Рішення № 85983768, 20.11.2019, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/196/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого Зушман Г.І.

з участю секретаря Шимків Н.І.

представника позивачки – адвоката Когута О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Борщеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитної угоди недійсною,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Когут О.В., звернувся в суд з позовом в її інтересах, у якому просить визнати недійсною кредитну угоду відповідно до анкети-заяви без номера від 16 серпня 2013 року, укладену між АТ ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , посилаючись на те, що ОСОБА_1 (прізвище до шлюбу - ОСОБА_3 ) перебуває на диспансерному обліку в Тернопільській обласній комунальній клінічній психоневрологічній лікарні з діагнозом: помірна розумова відсталість, синдром емоційно-вольової нестійкості. Їй встановлено довічно другу групу інвалідності з дитинства внаслідок психічного розладу. З самого дитинства вона страждає таким психічним розладом, а тому обмежена у здатності до спілкування та здатності контролювати свою поведінку, у зв`язку з чим неодноразово проходила стаціонарне лікування у лікарні. Внаслідок хронічного стійкого психічного розладу ОСОБА_1 не розуміє значення своїх дій і не може набувати прав та брати на себе певні обов`язки, в тому числі була такою в момент укладання договору 16 серпня 2013 року, не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, а тому відповідно до частини першої статті 225 ЦК України такий договір просить визнати недійсним.

Ухвалою суду від 20 лютого 2019 року відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23 квітня 2019 року, провадження по справі зупинено та призначено судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Тернопільської обласної клінічної комунальної психоневрологічної лікарні.

Ухвалою суду від 04 вересня 2019 року, провадження у справі поновлено і призначено справу до слухання в підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 20 вересня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Представник позивачки - адвокат Когут О.В., який діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги, у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просить задовольнити позов в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився повторно, про час та місце судового розгляду відповідач був належним чином повідомлений. Відзиву на позовну заяву відповідач не подавав.

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Дослідивши та оцінивши докази по справі суд встановив такі факти.

Згідно анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 16 серпня 2013 року ОСОБА_1 виявила бажання оформити на своє ім`я платіжну картку в ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.5).

Відповідно до вищезазначеної заяви ОСОБА_1 була ознайомлена та згідна Пам`яткою клієнта, Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою та Тарифами банку. Також, виразила свою згоду, що зазначена вище заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, що підтвердила власним підписом у заяві.

За даними довідки від 08 лютого 2019 року №335 (а.с.8), виданої Тернопільською обласною комунальною психоневрологічною лікарнею, Шишина (після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 6) ОСОБА_5 , 1976 року народження, неодноразово лікеувалась стаціонарно в Тернопільській обласній комунальній психоневрологічній лікарні, діагноз: помірна розумова відсталість, с-м емоційно-вольової нестійкості. Остання госпіталізація з 06.05. до 30.11.2011 року.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №280 від 25 червня 2019 року ОСОБА_1 страждає на аномалію розвитку у вигляді помірної розумової відсталості з 1985 року. Внаслідок свого психічного захворювання ОСОБА_1 не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_1 , на час укладання кредитного договору з ПАТ КБ “Приватбанк” 16 серпня 2013 року, страждала на помірну розумову відсталість та була нездатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчинила правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені в ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною, позов про визнання правочину недійсним може пред`явити її опікун.

Тлумачення статті 225 ЦК України свідчить, що правила цієї статті поширюються на випадки, коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила ст. 225 ЦК України поширюється на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак в момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ним (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння, тощо).

Представник позивачки - адвокат Когут О.В., який діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги, звертаючись до суду з вимогами про визнання недійсним кредитного договору від 16 серпня 2013 року посилався на те, що ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором в розмірі 89945,16 грн. (справа №594/1275/18) на підтвердження чого надав ухвалу про відкриття провадження у справі №594/1275/18 ( а.с.9). Вказав, що ОСОБА_1 встановлено довічно другу групу інвалідності з дитинства внаслідок психічного розладу. З самого дитинства вона страждає таким психічним розладом, а тому обмежена у здатності до спілкування та здатності контролювати свою поведінку, у зв`язку з чим неодноразово проходила стаціонарне лікування у лікарні. Внаслідок хронічного стійкого психічного розладу ОСОБА_1 не розуміє значення своїх дій і не може набувати прав та брати на себе певні обов`язки, в тому числі була такою в момент укладання договору 16 серпня 2013 року, не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, а тому відповідно до частини першої статті 225 ЦК України є підстави для визнання договору недійсним.

Ці обставини підтверджуються представленими суду письмовими доказами і, зокрема, наведеними раніше медичними документами щодо психічного стану боржника на час укладення кредитного договору, який оспорюється, так і іншими доказами, які підтверджують, що в момент укладення кредитного договору особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що в момент укладання оспорюваної угоди 18 серпня 2013 року ОСОБА_1 не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, тому спірний кредитний договір, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 16 серпня 2013 року належить визнати недійсним.

При подачі позовної заяви до суду судовий збір не справлявся, оскільки позивачка була звільнена від його сплати.

Згідно зі ст.141 ч.6 ЦПК України, якщо сторону, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, з другої сторони стягуються судові витрати.

Розмір судових витрат складається із судового збору у сумі 768,40 грн.

На підставі ст.ст.15, 16, 203, 215, 216, 225 ЦК України та керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 279, 280 п.15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати кредитний договір б/н, укладений 16 серпня 2013 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого являється Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 – недійсним.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в користь держави в сумі 768,40 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідачем може бути подано заяву до Борщівського районного суду Тернопільської області про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано позивачкою протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Борщівський районний суд до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 29 листопада 2019 року.

Головуючий