Рішення № 85995438, 15.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року Справа № 160/7805/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить визнати протиправною бездіяльність щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1. ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та не зарахування періодів роботи з повним робочим днем під землею на провідних посадах з 18.07.1986 року по 02.01.1990 року та з 21.10.1992 року по 13.11.1993 року на шахті "Полтавська" в/о "Орджонікідзевугілля" , з 01.12.2010 року по 10.02.2012 року на ПАТ шахта "Жданівська" та з 17.12.2012 року по 15.04.2015 року в структурному підрозділі "Шахта Полтавська" ДП "Орджонікідзевугілля" до страхового та пільгового стажу роботи; зобов`язати зарахувати до страхового та пільгового стажу періоди роботи з повним робочим днем під землею на провідних посадах з 18.07.1986 року по 02.01.1990 року, з 21.10.1992 року по 13.11.1993 року та з 17.12.2012 року по 15.04.2015 року на шахті "Полтавська" п/о (ДП) "Орджонікідзевугілля", з 01.12.2010 року по 10.02.2012 року на ПАТ шахта "Жданівська"; зобов`язати призначити пенсію за віком на пільгових умовах згідно п.1 ч.2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до заяви про призначення пенсії від 10.07.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачу були надані усі необхідні документи, які підтверджують достатній стаж роботи за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Натомість Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято протиправне рішення про відмову в призначенні пенсії, із посиланням на те, що до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 18.07.1986 року по 02.01.1990 року, з 21.10.1992 року по 13.11.1993 року на «шахті «Полтавська» державного підприємства «Орджонікідзевугілля» у зв`язку із відсутністю довідок, що підтверджують пільговий характер роботи, та з 01.03.2014 року по 15.04.2015 року, у зв`язку із відсутністю в індивідуальних відомостях інформації про сплату внесків та спец. стаж. Позовачем зазначено, що він не може надати уточнюючі довідки, оскільки підприємства, на яких він працював, знаходяться на території, яка є тимчасово непідконтрольною Україні. На думку позивача, незважаючи на відсутність довідок, підстав для відмови у призначені йому пенсії у відповідача не було, а зазначені підстави відмови не відповідають чинному законодавству.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем 20.08.2019 року отримано копію ухвали суду про відкриття спрощеного позовного провадження в даній адміністративній справі та копію позову разом із копіями доданих до нього документів.

06.09.2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що позивачем не надані довідки, які уточнюють пільговий характер з 18.07.1986 року по 02.01.1990 року, з 21.10. 1992 року по 13.11.1993 року на «шахті «Полтавська» державного підприємства «Орджонікідзевугілля», тому відсутні підстави для зарахування цих періодів до пільгового стажу роботи. Щодо періоду з 17.12.2012 року по 28.02.2014 року зазначає, що він не зарахований до загального та пільгового стажу, у зв`язку із відсутністю в індивідуальних відомостях інформації про сплату внесків та спец. стаж.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23.06.2019 року ОСОБА_1 досяг віку 54 років.

04.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Листом від 10.07.2019 року № 171/03.22-18 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії з огляду на недостатність пільгового стажу передбаченого статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Визнано загальний стаж позивача - 20 років 6 місяців 3 дні, у тому числі пільговий стаж 2 роки 4 місяці 22 дні. Періоди роботи в шахті "Полтавська" виробничого об`єднання "Орджонікідзевугілля" з 18.07.1986 року по 02.01.1990 року та з 21.10.1992 року по 13.11.1993 року не зараховано до пільгового стажу, у зв`язку із ненаданням довідок уточнюючих характер роботи. Також, період роботи в структурному підрозділі "Шахта Полтавська" ДП "Орджонікідзевугілля" з 01.03.2014 року по 15.04.2015 року не зараховано до страхового та пільгового стажу, у в`язку із відсутністю даних в індивідуальних відомостях інформації про сплату внесків та спец стаж.

Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до пільгового стажу періодів з 18.07.1986 року по 02.01.1990 року, з 21.10.1992 року по 13.11.1993 року, з 01.12.2010 по 10.02.2012 року та з 17.12.2012 року по 15.04.2015 року протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист. Це право гарантується загальнообов`язковим соціальним страхуванням.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, що довідки, уточнюючі характер роботи, повинні видаватися у разі, коли у трудовій книжці взагалі відсутні відомості про роботу громадян у спірний період, що визначає їх право на пільгову пенсію на пільгових умовах.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.

Згідно даних, які містяться у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 позивач працював на таких посадах:

- з 18.07.1986 року по 03.11.1986 року на підприємстві Шахта «Полтавська» учнем гірничого робітника гірничих виробок підземним;

- з 03.11.1986 року по 09.02.1987 року на підприємстві Шахта «Полтавська» гірничим робітником з ремонту гірничих виробок підземним;

- з 9.02.1987 року по 22.04.1987 року на підприємстві Шахта «Полтавська» учнем гірничого робітника очисного вибою підземним;

- з 22.04.1987 року по 02.01.1990 року на підприємстві Шахта «Полтавська» гірничим робітником очисного вибою V розряду підземним;

- з 21.10.1992 року по 23.11.1992 року на підприємстві Шахта «Полтавська виробничого об`єднання «Орджонікідзеуголь» учнем забійника 1 розряду підземним;

- з 23.11.1992 року по 13.11.1993 року на підприємстві Шахта «Полтавська виробничого об`єднання «Орджонікідзеуголь» забійником 6 розряду підземним;

- з 01.12.2010 року по 10.02.2012 року на ЗАТ «Орендне підприємство «Шахта «Жданівка» гірничим робітником з ремонту гірничих виробок 3 розряду підземним з повним робочим днем у шахті;

- з 17.12.2012 року по 08.04.2013 року у структурному підрозділі «Шахта «Полтавська» ДП «Орджонікідзевугілля» гірником підземним з ремонту гірничих виробок 3 розряду з повним робочим днем під землею;

- з 08.01.2013 року по 15.04.2015 року забійником підземним на відбійних молотках 6 розряду з повним робочим днем під землею.

