Рішення № 85980954, 27.11.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8190/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 листопада 2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого – судді Данко В.Й.,

з участю секретаря судових засідань Павлюх Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді, в приміщенні суду, цивільну справу за позовом Закарпатської обласної кредитної спілки «Бескид» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за Договором кредиту та договором поруки,–

ВСТАНОВИВ:

Закарпатська обласна кредитна спілка «Бескид» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за Договором кредиту та договором поруки. Мотивуючи свої вимоги вказує на те, що 21.01.2016 року між ЗОКС «Бескид» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 19-16 від 21.0.2016 року, відповідно до умов якого остання отримала в кредит грошові кошти в розмірі 10000грн. із сплатою 41% річних від суми залишку кредиту строком на 12 місяців з кінцевим терміном повернення кредитних коштів 21.01.2017 року. В якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ЗОКС «Бескид» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №19-16А від 21.01.2016 року, за умовами якого поручитель зобов`язався за належне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за Договором кредиту. Однак, ОСОБА_1 не у повній мірі виконала взятих на себе кредитних зобов`язань, у зв`язку з чим станом на 20.07.2018року заборгованість за Кредитним договором № 19-16 від 21.01.2016 року становить 14694,09грн., з яких: 8280,40грн. – заборгованість за кредитом, 6413,69грн. – заборгованість по відсотками за користування кредитом. Оскільки досудове врегулювання даного спору між сторонами не вдалося можливим, у зв`язку із не реагуванням з боку відповідачів на вимогу про погашення заборгованості та належне виконання взятих на себе зобов`язань, просить суд задовольнити позов, та винести рішення, яким стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ЗОКС «Бескид» заборгованість за Кредитним договором № 19-16 від 21.01.2016 року в розмірі 14694,09грн., а також сплачений позивачем судовий збір.

Представник позивача Лукач Л.В. у останнє судове засідання не з`явилася. Однак, надала заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить провести розгляд справи за її відсутності, проти ухвалення заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися повторно, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи. А тому суд приходить до переконання про можливість розглянути справи у відсутності відповідачів згідно вимог ч.3 ст.223, ч.1 ст.280 ЦПК та ухвалює заочне рішення.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку зібраним у справу доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

По справі встановлено, 21.01.2016 року між ЗОКС «Бескид» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 19-16 від 21.0.2016 року, відповідно до умов якого остання отримала в кредит грошові кошти в розмірі 10000грн. із сплатою 41% річних від суми залишку кредиту строком на 12 місяців з кінцевим терміном повернення кредитних коштів 21.01.2017 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією вказаного договору.

Відповідно до п. 3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні видача готівки з кас підприємств проводиться за видатковими касовими ордерами або належно оформленими платіжними (розрахунково - платіжними) відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або особи, які на це уповноважені. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

З наявної в матеріалах справи копії видаткового касового ордеру №106 від 21.01.2016 року вбачається, що ОСОБА_1 отримала від ЗОКС «Бескид» згідно Кредитного договору № 19-16 грошові кошти в розмірі 10000грн., про що стоїть відповідний підпис останньої.

У відповідності до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до п.1.2 Кредитного договору № 19-16 від 21.01.2016 року кредит надається позичальнику для споживчий потреб.

Згідно п.3.5 Кредитного договору № 19-16 від 21.01.2016 року погашення кредиту та процентів за користування кредитом відбувається в такому порядку: першочергово проценти, а в наступну чергу сума кредиту.

Судом встановлено, в якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ЗОКС «Бескид» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №19-16А від 21.01.2016 року, за умовами якого поручитель зобов`язався за належне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за Договором кредиту.

Згідно зі ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно п.3.2 Договору поруки № 19-16/А від 21.01.2016 року поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Поручитель відповідає за зобов`язання позичальника в повному обсязі, тобто: повернення кредиту, виплату відсотків за його користування, сплату додаткових відсотків.

