Рішення № 85981443, 26.11.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 26.11.2019

Справа № 334/6957/17

Провадження № 2/334/450/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю.

при секретарі Манюхіні О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Районна адміністрація Запорізької міської ради по Ленінському району, як орган приватизації, третя особа: відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області про визнання приватизації квартири недійсною, скасування розпорядження органу приватизації, скасування свідоцтва про право власності на житло та реєстрації права власності на житло,

в с т а н о в и в:

27 жовтня 2017 року позивач звернулася до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до відповідача про визнання приватизації недійсною, скасування розпорядження органу приватизації, скасування свідоцтва про право власності на житло та реєстрації права власності на житло,

Ухвалою суду від 30.10.2017 року було відкрите провадження по цій цивільній справі.

06.07.2018 року позивач уточнила свої позовні вимоги та просила суд визнати недійсним та скасувати розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району № 453- П від 02 вересня 1998 року «Про приватизацію житла» квартири АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житло, видане районною адміністрацією Запорізької міської ради по Ленінському району на квартиру АДРЕСА_1 відповідачам, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , скасувати реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за відповідачами, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . У обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона зі своєю сімє`ю з 1993 року і до теперішнього проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .У 2017 році донька та її чоловік повідомили позивача, що квартира, у якій вони проживають належить їм, а вона не має ніякого права на неї, погрожували вигнати її з квартири на вулицю. У зв`язку з чим позивач подала до районної адміністрації заяву про надання інформації про приватизацію квартири, але листом від 05.09.2017 року їй було відмовлено у наданні інформації про приватизацію житла у зв`язку з тим, що вона не приймала участі у приватизації. Таким чином, позивачу стало відомо, що квартира приватизована без її участі, а отримати інформацію про дату приватизації та осіб, які приймали у ній участь без запиту суду було неможливо. У Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про право власності на квартиру, що підтверджується інформаційною довідкою від 25.10.2017 року. Відповідно до довідок про реєстрацію, позивач була зареєстрована у квартирі з 09.03.1993 року по 06.08.1998 року та з 01.12.1998 року по теперішній час, тобто, вона була знята без її відома відповідачами з реєстрації у 1998 році і у цей період вони й могли приватизувати квартиру без участі позивача, але при цьому весь цей час вона проживала у квартирі. Позивач із заявою про зняття з реєстрації у цій квартирі до відповідних органів ніколи не зверталася, а значить, заяву від її імені подав хтось з відповідачів, оскільки вони були зацікавлені у позбавлені її права на приватизацію. Приватизацією квартири без її участі з урахуванням постійного проживання у квартирі і відсутності судового рішення про позбавлення її права користування, позивач вважає порушенням її житлових прав, тому вона і звернулася до суду з цим позовом.

Відповідачі заперечували проти позову, вважаючи його необґрунтованим.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Трачук Н.І. просила суд задовольнити вимоги позивача у повному обсязі з підстав, викладених у позові.

У судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 адвокат Буділка П.В. позовні вимоги не визнав, вважає позов необґрунтованим, оскільки позивач ОСОБА_1 , хоча і є інвалідом першої групи по зору, має можливість з`явитися до суду, але жодного разу не з`являлась у судові засідання і не надала особистих пояснень з приводу того, яким чином паспорт вибув з її володіння. ЇЇ право на квартиру ніхто не порушує, вона проживає у ній. Подав до суду заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, вважає, що оскільки з моменту приватизації квартири пройшло більше 20 років, то позивачу слід відмовити у задоволенні позову через пропуск строку позовної давності.

Представник відповідача районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, як органу приватизації, просила суд постановити рішення на розсуд суду.

Згідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно ч. 4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані у судовому засіданні письмові докази та письмові заперечення відповідачів суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З оглянутих в судовому засіданні матеріалів вбачається, що 17 серпня 1998 року ОСОБА_3 звернулася до районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району з заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_1 , до заяви додано довідку про склад сім`ї і зазначено, що квартирі проживають ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

На виконання ухвали суду від 23.11.2017 року департамент реєстраційних послуг листом від 05.04.2018 року повідомив суд, що не володіє інформацією на підставі яких документів ОСОБА_1 було знято з реєстрації місця проживання 06.08.1998 року та зареєстровано 01.12.1998 року за адресою: АДРЕСА_2 .

Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району № 453- П від 02 вересня 1998 року «Про приватизацію житла» квартири АДРЕСА_1 вирішено прохання наймача ОСОБА_3 задовольнити та передати у спільну сумісну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло, виданого 02.09.1998 року Ленінською районною адміністрацією ЗМР на квартиру АДРЕСА_1 зазначена квартира належить на праві спільної сумісної власності відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Судом було опитано свідків з боку позивача, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які пояснили суду, що вони проживають у одному будинку з позивачем, знайомі з нею з часу заселення будинку, з 1993 року, часто спілкувалися з нею до того часу, поки вона не захворіла на цукровий діабет, маже перестала виходити з квартири, їй достовірно відомо, що ОСОБА_1 ніколи не виселялася з квартири, проживає у ній з донькою, зятем та онуками. Останнім часом позивач не виходить з квартири, до неї у гості донька нікого не впускає, але свідки спілкуються з позивачем телефоном. У 2017 році ОСОБА_1 повідомила їм про погіршення відносин з донькою і що та повідомила її, що вона не має ніяких прав на квартиру, яку вони приватизували без неї. Дату приватизації та документи їй ніхто не показав.

Згідно Постанови пленуму ВСС від 01.03.2013 N 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття із такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання у належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків . Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі як відповідача суб`єкта владних повноважень.

Згідно із ст.345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Згідно із п. 4 ст. 5 Закону "Про приватизацію державного житлового фонду" право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Відповідно до ст. ст. 1, 5, 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", за якими передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири, при цьому до членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Згідно із п.п. 18, 20, 21, 23, 24, 26 Положення "Про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян", затвердженого Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №56 від 15.09.1992 р. (далі Положення), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру, звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. При оформленні заяви на приватизацію квартири громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім`ї та займані приміщення. У довідці вказуються члени сім`ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло. Оформлена заява на приватизацію квартири з доданою до неї довідкою про склад сім`ї та займані приміщення, подаються громадянином до органу приватизації, де вони реєструються. Зареєстрована заява передається підприємству по оформленню документів. Орган приватизації, в разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані залежно від складу сім`ї і розміру загальної площі квартири, оформляє розрахунки та видає розпорядження. На підставі оформленого розпорядження орган приватизації готує паспорт на квартиру, свідоцтво про право власності на житло та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі

В силу вимог ЖК УРСР право користування житлом зберігається за відсутніми у цьому житлі особами незалежно від тривалості та причини цього непроживання цих осіб, якщо це право визнається іншими користувачами цього житла.

Відповідно до Постанови Пленуми Верховного суду України від 01.11.1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя» п.15 абз.2 при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст.33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Згідно правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 30 січня 2013року в справі №6-125цс12 «…Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон) наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сімї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.

Згідно із ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Виходячи з аналізу змісту Закону у поєднанні з нормами ст. ст. 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст. 29 ЦК України місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності, а відтак і право на приватизацію разом з іншими членами сімї.

Згідно ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позивач право на приватизацію не використала, дана обставина сторонами по справі не оспорювалась.

За такими обставинами, оцінивши у сукупності докази та установленні фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на законі і доведені відповідними доказами.

Керуючись ст. ст.10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, п. 9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, ст. ст. 16, 21, 345 ЦК України, ст. ст. 9, 64, 65, 71 ЖК України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради № 453- П від 02 вересня 1998 року «Про приватизацію житла» квартири АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на житло, видане 02.09.1998 року Ленінською районною адміністрацією на квартиру АДРЕСА_1 відповідачам, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Скасувати реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за відповідачами, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Стягнути з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Районна адміністрація Запорізької міської ради по ленінському району судовий збір у розмірі 128 гривень з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 29 листопада 2019 р.

Суддя: Козлова Н.Ю.