Рішення № 85985877, 25.11.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/7596/19

Провадження № 2/201/2731/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 листопада 2019 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Сисо А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теро ЛТД» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 02 липня 2019 року надійшла позовна заява ТОВ «Теро ЛТД» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Уточненою позовною заявою з кола відповідачів була виключена відповідач ОСОБА_3 , а вимоги були заявлені до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . В уточненій позовній заяві позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 7664,84 грн., інфляційні втрати в розмірі 233,85 грн., три відсотки річних в розмірі 87,11 грн.; також просив стягнути витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування своїх вимог з урахуванням уточнень представник позивача посилався на те, що ТОВ «Теро ЛТД» надає послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 . Власниками цієї квартири є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Між сторонами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з теплопостачання, однак відповідачі за надані послуги оплату не проводить у зв`язку із чим станом на 17 травня 2019 року утворилася заборгованість у розмірі 7664,84 грн. Проте заборгованість за надані послуги відповідачами не погашена, у зв`язку із чим позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 02 липня 2019 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.18).

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Дніпропетровській області щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с.19).

До суду 19 липня 2019 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_3 , відповідно до якої остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.20).

Ухвалою судді від 22 липня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «Теро ЛТД» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості (а.с.21-22).

У судовому засіданні 30 вересня 2019 року задоволено клопотання представника позивача про заміну відповідача ОСОБА_3 на відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2

01 жовтня 2019 року до суду надана уточнена позовна заява, в якій позивач зазначив відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і просив суд стягнути з них солідарно заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 7664,84 грн., інфляційні втрати в розмірі 233,85 грн., три відсотки річних в розмірі 87,11 грн.; також просив стягнути витрати зі сплати судового збору.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Дніпропетровській області щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідачів (а.с.67,68).

До суду 20 листопада 2019 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідачів (а.с. 71, 72).

Представник позивача ОСОБА_4 надав до суду заяву, у якій просив задовольнити уточнений позов у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, просив розглядати справу без його участі.

Відповідачі клопотань і відзиву на позовну заяву суду не надали, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Теро ЛТД» є виконавцем послуг з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 .

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №180007103 від 06 вересня 2019 року вбачається, що ОСОБА_5 і ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 24 листопада 2015 року належить по 1/2 частині квартири АДРЕСА_3 (а.с. 39-41).

Між ТОВ «Теро ЛТД» та відповідачами встановилися фактичні відносини з приводу надання послуг з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку із несплатою відповідачами оплати за надані послуги відповідно до розрахунку позивача станом на 17 травня 2019 року виникла заборгованість в сумі 7664,84 грн. (а.с.48).

Згідно зі ст. ст. 13, 14 ЦК України цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються і виконуються особою у межах, установлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. 67 ЖК УРСР плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

У пункті 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» визначено, що споживач зобов`язаний вносити щомісячну плату за надані послуги згідно встановлених тарифів.

Відповідно до пунктів 1, 5 частини 3 статті 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Однак, відсутність такого договору не позбавляє споживачів зобов`язання сплачувати за спожиті послуги, оскільки такі зобов`язання у них виникають на підставі статей 11, 509, 526 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правил надання послуг з централізованого опалювання, постачання холодної і гарячої води і водовідведення», внаслідок фактичного споживання цих послуг, і є обов`язковими для виконання.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України (справа № 6-59цс13) від 30 жовтня 2013 року споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.

Частина 1 ст. 322 ЦК України визначає, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте за надані послуги за адресою квартири, належної відповідачам, останні не розрахувалася з позивачем, тому станом на 17 травня 2019 року мається заборгованість в розмірі 7664,84 грн.

Оскільки правовідносини між сторонами за юридичною природою є грошовим зобов`язанням, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Теро ЛТД» підлягають задоволенню і солідарно з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути суму заборгованості за надані послуги з теплопостачання станом на 17 травня 2019 року в розмірі 7664,84 грн., а також визначені розрахунком позивача, перевіреного судом (а.с.49), інфляційні втрати у розмірі 233,85 грн. і та 3 % річних у розмірі 87,11 грн. за період з 01 листопада 2017 року по 01 червня 2019 року.

Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, на підставі ст. 141 ЦПК України та приймаючи до уваги результат вирішення справи, суд вважає необхідним судові витрати покласти на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Теро ЛТД» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теро ЛТД» (код ЄДРПОУ 20297290, адреса: м. Дніпро, вул. Гоголя, буд. 15-А) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 7 664 (сім тисяч шістсот шісдесят чотири) грн. 84 коп., інфляційні втрати в розмірі 233 (двісті тридцять три) грн. 85 коп., три відсотки річних в розмірі 87 (вісімдесят сім) грн. 11 коп., а разом 7 985 (сім тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теро ЛТД» (код ЄДРПОУ 20297290, адреса: м. Дніпро, вул. Гоголя, буд. 15-А) витрати зі сплати судового збору в розмірі по 960 (дев`ятсот шістдесят) грн 50 коп. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська.

Повний текст рішення виготовлений 28 листопада 2019 року.

Суддя С.О. Демидова