Рішення № 85986986, 29.11.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/4373/19

Провадження 2/206/1140/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2019 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Савченко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Управління служба у справах дітей Самарської районної у м. Дніпрі ради про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

06 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 . Свої вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у них з відповідачем народилася донька ОСОБА_3 , батьком якої був записаний відповідач. Через деякий час після народження дитини, відповідач припинив з позивачем будь-які стосунки та не утримував їх спільну дитину. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська з відповідача на користь позивача на утримання дитини до її повноліття були стягнені аліменти. Аліменти на утримання доньки, відповідач жодного разу не сплачував. Сукупний розмір заборгованості складає 157560,10 гривень. Крім того, з 2005 року відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків, а саме: не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, не спілкуються з дитиною взагалі. Майже 14 років батько дитини не приймає участі у її вихованні. Більш того, донька жодного разу батька не бачила, жодного разу з ним не спілкувалася. Відповідач спілкуватися з дитиною не бажає, не навідує, не цікавиться її фізичним, духовним розвитком або станом здоров`я і взагалі ніколи дитиною не цікавився. Після укладення шлюбу позивачкою у 2010 році, донька вважає чоловіка позивачки своїм батьком, оскільки про біологічного батька нічого не знає. Батько не бере ніякої участі у вихованні своєю доньки, за період навчання жодного разу не з`явився до школи. Відповідачу навіть невідомо який заклад відвідує його донька. Спілкування між ними взагалі відсутнє, на свята ніколи не дзвонить та не навідує. При випадковій зустрічі та спілкуванні з відповідачем, останній не став заперечувати щодо позбавлення його батьківських прав та усиновлення його доньки будь-яким громадянином, про що особисто надав відповідну заяву нотаріусу. Викладене свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 20 серпня 2019 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 05 вересня 2019 року підготовче засідання у справі закрито та призначено судовий розгляд по суті.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2019 року доручено управлінню - службі у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради надати обґрунтований висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 .

Представник позивача у судове засідання не з`явилась, надала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі (а.с.42).

Відповідач ОСОБА_2 надав до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги визнав в повному обсязі та просив розглядати справу за його відсутності (а.с.21).

Представник третьої особи Управління - служби у справах дітей Самарської районної у м. Дніпрі ради в судове засідання не з`явився, просив розглядати справу за його відсутності та при ухваленні рішення врахувати інтереси неповнолітньої дитини (а.с.23).

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів, прийшов до такого.

Судом встановлено, що батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являються позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.6).

08 жовтня 2010 року позивач зареєстрували шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.7).

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2006 року з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно до її повноліття (а.с.8).

Відповідно до розрахунку загальна суму заборгованості по аліментам відповідача ОСОБА_2 складає 157560,10 гривень (а.с.9).

Згідно акту обстеження від 19 липня 2019 року підписаного сусідами з квартири № 252 та № 228 , які підтверджено директором КП «ЖГ Самарського району» ДМР - ОСОБА_1 проживає разом з дочкою ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3 (а.с.10).

З копії характеристики учениці 9-В класу КЗО «Спеціалізована школа №129 фізико - математичного профілю» ДМР ОСОБА_3 вбачається, що «мати дівчини приділяє належну увагу вихованню. Постійно підтримую зв`язок зі школою та класним керівником, систематично відвідує батьківські збори. Батько не бере ніякої участі у вихованні своєї доньки. За період навчання жодного разу не з`явився до школи» (а.с.11).

Відповідно характеристики позивача ОСОБА_1 , позивач «веде здоровий спосіб життя та сама виховує дитину ОСОБА_3 , 2005 року народження» (а.с.12).

Крім того, в матеріалах справи міститься копія нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 відповідно до якої він надає згоду на удочеріння його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будь - яким громадянином будь - якої країни (а.с.13).

На виконання ухвали суду Управлінням - службою у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради на адресу суду надано висновок органу опіки та піклування, відповідно до якого вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 (а.с.40-41).

До правовідносин, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати наступні норми права.

За змістом ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Положеннями вищевказаної статті визначено основні положення з виховання дітей. Для здійснення цього завдання батьки наділяються батьківськими правами, тобто правом на особисте виховання своїх дітей.

Батьківські права є в той же час і обов`язками батьків по вихованню дітей, тому що батьки не тільки володіють правом на виховання дитини, а й мають обов`язок її виховувати. Нездійснення ними своїх прав тягне за собою або повну їх втрату, або тимчасове позбавлення цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України підставами для позбавлення батьківських прав батьків є: якщо мати, батько не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно п. 16 Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція ООН про права дитини) про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Отже, сукупний аналіз зазначених норм та встановлених у судовому засіданні обставин справи свідчить про ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню доньки з огляду на те, що він не піклується про фізичний стан, здоров`я та духовний розвиток дитини, не цікавиться її життям та успіхами у навчальних закладах, а до суду взагалі надав заяву про визнання позовних вимог.

З матеріалів справи судом не встановлено жодних намагань відповідача виховувати доньку та матеріально забезпечувати, піклуватися про її фізичний стан і духовний розвиток, готувати до самостійного життя.

Фактично викладене вище свідчить про самоусунення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та ураховуючи виключно інтереси дитини, суд вважає, що наявні усі підстави для задоволення позову та позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з тим, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені по сплаті судового збору в розмірі 768,40 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), третя особа Управління служба у справах дітей Самарської районної у м. Дніпрі ради (м. Дніпро, вул. 20 річчя Перемоги, 51, ЄДРПОУ 25514504) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати понесені по сплаті судового збору в розмірі 768,40 гривень.

Повний текст судового рішення складено 29 листопада 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: Р.О.Кушнірчук