Рішення № 85983190, 28.11.2019, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3458/19

РІШЕННЯ

іменем України

"28" листопада 2019 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю: секретаря судового засідання Заблоцької М.М., представника позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з таким позовом в якому вказувала, що 26 липня 2016 року вона уклала з ОСОБА_5 (який діяв зі згоди своєї дружини - ОСОБА_4 ) договір купівлі-продажу 1/4 частки житлового будинку.

Відповідно до договору, позивачка передала у власність ОСОБА_3 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 . Зі свого боку покупець зобов`язався сплатити продавцю 7 000 доларів США.

Оскільки на момент укладення договору ОСОБА_3 не мав необхідних коштів для оплати вартості придбаного майна, а тому 27 липня 2016 року сторони правочину домовилися про заміну його зобов`язання за договором купівлі-продажу в частині сплати вартості товару борговим зобов`язанням, посвідчивши його письмовою розпискою.

Згідно оформленої ОСОБА_3 розписки, останній зобов`язався в строк до 31 жовтня 2016 року передати представнику продавця - ОСОБА_6 заборговані за договором купівлі-продажу грошові кошти в розмірі 7 000 доларів США, проте взяті на себе зобов`язання не виконав.

Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу від 26 липня 2016 року був укладений в інтересах відповідачів, як сім`ї, які ухилилися від виконання зобов`язання щодо сплати боргу, а тому ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на свою користь борг в грошовій одиниці України з врахуванням курсу валют на час звернення до суду, а саме в розмірі 176 050 грн. та 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення платежу (з 01 листопада 2016 року по 23 липня 2019 року) в розмірі 14 715,77 грн., а також всі судові витрати, понесені нею при зверненні до суду.

25 жовтня 2019 року відповідачка ОСОБА_4 надіслала на адресу суду письмовий відзив на позовну заяву в якому вважала вимоги ОСОБА_2 безпідставними. У відзиві зазначала, що ОСОБА_3 , як покупець за договором купівлі-продажу, провів повний розрахунок з продавцем за придбану частку будинку, що підтверджено його сторонами та зафіксовано у змісті правочину. Договір купівлі-продажу є чинним та виконаним сторонами, відсутні передбачені законом підстави для визнання його недійсним або розірвання. Водночас, стороною позивача не доведено, що боргова розписка про зобов`язання сплатити борг за договором купівлі-продажу складена та підписана ОСОБА_3 , а не іншою особою, укладена в інтересах сім`ї. За таких обставин, враховуючи те, що позивачкою не обрано правильний спосіб захисту свого права, а тому ОСОБА_4 просила відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні, що проводилося без особистої участі позивачки ОСОБА_2 , її представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилися, судом належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомили.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади України, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі сторін та представника відповідачки, оскільки матеріали справи містять достатньо інформації для вирішення спору.

Заслухавши пояснення представника позивачки ОСОБА_1 , показання свідка ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, судом встановлено, що 26 липня 2016 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_5 (який діяв зі згоди своєї дружини - ОСОБА_4 ) договір купівлі-продажу 1/4 частки житлового будинку, реєстр. №341.

Відповідно до договору, позивачка передала у власність ОСОБА_3 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 . Зі свого боку покупець зобов`язався сплатити продавцю 185 100 грн.

Незважаючи на те, що договір купівлі-продажу містить інформацію про повний розрахунок покупця перед продавцем за придбане майно до його укладення, однак 27 липня 2016 року сторони договору додатково до правочину склали між собою письмову розписку.

Згідно розписки, ОСОБА_3 зобов`язався в строк до 31 жовтня 2016 року передати представнику продавця - ОСОБА_6 заборговані за договором купівлі-продажу грошові кошти в іноземній валюті в розмірі 7 000 доларів США.

Факт участі відповідача ОСОБА_3 у складенні та підписанні боргової розписки від 27 липня 2016 року підтвердився показаннями свідка ОСОБА_6 , письмовими поясненнями ОСОБА_8 (вказані особи були свідками складання та підписання боржником розписки, що й посвідчили своїми підписами у вказаному документі). Цими ж доказами та наявністю в позивачки оригіналу боргової розписки підтвердився й факт відсутності повного розрахунку між сторонами договору купівлі-продажу 1/4 частки житлового будинку від 26 липня 2016 року, реєстр. №341.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.ч. 1-4 ст. 692 ЦК України).

Разом з тим, згідно ст. 1053 ЦК України, за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов`язанням.

Заміна боргу позиковим зобов`язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики.

З положень ч. 1 ст. 1046, ст. 1047 ЦК України вбачається, що за договором позики (який укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Положення ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України передбачають обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, в разі несвоєчасного повернення суми позики, позичальник не звільняється від виконання зобов`язання та зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, зокрема, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, вимога позивачки про стягнення суми позики в національній валюті України (гривні) відповідає положенням ч.ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України, згідно якої грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Сторони договору купівлі-продажу 1/4 частки житлового будинку від 26 липня 2016 року, реєстр. №341 за спільною згодою трансформували борг, що виник з договору купівлі-продажу, у боргове зобов`язання (відбулася новація боргу). Зазначений борг не був повернутий боржником кредитору. Таким чином, позивачкою обрано належний, передбачений законом спосіб захисту свого порушеного права.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України, п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України за №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Тому при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Верховний Суд в своїх постановах від 03 травня 2018 року у справі №639/7335/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі №713/285/2012, від 03 квітня 2019 року у справі №127/16136/13-ц, від 17 квітня 2019 року у справі №1524/2-567/12 зазначив, що тлумачення частини четвертої статті 65 СК України свідчить, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника). Тобто, на рівні закону закріплено об`єктивний підхід, оскільки він не пов`язує виникнення обов`язку другого з подружжя з фактом надання ним згоди на вчинення правочину. Навіть якщо другий з подружжя не знав про укладення договору, він вважатиметься зобов`язаною особою, якщо об`єктивно цей договір було укладено в інтересах сім`ї та одержане майно було використано в інтересах сім`ї. Такий підхід в першу чергу спрямований на забезпечення інтересів кредиторів. Той з подружжя, хто не був учасником договору, не може посилатися на відсутність своєї згоди, якщо договір було укладено в інтересах сім`ї.

Судом встановлено, що кошти, отримані ОСОБА_3 у позику, отримані та використані в інтересах сім`ї, а саме - для купівлі ј частки будинку, яка перейшла у спільну сумісну власність відповідачів. При цьому, згідно п. 11 договору купівлі-продажу ј частки житлового будинку від 26 липня 2016 року, №341, відповідачка ОСОБА_4 (як дружина покупця) надала чоловіку письмову, нотаріально посвідчену згоду на купівлю зазначеного в договорі майна.

Доказів того, що кошти, отримані в позику у продавця будинку, використані ОСОБА_3 у власних цілях, а також того, що будинок було придбано за інші кошти, відповідач ОСОБА_4 не надала.

Тому відповідачі повинні нести солідарну відповідальність за невиконання зобов`язань за договором позики.

За таких обставин, з врахуванням вимог ст.ст. 526, 530, 533 ЦК України, з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню в солідарному порядку борг за договором позики, а також три проценти річних від простроченої суми в національній валюті України за курсом валют на час ухвалення рішення, а саме:

-борг в розмірі 167 890,74 грн. (7 000 доларів США (сума боргу) х 23,984391 грн./долар США (офіційний курс валют станом на 28 листопада 2019 року));

-три проценти річних від простроченої суми за час прострочення платежу за період з 01 листопада 2016 року по 23 липня 2019 року в розмірі 13 716,44 грн. (7 000 доларів США (сума боргу) х 3% річних /365 (днів у році) х 994 (дні прострочення платежу) х 23,984391 грн./долар США (офіційний курс валют станом на 28 листопада 2019 року)).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивачки також підлягають стягненню (згідно розміру задоволених позовних вимог) в рівних частках понесені останньою судові витрати, а саме:

-1 428 грн. витрат на правову допомогу з кожного (3 000 грн. (розмір понесених витрат на правову допомогу) х 95,20 % (процент задоволених позовних вимог) / 2);

-908,04 грн. судового збору з кожного (1 907,66 грн. (розмір необхідного до сплати судового збору) х 95,20 % (процент задоволених позовних вимог)/ 2).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ; ідент. номер НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; ідент. номер НОМЕР_3 ) борг за договором позики від 27 липня 2016 року в розмірі 167 890 (сто шістдесят сім тисяч вісімсот дев`яносто) гривень 74 копійки, три проценти річних за час прострочення платежу за період з 01 листопада 2016 року по 23 липня 2019 року в розмірі 13 716 (тринадцять тисяч сімсот шістнадцять) гривень 44 копійки, а всього - 181 607 (сто вісімдесят одну тисячу шістсот сім) гривень 18 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ; ідент. номер НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; ідент. номер НОМЕР_3 ) по 2 336 (дві тисячі триста тридцять шість) гривень 04 копійки судових витрат з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29 листопада 2019 року.

Суддя: Вуїв О.В.