Рішення № 85995440, 23.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року Справа № 160/9842/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправними дій відповідача у відношенні до нього щодо прийняття рішення комісії Дніпропетровського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов`язаних із визначенням учасників бойових дій, від 16.07.2018р., оформлене протоколом №7.

- скасування рішення комісії Дніпропетровського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов`язаних із визначенням учасників бойових дій, від 16.07.2018р., оформлене протоколом №7, в частині позбавлення його статусу учасника бойових дій.

- зобов`язання Дніпропетровського обласного військового комісаріату поновити ОСОБА_1 у статусі бойових дій та видати йому посвідчення учасника бойових дій.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що рішенням комісії Дніпропетровського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов`язаних із визначенням учасників бойових дій від 16.07.2018р., оформлене протоколом №7, позбавлено статусу учасника бойових дій на підставі обвинувального вироку Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20.11.2017 року, але із зазначеним рішення не погоджується та вважає його протиправним та незаконним, оскільки звільнений від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на підставі п. «Г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

11.01.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху через невідповідність вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України. На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 02.09.2019р. справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

17.10.2019 року представником подано відзив на позов, за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач правомірно позбавлений статусу учасника бойових дій в порядку Постанови Кабінету Міністрів України №413 від 20.08.2014 року.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 03.02.2015 року ОСОБА_1 призваний Павлоградським військкоматом на військову службу до Збройних сил України під час часткової мобілізації на підставі Указу Президента України від 14.01.2015 року №15/2015 «Про часткову мобілізацію» та проходив службу у військовій частині - польова пошта В0440.

25.04.2016 року звільнений у запас (демобілізований).

На підставі поданих документів комісією Дніпропетровського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов`язаних із визначенням учасників бойових дій, 30.09.2016 року позивачем отримано посвідчення учасника бойових дій.

Під час служби позивач брав участь в проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей в період з 06.04 по 14.05.2015 року та з 09.07. по 07.08.2015 року.

В ході участі в антитерористичній операції, при здійсненні заходів із забезпечення її проведення, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях 06.08.2015 року скоєно тяжкий злочин, за яким порушено кримінальне провадження.

20.11.2017 року вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.414 Кримінального кодексу України та призначено покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі. На підставі п. «Г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» позивача звільнено від відбування покарання.

Вирок набрав законної сили 21.12.2017 року.

16.07.2018 року рішенням комісії Дніпропетровського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов`язаних із визначенням учасників бойових дій, оформлене протоколом №7 позбавлено ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій на підставі зазначеного обвинувального вироку.

Отже, не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях забезпеченні їх здійснення» №413 від 20.08.2014 року (далі - Порядок).

Порядок визначає процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, та категорії таких осіб.

Відповідно до ч.5 Порядку, рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін`юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, ДСНС, ДФС (далі - комісія).

Комісія створюється за рішенням та відповідне положення про неї затверджується відповідним міністерством, центральним органом виконавчої влади та іншим державним органом. Комісія є колегіальним органом.

Згідно до пункту 8-1 Порядку, комісія або міжвідомча комісія позбавляє статусу учасника бойових дій, зокрема, у разі наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.

Як вбачається з матеріалів справи, у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , останній свою провину у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.414 Кримінального кодексу України визнав повністю, щиро розкаявся та судом встановлено, що скоєне кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів, у сфері злочинів встановленого порядку несення військової служби (військові злочини).

На підставі вироку Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20.11.2017 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.414 Кримінального кодексу України та призначено покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі, але на підставі п. «Г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнено від відбування покарання.

Позивач дійшов помилкового висновку у порівнянні звільнення від відбування покарання по амністії з невинуватістю, з огляду на наступне.

Згідно приписів Кримінального процесуального кодексу України, вирок суду - судове рішення про винуватість або невинуватість підсудного.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Загальні положення про амністію в Україні регламентуються Законом України «Про застосування амністії в Україні» та конкретизуються в інших спеціальних законах, які приймаються, як правило, не частіше одного разу на рік.

Амністія не ставить під сумнів злочинність діянь, описаних в акті амністії. Міри кримінальної відповідальності за діяння, аналогічні тим, що підпадають під акт амністії, але вчинені поза терміном її дії, продовжують застосовуватися. Крім того, звільнення від відповідальності і покарання за амністією не пов`язане із сумнівами в обґрунтованості та законності актів попереднього розслідування та вироку суду. Таке звільнення не є підставою для реабілітації особи. Особа продовжує вважатися обґрунтовано притягнутою до відповідальності, винною у скоєні злочину. Акт амністії є лише проявом милосердя, гуманізма з боку держави.

Отже, на підставі викладеного вбачається, що ОСОБА_1 позбавлено статусу учасника бойових дій на підставі наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що комісія Дніпропетровського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов`язаних із визначенням учасників бойових дій при прийняті рішення від 16.07.2018р., оформлене протоколом №7, яким позбавлено ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, діяла на законних підставах.

За таких обставин, неможливо поновити позивачу статус учасника бойових дій та видати йому відповідне посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволені адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 241-246, 250, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та скасування рішення - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова