Рішення № 85986938, 29.11.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/5415/19

Провадження 2-о/206/795/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2019 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Савченко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпро в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи : Шевченківський районний у місті Дніпро відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаною заявою, яку обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився її батько ОСОБА_2 , який за національністю поляк. ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася вона у м. Красноград, Харківської області. 22 січня 2000 року нею було укладено шлюб з ОСОБА_3 та змінено прізвище на « ОСОБА_4 ». Однак, з невідомих причин у її актовому записі про народження національність її батька була вказана, як «українець», а не «поляк». Чому так сталось не може пояснити і сам батько, каже, що тоді не звернув на це уваги. Дізнавшись про цю помилку, вона звернулась до відділу державної реєстрації із заявою про внесення змін до її актового запису про народження в частині зазначення національності батька «поляк». Однак у внесенні таких змін їй було відмовлено та рекомендовано звернутися до суду. Так, наявність вказаної помилки позбавляє її можливості ідентифікувати свою національність та відновити соціальну справедливість, оскільки вона має право на визначення своєї національності, а тому і просить суд визнати за нею таке право.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2019 року відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

25 листопада 2019 року в якості заінтересованої особи було залучено також ОСОБА_2 .

Представник заявника в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги.

Заінтересована особа Шевченківський районний у місті Дніпро відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у судове засідання явку свого представника не забезпечили, надіслали пояснення в яких зазначили, що просять розглядати заяву за їх відсутності, не заперечуючи проти її задоволення.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що не має заперечень стосовно внесення змін до актового запису про народження його доньки.

Вислухавши представника заявника, врахувавши нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів, суд прийшов до такого.

ІНФОРМАЦІЯ_2 1978 року заявниця народилася у м. Красноград, Харківської області, що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану.

З вказаного Витягу також вбачається, що батьком заявниці є ОСОБА_2 , який згідно копії свідоцтва про народження народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та за національністю у витягу зазначений як «українець».

22 січня 2000 року заявниця уклала шлюб з ОСОБА_3 та змінила прізвище на « ОСОБА_4 », про що свідчить копія свідоцтва про одруження.

Згідно довідки Олександропільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області № 141/26, дідусь заявниці ОСОБА_5 , 1931 року народження, є поляком за національністю та дійсно проживав у с. Олександропіль, Дніпропетровської області, куди переїхав з батьками після початку Другої світової війни з Польщі.

У відповідності до наданого заявницею листа № 1/19 від 02.09.2019 року Агенції національної пам`яті щодо проведення дослідження, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 в дівочості ОСОБА_6 має батька – поляка за національністю ОСОБА_2 , католика, який з дитинства розуміє польську мову і розмовляє на побутовому рівні.

Згідно вказаного листа ОСОБА_1 з 2017 року також є членом Дніпропетровського обласного Союзу поляків, сповідує Польську культуру та традиції у зв`язку з тим, що є полькою, а також є парафіянкою римо – католицького костелу (церкви) у м. Дніпро, а її національність визначається за походженням батька.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили той факт, що заявниця та її батько ОСОБА_2 є поляками. Останнього вони знають особисто, він вільно володіє польською мовою, являється членом Дніпропетровського обласного союзу поляків, дотримується Польської культури і національних традицій та звичаїв Польської національності, а також прагне у майбутньому розвивати Польські культурні традицій та привчати до них своїх дітей. Дід заявниці на ім`я ОСОБА_9 , був також поляком та переїхав у с. Олександропіль, Дніпропетровської області після початку Другої світової війни з Польщі.

Вищевикладені у своїй сукупності обставини, свідчать про доведеність належності заявниці теж до «польської» національності, оскільки її батько, за національністю є «поляк».

Однак, у актовому записі про народження заявниці, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , національність її батька була вказана «українець», а не «поляк».

Так, заявниця зверталася до Шевченківського районного у місті Дніпро відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції за внесенням змін до її актового запису про народження щодо зазначення національності її батька «поляк», однак такі зміни внесені не були, а рекомендовано було звернутися до суду (а.с.7).

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність.

Статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин, яка ратифікована Законом України №703/97-ВР від 9 грудня 1997 року "Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин" визначено, що кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі. Особи, які належать до національних меншин, можуть здійснювати права і свободи, що випливають з принципів, проголошених в зазначеній Рамковій конвенції, одноосібно та разом з іншими. Частиною 1 статті 11 вказаної Конвенції визначено, що сторони зобов`язуються визнавати за кожною особою, яка належить до національної меншини, право використовувати своє прізвище (по батькові) та ім`я мовою меншини, а також право на їх офіційне визнання, відповідно до умов, передбачених у їх правових системах.

У статті 1 Угоди про принципи співробітництва між Україною та Республікою Польща по забезпеченню прав національних меншин визначено, що для досягнення цілей цієї Угоди під національними меншинами (надалі "меншини") маються на увазі відповідно: - групи громадян України, які є поляками за національністю, та які виявляють почуття національної самосвідомості, єдності зі своїм етносом, - групи громадян Республіки Польща, які є українцями за національністю та які виявляють почуття національної самосвідомості, єдності зі своїм етносом.

Відповідно до статті 3 згаданої Угоди, кожна із Сторін враховує у своїй політиці законні інтереси меншин, вживає законодавчі, адміністративні та інші необхідні заходи для зберігання, розвитку їх етнічної, мовної, культурної та релігійної самобутності, недопущення на своїй території будь-якої дискримінації осіб за ознакою їх приналежності до меншини, а також будь-яких спроб асиміляції меншин проти їх волі.

Статтею 3 Рамкової конвенції Ради Європи Про захист національних меншин (ратифікованої Законом України № 703/97-ВР від 09 грудня 1997 року) передбачено, що кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Відповідно до статті 300 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Отже, враховуючи, що відповідними документами підтверджений той факт, що батько заявниці за національністю «поляк», то зважаючи на передбачене ст. 11 Закону України «Про національні меншини» право заявника вільно обирати і відновлювати національність, яке залежить від волевиявлення особи і не пов`язане з обов`язковою вимогою перебування обох батьків цієї особи у одній національності, суд вважає, що є достатні підстави для встановлення факту приналежності заявниці теж до польської національності та внесення про це відповідних змін до її актового запису про народження.

Враховуючи ті обставини, що встановлення даного факту тягне для заявника юридичні наслідки, які мають для неї значення, суд вважає за необхідне задовольнити вказану заяву.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи : Шевченківський районний у місті Дніпро відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення – задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має приналежність до польської національності, що є підставою для внесення змін до її актового запису про народження № 279 від 09 листопада 1978 року, складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Красноградського районного управління юстиції Харківської області щодо зазначення в графі національність батька ОСОБА_2 «поляк», замість «українець».

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук