Рішення № 85984915, 19.11.2019, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/2358/19

Провадження № 2/682/853/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Шевчука В.В.,

за участю секретаря Придачук Г.Л.,

представника позивача Панченка Д.В.,

представника відповідача Огойка А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Славутського міськрайонного суду Хмельницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

в с т а н о в и в:

02.08.2019 року представник позивача ТОВ «Кредитні Ініціативи» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в 2007 році між ПАТ АК "Промінвест банк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №189-07/08, відповідно до якого Банк надав останній кредит на суму 72000 грн, котрий боржник ОСОБА_2 зобов`язувалась повернути та сплатити відсотки за користування кредитом у строки та на умовах, передбачених договором.

В забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором 23.02.2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є однокімнатна квартира АДРЕСА_1 .

В подальшому в 2012 році між ПАТ АК «Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло всіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення в ключно з правом звернення стягнення за зобов`язаннями позичальників на заставне майно та іншими правами вимоги за кредитними договорами забезпечення.

ОСОБА_2 неналежним чином виконувала зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором, станом на 17.07.2019 прострочена заборгованість на користь банку становить 157311 грн 26 коп., яка складається з заборгованості за кредитом на суму 40545 грн 50 коп, заборгованості по відсотках на суму 77043 грн 14 коп та пені за останній рік на суму 49813 грн 62 коп.

Оскільки заборгованість не погашена, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №189-07/02 від 23.02.2007 року на суму 157311 грн 26 коп.

В судовому засіданні представник позивача викладені в позовній заяві вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, проте до суду не прибув.

Третя особа ОСОБА_2 , також повідомлялася про день та час розгляду справи в спосіб визначений ЦПК України, проте до суду не прибула.

В судове засідання прибув представник відповідача, який проти задоволення позову заперечив та просив в його задоволенні відмовити з наступних підстав.

Як на підставу задоволення позову представник позивача посилається на Іпотечний договір, укладений між його довірителем та Банком. Водночас до матеріалів позову ні оригінал договору, ні його належним чином завірену копію не надав, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Окрім того, просить застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної даності та відмовити в задоволенні позову з наступних підстав.

З доданого до Договору розрахунку заборгованості за процентами останній платіж по кредиту ОСОБА_2 прострочила в 10.12.2008 року, тобто, відповідно до умов договору (п.2.3) право звернення з позовом в Банку виникло в лютому 2009 року. З таким позовом про стягнення заборгованості Банк звернувся вперше в 2012 році, проте ухвалою суду його позов залишено без розгляду, що відповідно до положень ЦПК України не зупиняє строк позовної давності. Беручи до уваги 10 річний строк позовної давності, визначений Договором, Банк мав би право звернутись з позовом до лютого 2019 року, проте зроби в це аж в липні 2019 року.

Окрім того, вперше Банк направив ОСОБА_2 вимогу про погашення заборгованості по кредиту 08.01.2009, в якій вказав, що має право дострокового повернення всієї суми кредиту, також зазначив, що з моменту повідомлення ОСОБА_2 про дану вимогу починається 30-денний термін, піялс якого Банк має право розпочати дії по примусовому зверненню стягнення на предмет іпотеки. Тобто з наведеного також слідує, що банк пропустив строк позовної давності. З огляду на викладене, просив в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін та їхніх представників, з`ясувавши фактичні обставини, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 23.02.2007 між Акціонерним комерційним промислово – інвестиційним банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №189-07/02 відповідно до якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 72000 грн з процентною ставкою 18% річних та кінцевим терміном повернення кредиту та процентів за ним не пізніше 22.02.2017 року.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що у разі несвоєчасної сплати процентів за користування кредитом відповідно до п.3.3. Договору датою остаточного повернення всіх коштів за кредитом є шістдесятий календарний день від дня нарахування процентів, що не сплачені у встановлений цим Договором строк, але не пізніше дати кінцевого терміну повернення кредиту та процентів за ним.

В пункті 3.3. Договору вказано, що проценти за користування кредитом нараховуються Банком щомісячно з останнього робочого дня минулого місяця по передостанній робочий день поточного місяця включно та сплачуються Позичальником щомісячно. Несплачені проценти за користування кредитом відображаються на рахунку прострочених процентів, починаючи з 10 числа календарного місяця наступного за звітним.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що виконання зобов`язань Позичальника за цим Договором забезпечується майном згідно договору іпотеки №190-07/04 від 23.02.2007 року.

Пунктом 6.6. Договору встановлено, що будь – які протиріччя, що можуть виникнути між сторонами при виконанні умов цього Договору вирішуються шляхом переговорів між ними, а у випадку недосягнення згоди – в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України. При цьому строк позовної давності встановлюється тривалістю в 10 років.

Згідно даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 10.12.2013 до даного реєстру внесено відомості про перебування в іпотеці квартири АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 .

Наведені відомості узгоджуються з даними витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.02.2007.

Згідно договору про відступлення права вимоги від 17.12.2012 року ПАТ АК «Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло всіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення включно з правом звернення стягнення за зобов`язаннями позичальників на заставне майно.

29.07.2019 ТОВ «Кредитні ініціативи» направлено до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вимогу за №2/29 про виконання зобов`язання за кредитним договором на суму 157311 грн 26 коп., та роз`яснено, що у разі невиконання зобов`язання протягом 30 днів з дня отримання повідомлення Товариство розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

Також за клопотанням представника відповідача судом витребувано та досліджено цивільну справу №2214/1113/2012 за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний банк промислово – інвестиційний банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки, з якої встановлено наступне.

З дослідженої судової справи видно, що 03.04.2012 представник позивача – банку – звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Як на підставу поданого позову посилався на наявність у відповідачів заборгованості за вищевказаним кредитним договогором.

Вперше Банк надіслав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимоги в порядку ст.35 Закону України "Про іпотеку" 08.01.2009, в яких повідомив останніх про наявність станом на 06.01.2009 року у ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 23.02.2007 року, а також повідомив про те, що у разі непогашення ОСОБА_2 в тридцятиденний термін заборгованості по кредиту банком буде звернено стягнення на предмет іпотеки.

В подальшому ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 28.05.2013 задоволено заяву представника Банку, рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 14.02.2013 року скасовано, а позов Банку до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Так судом досліджено копію вищевказаного договору іпотеки, укладеного між Банком та ОСОБА_1 .

Варто зазначити, що ні належним чином завірену копію, ні оригінал такого Договору представник позивача по даній справі суду не надав, пояснивши, що оригінал в нього відсутній, оскільки за невідомих причин втратився під час виконання виконавчого провадження. Жодних доказів втрати даного документа суду не надав.

Наявну у витребуваних матеріалах справи копію суд не може взяти до уваги, як належний та допустимий доказ, який обгрунтовує заявлені позовні вимоги, оскільки вона завірена зовсім іншою юридичною особою, а не позивачем по справі.

Надаючи правовий аналіз правовідносинам, що склались, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.2 п.1 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов`язання є невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Разом із тим, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Вона обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків.

Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав. При цьому поняття «позовна» вказує на форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов.

Судом встановлено та не оспорювається учасниками справи, що вперше зобов`язання було прострочено Кредитором ОСОБА_2 у грудні 2008 році.

Згідно змісту дослідженої судом раніше вимоги банку від 08.01.2009 №4, останній попередив ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що у разі якщо кредитна заборгованість не буде погашеня ними в 30 - денний строк, "то буде звернено стягнення на предмет іпотеки".

Тобто переконавшись в тому, що у встанволений строк кредитори не погасили заборгованість, банк мав право звернутись з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки вже в лютому 2009 року, проте скористався таким правом в 2012 році, але за заявою самого ж банку позовну заяву було залишено без розгляду, що строку позовної давності не зупиняє.

Отже, строк позовної давності на момент звернення з даним позовом до суду сплив, а тому заява представника відповідача в якій він просить відмовити у позові з цих підстав підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.12, 76, 77, 81, 89, 133, 141, 259, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст.16, 509, 514, 516, 526, 575, 610, 612, 1050, 1054 ЦК України, ст. 33, 35, 38 Закону України «Про іпотеку», суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою Відповідальністю «Кредитні Ініціативи» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду через Славутський міськрайонний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шевчук В. В.

Повний текст рішення складено 28.11.2019