Судом встановлено, що у зв`язку із порушенням умов Кредитного договору № 19-16 від 21.01.2016 року позивач звертався до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із вимогою про виконання кредитних зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Листа – претензії позичальнику №46 від 18.10.2016 року та Листа – претензії поручителю №46 від 18.10.2016 року, а також досудовою вимогою №10 від 28.03.2017 року.

Однак, боржником було частково погашено кредитну заборгованість за період з 21.01.2016 року по 20.07.2018 року в розмірі 4042грн., з яких: 2325,40грн. – погашення процентів, 1719,60грн. – погашення тіла кредиту.

В силу вимог ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

У відповідності до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Із ст.1050 ЦК України вбачається, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 взяті на себе кредитні зобов`язання не виконала не в повному обсязі.

Окрім того, із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що ОСОБА_1 порушено умови взятих на себе кредитних зобов`язань, внаслідок чого загальна заборгованість по Кредитного договору № 19-16 від 21.01.2016 року станом на 20.07.2018 року становить 14694,00грн., з яких 8280,40грн. – заборгованість за кредитом, 6413,69грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Однак, щодо стягнення з відповідачів заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 6413,69грн., суд приходить до висновку, що вказана сума підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вище зазначено строк дії Кредитного договору № 19-16 від 21.01.2016 року становить 24 місяців, а саме з 21.01.2016 року по 21.01.2017 року.

Правовідносини між сторонами є цивільно – правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Так, згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суд констатує, що закінчення терміну дії договору, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконанням належним чином відповідно до вимог ст.ст. 526, 599 ЦК України.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати ВС у справі №444/9519/12 від 28.03.2018 року, яку суд вважає за необхідним застосувати у даній справі.

Згідно вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд приходить до переконання, що вимога про стягнення процентів на підставі п.1.3 Кредитного договору № 19-16 від 21.01.2016 року (41 % річних) підлягає частковому задоволенню в частині заборгованості станом на день закінчення терміну дії кредитного договору.

Так, з наявного в матеріалах справи Розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 31.01.2017 року заборгованість по відсотках згідно умов договору становить 1497,50грн.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість, яка підлягає стягненню за невиконання умов вказаного Кредитного договору становить 9777,90грн., яка складається з наступного: 8280,40грн. – заборгованість за кредитом, 1497,50грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

У відповідності до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Так як відповідачі зобов`язань за Кредитним договором та Договорами поруки добровільно не виконують належним чином, але як боржник та поручителі вони не звільняються від відповідальності за неможливість виконання ними грошового зобов`язання, то у позивача виникло право вимагати повернення кредитних коштів, а також відсотків на їх користування згідно вимог чинного законодавства.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин суд приходить до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню, з відповідачів підлягає солідарному стягненню кредитна заборгованість на користь позивача, а сплачений позивачем судовий збір.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4 – 7, 10, 49, 76, 79, 211, 228, 244, 258 – 259, 264, 265, 280 – 282, 289 ЦПК України, ст.ст. 553-559, 625, 1046, 1049, 1052 ЦК України суд, суд, –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Закарпатської обласної кредитної спілки «Бескид» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за Договором кредиту та договором поруки – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), мешканка АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), мешканця АДРЕСА_2 на користь Закарпатської обласної кредитної спілки «Бескид» (код за ЄДРПОУ 22109660), що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Минайська, 3/4 суму заборгованості за Кредитним договором № 19-16 від 21.01.2016 року в розмірі 9777/дев`ять тисяч сімсот сімдесят сім/грн. 90коп.

В задоволенні решти позовних вимог Закарпатської обласної кредитної спілки «Бескид» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), мешканка АДРЕСА_1 на користь Закарпатської обласної кредитної спілки «Бескид» (код за ЄДРПОУ 22109660), що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Минайська, ѕ частину сплаченого судового збору в розмірі 881/вісімсот вісімдесят один/грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), мешканця АДРЕСА_2 на користь Закарпатської обласної кредитної спілки «Бескид» (код за ЄДРПОУ 22109660), що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Минайська, ѕ частину сплаченого судового збору в розмірі 881/вісімсот вісімдесят один/грн..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача із дотриманням вимог ст.ст.284 – 285 ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: В.Й. Данко