Рішення № 85995377, 29.11.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 листопада 2019 р. Справа № 120/3069/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка вказала, що 12 вересня 2019 року отримала вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області № Ф-62454-57 від 03.09.2019 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 9828,72 грн. Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною та такою, що підлягає скасуванню позивачка звернулась з даним позовом до суду.

Ухвалою від 30.09.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

17.10.2019 року адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №49629 від 17.10.2019р.), в якому відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному

Позивачка дійсно підпадає під дію положень ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", однак, оскільки останньою добровільно подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, ФОП ОСОБА_1 зобов`язана сплатити суму єдиного внеску, зазначену в такому звіті. Сума боргу, що зазначена у вимозі, самостійно задекларована та своєчасно не сплачена. Відтак, вимога про сплату боргу (недоїмки) винесена правомірно, тому підстав для її скасування немає.

22.10.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№50159 від 22.10.2019р.), в якій позивачка не погодилась із мотивами викладеними відповідачем, вказала про наявність підстав для задоволення пред`явленого нею позову.

28.10.2019 року до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх.№50857 від 28.10.2019р.), в якому відповідач підтримав позицію викладену у відзиві на позовну заяву та вказав на правомірність винесення оспорюваного рішення щодо позивачки.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 29.03.2017 року, номер запису про реєстрацію:2 167 000 0000 002948. Позивачка перебуває на обліку у головному управлінні ДПС у Вінницькій області на загальній системі оподаткування.

Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 , видане 12.08.2015 року позивачці призначено пенсію за віком.

30.01.2019 року ФОП ОСОБА_1 помилково подала до ГУ ДФС у Вінницькій області (Тростянецьке управління) звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік по формі №Д5, який отримано 31.01.2019 року за вхідним номером 1664, що підтверджується штампом Тростянецької ДПІ. Відповідно до вказаного звіту позивачка визначила собі зобов`язання зі сплати ЄСВ за 2018 рік в сумі – 9828,72 грн.

ГУ ДПС у Вінницькій області сформувало вимогу, згідно якої ФОП ОСОБА_1 нараховано зобов`язання зі сплати ЄСВ за 2018 рік на загальну суму 9 828,72 грн.

Не погоджуючись із вимогою, позивачка звернулася із позовною заявою до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464), Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі-Закон №1058).

Стаття 1 цього Закону визначає єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Поряд із цим, за приписами частини четвертої цієї статті особи, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 Закону №2464, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналогічні за змістом положення відображені у п. 4 Розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015, та у п. 3 Розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015.

Із зазначеного слідує, що необхідними умовами для застосування положень частини 4 статті 4 Закону № 2464 є отримання особою статусу пенсіонера чи встановлення такій особі інвалідності, а також отримання нею відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги. При цьому єдиною підставою, за наявності якої вказані положення не підлягають застосуванню, - це добровільна згода особи на участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Зазначені особи можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах відповідно до укладеного договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є, зокрема, особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3 статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату).

Особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, особи, які не підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах. У такому разі вони подають до органу доходів та зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Крім того, ч. 3 Розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015, передбачено, що Звіт зазначеними особами не подається.

У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску ФО - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та які є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.

В даному випадку, враховуючи, що позивач – ФОП ОСОБА_1 є пенсіонеркою за віком та перебуває на загальній системі оподаткування, суд приходить висновку, що позивачка на підставі положень частини 4 статті 4 Закону №2464 звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Суд також зауважує, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивачка укладала договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Водночас, суд критично оцінює посилання представника відповідача на подану позивачкою звітність щодо суми нарахованого єдиного внеску, оскільки подання такої звітності не є передбаченою законом умовою. Натомість, особа, що підпадає під дію положень ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" може брати участь у відповідній системі страхування лише добровільно за її заявою. Відтак, звіт має бути врахований контролюючим органом лише при наявності заяви про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та укладення відповідного договору.

Саме поданий звіт позивачки від 30.01.2019 року про суми нарахованого доходу застрахованих осіб з визначеннями суми єдиного внеску за 2018 рік, відповідачем було розцінено як намір сплатити відповідну суму єдиного внеску, а тому і було сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-62454-57 від 03.09.2019 року, відповідно до якої, станом на 30.08.2019 року позивачу необхідно було сплатити борг з ЄСВ в сумі 9828,72 грн.

З огляду на вищевикладене, в частині визнання вимоги протиправною, позов задоволенню не підлягає, оскільки, на час формування даної вимоги відповідач діяв правомірно.

При цьому, несплата позивачкою визначеної у вимозі суми та її послідуюче оскарження в судовому порядку, свідчить про відсутність волевиявлення позивачки на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та наміру бути платником єдиного внеску. А так як іншого порядку скасування вимоги для позивачки, окрім судового, не існує, тому, з урахуванням доводів позивачки та норм діючого законодавства суд дійшов висновку про скасування сформованої ГУ ДПС у Вінницькій області вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-62454-57 від 03.09.2019 року, як такої, що стосується особи, звільненої Законом від сплати ЄСВ, яка, добровільно не виявила бажання приймати участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказана позиція суду відповідає висновкам Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі №2240/2690/18, у постанові від 31.01.2019 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи часткове задоволення позову, позивачці підлягають відшкодуванню у пропорційному виразі до розміру задоволених вимог 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири грн. 20 коп.) судового збору, сплаченого при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 91, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 03.09.2019 року №Ф-62454-57.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у сумі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири грн. 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, буд.7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 43142454).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 43142454).

Повний текст судового рішення складено 29.11.2019 року.

Суддя ОСОБА_2 ОСОБА_3