Ухвала суду № 85995411, 29.11.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

29 листопада 2019 року ЛуцькСправа № 140/3341/19

Суддя Волинського окружного адміністративного суду Дмитрук В.В., одержавши позовну заяву Департаменту соціальної політики Луцької міської ради до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Департамент соціальної політики Луцької міської ради (далі – Департамент) звернувся з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі – відділ ПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області) про визнання дій щодо стягнення (списання) з рахунку 16 692грн. виконавчого збору протиправними (неправомірними).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з моменту отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання: 1) доказів сплати судового збору в сумі 1921грн. (оригіналу платіжного документа); 2) належним чином оформленої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку у випадку їх наявності та надання доказів поважності причин його пропуску.

22.11.2019 на адресу суду представником позивача подано до суду заяву про поновлення строку на оскарження дій державного виконавця, а також платіжне доручення №685 від 19.11.2019 про сплату судового збору в розмірі 1 921грн.

У зазначеній заяві представником позивача вказано про те, що строк на звернення до суду з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності окрім статті 287 КАС України визначений також і у Законі України «Про виконавче провадження», ч. 5 ст. 74 якого передбачає, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів, а відтак, існування в законодавстві різних правових норм, які регулюють одні й ті ж правовідносини та відсутність визначення пріоритетності дії однієї норми над іншою, свідчить про можливість застосування строків звернення до суду, передбачених ч.5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», a саме - 10 робочих днів з дня отримання 30.10.2019 ухвали про відмову у роз`ясненні судового рішення від 28.10.2019, що в свою чергу свідчить про відсутність пропуску строку на оскарження дій державного виконавця.

Надаючи оцінку аргументам представника позивача щодо правової норми, яка підлягає застосуванню в спірних правовідносинах щодо строку на звернення до суду з адміністративним позовом, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС передбачено частинами першою та п`ятою статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження». Згідно із цими нормами рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

КАС України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, положення щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення передбачають вчинення таких дій у строки, що обчислюються не в робочих, а календарних днях.

Так, згідно зі статтею 287 КАС України Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Одночасно пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України встановлено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 липня 1998 року № 11-рп/98 у справі щодо офіційного тлумачення частин другої і третьої статті 84 та частин другої і четвертої статті 94 Конституції України (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) зазначив: «Термін «дні», якщо він вживається у зазначених правових актах без застережень, означає лише календарні дні.

З огляду на встановлений статтею 120 КАС України порядок обчислення процесуальних строків зазначений десятиденний строк слід обчислювати в календарних днях. Такий порядок обчислення строків є єдиним для всіх норм КАС України та застосовується й в інших процесуальних кодексах України.

Таким чином, існують два законодавчі акти однакової юридичної сили, які встановлюють неоднаковий строк для оскарження дій державного виконавця щодо виконання судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, за змістом цієї норми при здійсненні судочинства адміністративний суд керується положеннями КАС України, а не Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини третьої статті 74 зазначеного Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

При цьому, стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» регулює відносини з оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців при виконанні не тільки судових рішень, але й інших виконавчих документів. Так, у частині першій статті 3 цього Закону серед інших виконавчих документів, примусове виконання яких здійснюється ДВС, перераховано: виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішення (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень (пункти 3-9).

Враховуючи наведене, можна дійти висновку, що стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статті 287 КАС України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.

З огляду на наведене, до застосування підлягає положення статті 287 КАС України як спеціальна норма, яка встановлює строк на звернення до адміністративного суду з позовом – 10 календарних днів.

Таким чином, суд констатує пропуск позивачем 10-денного строку на звернення до суду після отримання 30.10.2019 ухвали суду від 28.10.2019, оскільки такий термін закінчився 11.11.2019 (з врахуванням вихідних днів), в той час як позов подано до суду лише 13.11.2019, при цьому суд вважає за необхідне повторно вказати, що з ухвали суду від 28.10.2019 вбачається звернення Департаменту до Волинського окружного адміністративного суду за роз`ясненням судового рішення від 30.05.2019 лише 18.10.2019, тобто вже після спливу 10-денного терміну на оскарження дій державного виконавця, вчинених 30.09.2019.

Відповідно до частин першої-другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху; при цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку; якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно із частиною п`ятою статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

Таким чином, оскільки наведені представником позивача причини пропуску строку на звернення до суду з адміністративним позовом суд вважає неповажними, тому вказану позовну заяву і додані до неї документи необхідно повернути позивачу (особі, яка звернулась з позовом).

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» у разі повернення позовної заяви сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

Керуючись статтями 123, 169, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Департаменту соціальної політики Луцької міської ради до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними, - повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня підписання ухвали суддею до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.В. Дмитрук