Рішення № 85990233, 12.11.2019, Рівненський районний суд Рівненської області

справа № 569/3325/19

провадження № 2/570/935/2019

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2019 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.

з участю позивача ОСОБА_1 ,

її представника адвоката Дупака В.Г.,

відповідача ОСОБА_2 ,

його представника ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання Кмін В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.C.Петлюри, 10/ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,

в с т а н о в и в:

покликаючись на те, що стягнення з відповідача аліментів у розмірі 700 грн. щомісячно не забезпечує рівні права батьків на утримання дітей та не відповідає визначеному законом їх мінімальному розміру, позивач у поданій до Рівненського міського суду Рівненської області 19 лютого 2019 року позовній заяві просить стягувати з відповідача аліменти на утримання їх неповнолітніх дітей у розмірі по 1 400 грн. 00 коп. кожному.

У відзиві відповідач позов не визнає, оскільки становище сторін не змінилося.

У відповіді на відзив представник позивача стверджує, що не можуть бути використані як показання свідків їх письмові пояснення. Вартість придбаного відповідачем транспортного засобу майже втричі перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи.

У запереченнях на відзив вказано, що позов безпіставний та необгрунтований.

У судовому засіданні позивач підтримала позов повністю і по аналогічних мотивах. Вважає, що батько повинен забезпечити високий рівень життя своїх дітей. Вона змушена сплачувати лише за харчування обох дітей 828 грн. щомісячно. Діти займаються баскетболом, плаванням, хворіють. Вона три роки не працює, матеріально їй допомагає батько, співмешканець, вони проживають у будинку, який їй побудував батько.

Її представник, підтримуючи вимоги та аргументацію свого довірителя, вважає, що розмір аліментів необхідно збільшити, хоча б тому, що рівень інфляції виріс на 40 %.

Відповідач позов визнає частково, вважає, що робить усе можливе в межах фінансових можливостей: він офіційно непрацевлаштований, інколи їздить за кордон на заробітки, проживає разом з матір"ю. По суті спору пояснив, що діти все літо проживають з ним, тимчасово протягом інших канікул. Протягом навчального року проживають у нього з п"ятниці по вечір неділі.У 2017 році він два місяці не платив аліменти, бо діти жили з ним та перебували на його утриманні і дружина на це погоджувалася. Не заперечує забрати дітей до себе і нехай дружина платить йому стільки, скільки платить він.

Його представник вважає, що позов безпідставний, оскільки матеріальне становище сторін не змінилося, а позивач не позбавлений можливості отримувати аліменти у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, бо такий розмір зобов"язаний нарахувати виконавець.

Суд, заслухавши пояснення сторін, показання свідка, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Сторони скористалися правовою допомогою.

Як встановлено судом, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, мають неповнолітніх синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з матір`ю і на утримання яких згідно рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2016 року відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти у розмірі 700 грн. щомісячно на кожну дитину.

Відповідач на даний час офіційно непрацевлаштований.

Як показала свідок ОСОБА_6 - мати відповідача автомобіль син придбав за її кошти. Внуки проїзджають на вихідні, канікули, вона допомагає продуктами.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Згідно п.1 ст.3 Конвенції про права дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Ст.27 цієї Конвенції дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Ст.150 цього Кодексу зобов"язує батьків піклуватися про виховання дитини, про її здоров`я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття /ст.180 СК України/.

Згідно ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів на дитину може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених законом. Аналогічна вимога міститься і у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» N 3 від 15.05.2006 року.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Ст.1 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначає прожитковий мінімум як вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм можна дійти таких висновків.

Розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Прийняття Закону «Про внесення змін щодо мінімального розміру аліментів» спрямоване на посилення захисту права дитини на належне утримання, а тому є підставою для зміни розміру стягнутих з відповідача аліментів.

Суд виходить з того, що після ухвалення попереднього рішення змінився матеріальний стан батька та дітей, змінилося законодавство щодо мінімального розміру аліментів. У ч.1 ст.192 СК України наведено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів за рішенням суду. У цій статті передбачена можливість, а не обов`язковість задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів. Суд виходячи з конкретних обставин справи, повинен вирішити спір.

Виходячи з рівності прав та обов`язків батьків, а також з того, що позивач зобов`язаний утримувати свою неповнолітню дитину та разом із відповідачем забезпечити їй рівень життя, необхідний та достатній для її нормального розвитку, суд приходить до висновку про задоволенння позову. Стягнення з відповідача на користь позивача щомісячних аліментів на дитину у визначеному судом розмірі, який при взаємному обов`язку батьків утримувати дитину є обґрунтованим, є реальним в нинішніх умовах проживання, з урахуванням віку неповнолітньої дитини та її потреб, відповідає засадам розумності і справедливості та не є таким, що створює відповідачу додаткові труднощі матеріального характеру.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Щодо порядку і строку виконання рішення, то сторонам повідомляємо наступне.

У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року №037-VIII ч.2 ст.182 СК України викладено в такій редакції: "Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку".

Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін у статтю 182 СК України - 30%). Аналогічні вимоги містяться і в абз.4 п.17 даної Постанови. Щодо максимального розміру аліментів, що стягуються з боржника, то відповідно до ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 % заробітної плати цієї особи, але це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати в разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 %.

Відповідно до ч.1 ст.189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач не сплачувала судовий збір при подачі вказаного позову, суд при ухваленні рішення присуджую стягнення з відповідача судового збору в прибуток держави у розмірі, визначеному на день винесення рішення.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.263-265ЦПК України, суд

у х в а л и в:

задоволити цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.

Збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які стягуються на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2016 року з 700 грн. 00 коп. до 1 200 грн. 00 коп. на кожну дитину щомісячно.

Стягнути з ОСОБА_2 768 грн. 40 коп. в прибуток Рівненського районного суду Рівненської області (отримувач коштів: УК у Рiвненському районі/Рiвненський район/22030101; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок UA 958999980000031213206017295, код отримувача (ЄДРПОУ) 38012756, код класифікації доходів бюджету: 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету : судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Кодексу.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного текста рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаюча по АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 12 жовтня 2005 року, РКНОПП НОМЕР_2 /.

Відповідач: ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючий по АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 28 лютого 1996 року, РКНОПП НОМЕР_4 /.

Повне судове рішення виготовлено 15 листопада 2019 року.

Суддя: Кушнір Н.В.