Рішення № 85981492, 08.11.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 08.11.2019

Справа № 320/963/19

Провадження № 2/320/1549/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Редько О.В.,

за участю секретаря – Колеснікової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м. Мелітополі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із заявою до відповідача про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг № б/н від 22.09.2011 року у розмірі 12749,64 гривень та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп., зазначаючи, що 22.09.2011 року з відповідачем був укладений кредитний договір, згідно якого він одержав від позивача кредит в сумі 2000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв`язку з неналежним виконання відповідачем умов договору виникла заборгованість, яка станом на 21.12.2018 року складає 12749,64 гривень, з яких: 4376 грн. 55 коп. – відсотки за користування кредитом; 7289 грн. 77 коп. – пеня; 500 грн. – траф (фіксована частина); 583 грн. 32 коп. – штраф (процентна складова).

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона заперечує проти задоволення позовної заяви, посилаючись на наступне. 22.09.2011 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно з умовами про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач отримала 2000 грн. В позовній заяві зазначено, що відповідач згодна, що заява із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить договір про надання банківських послуг, а також те, що відповідач ознайомила та погодилась з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. До позовної заяви позивач надав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг. Згідно розрахунку станом на 21.12.2018 року заборгованість складає 12 749 грн. 64 коп., з яких 4376 грн. 55 коп. – відсотки за користування кредитом, 7289 грн. 77 коп. – пеня та штрафи 500 грн. – штраф (фіксована частина), 583 грн. 32 коп. – штраф (процентна складова). В заяві позичальника процента ставка не зазначена. В заяві також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та визначенні її розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту спросить стягнути, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. В обґрунтування права вимоги в цій частині, крім розрахунку заборгованості також посилається на Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку як невід`ємні частини спірного договору. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме вказані вище документи є зрозумілими відповідачу, вона з ними ознайомилась та погодилась, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг Приватбанку. Відповідач також зазначає, що роздруківка з сайту позивача не може доказом. Відповідно до наданих розрахунків заборгованості, наданих позивачем за період з 23.09.2011 року по 21.12.2018 року заборгованість за договором від 22.09.2011 року відсутня виходячи з того, що сальдо поточної заборгованості (з 23.09.2011 року по 31.05.2015) – 1912 грн. 79 коп., витрати клієнтом кредитних коштів (з 01.06.2015 по 21.12.2018) – 538 грн. 17 коп. Всього використано відповідачем кредитних коштів 2 450 грн. 96 коп. Сума погашення за наданим кредитом (з 23.09.2011 по 31.05.2015) – 4 090 грн. 39 коп., сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості (з 01.06.2015 по 21.12.2018) – 4 374 грн. 49 коп. Всього погашено клієнтом за наданим кредитом 8 464 грн. 88 коп. Таким чином, відповідач використала кредитних коштів 2 450 грн. 96 коп., повернула позивачу 8 464 грн. 88 коп., отже повернуто банку суму коштів більш ніж втричі більшу від наданої, а тому заборгованість за тілом кредиту відсутня.

Від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що позивачем надані суду всі докази на підтвердження існування заборгованості, відповідач був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, розрахунок є зрозумілим, порядок погашення процентів та нарахування процентів є обґрунтованим, зазначає формулу нарахування відсотків за кредитом, надає виписку за карткою відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі. Проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує.

Від позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), суд вважає, за необхідне провадити розгляд справи на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

22.09.2011 року між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем був укладений договір без номеру, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 2000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Згідно з наданим банком розрахунку, заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 21.12.2018 року складає 12 749 грн. 64 коп., з яких: 4 376 грн. 55 коп. – відсотки за користування кредитом; 7 289 коп. 77 коп. – пеня; 500 грн. 00 коп. – штраф (фіксована частина); 583 грн. 32 коп. – штраф (процента складова).

У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що заява разом із Пам`яткою клієнта. Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Вирішуючи даний спір суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Таким чином, кредитний договір має бути укладений у письмовій формі у вигляді одного документа (що містить усі істотні умови), підписаного обома сторонами, або у вигляді декількох документів, якими сторони обмінялися (листи, телеграми, телетайпне чи електронне повідомлення тощо). При цьому документи, якими сторони обмінюються, також мають містити підписи відправників.

Право кредитора вимагати повернення кредиту наступає у разі прострочення позичальником повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, позивач посилався на те, що 22.09.2011 року між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 2000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Зазначив, що підписана відповідачем заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами банку", які викладені на банківському сайті, складає договір.

Досліджена в судовому засіданні анкета - заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 22.09.2011 року є стандартним бланком, який не містить даних, з якими умовами договору погоджується відповідач ОСОБА_1 . У ньому відсутні відомості щодо суми встановленого кредитного ліміту, не зазначений розмір процентів, комісії, пені і штрафів, порядку користування кредитними коштами, тобто відсутні істотні умови кредитного договору, на яких він міг бути укладений.

На думку позивача, істотні умови договору сторони узгодили в Умовах та правилах надання банківських послуг у ПриватБанку, однак надані позивачем Умови не містять підпису відповідача ОСОБА_1 .

Позивач не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно, брав на себе зобов`язання зі сплати процентів, комісії, пені, штрафів у разі порушення зобов`язання.

Таким чином обставини ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг у ПриватБанку не доведені позивачем, а самі Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Крім того, слід зауважити, що 03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом ПАТ «КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа №342/180/17).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних картка Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що за відсутності належних та допустимих доказів погодження умов договору, АТ «КБ «Приватбанк» маєправо вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З урахуванням зазначеної позиції Великої Палати Верховного Суду АТ «КБ «Приватбанк» має право виключно на повернення сум фактично отриманих коштів.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості з відповідача, яка станом на 21.12.2018 року складає 12 749 грн. 64 коп., з яких: 4 376 грн. 55 коп. – відсотки за користування кредитом; 7 289 коп. 77 коп. – пеня; 500 грн. 00 коп. – штраф (фіксована частина); 583 грн. 32 коп. – штраф (процента складова).

З наданого позивачем та дослідженого судом розрахунку заборгованості встановлено, що залишок заборгованості за тілом кредиту відсутній.

Однак нарахована заборгованість за відсотками за користування кредитом, пеня, штрафи.

Відповідно до п.2.1.1.4.10 Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку встановлено, що кошти отримані від позичальника для погашення заборгованості за кредитом насамперед направляються для погашення штрафів, далі комісій, далі пені, далі відсотків по овердрафту; далі тіла овердрафту; далі штрафів, далі простроченого тіла кредиту; далі відсотків до сплати по кредиту; далі - тіла кредиту до оплати, решта суми спрямовується на погашення заборгованості по кредиту.

Таким чином, суд вбачає порушення банком порядком нарахування заборгованості по кредиту, оскільки відповідач погасив кредит в повному обсязі, так як тіло кредиту погашається в останню чергу, а тому заборгованість по відсотках та пені нараховується лише на залишок боргу.

Беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 509,526,527,530 ЦК України, ст. З, 10, 12, 13,81,89, 133, 141, 259, 263-265,280-284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити в повному обсязі.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса - м. Київ, вул. Грушевського, б.1-Д, адреса для листування - м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 6.50, р/р 29092829003 111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 .

Повний текст рішення виготовлений 18.11.2019 року.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду

Запорізької області: О.В. Редько