Рішення № 85982383, 28.11.2019, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5786/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2019 року головуючий суддя Залізничного районного суду м. Львова Бориславський Ю.Л. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просить здійснити поділ майна подружжя, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнати за позивачем право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що спірна квартира придбана сторонами спільно під час перебування у шлюбі, а тому сторонам належить по 1/2 частині даної квартири. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 24.09.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_2 отримав ухвалу про відкриття провадження особисто 11.11.2019 року.

У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, поважних причин такого суду не повідомив.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 24.09.2019 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з наступного.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 1995 р. по 2019 р. перебували у зареєстрованому шлюбі, що стверджується копіями свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1 та рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 12.06.2019р. шлюб розірвано /а.с.5,6/.

Згідно копії свідоцтва про народження НОМЕР_2 , сторони є батьками ОСОБА_3 1991 року народження /а.с.7/

Як вбачається із копії трудової книжки НОМЕР_3 , позивач ОСОБА_1 , з 15.09.1989 р. по 30.07.1991 р. працювала у кооперативі «Фаєтон», звідки звільнена за власним бажанням. У подальшому, ОСОБА_1 продовжила трудову діяльність з 01.08.1994 р. /а.с.11/

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 20.07.1999 року, ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_2 за 16200,00 грн. /а.с.85/ та 25.08.1999 р. отримав реєстраційне посвідчення на своє ім`я на спірну квартиру /а.с.9/.

Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки у квартирі АДРЕСА_2 : з 07.12.1999 року зареєстровані ОСОБА_2 /власник/ та ОСОБА_4 /дружина власника /а.с.10/.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 369 ЦК України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини /навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо/ самостійного заробітку /доходу/. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відтак, спірна квартира придбана сторонами в період перебування у шлюбі, а тому така, відповідно, є об`єктом права спільної сумісної власності, а позивач ОСОБА_1 є співвласником спірної квартири.

Згідно п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч. 1ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу /статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК/, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати /виключені з цивільного обороту/, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Оскільки квартира придбана сторонами під час перебування в шлюбі, відповідно є об`єктом права спільної сумісної власності, позивач просить визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири, не відступаючи від принципу рівності часток подружжя, а тому суд приходить до переконання, що позовні вимоги підставні та обґрунтовані, а тому позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного із відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 82, 89, 133, 141, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 60, 69-71 Сімейного кодексу України, ст. 319, 321, 368, 369, 372 Цивільного кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

Визнати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 / та ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_6 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_7 /.

Визнати за ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 / право власності на Ѕ /одну другу/ частину квартири АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_6 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_7 право власності на Ѕ /одну другу/ частину квартири АДРЕСА_2 .

Стягнути із ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_6 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 / понесені судові витрати у розмірі 5639,00 /п`ять тисяч шістсот тридцять дев`ять/ гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, або в строки та порядку, передбачені ст. 354, 355 ЦПК України.

Текст рішення суду складений 28 листопада 2019 року.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: Бориславський Ю. Л.