Рішення № 85992562, 21.11.2019, Герцаївський районний суд Чернівецької області

Справа № 2/714/169/19

ЄУН : 714/525/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2019 р. м. Герца

Герцаївський районний суд Чернівецької області в складі :

головуючого-судді Єфтемій С.М.за участю: секретаря судових засідань Гаїна А.Г.позивачаОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Острицької сільської ради Герцаївського району Чернівецької області, третя особа без самостійних вимог управління державної архітектурно-будівельної інспекції України в Чернівецькій області про визнання права власності на самочинно збудований житловий будинок з приміщеннями для фізкультурно-оздоровчих занять, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі договорів купівлі-продажу від 21 листопада 2013 року він є власником земельної ділянки площами 0,09 га, розташованої по АДРЕСА_1 . На зазначеній земельній ділянці ним самочинно збудувано житловий будинок з приміщеннями для фізкультурно-оздоровчих занять літера «А», площею 931,70 кв.м., сарай літера «Б», криниця № 1, яма вигрібна № 2, хвіртка № 3, огорожа № 4, змощення літера «І», що підтверджується технічним паспортом на вказаний будинок. Будинок завершений будівництвом, придатний до експлуатації, однак прийняти його в експлуатацію управління державної архітектурно-будівельної інспекції України в Чернівецькій області відмовляється з підстав відсутності дозвільних документів на будівництво спірного будинку. За таких підстав, позивач просив визнати за ним право власності на самочинно збудований будинок на підставі статті 376 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

25 червня 2019 року судом відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовчий судовий розгляд справи (а.с. 38).

За ухвалою суду від 17 жовтня 2019 року по справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача залучено управління державної архітектурно-будівельної інспекції України в Чернівецькій області (а.с. 69).

08 листопада 2019 року справу було призначено до судового розгляду по суті (а.с. 79).

У судове засідання позивач підтримав позовні вимоги пославшись на обставини викладені в позовній заяві і просив їх задовольнити.

Представник відповідача - Острицької сільської ради Герцаївського району Чернівецької області у судове засідання не з`явився, проте суду надіслав листа про розгляд справи без участі їх представника (а.с. 85).

Представник третьої особи - управління державної архітектурно-будівельної інспекції України в Чернівецькій області у судове засідання не з`явився, надав клопотання за якою просить справу розглядати без їх участі (а.с. 83).

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали по справі вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до частин другої та третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Крім того, відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

За змістом статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Отже, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

Про право власника на забудову земельної ділянки зазначено й у статті 375 ЦК України.

Так вказаною правовою нормою передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 листопада 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Герцаївської державної нотаріальної контори Опришко С.І., зареєстрованого у реєстрі за № 1567 став власником земельної ділянку площею 0,09 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 7320784000:01:002:0953, яка розташована по АДРЕСА_1 , що підтверджується договором та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.7-8, 66).

На вказаній земельній ділянці ОСОБА_1 побудував житловий будинок з приміщеннями для фізкультурно-оздоровчих занять літера «А», площею 931,70 кв.м., сарай літера «Б», криниця № 1, яма вигрібна № 2, хвіртка № 3, огорожа № 4, змощення літера «І», що підтверджується технічним паспортом на вказаний будинок (а.с.9-15).

Звертаючись до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецької області для прийняття в експлуатацію житлового будинку з приміщеннями для фізкультурно-оздоровчих занять що в АДРЕСА_1 , позивачу було відмовлено, оскільки правових підстав в УДАБІ для введення в експлуатацію не має через відсутності дозвільних документів на будівництво спірного будинку та порекомендовано звернутися до суду (а.с. 32-33).

Нормою ч.1 ст. 376 ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

При наявності спору, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК України, а саме: 1) за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України); 2) за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України).

Таким чином, зміст зазначеної норми зводиться до того, що за особою, яка здійснила самочинне будівництво, може бути визнане право власності на нерухоме майно за умов - якщо земельну ділянку надано у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно, або якщо така особа має право власності чи право користування земельною ділянкою.

Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що стаття 376 ЦК України, яка регулює правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.

Разом з тим, вирішуючи питання про визнання за позивачем право власності на самочинно збудоване нерухома майно, суд має врахувати вимоги ч. 3 ст. 375 ЦК України з приводу того, що будівництво нерухомого майна незалежно від того чи воно проведено за встановленою законодавством процедурою чи то самочинно, має вестися або з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших правил, а також за умов використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

На вказане звернув увагу Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 12 своєї постанови № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» (далі - постанова Пленуму ВССУ) .

Так, вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Окрім цього, вирішуючи справи про самочинне будівництво (нове будівництво, реконструкцію зі зміною площі та зайняттям земельної ділянки, прибудови, надбудови) об`єкта нерухомості, здійснене у разі відмови у видачі документів, які надають право виконувати будівельні роботи (повідомлення про початок будівельних робіт, реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт, видача технічних умов, видача вихідних даних тощо), але з додержанням державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів і порядку розгляду цих питань, суд має врахувати, що відмова у наданні дозвільних документів може бути оскаржена до суду заінтересованою особою у порядку адміністративного судочинства. Якщо такі дії в судовому порядку не оскаржено, це не є підставою для відмови в позові, проте суд при розгляді справи має дати правову оцінку такій відмові (п. 20 постанови Пленуму ВССУ).

Згідно п. 21 Постанови пленуму ВССУ, при вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29 - 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).

Проект не є належно затвердженим за умови відсутності погодження архітектурно-планувальної частини проекту місцевим органом містобудування та архітектури і позитивного висновку державної експертизи у випадку, коли її проведення є обов`язковим (стаття 7 Закону України «Про архітектурну діяльність», стаття 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»,).

Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність (абзац 3 п.22 Постанови).

Втім, на порушення вищевказаних положень законодавства, позивач не надав суду належних та допустимих доказів наявності у нього належного дозволу та належно затвердженого проекту на спірне будівництво.

Окрім того, звіт про проведення технічного обстеження спірного нерухомого майна не містить повних відомостей щодо додержання позивачем при будівництві спірного будинку санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил.

Сам лист управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецької області про відмову у прийнятті до експлуатацію спірного житлового будинку не може підмінити рішення з цього питання - рішення інспекції про відмову у видачі сертифікату.

Приймаючи до уваги вищенаведене та з огляду на те, що за загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша ст. 15 ЦК, ч. 1 ст. 4 ЦПК України), суд знаходить вимоги позивача безпідставними, недоведеними, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Герцаївський районний суд протягом 30-и днів з дня його проголошення, а у разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 29 листопада 2019 року.

Суддя :