Список №1 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, який затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173 а з 01.01.1992 року постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року №10, містить в собі розділ 1 підрозділ 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень» у яких передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Отже, професії «гірничий робітник підземний», «забійник підземний» за якими працював позивач у період з 18.07.1986 року по 02.01.1990 року та з 21.10.1992 року по 13.11.1993 року, віднесені до Списку №1.

Крім того суд зазначає, що, відповідно до п. 1 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006р. № 18-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2006р. за N 1231/13105 (Порядок № 18-1), цей Порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.

При цьому, згідно з пунктом 10 цього Порядку №383, для підтвердження стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію за віком на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.

Відповідно до абзаців 1, 2, 4 п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З огляду на вищенаведене можна дійти висновку, що виключно у випадку не підтвердження записами трудової книжки пільгового стажу особи виникає необхідність подання додаткових документів, та/або, у випадку необхідності пошуку свідків чи звернення до даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За таких обставин враховуючи наявність відповідних запитів у трудовій книжці, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно не зараховано до пільгового стажу за списком № 1 періоди роботи позивача з 18.07.1986 року по 02.01.1990 року та з 21.10.1992 року по 13.11.1993 року гірничим робітником підземним та забійником підземним.

Щодо періоду роботу з 01.12.2010 року по 10.02.2012 року та з 17.12.2012 року по 28.02.2014 року суд зазначає, що зазначені періоди включено до пільгового стажу позивача, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.07.2019 року № 171/03.22-18 та матеріалами пенсійної справи наданими відповідачем на вимогу суду.

Так згідно роздруківки ІКІС ПФУ «Підсистема призначення та виплати пенсії» визнано стаж підземної роботи позивача 2 роки 4 місяці 22 дні та додатково зараховано до загального страхового стажу 2 роки, тобто один рік страхового за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах.

Отже, позовній вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зарахування до страхового та пільгового стажу періоду роботу з 01.03.2014 року по 15.04.2015 року, суд зазначає наступне.

Відповідачем у листі від 10.07.2019 року № 171/03.22-18 та відповіді на відзив не заперечується, що працюючи на посаді забійника підземного у період з 01.03.2014 року по 15.04.2015 року, позивач належить до категорії посад, що безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах.

Підставою ж для відмови зарахування зазначеного стажу, як до страхового так і пільгового, відповідач зазначає відсутність в індивідуальних відомостях інформації про сплату внесків та спец. стаж.

З цього приводу суд зазначає, що на підставі частини першої статі 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Статтею 113 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

На підставі частини першої статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 6 частини другої статті 17 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на не підконтрольній українській владі території не може бути безумовною підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 27 лютого 2019 року у справі № 423/2828/16-а, від 06 березня 2019 року у справі № 242/3016/17.

Несплата роботодавцем як страхувальником страхових внесків за застраховану особу не може нести негативні наслідки для цієї особи, у випадку коли застрахована особа набула фактичний стаж роботи, який дає право на призначення пенсії .

Аналогічний правовий висновок міститься і в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2018 року в справі № 242/65/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а.

Стаж позивача у період з 01.03.2014 року по 15.04.2015 року на посаді забійника підземного підтверджується даними трудової книжки позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що зазначений період протиправно не включено відповідачем до страхового та пільгового стажу.

Отже, період з 01.03.2014 року по 15.04.2015 року, має бути врахований в страховий та пільговий стаж, а періоди з 18.07.1986 року по 02.01.1990 року та з 21.10.1992 року по 13.11.1993 року в пільговий стаж.

У відповідності до вимог частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Крім цього, відповідно до абзацу 10 частини 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Отже зазначені періоди необхідно також враховувати при розрахунку страхового стажу позивача, шляхом його збільшення на один рік за кожний повний рік роботи на підземних роботах.

З урахування викладеного суд дійшов висновку, що пільговий стаж позивача на підземних роботах становить повних 8 років, загальний стаж позивач з урахуванням, його збільшення за кожний повний рік роботи на підземних роботах становить більше 25 років.

Таким чином, відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" позивач набув право на отримання пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Згідно частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 01.04.2019 року по 31.03.2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків.

Таким чином, позивач у відповідності до вимог частини 1 статті 26, частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" набув право на пенсію за віком.

Щодо вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах згідно п.1 ч.2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до заяви про призначення пенсії від 04.07.2019 року, суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Разом з цим, відмовляючи у призначенні пенсії, відповідачем не досліджувалось питання щодо наявності та/або відсутності у позивачів права, передбаченого абз.1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення».

Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

У даному випадку суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивачів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права позивача, є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 04.07.2019 року з урахуванням висновків суду.

В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.03.2014 року по 15.04.2015 року.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 18.07.1986 року по 02.01.1990 року, з 21.10.1992 року по 13.11.1993 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.03.2014 року по 15.04.2015 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 18.07.1986 року по 02.01.1990 року, з 21.10.1992 року по 13.11.1993 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.07.2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 15 жовтня 2019 року.

Суддя С.І. Озерянська