Ухвала суду № 85989158, 28.11.2019, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/18/19

Провадження № 2-др/524/12/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі: головуючого – судді - Нестеренка С.Г., при секретарі Бельченко Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 із заявою в інтересах відповідача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг.

Просив з посиланням на ст. ст. 137, 141, 270 ЦПК України ухвалити у справі додаткове рішення щодо розподілу понесених відповідачем судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, шляхом стягнення з позивача на користь відповідача у пропорційному відношенні до задоволених вимог коштів у повернення сплачених витрат на правничу допомогу у розмірі 23414,95 грн.

28 листопада 2019 року до суду надійшла письмова відповідь представника позивача АТ КБ «Приватбанк» Мороз І.С. на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій представник позивача не погодилася із вказаною заявою, мотивуючи, що розміри правової допомоги перевищували граничний розмір, є неспівмірними виходячи із складності справи, витрати не були доведеними, заява була подана за межами строку передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

У судове засідання представник позивача, відповідач ОСОБА_2 та її представники не прибули, були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду заяви. Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» Мороз І.С. просила розглянути заяву за відсутності представника Банку. Відповідач та її представники не повідомили суд про причини своєї неявки у судове засідання.

Суд, вивчивши заяву та матеріали справи, встановив наступне.

Рішенням суду від 18 вересня 2019 року позов АТ КБ «Приватбанк» було задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором про надання банківських послуг у вигляді відкриття кредитної лінії за заявою б/н від 18 травня 2012 року станом на 18 грудня 2018 року («тілом кредиту») – 8500 грн. та кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 249,73грн.

Відмовлено АТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позову в іншій частині вимог.

Копію рішення було отримано: - позивачем – 30 вересня 2019 року; - відповідачем – 28 вересня 2019 року; - представником відповідача ОСОБА_2 – Зуб Зуб О.Ю. – 25 вересня 2019 року.

АТ КБ «Приватбанк» (надалі – Банк, Позивач) звернувся з вказаним позовом у січні 2019 року, в якому зазначав, що 28 травня 2012 року між банком та відповідачем було підписано заяву без номеру про надання останньому кредиту в розмірі 6900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Позивач просив стягнути з відповідача борг на загальну суму 64005,87 грн., який виник станом на 16 грудня 2018 року та у повернення сплачені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Ухвалою судді від 01 лютого 2019 року було відкрито провадження у справі, залучено сторони, постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження.

05 березня 2019 року до суду надійшли відзив на позов та заява про застосування строку позовної давності за підписами представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_1 , в яких вказувалося про незгоду з позовом з проханням відмови у задоволенні позову із застосуванням спливу строку позовної давності. При цьому, до вказаних документів не додавалися заяви про стягнення відповідних коштів у повернення сплачених відповідачем витрат на правничу допомогу.

Одночасно, 01 березня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повідомили письмово, що інтереси відповідача буде представляти у судових засіданнях ОСОБА_3 .

Крім того, ОСОБА_1 подав 01 березня 2019 року попередній розрахунок правничої допомоги, яку очікувала понести відповідач у звязку з розглядом справи, вартість якої попередньо була визначена на суму 13 тис. грн., з них: - написання відзиву на позов – 5 тис.грн.; - написання заяви про застосування строків позовної давності – 1тис.грн.; - написання заяви про залучення представника відповідача – 1 тис.грн.; - надання правової консультації – 1 тис.грн.; - формування пакету документів – 1 тис.грн.; - участь представника у 2-х судових засіданнях – 4тис.грн.

29 березня 2019 року Банк надав відповідь на відзив представника відповідача на позов з зазначенням обставин щодо видачі кредитної картки і з підтвердженням того, що розрахунок боргу не є первинним фінансовим документом, і в якому представник Банку не висловлював свої міркування та доводи щодо витрат відповідача на правничу допомогу.

12 квітня 2019 року до суду надійшли заперечення на позов за підписом представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_1 , в яких вказувалося про те, що у заяві – анкеті не було зазначено ліміт кредиту. Будь-які додаткові вимоги щодо відшкодування витрат відповідача на правничу допомогу не ставилися.

15 квітня 2019 року Банк надав до суду виписку з особового рахунку та довідки про видачу кредитних карток, строк їх дії, про зміну лімітів та копії фотографічних знімків про одержання відповідачем кредитної картки, які були повторно надані Банком в належним чином посвідчених копіях у липні 2019 року.

Представник позивача у судові засідання не прибував, просив розглянути справу за його відсутності, позов підтримав, про що надав письмову заяву.

Відповідач та її представник ОСОБА_4 у судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи відповідач та її заявлений до участі в судових засіданнях представник ОСОБА_3 повідомлялися належним чином, окрему письмову заяву про причини своєї неявки у судові засідання та розгляд справи відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 за їх відсутності не подавали.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_5 О ОСОБА_6 був присутнім у судових засіданнях: - 04 червня 2019 року тривалістю 3хв.34 сек.; - 03 липня 2019 року тривалістю 4хв.33 сек.; - 23липня 2019 року тривалістю 3хв.05 сек., котрий у подальшому подав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідача.

До заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, яка була направлена до суду 01 жовтня 2019 року, були додані копії договору про надання правової допомоги, акту прийому-передачі послуг, квитанцій адвоката.

Копії вказаних документів до дня ухвалення рішення у справі відповідачем та її представниками не були надані.

Відповідно ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 вказаного Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 137 цього Кодексу:

1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У ч. ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що:

2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

3. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:

1. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

2. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

3. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом ретельно досліджено текст договору про надання правової допомоги № 10, який було укладено 26 лютого 2019 року між відповідачем у справі та ОСОБА_1 .

Так, у розділі 4 цього договору визначено поняття гонорару як винагорода, що складається з суми вартості послуг, тарифи яких, як зазначено у договорі, узгоджені сторонами договору, підставою для сплати якого є рахунок-фактура, що оформлюється у формі додатку до договору, що має перелік послуг, та, що гонорар сплачується у день отримання рахунку-фактури.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Відповідач та її представники не надали суду та позивачеві тарифи видів гонорару, які були узгоджені сторонами договору про надання правової допомоги, а також копії рахунків-фактур та докази щодо сплати видів гонорару у день одержання відповідних рахунків-фактур.

Крім того, суд констатує, що у договорі про надання правової допомоги за №10 всупереч вимогам ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не було визначено порядок обчислення гонорару, його тарифи по видам та переліку послуг, у тому числі фіксований розмір або погодинна оплата, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.

У ст. 270 ЦПК України визначено, зокрема у частині 1, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Згідно ч. 5 ст. 270 цього Кодексу додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача коштів у повернення витрат на правничу допомогу, оскільки заява є необґрунтованою, внаслідок непідтвердження фактів реального визначення розмірів гонорару та його сплати.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 258-260, 270, 352-354 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити представнику відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 у задоволенні заяви в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення.

Ухвала набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо ухвала залишена в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: