Рішення № 85987230, 28.11.2019, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/273/19

2/339/192/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2019 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Головенко О. С.

секретаря судового засідання Латик В.Є.

з участю позивача ОСОБА_1 та її предстаника Дуткевич М ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у загальному позовному провадженні справуза позовом ОСОБА_1 до Міжрічанської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

01 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Міжрічанської сільської ради №11 від 23 квітня 2006 року про визнання за ОСОБА_3 права власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 (на час АДРЕСА_2 рішення АДРЕСА_3 .

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що вона разом з батьками ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та братом ОСОБА_3 були зареєстровані та проживали у збудованому батьками за час шлюбу будинку по АДРЕСА_1 .

Після смерті матері ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на Ѕ частину вказаного будинку, оскільки такий збудований за час шлюбу і був спільною сумісною власністю батьків. Спадкоємцями в рівних частках по 1/6 частці стали вона, батько ОСОБА_4 та брат ОСОБА_3 , так як проживали з спадкодавцем на час смерті та користували спадковим майном, тобто прийняли спадщину. Проте до нотаріальної контори з приводу оформлення спадкових прав ніхто не звертався.

Вступивши шлюб 27 ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач стверджує, що вона змінила адресу проживання так як зареєструвалася в будинку свого чоловіка.

А в будинку по АДРЕСА_1 залишився проживати батько ОСОБА_4 та брат ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько ОСОБА_4 , спадщину прийняв тільки її брат, так як був зареєстрований та фактично проживав з батьком на час відкриття спадщини, в той час як вона не подавала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер брат ОСОБА_3 , який був неодружений та не мав дітей .

В силу правової необізнаності вона не подала до нотаріуса у 6- місячний строк заяву про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_3 .

Однак стала користуватися даним домоволодінням та земельною ділянкою, як своєю власністю. А влітку 2019 року у сільській раді з`ясувала, що брат ОСОБА_3 після смерті батька ОСОБА_4 оформив право власності на все домоволодіння на підставі рішення виконавчого комітету Міжрічанської сільської ради №11 від 24 березня 2006 року.

Вважає, що приймаючи вказане рішення, відповідач вийшов за межі своїх повноважень, не перевірив, що вона як спадкоємець має право на 1/6 частку вказаного домоволодіння, прийнявши незаконне рішення та порушивши її права.

02 жовтня 2019 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено підготовчого засідання.

21 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду.

Представник відповідача в судове судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій просить засідання проводити у його відсутності та прийняти рішення згідно чинного законодавства (а.с.29).

Такі дії не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, згідно якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Однак, у своїй заяві представник відповідача не вказав свою позицію щодо позову та не надав відзив на позов.

А тому, суд, керуючись вимогами ст.178 ЦПК України, ухвалив про вирішення справи за наявними матеріалами.

Позивач, будучи допитаною в якості свідка за її згодою, в порядку ст. 92 ЦПК України, пояснила, що прийнявши спадщину після смерті матері ( оскільки проживала з нею у вказаному будинковолодінні на час смерті), вважала, що частина будинку їй належить, тому постійно здійснювала догляд за ним. Після смерті батька спадщину не прийняла. Коли помер брат ОСОБА_3 , то вона стала користуватися вказаним будинковолодінням. Про те, що вказане будинковолодіння оформлене все за братом дізналася 19.07.2019року, коли звернулася із заявою про оформлення спадщини після смерті матері. За життя брат ніколи не говолрив їй про те, що оформив право власності на будинковолодіння на себе.

Суд, вислухавши вступне слово представника позивача, заслухавши пояснення позивача в якості свідка, повно та всебічно з"ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов до наступного висновку.

Частиною першою ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права чи інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

А способами захисту цивільних прав та інтересів зокрема є: визнання права; визнання правочину недійсним; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Так, із змісту позовних вимог та матеріалів справи вбачається, що предметом спору є

законність прийнятого рішення виконавчого комітету Міжрічанської сільської ради №11 від 23 квітня 2006 року про визнання права власності на домоволодіння по АДРЕСА_3 .

Вказане будинковолодіння збудоване подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ) за час шлюбу, укладеного 02 травня 1959 року (а.с.7), що свідчить про те, що воно є спільним майном подружжя у відповідності до вимог ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України ( в редакції від 20.06.1969 року), а відтак, кожен із них є співвласником по 1/2 частині.

Перебуваючи в шлюбі , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , стали батьками ОСОБА_7 , яка в зв"язку з одруженням змінила прізвище на ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними свідоцтвами .

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже, після її смерті відкрилася спадщина на Ѕ частину вказаного будинку.

Оскільки цивільні відносини, пов'язані з прийняттям спадщини, виникли й закінчилися до 01 січня 2004 року до набрання чинності Цивільним Кодексом України, відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу суд при вирішенні даного спору застосовує до них положення ЦК Української РСР 1963 року.

Статтями 524, 529, 549ЦК України ( в редакції 1963р.) передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом та заповітом. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є , в рівних частках, діти, дружина, батьки померлого.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (днем смерті спадкодавця).

Як встановлено ст. 538 цього ж Кодексу, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців із дня відкриття останньої він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном чи подав державній нотаріальній конторі за місцем її відкриття заяву про прийняття спадщини (ст. 549 ЦК, статті 34, 35, 38 Закону від 2 вересня 1993р. “Про нотаріат”.).

Дія зазначених норм закону поширюється на спадкоємців як за заповітом, так і за законом.

Встановлено, що позивач разом з батьком ОСОБА_4 та братом ОСОБА_3 , будучи спадкоємцем за законом, після смерті ОСОБА_5 прийняли спадщину, оскільки були зареєстровані та проживали з спадкодавцем на час смерті (а.с.13) , успадкувавши в рівних частках по 1/6 частці вказаного домолодіння.

Отже, позивач набула права власності на 1/6 частину вказаного будинковолодіння після смерті ОСОБА_5 , а 19 липня 2019 року на підставі поданої заяви позивача заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_5 (а.с.47-49).

Також судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 (батько позивача), внаслідок чого відкрилася спадщина на 2/3 частин домоволодіння ( 1/2 + 1/6), яку прийняв тільки брат ОСОБА_3 , так як був зареєстрований та фактично проживав з батьком на час відкриття спадщини до ІНФОРМАЦІЯ_5 2010 року, тобто до дня його смерті ОСОБА_3 (а.с.10, 11, 14).

Як зазначено в ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до іншої особи (спадкоємця).

Згідно з положеннями частин 1,2 ст. 1220, ч.1 ст.1222, ч.3 ст.1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом відкриття спадщини в такому випадку є день смерті особи. Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття cпадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частинами 1,3 ст. 1268, ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 Кодексу він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажаєприйняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або, в разі відсутності наведених вище обставин, поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений ч.1 ст.1270 ЦК строк.

Судом встановлено, що спадщину після смерті батька прийняв його син ОСОБА_3 , який проживав разом з спадкоємцем у вказаному будинковолодінні.

Окрім того, за час життя брат позивача звернувся до відповідача із заявою, на підставі якої виконавчий комітет Міжрічанської сільської ради №11 від 24 березня 2006 року прийняв рішення про визнання права власності на домоволодіння поАДРЕСА_3 (на даний час АДРЕСА_3 ОСОБА_8 , АДРЕСА_1 ) в с. Міжріччя та видачу свідоцтва на право власності за ОСОБА_9 (а.с.12).

Так, з довідки ОКП “Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації” №59 від 07 червня 2019 року, вбачається, що 17 квітня 2006 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на дормоволодіння по АДРЕСА_3 . Підстава для реєстрації права власності - свідоцтво про право власності видане 17 квітня 2006 року, згідно рішення виконавчого комітету Міжрічанської сільської ради №19 від 24 березня 2006 року №19. Рішення про реєстрацію права власності прийняте17 квітня 2006 року реєстраційний запис №46, книга №1реєстраційний №14501814 (а.с.18).

З інформації, отриманої з нотаріальної контори встановлено, що спадкові справи після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 не заводились (а.с.47).

Аналізуючи обставини справи, надані учасниками докази та враховуючи характер спірних правовідносин, норми права які їх регулюють, суд приходить до висновку, що позивач набула право власності на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_3 , після смерті матері ОСОБА_5 .

Відсутність у спадкодавця ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину на вказане майно в силу вимог частини третьої ст. 1296 ЦК України не позбавляє її спадкоємців права на спадщину та не може свідчити про те, що позивач, як спадкоємець за законом не прийняла спадщину після смерті матері.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року в справі № 523/3522/16-ц зроблено висновок, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини» і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям як майнового права, зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Навпаки, як свідчать матеріали справи, позивач, прийнявши спадщину, 19.07.2019 року звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину у вигляді 1/6 частини вказаного будинковолодіння після смерті матері.

Однак, дізналася про те, що вказане будинковолодіння в цілому зареєстроване на її брата ОСОБА_3 на підставі оспорюваного рішення виконавчого комітеті сільської ради.

Частиною 1 статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється відповідно до ст. 257 ЦК України тривалістю в три роки.

Частинами 3, 4, 5 ст.267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Як встановив суд з пояснень позивача, як свідка та матеріалів справи, з приводу існування оспорюваного рішення щодо визнання права власності на вказане будинковолодіння за братом ОСОБА_3 , позивач дізналася влітку 2019року при з`ясуванні правового статусу будинковолодіння для оформлення спадкових прав після смерті матері.

В зв`язку з цим суд визнає поважними причини пропуску строку звернення її до суду, та вважає за необхідне поновити цей строк.

При таких обставинах, коли достовірно встановлено, що позивач 24 квітня 1990 рокуприйняла спадщину на 1/6 частину вказаного будинковолодіння, то рішення Міжрічанської сільської ради від 24.03.2006року про визнання за ОСОБА_3 права власності на все будинковолодіння є таким, що порушує права позивача і підлягає скасуванню. Адже на момент прийняття рішення відповідач, не визначившись з колом дійсних власників на спадкове майно, необґрунтовано прийняв рішення про видачу свідоцтва про право власності на спірний будинок.

Тому з врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що право позивача, за захистом якого вона звернулася в суд, є порушеним та підлягає захисту шляхом скасування рішення сільської ради, як прийнятого з порушенням норм матеріального права.

За клопотанням позивача, судові витрати покладаються на неї.

На підставі наведеного 524, 529, 549,261 ЦК України (в редакції 1963р.), ст. 1,3 ст. 1268, ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 , керуючись ст. 258-259, 263-265 ЦПК України суд,-

у х в а л и в :

Позов задоволити.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Міжрічанської сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області №11 від 24 березня 2006 року про визнання права власності на домоволодіння поАДРЕСА_3 (на даний час перейменовано АДРЕСА_3 Українки АДРЕСА_1 ) в с. Міжріччя та видачу свідоцтва на право власності за ОСОБА_9 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Болехівський міський суд. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання :

ОСОБА_1 – реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , місце проживанняАДРЕСА_4 .

Міжрічанська сільська рада – с.Міжріччя Болехівської міської ради Івано-Франківської області код ЄДРПОУ 04355987.

Суддя Головенко О.С.

Дата складання повного тексту рішення 29 листопада 2019року