Рішення № 85995631, 28.11.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року м. Житомир

справа № 240/10837/19

категорія 112030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.03.2019 № 32 (пункт 57);

- зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності 3 групи внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 та статей 16 - 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у розмірі з 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 09.08.2013.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час виконання обов`язків військової служби в Республіці Афганістан отримав поранення. Постановою Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 31.07.2013 №1871 встановлено, що отримане позивачем поранення (контузія) пов`язана із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Рішенням органів Житомирської обласної медико-соціальної експертної комісії №2 з 09.08.2013 йому встановлено 3 групу інвалідності внаслідок поранення (контузії), захворювання, пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, що, на думку позивача, є підставою для отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму відповідно до положень ст.ст.16 - 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Згідно з рішенням комісії Міністерства оборони України від 15.03.2019 відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, також зазначено, що 3 група інвалідності позивачу встановлена понад 3-місячний термін після звільнення зі служби.

Вважає, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Також зазначає, що право на отримання одноразової грошової допомоги після звільнення з військової служби (в тому числі і строкової) мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, незалежно від часу настання інвалідності.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвала суду про відкриття провадження була направлена учасникам справи за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем 15.10.2019, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача у поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення та уповноваженим представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі надіслав до суду відзив на позовну заяву за вх.№25275/19, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своєї правової позиції зазначає, що відсутні правові підстави для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності, внаслідок поранення (контузії), захворювання, пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, оскільки звільненим із строкової військової служби вказана допомога виплачується не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.

Також зазначає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.04.2019 у справі №822/220/18, подані позивачем протокол військово-лікарської комісії, акт судово-медичного обстеження та довідка МСЕК не можуть бути належним документом, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), тому відповідно до п.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у позивача відсутнє право на виплату.

16 жовтня 2019 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Житомирського обласного військового комісаріату, надійшли пояснення по суті справи (за вх.№23823/19), в яких представник зазначав, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

В обґрунтування своїх доводів вказує, що заявник не подав документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачений пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), і інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975. Подання такого документу до уповноваженого органу є обов"язковою умовою, оскільки Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" делеговано повноваження Кабінету Міністрів України право визначати не тільки порядок проведення компенсаційних виплат, а й умови за яких вони здійснюються.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.258 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач в період з 10.05.1982 по 12.06.1984 проходив військову строкову службу у Збройних Силах СРСР та приймав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан у складі військової частини польова пошта 38021 з 23.08.1982 по 12.06.1984 (а.с.24, 25, 26-29).

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1871 від 31.07.2013 встановлено, що поранення (контузія) та захворювання позивача пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 22).

Згідно із довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААБ №667040 від 19.08.2013 позивачу встановлена 3 група інвалідності з 09.08.2013, яка настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.21).

20 березня 2018 року позивач звернувся із заявою до Бердичівського об"єднаного міського військового комісаріату з проханням виплатити одноразову грошову допомогу у зв"язку із встановленням 2 групи інвалідності внаслідок поранення (контузії), захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Позивач додав до вказаної заяви наступні документи: архівну довідку №4/100216; архівну довідку №4/100217; копію військового квитка; копію довідки МСЕК №025321; копію довідки МСЕК №667040; копію витягу ЦВКЛК; копію акту СМЕ; довідку про проходження військової служби; копію паспорту та ідентифікаційного номеру; банківські реквізити (а.с.48).

За результатами розгляду поданих документів, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом засідання комісії від 15.03.2019 №32.

Відповідно до п.57 вказаного рішення позивачу відмовлено у призначені одноразової грошової допомоги з тих підстав, що оскільки згідно зі ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, яка діяла на час встановлення інвалідності у 2013 році та в 2017 році, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 (далі - Порядок №499) та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975), передбачено, що одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим із строкової служби, у разі якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж три місяці після звільнення зі служби.

Окрім того, зазначено, що заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини травми, який передбачено пунктом 11 Порядку №975.

Роз`яснено, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 16.07.2013 №1804, який складено зі слів, та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 31.07.2013 №1871, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення, не є документима, які свідчать про обставини поранення (травми, каліцтва) (а.с.20).

Позивач, вважаючи, що він має право на отримання та виплату одноразової грошової допомоги у зв"язку із встановленням 3 групи інвалідності, внаслідок поранення (контузії), захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, звернувся до суду з даним позовом.

Окрім того, суд звертає увагу, що матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 звертався до Міністерства оборони України через Бердичівський об"єднаний міський військовий комісаріат із заявою від 20.03.2018 про виплату одноразової грошової допомоги у зв"язку з встановленням йому, саме 2 групи інвалідності внаслідок поранення (контузії), захворювання, пов"язаного з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, додавши до вказаної заяви довідки медико-соціальної експертної комісії №667040 (про встановлення 3 групи інвалідності) та №025321 (про встановлення 2 групи інвалідності) (а.с.48).

В свою чергу, відповідно до змісту п.57 витягу із протоколу №32 від 15.03.2019 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, рішення про відсутність у позивача права на одержання одноразової грошової допомоги відповідачем прийнято з урахуванням факту встановлення ОСОБА_1 як 3 групи інвалідності з 09.08.2013 так і 2 групи інвалідності з 14.12.2017 (а.с.20).

Однак позивач звернувся до суду з позовними вимогами про зобов"язання Міністерства оборони України нарахувати та виплати йому одноразову грошову допомогу у зв"язку із встановленням саме 3 групи інвалідності.

Згідно з положеннями ч.2 та 3 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, з урахуванням встановлених у справі обставини та змісту заявлених позовних вимог, суд надає правову оцінку змісту п.57 витягу із протоколу №32 від 15.03.2019 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в межах заявлених позовних вимог, а саме: правомірності відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв"язку із встановленням ОСОБА_1 3 групи інвалідності, внаслідок поранення (контузії), захворювання, пов"язаного з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому, згідно зі ст.1 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) (у редакції, чинній на час звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги - березень 2018 року) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на час звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги – березень 2018 року) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, затверджено Порядок № 975 (далі - Порядок №975),

При цьому, пунктом 2 вказаної Постанови установлено, що «особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 (Офіційний вісник України, 2008 року, №39, ст.1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284 (Офіційний вісник України, 2007 року, №14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року №1331 (Офіційний вісник України, 2007 року, №89, ст.3255);

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги».

Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу 3 групи інвалідності (з 09.08.2013), а саме Закон №2011-ХІІ в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 3.11.2006 №328, яка діяла з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, та Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі - Порядок №499).

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 26 червня 2018 року (справа № 750/5074/17) та постанові від 23.10.2018 у справі №806/774/16.

Суд зауважує, що положення пункту "б" частини 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пп.1 п.6 Порядку №975, відповідно до яких встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі, зокрема: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи, набрали чинності з 01.01.2014 відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04.07.2012 №5040-VI.

З огляду на викладене, посилання позивача про визначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, який встановлений пунктом "б" частини 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній з 01.01.2014), є необґрунтованим та безпідставним, оскільки 3 група інвалідні встановлена позивачу до моменту набрання чинності вказаною редакцією пунктом "б" частини 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пп.1 п.6 Порядку №975.

Щодо підстав відмови у нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв"язку із встановленням позивачу інвалідності понад 3-місячний термін після звільнення зі служби, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 16 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності 3 групи - 09.08.2013) визначено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку №499 встановлено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 2 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975) особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Частиною 6 статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу 3 групи інвалідності - 09.08.2013) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу, протягом якого у разі настання інвалідності виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги, і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що ані статтею 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ані Порядком №499, які діяли на час встановлення позивачу 3 групи інвалідності - 09.08.2013, не передбачалась можливість отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.

Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права, та, відповідно, не призводить до ситуації, за якої особа, якій встановлена інвалідність, у подальшому внаслідок внесення змін до законодавства не втратить таке право взагалі або їй буде зменшено розмір відповідної допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26 червня 2018 року у справі 750/5074/17, від 14 серпня 2018 року у справі №807/15426/18, від 26 жовтня 2018 року у справі № 820/2504/18, від 12 лютого 2019 року у справі № 816/1458/18.

Таким чином, оскільки 3 група інвалідності встановлена позивачу 09 серпня 2013 року, тобто в період, коли законодавством не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби, то суд вважає обґрунтованими зазначені у п.57 рішення №32 від 15.03.2019 підстави відмови у призначені та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв"язку з встановленням 3 групи інвалідності.

Щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв"язку із встановленням 3 групи інвалідності з підстав неподання документу, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва), який передбачений п.11 Порядку №975, суд зазначає наступне.

З урахуванням висновків суду зазначених вище, а саме про те, що застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу 3 групи інвалідності, суд дійшов до висновку, що необґрунтованим є посилання відповідача на положення п.11 Порядку №975, як на підставу відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у зв"язку з встановленням позивачу саме 3 групи інвалідності з 09.08.2013.

Однак, що стосується підстав відмови з посиланням на п.11 Порядку №975 у зв"язку з встановленням позивачу 2 групи інвалідності, внаслідок поранення (контузії), захворювання, пов"язаного з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, в межах розгляду даної позовної заяви суд не надає їм правової оцінки.

Підсумовуючи наведене, з огляду на висновки суду, щодо відсутності у позивача права на виплату одноразової грошової допомоги у зв"язку із встановленням 3-ї групи інвалідності внаслідок поранення (контузії), захворювання, пов"язаного з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з урахуванням встановлення інвалідності понад 3-місячний термін після звільнення зі служби, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом №32 від 15 березня 2019 (пункт 57), в частині відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв"язку із встановленням 3-ї групи інвалідності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч.5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 139, 205, 229, 242-246, 250, 255, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 . номер НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, буд.6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Житомирський обласний військовий комісаріат (вул.С.Параджанова, буд.4, м.Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 07873079), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 28 листопада 2019 року.

Суддя А.В. Горовенко