Ухвала суду № 85986777, 25.11.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 202/7100/18

Провадження № 1-кп/185/780/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року колегія Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мельника Ю.А.

суддів Головіна В.О., Бондаренко В.М.

секретаря судового засідання Шемет Ю.І.

розглядаючи у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, що внесене в ЄРДР за №42017040010000319 від 10 жовтня 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.1 ст.263, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.4 ст.28 ч.2 ст.311, ч.4 ст.28 ч.3 ст.311, ч.3 ст.357, ч.4 ст.358, ч.4 ст.369 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.4 ст.28 ч.2 ст.311, ч.4 ст.28 ч.3 ст.311, ч.4 ст.369 КК України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.4 ст.28 ч.2 ст.311, ч.4 ст.28 ч.3 ст.311 КК України,

за участю

прокурора Мазітова Т.Г.

захисників обвинувачених Кушніра В.В., Кобринчук О.М., Залізка В.С.,

Мелешка І.О., Палька О.М.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 11.10.2019 року ухвала Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.09.2019 року про повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків за вказаним вище кримінальним провадженням була скасована. Матеріали кримінального провадження були направлені на новий розгляд провадження до суду першої інстанції в тому же складі суду.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні вважає, що є усі підстави для призначення кримінального провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акту, під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту немає, вказане кримінальне провадження підсудне Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області, в майбутнє судове засідання просить викликати усіх учасників кримінального провадження згідно реєстру матеріалів досудового розслідування.

Захисник Кушнір В.В. вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, фактично підтримавши ухвалу суду від 10.09.2019 року про повернення обвинувального акту прокурору, яка була скасована в апеляційній інстанції. Питання про призначення судового розгляду вказаного обвинувального акту до судового розгляду просить вирішити на розсуд суду.

Захисник Кобринчук О.М. та обвинувачений ОСОБА_2 під час проведення підготовчого судового засідання заявили про можливість призначення обвинувального акту до судового розгляду після вирішення питань щодо заявлених клопотань в поряду ст.315 КПК України.

Захисники Залізко В.С., Мелешко І.О., Палько О.М. та обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 вважають, що є усі підстави для призначення обвинувального акту до судового розгляду.

Вислухавши учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт з додатками, колегія суддів встановила наступне:

Згідно з ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення, зокрема призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту або повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Зі змісту цієї норми закону чітко слідує, що єдиною передбаченою законом підставою для повернення обвинувального акту прокурору є невідповідність цього акту вимогам цього кодексу.

Відповідно до частини 1-3 статті 291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт має містити такі відомості, зокрема п.5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як вбачається з раніше заявлених заперечень захисника Кушнір В.В. прокурором не виконані вимоги ухвали суду про повернення обвинувального акту. Заявлена позиція захисника Кушніра В.В. про повернення обвинувального акту була врахована судом раніше при постановлені ухвали про повернення обвинувального акту прокурору від 10.09.2019 року, яка в подальшому була скасована в апеляційній інстанції.

У підготовчому судовому засіданні не вирішуються питання про доведеність вини обвинувачених, допустимості доказів, правильності чи послідовності процесуальних дій органами досудового розслідування, розгляду ними тих чи інших клопотань, оскільки завданням цього провадження є перевірка відповідності обвинувального акту вимогам закону, а також процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт стосовно обвинувачених складений відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, при затвердженні прокурором обвинувального акту дотримані вимоги закону.

Таким чином, всупереч вимогам статті 22, 26 КПК України у підготовчому судовому засіданні захисником не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні не відповідає вимогам КПК України.

Угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст.ст. 468-475 КПК України до суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області.

Таким чином, в наявності достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

Враховуючи викладене, а також те, що в ході підготовчого судового засідання не було встановлено підстав для закриття чи призупинення провадження, повернення обвинувального акту прокурору чи направлення його до відповідного суду для визначення підсудності, відсутності укладеної угоди про визнання винуватості, суд вважає необхідним призначити судовий розгляд на підставі зазначеного обвинувального акту, який проводити у відкритому судовому засіданні у залі суду з викликом учасників кримінального провадження.

Відповідно до ст. 315 КПК України, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду. З метою підготовки до судового розгляду суд , зокрема п.4 ) розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні та п. 5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

Під час проведення підготовчого судового засідання до суду надійшли наступні клопотання, заяви та скарги.

1) Так, 19.08.2019 року судом було отримано письмове клопотання адвоката Пономаренка А.В. про скасування арешту з майна та зобов`язання органа досудового розслідування повернути майно. В обґрунтування вказаного клопотання адвокатом зазначено, що 23.05.2018 року ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська було накладено арешт на автомобіль марки «RANGE ROVER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , законним володільцем якого є ОСОБА_6 . Вказане майно було вилучено після проведення обшуку 20.04.2018 року, який був проведений за відсутності ОСОБА_6 26.04.2018 року заступником начальника відділу військової прокуратури Південного регіону України була винесена постанова про визнання вказаного автомобіля в якості речового доказу.

Представник заявника та заявник до зали судового засідання не з`явились, у зв`язку з чим колегія суддів вважає необхідним залишити без розгляду вказане клопотання.

2) Так, 19.08.2019 року та 15.11.2019 року судом були отримані письмові клопотання ОСОБА_7 про зняття арешту з майна. В обґрунтування вказаних клопотань власником зазначено, що він є власником автомобіля «Форд Куга», білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 . Дане авто було вилучено 28.03.2018 року за кримінальним провадженням, що внесене в ЄДРД за № 42017040010000319 від 10.10.2017 року. В подальшому 07.04.2018 року ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська було накладено арешт на вказане авто. 26.06.2018 року ухвалою слідчого судді було скасовано накладений арешт на вказаний автомобіль. Після звернення до військової прокуратури з вимогою повернення належного транспортного засобу, автомобіль не був повернутий. За повідомленням адвоката Кушніра В.В. стало відомо, що на автомобіль повторно накладений арешт і його перевезено до штрафмайданчика по вул. Малиновського м.Дніпро. Ніяких ухвал суду про повторне накладення арешту на автомобіль він не отримував. Він є добросовісним власником вказаного автомобіля, не є учасником будь-якого кримінального провадження, ОСОБА_1 не є членом його родини, останній не має жодних прав щодо володіння та розпорядження автомобілем. Збереження арешту на вказане майно перешкоджає йому вільно володіти, користуватись та розпоряджатись власністю, є неправомірним втручанням в мирне володіння майном. За перебування автомобіля на майданчику щорічно йому нараховується заборгованість у сумі 8000 гривень. Тому просить зняти арешт з вказаного автомобіля.

Заявник ОСОБА_7 в підготовчому судовому засіданні підтримав письмове клопотання, зазначив, що він є власником вказаного в клопотанні автомобіля, обвинувачений ОСОБА_1 не є членом його родини, його автомобіль був у користуванні дочки ОСОБА_8 , в наступний час він позбавлений права користуватись та розпоряджатись своєю власністю.

Прокурор вважає, що заявлене клопотання ОСОБА_7 про зняття арешту не підлягає задоволенню, оскільки вказаний автомобіль було заарештовано ухвалою слідчого судді, вказане майно було визнано речовим доказом, фактично власником автомобіля є обвинувачений ОСОБА_1 , який використовував вказаний автомобіль в злочинних намірах. Крім того, вказаний автомобіль може бути предметом конфіскації, у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину та призначенні покарання з конфіскацією майна.

Захисник Кушнір В.В. підтримав заявлене клопотання ОСОБА_7 , раніше подавав аналогічне клопотання на адресу суду в іншому складі суду. В обґрунтування заявленого клопотання зазначив, що 07.04.2018 року ухвалою слідчого судді було накладено на автомобіль. Що належить заявникові, в подальшому 26.06.2018 року ухвалою слідчого судді скасовано арешт вказаного майна. Вказане майно не є речовим доказом та не може бути предметом можливої конфіскації майна у разі призначення покарання.

Захисники Кобринчук О.М., Палько О.М., Мелешко І.В. не заперечували проти задоволення заявленого клопотання.

Захисник Залізко С.В. вважає можливим задовольнити частково заявлене клопотання в частині зняття арешту з вказаного автомобіля та можливості надання володіння та користування вказаним майном заявнику, залишивши заборону на відчуження вказаного майна.

Обвинувачені підтримали заявлене клопотання ОСОБА_7 та вважають можливим скасування арешту з вказаного автомобіля.

3) Так, 19.08.2019 року та 15.11.2019 року судом були отримані письмові клопотання ОСОБА_8 про скасування арешту з майна. В обґрунтування вказаних клопотань заявником зазначено, що 28.03.2018 року ОСОБА_1 який перебував в автомобілі «Форд Куга», білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , було затримано за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених КК України. В ході обшуку вказаного автомобіля було вилучено її водійське посвідчення серії НОМЕР_3 . Згідно повідомлення прокурорів військової прокуратури вказане водійське посвідчення було заарештоване. Ухвали суду вона не отримувала та не була присутньою при розгляді питання про вилучення/арешт посвідчення. Водійське посвідчення не є доказом у кримінальному провадженні, тому просить зняти арешт та повернути вилучене водійське посвідчення.

Заявник ОСОБА_9 підтримала заявлені клопотання та пояснила, що її водійське посвідчення перебувало в автомобілі Форд Куга під час затримання обвинуваченого ОСОБА_1 і було вилучено разом з автомобілем.

Прокурор вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню, оскільки вказане посвідчення не визнано речовим доказом та не може бути предметом конфіскації.

Захисники та обвинувачені не заперечували проти задоволення заявленого клопотання та повернення водійського посвідчення заявникові.

4) Так, 04.09.2019 року судом було отримано письмове клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про зняття арешту з майна. В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що його було затримано в порядку ст.208 КПК України 28.03.2018 року, під час затримання в нього були вилучені: дві пачки цигарок; банківська картка № НОМЕР_4 ; банківська картка № НОМЕР_5 ; банківська картка № НОМЕР_6 ; технічний паспорт на автомобіль Daewoo Lanos АЕ5580НТ; картка «Pride»; годинник «Casio»; флеш носій чорного кольору; чек RRN; картка замісник №4/88; мобільний телефон марки «Honor» simcard НОМЕР_7 . Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12.04.2018 року накладено арешт на вилучене майно. Ухвала про накладення арешту була постановлена з порушенням строків розгляду клопотання за його відсутності, чим було порушено його право на захист та справедливий розгляд. Тому просить скасувати арешт з вказаного майна.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав заявлене клопотання та пояснив, що вказані в клопотанні речі були вилучені не у відповідності вимог КПК України, не є речовим доказом за кримінальним провадженням, є його особистою власністю, тому підлягають поверненню.

Прокурор вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню, оскільки вказані речі не мають значення для кримінального провадження, не є предметами злочинної діяльності, тому можуть бути повернуті на стадії підготовчого судового засідання.

Захисники та обвинувачені підтримали заявлене клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 .

5) 04.09.2019 року судом було отримано письмове клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про зняття арешту з майна. В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що 14.11.2018 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду було накладено арешт на автомобіль марки Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_8 , з метою збереження речових доказів. 16.04.2018 року постановою прокурора вказаний автомобіль був визнаний речовим доказом, не виконавши його вилучення, огляду, опечатування після проведення в ньому обшуку.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав заявлене клопотання та пояснив, що вказаний автомобіль є власністю його матері, його було заарештовано ухвалою слідчого судді, вказане майно було постановою прокурора визнано речовим доказом та передано на збереження невідомій особі, начебто його сестрі. Де на теперішній час знаходиться вказаний автомобіль невідомо, але в володінні його рідних вказаного автомобіля немає.

Прокурор вважає, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки вказаний автомобіль був фактично в користуванні обвинуваченого ОСОБА_2 , ухвалою слідчого судді на вказане майно було накладено арешт з метою збереження речових доказів та можливої конфіскації майна. Фактично автомобіль перебуває в користуванні родичів обвинуваченого, та це майно не вилучалось.

Захисник Кобринчук О.М. наполягала на задоволенні клопотанні підзахисного та поверненні майна законному власникові, намагалась з`ясувати місце знаходження автомобіля.

Інші захисники та обвинувачені підтримали заявлене клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 .

6) 04.09.2019 року судом було отримано письмове клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про зняття арешту з майна. В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що 12.04.2018 року ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська було накладено арешт на речі та документи, які вилучені під час обшуку його фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 . Обшук його помешкання було проведено без його участі, оскільки його було затримано 28.03.2018 року до проведення обшуку. 29.03.2019 року прокурором подано клопотання до суду про арешт вилученого під час обшуку майна, яке слідчий суддя розглянув з порушенням встановлених строків через 10 діб без його участі. У зв`язку з викладеним, обвинувачений ОСОБА_2 наполягає на скасування арешту, накладеного на майно: оперативні довідки на 11 арк., блокнот синього кольору, блокнот синьо-коричневого кольору паспорт громадянина України на ім`я « ОСОБА_2 », паспорт громадянина України на ім`я « ОСОБА_2 » для виїзду за кордон; довідка про доходи ОСОБА_10 , довідка про доходи ОСОБА_2 , індивідуальний податковий номер ОСОБА_2 , банківська картка № НОМЕР_9 .

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав заявлене клопотання та пояснив, що вказані у клопотанні речі та документи не були визнані речовим доказом за кримінальним провадженням, є його особистою власністю, жодного доказового значення по кримінальному провадженню не несуть.

Прокурор вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню, оскільки вилучені та заарештовані документи не є речовими доказами та не можуть бути предметом можливої конфіскації майна, вказані речі та документи зберігаються з матеріалами кримінального провадження, тому не заперечує проти скасування арешту та повернення вказаного майна обвинуваченому.

Захисники та обвинувачені підтримали заявлене клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 .

7) 25.11.2019 року захисником Кушніром В.В. було заявлено клопотання про скасування арешту з майна, що є власністю обвинуваченого ОСОБА_1 . В обґрунтування заявленого клопотання зазначив, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 31.07.2018 року, було накладено арешт на кільце (перстень) з металу жовтого кольору, ланцюжок з металу жовтого кольору довжиною 60 см, браслет з металу жовтого кольору довжиною 21 см. Вказаний арешт було накладено з порушенням строків накладення відповідного арешту на тимчасове вилучене майно: 28.03.2018 року після затримання обвинуваченого ОСОБА_1 в нього були вилучені вказані речі, які є тимчасово вилученим майном. Клопотання про арешт вказаного майна не було подане протягом 48 годин у відповідності вимог ст.171 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні захисник Кушнір В.В. наполягав на задоволенні клопотання про скасування арешту з зазначеного майна, вважає, що вказане майно не може бути предметом конфіскації, оскільки сторона обвинувачення не з`ясувала вартості заарештованих речей, заарештоване майно не є речовим доказом по кримінальному провадженню.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника щодо скасування арешту з речей, що були вилучені під час затримання обвинуваченого ОСОБА_1 . Вказане майно було заарештовано ухвалою слідчого судді з метою забезпечення цивільного позову та конфіскації майна. На даній стадії провадження скасування арешту неможливо.

Захисники та обвинувачені підтримали заявлене клопотання захисника про скасування арешту.

Колегією суддів щодо заявлених клопотань учасників кримінального провадження про скасування арешту з вказаного майна (пункти 2-7) встановлено наступне.

Згідно вимог ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час судового провадження розглядається судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Згідно ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема п.1) збереження речових доказів; п.3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

У відповідності вимог ч.3 ст.170 КПК України накладення арешту допускається на майно будь-якої фізичної особи або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати їх речовими доказами.

У випадку, передбаченому п.3 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Дії суду та прийняті рішення під час проведення підготовчого судового засіданні регламентовані главою 27 КПК України. Вичерпний перелік прийнятих рішень за наслідками проведення підготовчого судового засідання закріплений в ст.314 КПК України. Якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої ст. 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду. З метою підготовки до судового розгляду суд:

- зокрема п.4 ч.2 ст. 315 КПК України розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні;

- та п.5 ч.2 ст.315 КПК України - вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

При цьому на даній стадії судового провадження в провадженні суду перебуває лише обвинувальний акт та додатки у відповідності до вимог ст. 291 КПК України.

2) Щодо заявленого клопотання ОСОБА_7 про скасування арешту з майна, суд зазначає наступне, що згідно реєстру матеріалів досудового розслідування за кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , стосовно вказаного майна: автомобіля марки «Форд Куга», білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , слідчим суддею Індустріального районного суду м.Дніпропетровська було постановлено ухвалу про арешт вказаного майна від 17.09.2019 року.

16.04.2018 року вказаний автомобіль постановою прокурора було визнано речовим доказом, оскільки автомобіль використовувався як знаряддя вчинення злочину, та задля забезпечення виконання вироку суду в частині конфіскації майна.

Згідно вказаної ухвали слідчого судді про накладення арешту на автомобіль марки «Форд Куга», білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , від 17.09.2019 року, метою застосування вказаного заходу є збереження речових доказів та подальше забезпечення спеціальної конфіскації або забезпечення можливого цивільного позову в майбутньому.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що зазначене майно має значення речового доказу у провадженні та є забезпеченням можливого покарання в частині конфіскації майна, а скасування його арешту, може призвести до втрати доказів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_7 не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що на стадії підготовчого судового засіданні суд позбавлений вирішити долю речових доказів та можливого покарання обвинуваченому, пов`язаного з конфіскацією майна.

3) Щодо заявленого клопотання ОСОБА_8 про скасування арешту з її посвідчення водія колегія суддів зазначає наступне, ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12.04.2018 року вказане майно було заарештовано, оскільки перебувало в автомобілі марки «Форд Куга», білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , та було тимчасово вилучене під час обшуку.

Усі учасники кримінального провадження не заперечують щодо скасування арешту з вказаного посвідчення водія та поверненні водійського посвідчення заявникові, тому колегія суддів вважає за можливе клопотання ОСОБА_11 про скасування арешту з водійського посвідчення серії НОМЕР_3 категорії «В» на її ім`я задовольнити та повернути вказане майно за належністю.

4) Щодо заявленого клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про скасування арешту з майна, яке було вилучено при його затриманні, суд встановив наступне, що згідно реєстру матеріалів досудового розслідування за кримінальним провадженням стосовно вказаного майна слідчим суддею Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська було постановлено ухвалу від 12.04.2019 року про арешт наступного майна: двох пачок цигарок; банківської картки № НОМЕР_4 ; банківської картки № НОМЕР_5 ; банківської картки № НОМЕР_6 ; технічного паспорту на автомобіль Daewoo Lanos АЕ5580НТ; картки «Pride»; годинника «Casio»; флеш носія чорного кольору; чеку RRN; картки замісника №4 НОМЕР_10 ; мобільного телефону марки «Honor» simcard НОМЕР_7 . Згідно вказаної ухвали метою застосування вказаного заходу є збереження речових доказів, а саме вказані речі є предметами, використаними як засоби та знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберігають його сліди.

Приймаючи до уваги вищевикладене, думку учасників кримінального провадження, зокрема сторони обвинувачення, що вказані речі не є предметами злочинної діяльності, яка інкримінується обвинуваченому ОСОБА_2 , колегія суддів вважає, що зазначене майно не має значення речового доказу у провадженні, тому накладений арешт підлягає скасуванню, а зазначене майно підлягає поверненню за належністю.

5) Щодо заявленого клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про скасування арешту з автомобіля, суд встановив наступне, що згідно реєстру матеріалів досудового розслідування за кримінальним провадженням 16.04.2019 року постановою прокурора було визнано в якості речового доказу автомобіль марки Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_8 . Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14.11.2018 року було накладено арешт на вказаний автомобіль шляхом заборони його відчуження та розпорядження.

Приймаючи до уваги вищевикладене, думку сторін кримінального провадження, суд вважає, що зазначене майно має значення речового доказу у провадженні, а скасування його арешту, може призвести до втрати доказів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_2 не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що на стадії підготовчого судового засіданні суд позбавлений вирішити долю речових доказів.

6) Щодо заявленого клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про скасування арешту, накладеного на речі та документи, які вилучені під час обшуку його фактичного місця проживання 28.03.2019 року, колегія суддів приходить до наступних висновків. Згідно реєстру матеріалів кримінального провадження 12.04.2019 року ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська була накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно копії ухвали арешт було накладено на майно: оперативні довідки на 11 арк., блокнот синього кольору, блокнот синьо-коричневого кольору, копію паспорта громадянина України ОСОБА_12 , анкету кандидата ОСОБА_13 , копію паспорта громадянина ОСОБА_14 , заяву про видачу паспорта ОСОБА_15 , 3 аркуші паперу із рукописними записами, аркуш паперу із рукописним записом, банківську картку № НОМЕР_9 , два автомобільні номерні знаки НОМЕР_11 , два автомобільні номерні знаки НОМЕР_12 , два автомобільні номери НОМЕР_13 . В іншій частині клопотання було відмовлено, зокрема в накладені арешту на паспорт громадянина України на ім`я « ОСОБА_2 », паспорт громадянина України на ім`я « ОСОБА_2 » для виїзду за кордон; довідку про доходи ОСОБА_10 , довідку про доходи ОСОБА_2 , індивідуальний податковий номер ОСОБА_2 , оскільки вказані документи не визнані речовими доказами.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи думку сторін кримінального провадження, суд вважає, що клопотання обвинуваченого про скасування арешту з вказаного майна підлягає частковому задоволенню в частині скасування арешту саме з майна, яке було визначено обвинуваченим, і на яке ухвалою слідчого судді було накладено арешт: оперативних довідок на 11 аркушах, блокноту синього кольору, блокноту синьо-коричневого кольору, банківської картки № НОМЕР_9 , - повернувши вказане майно за належністю власнику. В частині скасування арешту з паспорту громадянина України на ім`я « ОСОБА_2 », паспорту громадянина України на ім`я « ОСОБА_2 » для виїзду за кордон; довідки про доходи ОСОБА_10 , довідки про доходи ОСОБА_2 , індивідуального податкового номеру ОСОБА_2 , - клопотання не підлягає задоволенню, оскільки вказані документи взагалі не були заарештовані.

7) Щодо заявленого клопотання захисника Кушніра В.В. про скасування арешту з майна, що було вилучено у обвинуваченого ОСОБА_1 під час затримання, суд приходить наступних висновків. Судом була досліджена копія ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 31.07.2018 року, арешт було накладено на кільце (перстень) з металу жовтого кольору, ланцюжок з металу жовтого кольору довжиною приблизно 60 см, браслет з металу жовтого кольору довжиною приблизно 21 см, що є власністю обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки вказане майно може підлягати конфіскації або слугувати для забезпечення можливого цивільного позову в майбутньому.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що зазначене майно є забезпеченням можливого покарання в частині конфіскації майна у разі визнання винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 , а скасування арешту цього майна може призвести до втрати цих речей.

Крім того, вичерпний перелік підстав для скасування арешту визначений ст.174 КПК України, який не визначає підстави для скасування арешту з майна у випадку порушення строків розгляду звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна або строків розгляду такого клопотання.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що клопотання захисника Кушніра В.В. не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що на стадії підготовчого судового засіданні суд позбавлений вирішити питання винуватості обвинуваченого та призначення останньому, у разі визнання винуватим, покарання, пов`язаного з конфіскацією майна.

8) Крім того, 04.09.2019 року обвинувачений ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про надання йому дозволу перебувати під час судового засідання в залі судових засідань поза межами клітки, без застосування відносно нього спеціальних засобів та інших засобів приниження гідності особи. На обґрунтування свого клопотання обвинувачений послався на рішення Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), зокрема, у справі «Бєлоусов проти Росії», «Лабіта проти Італії» та «Свинаренко і Сляднєєв проти Росії», у яких ЄСПЛ зазначив, що перебування заявників в металевій клітці чи скляній кабіні становить порушення ст. 3,6 Конвенції. Так, зазначає, що під час судового розгляду його тримають в клітці чи скляному боксі, що викликає у всіх учасників процесу необ`єктивне відношення до нього як до злочинця. Перебування у клітці позбавляє його можливості реалізовувати його процесуальні права. Він, як підзахисний не має можливості в повній мірі отримувати правову допомогу від свого захисника, оскільки знаходиться від нього на значній відстані. В місці його тримання під час судового розгляду відсутній стіл, що позбавляє його працювати з документами, робити нотатки. З метою недопущення порушень, констатованих ЄСПЛ та забезпечення верховенства права, просив суд дозволити йому під час судового розгляду усунути вказані порушення.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 підтримав заявлене клопотання в повному обсязі.

Прокурор заперечує проти заявленого клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та зазначає, що в залі судового засіданні є спеціально обладнане місце для перебування обвинувачених, стосовно яких обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Вказане місце влаштоване у відповідності вимог, зокрема і рішень ЄСПЛ.

Інші учасники судового провадження не заперечували проти заявленого клопотання обвинуваченого.

Колегією суддів щодо заявленого клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про надання йому дозволу перебувати під час судового засідання в залі судових засідань поза межами скляного боксу, без застосування відносно нього спеціальних засобів та інших засобів приниження гідності особи встановлено наступне.

Відповідно до ст.11 КПК України під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність.

Згідно з приписами ст. 318 КПК України судове засідання відбувається у спеціально обладнаному приміщенні - залі судових засідань.

Дійсно, ЄСПЛ у справі «Ярослав Бєлоусов проти Росії» в рішенні від 04.10.2016 року та у справах «Ходорковський проти Росії», «Свинаренко і Сляднєєв проти Росії» розглянув питання сумісності перебування підсудних у залі засідань в металевій клітці, скляній кабіні з вимогами ст.ст. 3, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо заборони катування та права на справедливий суд. В зазначених рішеннях ЄСПЛ дійшов до висновку, що перебування підсудних в металевій клітці чи скляній кабіні в залі судових засідань становить порушення ст.ст. 3,6 Конвенції, оскільки обмежує право підсудного на ефективну участь в судовому розгляді і отримання реальної та ефективної правової допомоги, не сумісне з поняттям справедливого судового розгляду з огляду на презумпцію невинуватості, не відповідає нормам цивілізованої поведінки в демократичному суспільстві, є приниженням людської гідності.

Відповідно до п. 11 Інструкції з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою судів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державної судової адміністрації України, Генеральної прокуратури України від 26.05.2015 року № 613/785/5/30/29/67/68, у залі судового засідання місце для тримання обвинувачених (підсудних), засуджених обладнується загородженнями відповідно до вимог ДБН.

В пункті 27 вказаної інструкції зазначено, що за розпорядженням головуючого в судовому засіданні (судді-доповідача) начальник варти дозволяє спілкування обвинуваченому (підсудному), засудженому із захисником, прокурором та при цьому обвинувачений (підсудний), засуджений з-під охорони не звільняється.

Вказана інструкція не містить випадків можливості перебування обвинуваченого, якому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, під час проведення судового засідання не в загородженні.

Відповідно до наказу ДСА від 20.03.2017 року №350, яким було затверджено Загальні вимоги до загородження зі спеціального захисного скла для розміщення обвинувачених (підсудних), засуджених, функціональними характеристиками загородження є: надійна ізоляція обвинувачених (підсудних), засуджених; гарантований захист учасників судового процесу, працівників конвойної служби від взаємодії з обвинуваченими (підсудними), засудженими, не передбаченої відповідними процесуальними нормами; гарантований захист обвинувачених (підсудних), засуджених від взаємодії з постраждалими, свідками або третіми особами, не передбаченої відповідними процесуальними нормами.

Крім того, за технічними характеристиками загородження у площині дверей облаштовано технологічним отвором для зняття наручників з обвинувачених (підсудних), засуджених, передавання обвинуваченим (підсудним), засудженим документів для ознайомлення та спілкування обвинувачених (підсудних), засуджених із захисниками в судовому процесі.

Місця для адвокатів розміщені поруч із підзоною для обвинувачених, що дозволяє спілкування захисників з обвинуваченими.

Крім того, головуючий не наділений правом дозволу перебування обвинуваченого, якому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, не в спеціально відведеному місці – загородженні.

Суд бере до уваги міркування безпеки, особливо в резонансних справах та наголошує на важливості того, що безпека в залі є умовою справедливого судового розгляду з огляду на значення, яке надається правам захисту, будь-які заходи, що обмежують участь обвинуваченого під час судового розгляду або накладають обмеження на нього чи його відносини з адвокатами - повинні бути застосовані доки це необхідно, і мають бути пропорційні ризикам у кожному конкретному випадку.

Вирішуючи заявлене обвинуваченим клопотання суд також враховує, що судове провадження ще тільки розпочинається в приміщенні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, усі загородження, в яких знаходяться обвинувачені, запобіжний захід стосовно яких обраний у виді тримання під вартою, відповідають вимогам ДБН та надають можливість обвинуваченому ефективно використовувати свої права, зокрема право на захист, спілкування з захисником та іншими учасниками кримінального провадження, які під час проведення судового засідання в залі перебувають поруч з обвинуваченими, тобто право на ефективний захист обвинуваченого не порушується.

А відтак, суд дійшов до висновку про необхідність відмови в задоволені клопотання обвинуваченого на перебування під час судового засідання в залі судових засідань поза межами скляної кабіни без застосування відносно нього спеціальних засобів (металевих браслетів) під час розгляду даного кримінального провадження.

9) 04.09.2019 року судом було отримано письмове клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про витребування певних речей та документів в порядку ч.2 ст.315 КПК України. В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження йому стало відомо, що відносно нього та інших фігурантів кримінального провадження проводились НСРД у вигляді аудіо-відеоконтролю, зняття інформації з транспортних телекомунаційних мереж, візуальне спостереження. На неодноразові звернення до сторони обвинувачення з вимогою надання матеріальних носіїв інформації (флешнакопичувачів), на яких зафіксовані результати таких дій. Тому просить витребувати у сторони обвинувачення (військової прокуратури Південного регіону) матеріальні носії (картки пам`яті), зареєстровані за інвентаризаційними номерами №301т, 302т, 303т, 26т, 17т, 18т.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав раніше заявлене клопотання, пояснивши, що в нього є підстави вважати, що вказаних матеріальних носіїв, на яких зафіксовані результати проведення НСРД за вказаним кримінальним провадженням, немає, тому вимагає перевірки їх наявності.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні заперечував проти вказаного клопотання, вказані у клопотання матеріальні носії визнанні речовими доказами за кримінальним провадженням. На стадії судового розгляду суд досліджує докази, зокрема речові доказі, надані стороною обвинувачення, тому в підготовчому судовому засіданні дослідження речових доказів КПК не передбачено.

Інші учасники судового провадження не заперечували проти заявленого клопотання.

10) 04.09.2019 року від обвинуваченого ОСОБА_2 до суду надійшло письмове клопотання про витребування з військової прокуратури Південного регіону документів, які підтверджують місцезнаходження автомобіля марки Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_8 . Вказаний автомобіль належить його матері на праві приватної власності та визнаний речовим доказом. В постанові про визнання вказаного майна речовим доказом вказано, що автомобіль передано на зберігання його сестрі ОСОБА_16 , проте вказаний автомобіль згідно пояснень рідних не було передано. На неодноразові звернення щодо ознайомлення з вказаним речовим доказом стороною обвинувачення не надано доступу до вказаного автомобіля, місце знаходження автомобіля невідоме.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав раніше заявлене клопотання, пояснивши, що є визначений порядок передачі на зберігання речових доказів, який стороною обвинувачення не було виконано, вказаного речового доказу на зберіганні у членів родини немає.

Прокурор заперечував проти вказаного клопотання, вказаний у клопотанні речовий доказ у обвинуваченого не вилучався, після проведення його огляду так і залишився у володінні власника. Його постановою було визнано вказаний автомобіль речовим доказом, який в подальшому ухвалою Дніпровського апеляційного суду було заарештовано. На огляд суду були надані копії постанови прокурора про визнання вказаного автомобіля речовим доказом та ухвали суддів про забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на вказане майно.

Обвинувачені та захисники, кожний окремо, не заперечували проти задоволення заявленого клопотання обвинуваченого, захисник Залізко В.С. просив вирішити клопотання на розсуд суду.

11) 04.09.2019 року від обвинуваченого ОСОБА_2 до суду надійшло письмове клопотання про витребування з Запорізького апеляційного суду ухвали слідчого судді від 06.11.2017 року та військової прокуратури Південного регіону протоколи проведення НСРД у відношенні ОСОБА_17 . Під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження стало відомо. що 06.11.2017 року ухвалою слідчого суді Запорізького апеляційного суду було надано дозвіл на проведення НСРД стосовно Косого Є.Г. строком на 60 днів. В матеріалах відсутня вказана постанова, клопотання та ухвала слідчого судді та протоколи проведення вказаних дій.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав раніше заявлене клопотання, пояснивши, що в межах кримінального провадження за його обвинуваченням проводились НСРД стосовно співробітників поліції, зокрема ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , в результаті чого було задокументовано отримання хабара ОСОБА_17 . Вказана ухвала слідчого судді Запорізького апеляційного суду, якою надано дозвіл на проведення НСРД стосовно Косого Є.Г ОСОБА_18 , та протоколи негласних слідчих дій йому не відкривались, але ж викладені в них відомості можуть свідчити про його невинуватість.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні заперечував проти вказаного клопотання, вказані у клопотанні процесуальні документи та протоколи проведення НСРД є джерелом доказу, саме прокурором під час доведення винуватості обвинуваченого під час розгляду в суді визначає докази, якими сторона обвинувачення доводить свою позицію. Вказане клопотання є передчасним, оскільки відповідно КПК сторона обвинувачення саме в судовому засіданні під час промови та визначення порядку дослідження доказів заявляє про докази, які будуть використані для доведення позиції обвинувачення.

Інші учасники судового провадження не заперечували проти заявленого клопотання, захисники Мелешко І.В. та Залізко В.С. покладаються на розсуд суду під час вирішення заявленого клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 .

12) 04.09.2019 року від обвинуваченого ОСОБА_2 до суду надійшло письмове клопотання про витребування з військової прокуратури Південного регіону посвідчення водія, виданого на його ім`я, оскільки вказаний документ був вилучений і знаходиться в незаконному володінні військової прокуратури.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав раніше заявлене клопотання, пояснивши, що в нього було вилучено водійське посвідчення, яке є тимчасово вилученим майном. Вказаний документ не було заарештовано, тому у відповідності вимог КПК підлягає поверненню.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти вказаного клопотання, підтвердив наявність посвідчення водія на ім`я обвинуваченого у сторони обвинувачення, на вказаний документ не накладено арешт.

Інші учасники судового провадження не заперечували проти заявленого клопотання.

13) Від обвинуваченого ОСОБА_2 04.09.2019 року до суду надійшло письмове клопотання про витребування з військової прокуратури Південного регіону ухвали суду, на підставі якої було проведено обшук кабінету №309 за адресою: АДРЕСА_2 (Павлоградський ВП) та протокол проведення даного обшуку. В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що 28.03.2018 року було проведено обшук в кабінеті №309 за вказаною адресою, який був його службовим кабінетом на протязі останніх двох років і там були його особисті речі. Обшук було проведено за його відсутності. В матеріалах провадження відсутній протокол проведення обшуку у вказаному кабінеті та ухвалі суду, на підставі якої було здійснено вказану слідчу дію.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав раніше заявлене клопотання, пояснивши, що в межах кримінального провадження в його службовому кабінеті було проведено обшук, проте будь-які письмові докази проведення цієї слідчої дії та процесуальні документи на проведення такого обшуку в матеріалах кримінального провадження відсутні. Можливо в ході цієї слідчої дії були вилучені його особисті речі, до того ж в службовому кабінеті працювали і інші співробітники поліції.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні заперечував проти вказаного клопотання, зазначив, що взагалі не розуміє доцільності витребування вказаних документів, оскільки обвинуваченому невідомо про проведення обшуку в його службовому кабінеті, ці докази стороною обвинувачення не були відкриті.

Інші учасники судового провадження не заперечували проти заявленого клопотання обвинуваченого.

14) Від обвинуваченого ОСОБА_2 04.09.2019 року до суду надійшло письмове клопотання про витребування з військової прокуратури Південного регіону ухвал суду, на підставі яких були проведені обшуки за місцем проживання ОСОБА_19 , ОСОБА_10 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та протоколи проведення даних обшуків. В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження стало відомо, що 28.03.208 року були проведені обшуки на підставі ухвал слідчих суддів Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська за місцем проживання вказаних працівників поліції. Результати даних обшуків, на думку обвинуваченого, мають значення для об`єктивного розгляду кримінального провадження та ухвалення виправдувального вироку стосовно нього.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав раніше заявлене клопотання, пояснивши, що в матеріалах кримінального провадження наявна лише переписка стосовно проведених обшуків, за його інформацією у деяких працівників поліції під час обшуку також були виявлені наркотичні засоби, що може свідчити про їх причетність до даного кримінального провадження.

Прокурор заперечував проти вказаного клопотання за аналогічних підстав, висловлених ним при розгляді попереднього клопотання.

Інші учасники судового провадження не заперечували проти заявленого клопотання.

15) 04.09.2019 року до суду від обвинуваченого ОСОБА_2 надійшло письмове клопотання в порядку ч.2 ст.315 КПК України про витребування з військової прокуратури Південного регіону грошових коштів в сумі 3300 гривень, які видав гр. ОСОБА_17 співробітникам поліції, та які є речовим доказом у кримінальному провадженні. На неодноразові звернення до сторони обвинувачення з заявами про ознайомлення з вказаним речовим доказом йому було відмовлено в доступі, у зв`язку з чим, на думку обвинуваченого, є обґрунтовані підозри вважати відсутнім вказаний речовий доказ.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав раніше заявлене клопотання, пояснивши, що на його неодноразові звернення до сторони обвинувачення йому так і не був відкритий вказаний речовий доказ в порушення вимог КПК.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні заперечував проти вказаного клопотання, вважає вказане клопотання передчасним, оскільки речові докази оглядаються в судовому засіданні.

Інші учасники судового провадження не заперечували проти заявленого клопотання.

Колегією суддів щодо заявленого клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про витребування у сторони обвинувачення (військової прокуратури Південного регіону) матеріальних носіїв (карток пам`яті), зареєстрованих за інвентаризаційними номерами №301т, 302т, 303т, 26т, 17т, 18т, та грошових коштів в сумі 3300 гривень, які видав гр. ОСОБА_17 співробітникам поліції, та які є речовим доказом у кримінальному провадженні /п.9 та п.15/ встановлено наступне.

Вказані матеріальні носії (картки пам`яті) та грошові кошти є речовими доказами за кримінальним провадженням. Дослідження речових доказів відбувається у відповідності вимог ст.357 КПК України під час судового розгляду. Крім того, визначені обвинуваченням матеріальні носії та грошові кошти є джерелом доказу сторони обвинувачення, а питання їх дослідження та посилання на них як доказ залежить від позиції сторони обвинувачення.

У відповідності вимог ч.3 ст.290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

Тобто виходячи з аналізу вказаної норми закону, у випадку наявності у прокурора наміру використання під час судового розгляду відомостей, що містяться на речових доказах, та/або грошових коштів вилучених під час певної слідчої дії, останній зобов`язаний надати доступ до речових доказів, зокрема матеріальних носіїв (карток пам`яті) грошових коштів.

Обвинуваченим ставиться питання про надання доступу саме до матеріальних носіїв (карток пам`яті), а не до їх змісту, та дослідження вилучених грошових коштів у свідка ОСОБА_17 під час проведення досудового розслідування. Тому колегія суддів приходить висновку, що лише після вступних промов сторін та визначення порядку дослідження доказів можна вирішити питання доступу до речових доказів, а в майбутньому їх допустимості та належності.

У зв`язку з чим дані клопотання обвинуваченого на стадії підготовчого судового провадження не підлягають задоволенню.

Колегією суддів щодо заявленого клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про витребування у сторони обвинувачення документів, які підтверджують місцезнаходження автомобіля марки Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_14 , зазначає наступне.

Вказаний автомобіль ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14.11.2018 року був заарештований шляхом заборони його відчуження та розпорядження. В постанові прокурора від 16.04.2018 року про визнання вказаного майна речовим доказом вказано, що автомобіль передано на зберігання сестрі обвинуваченого - ОСОБА_16 . Сам обвинувачений ОСОБА_2 в письмовому клопотанні про скасування арешту з вказаного автомобіля від 30.08.2019 року зазначає, що прокурор «не вилучив автомобіль, не оглянув, не опечатав транспортний засіб після проведення в ньому обшуку», підтверджуючи пояснення прокурора про не вилучення спірного транспортного засобу після проведення в ньому обшуку.

Згідно оглянутих процесуальних документів автомобіль марки Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_8 , визнаний речовим доказом, заарештований, при цьому згідно ухвали суду існує заборона на його відчуження та розпорядження, заборони в користуванні та володінні немає, та переданий на зберігання родичам обвинуваченого.

Колегія в черговий раз зазначає, що питання огляду речових доказів, заявлених сторонами, вирішується судом на стадії судового розгляду, тому на стадії підготовчого судового засідання суд не може вирішити - саме якими доказами, зокрема і речовими, кожна сторона буде відстоювати свою позицію, тому в задоволенні вказаного клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 на даній стадії необхідно відмовити.

Колегією суддів щодо заявлених клопотань обвинуваченого ОСОБА_2

- про витребування з Запорізького апеляційного суду ухвали слідчого судді від 06.11.2017 року та військової прокуратури Південного регіону протоколів проведення НСРД у відношенні ОСОБА_17 /п.11/,

- про витребування з військової прокуратури Південного регіону ухвали суду, на підставі якої було проведено обшук кабінету №309 за адресою: АДРЕСА_2 (Павлоградський ВП) та протоколу проведення даного обшуку /п.14/,

- ухвал суду, на підставі яких були проведені обшуки за місцем проживання ОСОБА_19 , ОСОБА_10 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та протоколи проведення даних обшуків / п.15/, -

встановлено наступне.

Один з загальних засад кримінального провадження (стаття 22 КПК України) передбачає, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Тобто кожна зі сторін кримінального провадження самостійна у збиранні та поданні суду доказів, якими обґрунтовує свою позицію.

Посилання прокурора на протоколи проведення НСРД, зокрема стосовно ОСОБА_17 , як джерело доказу в кримінальному провадженні, протоколи проведення обшуків - є правом сторони обвинувачення.

Ухвала слідчого судді, якою зокрема надано дозвіл на проведення обшуку в певному приміщення, або проведення НСРД, - є процесуальним документом, на підставі якого виконується слідча дія, в ході якої складається протокол, що в розумінні КПК України, є джерелом доказу.

Процесуальні документи, на підставі яких були проведені відповідні НСРД, є похідними, тому питання їх дослідження виникає лише після вирішення питання про дослідження самих протоколів таких слідчих дій.

Крім того, ст.255 КПК України визначає, що відомості, речі та документи, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування, повинні бути невідкладно знищені на підставі його рішення, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті та статтею 256 цього Кодексу. Забороняється використання зазначених у частині першій цієї статті матеріалів для цілей, не пов`язаних з кримінальним провадженням, або ознайомлення з ними учасників кримінального провадження чи будь-яких інших осіб.

Суд на стадії підготовчого судового засіданні не в змозі передбачити та вирішити питання дослідження доказів. Тому вказані клопотання обвинуваченого є передчасними і на стадії підготовчого судового засідання підлягають відмові в задоволенні.

Колегією суддів щодо заявленого клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про витребування з військової прокуратури Південного регіону посвідчення водія, виданого на його ім`я /п.13/, встановлено наступне.

Вилучене у обвинуваченого ОСОБА_2 водійське посвідчення є тимчасово вилученим майном і у відповідності вимог КПК України у разі не накладення на нього арешту підлягає поверненню особі, у якої воно було вилучено. Стороною обвинувачення зазначено, що дійсно вилучене водійське посвідчення обвинуваченого ОСОБА_2 не є речовим доказом та не має жодного доказового значення в кримінальному провадженні, перебуває на зберіганні у військовій прокуратурі, арешт на вказаний документ не було накладено, у зв`язку з чим, суд вважає клопотання обвинуваченого про витребування у сторони обвинувачення водійського посвідчення на його ім`я потребує задоволенню.

16) Крім того, 13.09.2019 року на адресу суду від обвинуваченого ОСОБА_2 надійшла скарга на рішення прокурора відповідно до ч.2 ст.303 КПК України. Ухвалою слідчого судді від 14.11.2019 року скарга обвинуваченого ОСОБА_2 була передана для об`єднання з матеріалами кримінального провадження за його обвинуваченням, що перебуває на розгляді суду. В обґрунтування вказаної скарги зазначено, що в матеріалах кримінального провадження за його обвиванням знаходиться копія постанови про доручення проведення досудового розслідування від 10.10.2017 року, якою заступник військового прокурора військової прокуратури Південного регіону України Мрочко Р. доручив здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження військовій прокуратурі Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України. На думку обвинуваченого, постанова винесена з порушенням норм чинного законодавства та підлягає обов`язковому скасуванню. В порушення вимог ЗУ «Про прокуратуру» та наказу Генерального прокурора України №12 гн від 29.08.2014 року, досудове розслідування по кримінальному провадженню за його обвинуваченням було доручено не уповноваженою на те особою слідчим військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України, до того ж, працівники Національної поліції не віднесені до переліку органів, стосовно яких слідчі військової прокуратури уповноваженні здійснювати досудове слідство. На підставі викладеного просить скасувати постанову заступник військового прокурора військової прокуратури Південного регіону України Мрочко Р. про доручення проведення досудового розслідування від 10.10.2017 року

Обвинувачений ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні підтримав заявлену скаргу на рішення прокурора про визначення підслідності, вважає, що вона була ухвалена некомпетентною особою та проведення слідства було доручено некомпетентному органу досудового розслідування, в результаті чого виходячи з концепції, висловленої в рішеннях ЕСПЛ про «плоди отруйного дерева», всі докази зібрані таким чином за кримінальним провадженням є недопустимими.

Прокурор заперечує проти поданої скарги обвинуваченого, вважає скаргу необґрунтованою, постанова про доручення здійснення досудового розслідування є процесуальним документом. Питання, належності та допустимості доказів, зібраних сторонами суд вирішує в нарадчій компанії під час ухвалення вироку за кримінальним провадженням, для огляду надано копію постанови заступника військового прокурора від 10.10.2017 року.

Захисники та обвинувачені не заперечували проти задоволення скарги обвинуваченого.

Колегією суду щодо поданої скарги обвинуваченого на дії прокурора було встановлено наступне.

Стаття 303 КПК України передбачає, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Оскільки в цій нормі та інших нормах КПК не розкриваються поняття «інші» стосовно об`єктів оскарження, то таким чином, до них можна віднести будь-які рішення, дії чи бездіяльність прокурора чи слідчого, за винятком тих, що зазначені у ч.1 ст.303 КПК України та випадку, передбаченого ч.3 ст.303 КПК України.

З огляду на те, що у статтях 314-316 цього Кодексу не передбачено особливого порядку розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора у підготовчому провадженні, такий розгляд має відбуватись за загальними правилами, визначеними саме в цих статтях КПК України.

Отже, в частині 3 статті 314 КПК України визначений вичерпний перелік рішень, які може прийняти суд за наслідками проведення підготовчого судового засідання.

В підготовчому судовому засіданні суд не може вирішити питання законності проведення досудового слідства, яке визначено постановою прокурора. Питання належності та допустимості доказів судом вирішується під час оцінки наданих сторонами доказів в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Таким чином усі питання, пов`язані з оцінкою наданих сторонами доказів відбувається на стадії судового розгляду, а не в підготовчому судовому засіданні, у зв`язку з чим заявлена скарга обвинуваченого на дії прокурора щодо визначення підслідності не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 315 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Призначити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.1 ст.263, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.4 ст.28 ч.2 ст.311, ч.4 ст.28 ч.3 ст.311, ч.3 ст.357, ч.4 ст.358, ч.4 ст.369 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.4 ст.28 ч.2 ст.311, ч.4 ст.28 ч.3 ст.311, ч.4 ст.369 КК України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.4 ст.28 ч.2 ст.311, ч.4 ст.28 ч.3 ст.311 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області (51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Дніпровська, 135) на 04.12.2019 року о 13:00 год.

Розгляд кримінального провадження здійснювати колегіально складом суду.

В судове засідання викликати прокурора, захисників, обвинувачених, свідків згідно реєстру матеріалів досудового розслідування.

В задоволенні клопотання захисника Кушніра В.В. про повернення обвинувального акту – відмовити.

Клопотання адвоката Пономаренка А.В. в інтересах володільця майна ОСОБА_6 про скасування арешту з майна та зобов`язання органа досудового розслідування повернути майно – залишити без розгляду.

В задоволенні клопотання заявника ОСОБА_7 про скасування арешту з майна автомобіля марки «Форд Куга», білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 - відмовити.

Клопотання ОСОБА_8 про скасування арешту та повернення водійського посвідчення серії НОМЕР_3 категорії «В» на її ім`я – задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12.04.2018 року, на водійське посвідчення серії НОМЕР_3 категорії «В» на ім`я ОСОБА_11 та повернути вказане майно за належністю власнику.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про скасування арешту з майна, вилученого 28.03.2019 року при його затриманні, – задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12.04.2018 року, накладений на майно: дві пачки цигарок; банківську картку № НОМЕР_4 ; банківську картку № НОМЕР_5 ; банківську картку № НОМЕР_6 ; технічний паспорт на автомобіль Daewoo Lanos АЕ5580НТ; картку «Pride»; годинник «Casio»; флеш носій чорного кольору; чек RRN; картку замісник №4/88; мобільний телефон марки «Honor» simcard НОМЕР_7 , та повернути вказане майно за належністю власникові.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про скасування арешту з автомобіля, марки Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_8 , - відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про скасування арешту, накладеного на майно, вилучене під час обшуку 28.03.2019 року за місцем його проживання – задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12.04.2018 року на майно: оперативні довідки на 11 аркушах, блокнот синього кольору, блокнот синьо-коричневого кольору, банківську картку № НОМЕР_9 , та повернути вказане майно за належністю власнику.

В задоволенні клопотання захисника Кушніра В.В. про скасування арешту з майна обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді кільця з металу жовтого кольору, ланцюжка з металу жовтого кольору довжиною 60 см, браслету з металу жовтого кольору довжиною 21 см, - відмовити.

В задоволені клопотання про надання дозволу обвинуваченому ОСОБА_2 під час судових засідань при розгляді кримінального провадження за його обвинуваченням перебувати в залі судових засідань Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області поза межами загородження без застосування відносно нього спеціальних засобів (металевих браслетів) – відмовити.

В задоволені клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про витребування у сторони обвинувачення матеріальних носіїв (карток пам`яті), зареєстрованих за інвентаризаційними номерами №301т, 302т, 303т, 26т, 17т, 18т – відмовити.

В задоволені клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про витребування з військової прокуратури Південного регіону документів, які підтверджують місцезнаходження автомобіля марки Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_8 , – відмовити.

В задоволені клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про витребування з Запорізького апеляційного суду ухвали слідчого судді від 06.11.2017 року та військової прокуратури Південного регіону протоколів проведення НСРД у відношенні ОСОБА_17 , – відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про витребування з військової прокуратури Південного регіону посвідчення водія, виданого на його ім`я, – задовольнити. Витребувати з військової прокуратури Південного регіону посвідчення водія, виданого на ім`я обвинуваченого « ОСОБА_2 » та повернути за належністю.

В задоволені клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про витребування з військової прокуратури Південного регіону ухвали суду, на підставі якої було проведено обшук кабінету №309 за адресою: АДРЕСА_3 .Павлоград, вул. Шевченко, АДРЕСА_2 , - та протоколу проведення даного обшуку, – відмовити.

В задоволені клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про витребування з військової прокуратури Південного регіону ухвал суду, на підставі яких були проведені обшуки за місцем проживання ОСОБА_19 , ОСОБА_10 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та протоколів проведення даних обшуків – відмовити.

В задоволені клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про витребування з військової прокуратури Південного регіону грошових коштів в сумі 3300 гривень, які видав гр. ОСОБА_17 співробітникам поліції, та які є речовим доказом у кримінальному провадженні – відмовити.

В задоволенні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 на рішення прокурора про визначення підслідності, подану в порядку ч.2 ст. 303 КПК України, – відмовити.

Ухвала самостійному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.А. Мельник

Суддя В.О. Головін

В.М. Бондаренко