Рішення № 85991146, 26.11.2019, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року

Комінтернівський районний суд м.Харкова в складі:

Головуючого судді - Чайка І.В.,

за участю секретаря – Дрокіної С.О. ,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу № 641/7677/19 за позовною заявою ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкіс», про визнання незаконними та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛКІС» ( далі- ТОВ «Алкіс») про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та поновлення на роботі.

Позов обґрунтовувала тим, що наказом №3 від 03.10.2011 року вона була прийнята на посаду менеджера зі збуту у ТОВ «Алкіс».

На підставі наказів № 5 від 07.06.2017 року та № 8 від 11.10.2017 року позивач перебувала у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами з 07.06.2017 року по 24.10.2017 року. 25.10.2017 року позивача повернулася до виконання своїх трудових обов`язків. Робоче місце ОСОБА_3 знаходиться за місцем її постійного проживання. Робота, за визначеним керівником ТОВ «Алкіс» режимом, виконується на дому. 05.04.2018 року наказом керівника ТОВ «Алкіс» № 3 від 05.04.2018 року менеджер збуту ОСОБА_3 була притягнена до дисциплінарної відповідальності та до неї застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани . Крім того, наказом ТОВ «Алкіс» № 5 від 20.06.2018 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади. Про існування перелічених наказів представник позивача дізнався 28.08.2019 року під час розгляду цивільної справи № 641/1695/19 за її позовом до ТОВ « АЛКІС» про стягнення заборгованості з заробітної плати. Копії даних наказів позивач не отримувала ні особисто, ні через поштову кореспонденцію. Позивач вважає накази керівника ТОВ «АЛКІС» № 3 від 05.04.2018 року та № 5 від 20.06.2018 року безпідставними та незаконними, та просить поновити її на роботі.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30.09.2019 року провадження по справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Від ТОВ «Алкіс» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, а також вважав, що позивач пропустила строк звернення до суду з позовом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, надавши пояснення аналогічні викладеним в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні вважав позов необгрутовним, просив відмовити у задоволенні позову. Крім того, представник відповідача подав заяву про застосування строку позовної давності ,так як вважає, що перебіг строку позовної давності починається з 04.06.2019 року , тобто з дня коли представнику ОСОБА_3 ОСОБА_1 стало достовірно відомо про існування наказів про застосування до ОСОБА_3 дисциплінарних стягнень, адже останній був зобов`язаний невідкладно проінформувати клієнта про вказані обставини.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, та дослідивши надані письмові докази приходить до наступного висновку.

Згідно п. 2 ст. 232 КЗпП України - безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами: працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Згідно ч.4 ст.77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Таким чином підставою звільнення є лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності застосованого і не втратившого юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення.

Заходами дисциплінарного стягнення є догана і звільнення (частина перша статті 147 КЗпП України).

В судовому засіданні встановлено, що наказом № 3 ТОВ «Алкіс» від 03.10.2011 року ОСОБА_3 була прийнята на роботу на посаду менеджера зі збуту ( а.с. 8)

На підставі наказів № 5 від 07.06.2017 року та № 8 від 11.10.2017 року позивач перебувала у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами з 07.06.2017 року по 24.10.2017 року( а.с. 9,10)

Представники сторін у судовому засіданні зазначали, що відпустку по догляду за дитиною позивач не оформлювала.

Представник позивача посилався на те, що 25.10.2017 року позивачка повернулася до виконання своїх трудових функцій, та враховуючи, що її ообоче місце знаходиться за місцем її постійного проживання та робота, за визначеним керівником ТОВ «АЛКІС» режимом, виконується на дому, продовжувала виконувати свої посадові обов`язки..

05.04.2018 року наказом керівника ТОВ «АЛКІС» № 3 від 05.04.2018 року менеджер збуту ОСОБА_3 була притягнена до дисциплінарної відповідальності та до неї застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани . Підставою для застосування дисциплінарного стягнення стали неодноразові порушення трудової дисципліни, систематичне невиконання своїх посадових обов`язків, невиконання функціональних обов`язків з 25.10.2017 року по 05.04.2018 року ОСОБА_3 ( а.с. 13)

З вивчення вищезазначеного наказу вбачається, що підставою для його винесення стали акти про відсутність звітності про виконану роботу менеджера по збуту ОСОБА_3 від 06.11.2017 року, 21.11.2017 року , 06.12.2017 року, 21.12.2017 року ,.09.01.2018 року, 22.01.2018року, 06.02.2018 року, 21.02.2018 року, 06.03.2018 року, 21.03.2018 року. В наказі також зазначено, що у зв`язку з неявкою ОСОБА_3 на три виклику та фактичною відмовою від дачі пояснень відносно дисціплінарного проступку , директор ТОВ «Алкіс» вважає за можливе ознайомити її с винесеним наказом шляхом відправлення його копії поштою.

Згідно актів, складених ТОВ «Алкіс» щодо відсутності звітності про виконану роботу менеджера по збуту ОСОБА_3 ( а.с. 22-36) вона не надала ці звіти без поважної причини, та у приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 не з`являється.

Матеріали справи не містять листів про виклик ОСОБА_3 для дачі пояснень с приводу ненадання звітності або порушень трудової дисципліни.

Наказом ТОВ «АЛКІС» № 5 від 20.06.2018 року менеджера збуту ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади, підставою для застосування дисциплінарного стягнення стали неодноразові порушення трудової дисципліни, систематичне невиконання своїх посадових обов`язків, невиконання функціональних обов`язків з 25.10.2017 року по 20.06.2018 року ОСОБА_3 ( а.с. 14)

З вивчення вищезазначеного наказу вбачається, що підставою для його винесення стали акти про відсутність звітності про виконану роботу менеджера по збуту ОСОБА_3 від 06.112017 року, 21.11.2017 року , 06.12.2017 року, 21.12.2017 року ,09.01.2018 року, 22.01.2018 року, 06.02.2018 року, 21.02.2018 року, 06.03.2018 року, 21.03.2018 року, 06.05.2018 року, 23.04.2018 року, 07.05.2018 року, 21.05.2018 року, 06.06.2018 року. В наказі також зазначено, що у зв`язку з неявкою ОСОБА_3 на виклики та фактичною відмовою від дачі пояснень відносно дисціплінарного проступку , директор ТОВ «Алкіс» вважає за можливе ознайомити її с винесеним наказом шляхом відправлення його копії поштою.

Згідно актів, складених ТОВ «Алкіс» щодо відсутності звітності про виконану роботу менеджера по збуту ОСОБА_3 ( а.с. 22-36) вона не надала ці звіти без поважної причини, та у приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 не з`являється.

Матеріали справи не містять листів про виклик ОСОБА_3 для дачі пояснень с приводу ненадання звітності та порушень трудової дисципліни .

Відповідно до листа ТОВ «Алкіс» від 18.01.2018 року ОСОБА_3 повідомлено про факт її відсутності та оформлення у зв`язку з цим документів щодо невиконання нею своїх службових обов`язків ( а.с. 11), але доказів відправлення та отримання цього листа ОСОБА_3 суду не надано.

Крім того, з наказу № 5 від 20.06.2018 року вбачається, що на ОСОБА_3 повторно покладена дисціплінарна відповідальність за ненадання звітності за від 06.112017 року, 21.11.2017 року , 06.12.2017 року, 21.12.2017 року ,09.01.2018 року, 22.01.2018 року, 06.02.2018 року, 21.02.2018 року, 06.03.2018 року, 21.03.2018 року., тоді як за неподання звітності за ці дати до неї вже було застосовано дисціплінарне стягнення відповідно до наказу ТОВ «АЛКІС» № 3 від 05.04.2018 року.

Згідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно з положеннями статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

За приписами частини 1 статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (частина 3 статті 149 КзпП України).

Відповідно до роз`яснень, наданих у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду трудових спорів», при розгляді судами справ щодо накладення дисциплінарних стягнень судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для накладення стягнення, чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховувались обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Посадової інструкцією менеджера по збуту ОСОБА_3 , затвердженої Директором ТОВ «Алкіс» не встановлено обв`язку ОСОБА_3 надавати звітність про виконану роботу Директору підприємства та не встановленні строки надання такої звітності.(а.с.32,33)

Наказом ТОВ « Алкіс» № 4 від 05.10.2011 року встановлено обов`язок працівників підприємства щодо надання звіту про виконану роботу особисто Директору підприємства , або особі, яка виконує його обов`язки у вигляді усної доповіді за проміжок часу між днями надання звітності . В разі необхідності, звітність може надаватися в письмовій формі або за допомогою телефонного, поштового, телеграфного зв`язку за обов`язковим попереднім письмовим запитом Директора.

Доказів того, що директор ТОВ « АВІС» звертався до позивача з попереднім письмовим запитом щодо отримання письмового звіту суду не надано.

На посадовій інструкції та Наказі ТОВ « Алкіс» № 4 від 05.10.2011 року міститься підпис ОСОБА_3 про ознайомлення з ними. Представник позивача категорично заперечував справжність підпису ОСОБА_3 на зазначених документах, зазначав, що вона з ними не ознайомлювалась.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що оригіналів зазначених доказів у нього не має у зв`язку з тим, що оригінал посадової інструкції зараз находиться на експертизі по іншій справі, а копія наказу ТОВ « Алкіс» № 4 від 05.10.2011 року разом з іншими документами підприємства був втрачений 20.11.2017 року, про що свідчить висновком о/у Слобідського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 Р.В. від 20.11.2017 року.

В матеріалах справі відсутні докази направлення ТОВ «Алкіс» позивачу листів щодо дачі пояснень щодо порушення трудової дисципліни та невиконання своїх обов`язків по наданню звітності.

Крім того, у судовому засіданні представник відповідача зазначив, що юридичною адресою ТОВ «Алкіс» є Харківська обл. м. Чугуєв вул. Добролюбова буд. 52-Д, де і фактично знаходився офіс відповідача. Відповідно про додаткової угоди про розірвання договору від 28.06.2018 року договір оренди за зазначеною адресою було розірвано. Представник відповідача зазначив, що офіс підприємства переїхав за адресою м. Харків пров. Унеченський, 1-А .

Представником відповідача не надані докази стосовно сповіщення ОСОБА_3 щодо зміни місця розташування підприємства.

З наданих суду актів про відсутність звітності про виконану роботу ОСОБА_3 вбачається , що вона неодноразово в період з 06.11.2017 року по 06.06.2018 року не з`являлася в приміщення за адресою АДРЕСА_1 , тоді як юридичною адресою та фактичним місцем знаходженням ТОВ «Алкіс» в той час була інша адреса Харківська обл. м. Чугуєв вул. Добролюбова буд. 52-Д, та договір оренди за цією адресою з підприємством було розірвано лише 28.06.2018 ( а.с.95-98).

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15 зазначено, що відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Таким чином, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності , суд приходить до висновку, що при винесенні наказу ТОВ « Алкіс» № 3 від 05.04.2018 року про накладення на ОСОБА_3 дисціплінарного стягнення у виді догани відповідачем не додержано вимог передбачених ст.ст. 148, 149 КЗпП України щодо правил і порядку застосування дисциплинарных стягнень, зокрема- стягнення накладено без наявності пояснень ОСОБА_3 , без врахування обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Вирішуючи вказаний позов, суд має враховувати, що тільки правомірно накладені стягнення можуть бути підставою для звільнення працівника за п. 3 ст. 40 КЗпП України, а тому необхідно з`ясувати, систематичне невиконання яких саме трудових обов`язків позивачем передувало його звільненню.

У відповідності до вимог ст.139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці.

Такими, що систематично порушують трудову дисципліну визнаються працівники, які мають дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни та порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення.

Звільнення за даним пунктом допускається тільки за наявності вини працівника (п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Відповідно до роз`яснень, наданих у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» із подальшими змінами, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. п. 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Виходячи зі змісту даної норми для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався по дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Суд зазначає, що звільнення є крайнім заходом дисциплінарного покарання.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (ч. 3 ст. 149 КЗпП України).

Як зазначалося, відповідно до роз`яснень, наданих у постанові Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді судами справ щодо накладення дисциплінарних стягнень судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для накладення стягнення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Як вбачається з копії наказу № 5 від 20 червня 2018 року, позивача звільнено з роботи за неодноразове порушення трудової дисципліни , систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків, .

В цьому випадку відповідач при застосуванні такого крайнього заходу, як звільнення, обмежився лише загальним посиланням на систематичне невиконання без поважних причин позивача посадових обов`язків та не врахував положення ч. 3 ст. 149 КЗпП, згідно з яким при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, що є грубим порушення трудового законодавства та прав позивача.

Суд прийшов до висновку, що вжиті до позивача заходи дисциплінарного впливу в є неправомірними, а тому підстав для звільнення її за п. 3 ст. 40 КЗпП України у відповідача не було.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо визнання незаконними та скасування наказів ТОВ «Алкіс» №3 від 05.04.2018 року про притягнення до дисціплінарної відповідальності ОСОБА_3 та оголошення догани та № 5 від 20.06.2018 року про притягнення до дисціплінарної відповідальності ОСОБА_3 та звільнення її з посади за систематичне невиконання без поважних причин своїх трудових обов`язків .

Представником відповідача разом з відзивом подана заява про застосування строків позовної давності, в якій він зазначив, що вважає, що перебіг строку позовної давності по справі починається з 04.06.2019 року , тобто з дня коли представнику ОСОБА_3 ОСОБА_1 стало достовірно відомо про існування наказів про застосування до ОСОБА_3 дисциплінарних стягнень, про що останній був зобов`язаний невідкладно проінформувати клієнта.

Згідно до ч.1 ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За змістом вказаної норми ч. 1 ст. 233 КЗпП України початок перебігу місячного строку для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення відповідних виплат за час вимушеного прогулу, які є похідними від основних вимог про незаконне звільнення, повязаний з фактом обізнаності працівника про порушення свого права, і цей строк починає вираховуватися від дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, у тому числі із наказу про звільнення чи трудової книжки. У даному питанні визначальним є саме обізнаність працівника про конкретні обставини порушення його прав та можливість внаслідок цього звернутися до суду із обґрунтованим позовом.

З поштових конвертів про направлення позивачу копії наказів про застосування до неї дисциплінарних стягнень вбачається, що адреса мешкання позивача в них зазначена невірно- не зазначений номер будинку та квартири, де мешкає позивач, та зазначені відправлення були повернути відповідачу без вручення позивачу ( а.с. 16-19).

Представник відповідача не заперечував у судовому засіданні проти того, що трудова книжка ОСОБА_3 до цього часу не видана.

Судом встановлено, що про винесення наказів № 3 від 05.04.2018 року та № 5 від 20.06.2018 року позивач дізналася 28.08.2019 року під час розгляду цивільної справи № 641/1695/19 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ « АЛКІС» про стягнення заборгованості з заробітної плати.

Відповідач офіційно не повідомив позивача про підстави та дату накладення на неї дисциплінарного стягнення , її звільнення , копії наказів їй не вручив та не видав трудову книжку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк звернення позивача до суду не пропущений.

Відповідно до ч.1 ст.23 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Відповідно до ст.5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно ст. 235 КЗпП України - у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів наданих учасниками справи.

Позивачем разом з вимогою про поновлення на работі не заявлялася вимога щодо стянення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та статті 240 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Згідно зі ст. 430 ЦПК України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Питання про стягнення судових витрат, суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України - стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1568,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 259, 263, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛКІС» № 3 від 05 квітня 2018 року про притягнення менеджера по збуту ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді догани.

Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛКІС» № 5 від 20 червня 2018 року про притягнення менеджера по збуту ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення ОСОБА_3 з посади менеджера по збуту.

Поновити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді менеджера по збуту Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛКІС» з 21 червня 2018 року

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛКІС» на користь держави судовий збір в розмірі 1568 ( одна тисяча п`ятсот шістдесят вісім) грн. 40 коп..

Рішення підлягає негайному виконанню в частині поновлення на роботі

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано-після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі :

Позивач – ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_1

Представник позивач – ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3

Відповідач– Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛКІС», адреса місця знаходження:Харківська область, м. Чугуїв, вул. Добролюбова, 520-Д, Код ЄДРПОУ -34567402

Представник відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛКІС» Лещенко Олександр Олександрович, службова адреса: м. Харків, площа Конституції, 2 1 під`їзд, 6 поверх.

Повний текст судового рішення складено 29 листопада 2019 року.