким чином, позивач вважає, що позов є правомірним та підлягає задоволенню.

Крім того, у відповіді на відзив представником позивача заявлено клопотання про заміну первісного позивача ГУ ДФС у Волинській області його правонаступником - ГУ ДПС у Волинській області. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 року дане клопотання задоволено.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями, наданими Управлінням Державної міграційної служби України у Волинській області (а.с.20).

Довідкою про наявність заборгованості по платежах до бюджету підтверджується, що за відповідачем станом на 02.09.2019 року обліковується заборгованість по платежах до бюджету у загальній сумі 50000,00 грн., у тому числі з транспортного податку з фізичних осіб - 50000,00 грн. (а.с.5).

Крім того, відповідно до розрахунку сум податкового боргу станом на 16.05.2019 року за відповідачем облікована заборгованість з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 50000,00 грн.; у розрахунку сум податкового боргу визначено, що борг у сумі 25000,00 грн. є безнадійною заборгованістю та не підлягає стягненню, а борг, що підлягає стягненню (транспортний податок) - 25000,00 грн. (а.с.6).

Податковий борг з транспортного податку з фізичних осіб виник внаслідок несплати грошового зобов`язання згідно з податковим повідомленням-рішенням Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 29.06.2016 року №131781-13 в сумі 25000,00 грн. (а.с.9).

Крім того, позивачем відповідно до статті 59 ПК України було надіслано відповідачу податкову вимогу за формою «Ф» від 15.02.2016 року №684-17 (а.с.8).

У зв`язку з несплатою відповідачем податкового боргу у сумі 25000,00 грн. ГУ ДПС у Волинській області звернулось до суду з позовом про стягнення податкового боргу з відповідача у примусовому порядку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 67 Конституції України встановлено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 15.1, 15.2 статті 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

За приписами підпунктів 267.6.1, 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Згідно із підпунктом «а» підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 ПК України транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що: платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом; податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно із підпунктами 14.1.39, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні: грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктами 59.1, 59.5 статті 59 ПК України обумовлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно із пунктом 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Як уже зазначалося судом, 29.06.2016 року Луцькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області було прийняте податкове повідомлення-рішення №131781-13, яким ОСОБА_1 визначено грошове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25000,00 грн.

Відповідно до пункту 42.1 статті 42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення- рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Пунктом 45.1 статті 45 ПК України закріплено обов`язок платника податків - фізичної особи визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

З матеріалів справи слідує, що податкове повідомлення-рішення було направлене ОСОБА_1 за зареєстрованою адресою: АДРЕСА_1 , та вручено позивачу 05.08.2016 року (а.с.9).

Крім того, 15.02.2016 року ОСОБА_1 сформовано та надіслано податкову вимогу №684-17, з якої вбачається, що станом на 14.02.2016 року загальна сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов`язаннями становить 25000,00 грн. Дана податкова вимога, як і податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 року №131781-13, була направлена відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, наведене свідчить про виконання контролюючим органом обов`язку надіслати податкове повідомлення-рішення та податкову вимогу з повідомленням про вручення відповідачу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи.

Суд не бере до уваги твердження відповідача щодо неотримання ним даних поштових відправлень, оскільки матеріалами справи підтверджено протилежне. Крім того, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача щодо зазначення у повідомленні про вручення податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 року однією особою і прізвища відповідача і заповнення графи «Підпис працівника поштового зв`язку», оскільки дані твердження ОСОБА_1 є лише припущеннями не підтвердженими належними доказами.

Крім того, суд не бере до уваги твердження відповідача щодо пропуску відповідачем строку у 1095 днів на стягнення податкового боргу з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як визначено пунктом 102.4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Згідно з пунктом 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

У свою чергу згідно із підпунктом «а» підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 ПК України транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Як уже було встановлено судом податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 року №131781-13 було вручено відповідачу 05.08.2016 року (а.с.9). Тобто, граничним строком сплати грошового зобов`язання за даним податковим повідомленням рішенням є 04.10.2016 року. Таким чином, з урахуванням вимог положень статті 102 ПК України, контролюючий орган вправі звернутися до суду з вимогами про стягнення податкового боргу до 05.10.2019 року. Позивач звернувся з позовом 24.09.2019 року, тобто в межах 1095 днів.

Суд звертає увагу, що податкова вимога від 15.02.2016 року №684-17 була надіслана відповідачу контролюючим органом через існування у відповідача податкового боргу у зв`язку з несплатою узгоджених грошових зобов`язань згідно з податковим повідомленням-рішенням від 11.06.2015 року №12677-17 (а.с.41). У свою чергу, податковий борг відповідача збільшився у зв`язку з несплатою ОСОБА_1 узгоджених грошових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням від 29.06.2016 року №131781-13, а тому загальна сума податкового боргу становить 50000,00 грн. Разом з тим суд зазначає, що предметом стягнення, заявленого в позовній заяві є сума податкового боргу в розмірі 25000,00 грн., що утворилася внаслідок несплати відповідачем грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 29.06.2016 року №131781-13.

Крім того, суд не бере до уваги твердження ОСОБА_1 щодо відсутності будь-яких доказів щодо наявності у нього легкового автомобіля - об`єкта оподаткування транспортним податком, оскільки предметом розгляду даної справи є стягнення податкового боргу, який виник внаслідок несплати узгодженого грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 29.06.2016 року №131781-13. Дане податкове повідомлення відповідачем не оскаржувалось ні в судовому, ні в адміністративному порядку. Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 року №131781-13 є чинним та таким, що породжує обов`язок сплати визначеного ним грошового зобов`язання.

Також, суд не бере до уваги твердження відповідача щодо того, що даний позов заявлено ГУ ДПС у Волинській області, в той же час до позову не додано жодних документів, які б підтверджували факт правонаступництва в процесі реорганізації ГУ ДФС України шляхом приєднання до ГУ ДПС України. Суд звертає увагу, що первісним позивачем у даній справі було ГУ ДФС у Волинській області, разом з тим ухвалою суду від 29.11.2019 року замінено первісного позивача ГУ ДФС у Волинській області його правонаступником - ГУ ДПС у Волинській області.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відтак, оскільки за відповідачем обліковується податковий борг з транспортного податку в сумі 25000,00 грн., щодо якого не надано доказів його сплати, а вжиті контролюючим органом заходи не призвели до його погашення, тому позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом прийняття рішення про стягнення податкового боргу у вказаному вище розмірі.

Згідно із частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, оскільки у даній справі задоволено позов суб`єкта владних повноважень, тому судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору в сумі 1921,00 грн. згідно із платіжним дорученням від 19.09.2019 № 1854 (а. с. 2) з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 257, 262 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в дохід місцевого бюджету Луцької міської ради податковий борг з транспортного податку в розмірі 25000 грн. 00 коп. (двадцять п`ять тисяч грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко