Рішення № 85989490, 28.11.2019, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/4302/19

Провадження № 2/539/1580/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2019 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

в складі: головуючого – судді Даценка В.М.,

за участю секретаря – Шрейтер С.О.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2

відповідача – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Лубнах цивільну справу за позовом Селянського фермерського господарства «Янтар» в особі голови Самійленка Івана Олександровича до ОСОБА_3 , третя особа Духівська сільська рада Лубенського району Полтавської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В:

Голова СФГ «Янтар» Самійленко І.О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа Духівська сільська рада Лубенського району Полтавської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

В позові вказав, що 14 березня 2003 року він, як голова СФГ «Янтар», уклав договір купівлі-продажу №24 з відповідачем ОСОБА_3 про купівлю у ППА «Карпилівка» для потреб господарства приміщення вагової за 5000 гривень.

У зв`язку з проведенням ремонтних робіт та п.2.3 мов Договору, розрахунок за вагову проведено 15.10.2003 року в касу, на той час Агрофірми «Карпилівка» в сумі 5000 гривень, в тому числі сплачено податок на додану вартість і в цей же день вагова була передана СФГ «Янтар».

16.10.2003 року СФГ «Янтар» авансовим звітом відзвітувало перед Лубенською ДПІ про грошові витрати за придбання вищевказаної вагової.

Після оформлення договору, він домовився з відповідачем щодо посвідчення його нотаріально, однак, жодного разу на обумовлені зустрічі відповідач не з`являвся, на телефонні дзвінки не відповідав.

На запит СФГ «Янтар» Лубенською районною державною адміністрацією надано Витяг з «Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», з тексту якого він дізнався, що відомості про ПП Агрофірму «Карпилівка» у Реєстрі відсутні, оскільки остання припинила свою діяльність з 12.10.2005 року.

З моменту придбання приміщення вагової і до цього часу вимог щодо її повернення, а також інших претензій, ніхто не пред`являв.

Недбале і безвідповідальне ставлення відповідача, яке виражене у його небажанні врегулювати даний спір в позасудовому порядку, змусило його звернутись до суду.

Позивач прохає суд визнати дійсним договір купівлі-продажу №24 від 14.03.2003 року приміщення вагової, розташованої на землях Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населеного пункту с.Карпилівка, укладений між Приватним підприємством Агрофірмою «Карпилівка» та Селянським фермерським господарством «Янтар». Визнати право власності на приміщення вагової, розташованої на землях Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населеного пункту с.Карпилівка, придбаної, згідно договору купівлі-продажу №24 від 14.03.2003 року за Селянським фермерським господарством «Янтар», ідентифікаційний код господарства 21058191.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, прохають задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 пояснив, що дійсно, укладення договору купівлі-продажу вагової між ППА «Карпилівка» та СФГ «Янтар» у 2003 році мало місце, однак, він не ухилявся від нотаріального посвідчення договору, недбальства чи безвідповідального ставлення не допускав, тому вважає, що своїми діями права позивача не порушив.

Представник третьої особи Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву з проханням розглянути справу без його участі, щодо задоволення позову не заперечує.

З`ясувавши обставини справи, заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 березня 2003 року між ПП Агрофірмою «Карпилівка» в особі директора ОСОБА_4 М.В. та СФГ "Янтар", в особі його голови ОСОБА_1 був укладений письмовий договір купівлі-продажу №24, предметом якого є «вісова», вартістю 5000 гривень (а.с.19).

На підставі ч.2 ст.220 ЦК України, посилаючись на те, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення цього договору, СФГ «Янтар» звернулося з позовом до суду.

Вимоги позивача є необґрунтованими.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу (в ред.2004 року), цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини між сторонами позову виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України (в ред.2004р.), то в даному випадку підлягають застосуванню норми Цивільного Кодексу Української РСР (в ред.1963р.) та інше законодавство, чинне на момент виникнення вказаних цивільних відносин.

Відповідно до ч.2 ст.47 ЦК УРСР якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Таким чином предметом доказування у цій справі є укладання сторонами угоди, що потребує нотаріального посвідчення та ухилення іншої сторони від нотаріального оформлення угоди.

Разом із тим, позивач жодним чином вказану обставину не обґрунтував та не надав суду докази того, що вказана угода потребує нотаріального посвідчення.

Вжиті судом заходи також не дають можливості встановити такі обставини, оскільки суду не вдалося ідентифікувати об`єкт, який був предметом договору купівлі-продажу №24.

Так, договір купівлі-продажу містить лише назву «вісова» та не містить ідентифікуючих даних об`єкту продажу, зокрема, виду такого предмета, адреси місця його розташування, посилання на правовстановлюючі документи, які б підтверджували право власності ПП Агрофірми «Карпилівка» на приміщення вагової, тощо.

Таким чином, у суду відсутні відомості про вказаний об`єкт цивільного обороту, а тому суд позбавлений можливості визначитися щодо необхідної форми укладання договору купівлі-продажу такого об`єкту.

Разом із тим, суду не надано доказів і того, що відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення договору. Такі обставини заперечив в судовому засіданні ОСОБА_3 , колишній директор контрагента.

Крім того, наведені позовні вимоги пред`явлені до ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що ПП Агрофірма «Карпилівка» припинила діяльність як юридична особа 12.10.2005 року (а.с.31-32).

Жодних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 є правонаступником ПП Агрофірма «Карпилівка» суду не надано.

Відтак, суд вважає, що вимоги до ОСОБА_3 пред`явлені безпідставно, що є самостійною підставою для відмови в позові.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 128, 223, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Селянського фермерського господарства «Янтар» в особі голови Самійленка Івана Олександровича до ОСОБА_3 , третя особа Духівська сільська рада Лубенського району Полтавської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення виготовлено 28.11.2019.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду В.М. Даценко